Вечірня газета

Вечірня газета


--> Електронні табло знову діють

Електронні вказівники руху транспорту знову зайняли свої місця у центрі Кропивницького - навпроти скверу Центрального та біля готелю "Київ"і належно інформують пасажирів про час прибуття тролейбусів на зупинки.

Як розповів директор комунального підприємства "Електротранс"Олександр Луценко, електронним пристроям оновили програмне забезпечення та підключили їх до міського сервера.

- До цього інформаційні табло працювали від сервера міста Кам'янського Дніпропетровської області, і ми повинні були щомісяця сплачували за це кошти, - пояснив Олександр Луценко. - Тепер покажчики працюють від нашого сервера абсолютно безкоштовно.

Усього у Кропивницькому діють шість інформаційних табло: біля спортивної школи "Надія", на Ковалівці, біля кінотеатру "Зоряний", на площі Богдана Хмельницького, навпроти скверу Центрального та біля готелю Київ.

Нужно разрешить использовать JavaScript, иначе комментарий вы не добавите. Такие дела, да.

Додати коментарі:

Ім'я

E-mail

Домашня сторінка

Запам'ятати Вас? Посилати коментарі на Ваш e-mail?

11:57 Електронні табло знову діють

10:32 Реалізація проекту набирає обертів

10:18 5 лютого - старт реєстрації на ЗНО-2019

10:12 Визнано повноваження депутата

09:51 Накреслено стратегічний план

09:19 Музичний вечір

08:59 Олекса Різників: "Велика честь бути лауреатом премії імені Євгена Маланюка"

08:45 Олена Кузніцова: "Я просто намагаюсь свою роботу виконувати на "відмінно""

7 лютий 2019

16:03 Сайдинг под кирпич: виды и особенности

09:46 Гидроаккумуляторы какой практичней из Нержавейки или обычный

4 лютий 2019

11:53 Обережно - ботулізм!

10:24 Роскошные и солидные: разнообразие сувениров морской тематики в подарок

09:09 Что можно подарить на 8 Марта бабушке: идеи замечательных подарков

1 лютий 2019

13:57 Виконали прохання людей

Вечірня газета


--> Олекса Різників: "Велика честь бути лауреатом премії імені Євгена Маланюка"

Нинішнього року в номінації "Поезія"лауреатом обласної літературної премії імені Євгена Маланюка став одесит Олекса Різників - поет, прозаїк, просвітянин, правозахисник. Сьогодні він - гість нашого видання.

- Олексо Сергійовичу, цитуватиму насамперед Ваші пророчі рядки, без яких просто не обійтись у нашій розмові: "Як тебе звати, місто? Кропивницьк? Карпенко-Карівськ? Мов, Кіровограде! Упавши ниць, з найглибшої з криниць Ковток води приймаю в душу радо". Цей вірш був написаний у готелі вночі восени 1980 року. Того дня я, випускник столичного університету, журналіст газети "Молодий комунар", знайомився з Вами на хуторі Надія. Ви тоді ще не мали жодної книги, окрім хіба добірки "Поезія з-за колючих дротів"у бандерівському журналі "Шлях перемоги", що виходив у Мюнхені (зберігся бодай примірник?), але за плечима вже було сім років радянських концтаборів. А ще через двадцять літ на VII зборі політв'язнів і репресованих (9.06.2001), що відбувався на березі Чорного моря, підпишете мені книгу прози "З людей"автографом: "Пам'ятай про Одесу, як я не забуду м.Кропивницьк". Пророчі слова. Вас вони, безперечно, хвилюють. А я їх згадую для того, щоб деякі прихильники так званої історичної, а насправді імперської назви міста знали: справжні українці і в найскрутніші часи своєї неволі мріяли й вірили - дух великих синів землі не зник, він воскресне й запанує.

- Так, пророчі слова... Там далі у вірші "Хутір Надія"було:

У тій криниці - сльози молодиць

і піт, і кров, що цибеніли градом

з козацьких жил, із парубочих лиць -

всіх, що несли Вкраїну, ніби ладо

на голім серці між торги і зради,

між перекинчиків, між тисячі пивниць,

між хліб і сіль навколишніх столиць,

куди - не знати. Тільки би не втратить!

З твоїх зіниць нам світить блиск зірниць,

Садовсько-Саксагансько-Каро-граде!

Але ж ми і в 70-ті роки, коли я вчився в університеті, не забували про це прекрасне місто, столицю українського професійного театру. Бо ж мене після закінчення театрального училища в Одесі направили працювати до вашого- нашого театру імені Кропивницького, і я там ходив по сцені, освяченій Тобілевичами, Старицьким, Заньковецькою, брав участь як електроосвітлювач сцени у постановках чудових спектаклів, де грали чудові артисти, як Костянтин Параконьєв..... Тому й не дивно, що мріялося нам, щоб місто звалося Кропивницьким. А мюнхенська книга "Поезія з-за колючих дротів"є у мене. Там надруковано шість віршів моїх, вивезених з концтабору N36 Ар'є Вудкою у пам'яті! Він по дорозі в Ізраїль відвідав українців у Мюнхені і продиктував мої вірші. З'їзд репресованих у 2001 році був велелюдним, Одеса гарно прийняла гостей. Зараз, через 19 років, уже багатьох нема, відійшли у кращі світи.

- Що для Вас значить іменуватись лауреатом літературної премії імені Євгена Маланюка?

- О, це для мене велика честь бути лауреатом премії імені такого великого чудового поета і неперевершеного публіциста! Маю премії імені П.Тичини, Т.Осьмачки, Б.Грінченка та інші; ця ж - якась ваговитіша, рідніша, бо ж моя мати з Вільшанського району, бо ж ми земляки з Маланюком, ходили по одній землі, дихали одним степовим повітрям, купалися в одній Синюсі. Але все одно - він десь у високості, недосяжний своєю величчю!

- Хочу відіслати читачів до Вашої повісті "Тиждень укирмови", в якій події розгортаються "...в один із червневих вечорів 1958 року на вулиці К.Маркса в центрі міста Кіровограда, колишнього Єлисаветграда, колишнього Зинов'євська, майбутнього Кропивницька, як ми жартома називали між собою цю столицю українського театру" (стор.174). Той тиждень коштував Вам півтора року неволі. Заінтригував читача? А тепер запитання до Вас: підтримуєте дотепер якісь стосунки з героями тієї повісті?

- Так, з героїнею, костромичанкою, яка мала таке поетичне ім'я Муза і з якою я спілкувався українською мовою, бо ж ми з Грицем Черемушевим уклали угоду цілий тиждень розмовляти з усіма лише нашою мовою! І вона, як пам'ятаєш, не суперечила. Ми з нею пізніше, уже після мого звільнення, листувалися, обмінювалися світлинами - і все. Далі не пішло, бо я не уявляв собі, як це можна жити з неукраїнкою. А ось із Григорієм Черемушевим, який згодом став заслуженим артистом України у Миколаєві, який був чи не найкращим виконавцем ролі Стецька, ми бачилися не раз і з пієтетом згадували той "тиждень укИрмови", який нам допоміг не забувати свою мову, на яку я повністю перейшов у камері КДБ, коли був арештований 1 жовтня 1959 року. Отака дововижа, як бачиш - у камері став свідомим українцем! У камері!

- Яке місто дорожче Вашому серцю: Єнакієве, де народились, чи Первомайськ, де минули дитинство і юність?

- Звичайно ж, дорогі вони обидвоє, але у Первомайську є третя частина міста, яка називається Богопіль, це такий трикутник між Богом і Синюхою при їх злитті. Ото мені дорога земля, бо там ми прожили з 1948 року до 1995-го, мали хатинку, батьки збудували, а самі вони там упокоїлися навічно. Річка Бог є прабатьківщиною наших праукраїнців, про що сама назва говорить - Бог! Ну, а Синюха - то ж найкрасивіша річка і для мене, і для Маланюка. До речі, третю книгу поезій я назвав "Наодинці з Богом", маючи на увазі і річку, і Того, що на небі...

- І ще одне Ваше пророцтво: вірш "Вулкан" - це передбачення Майдану, Революції Гідності. ("Не стережись, а стережіться вже: Не встигнете пробачення просити. Коли в нутрі полосоне ножем І вибухну скажено на півсвіту! "І потече сторіками...""). Написаний напередодні Вашого другого арешту в 1971 році.

- Друже Василю! То ж не пророцтво, то крик душі! Я того літа 1971 року ходив без квартири, без нормальної роботи (то вантажником, то страхагентом, то секретарем вечірньої школи) - без прописки, без ніякої перспективи, бо ж мав судимість за оту листівку, поширену в Кіровограді і в Одесі (моїм посправником Володимиром Барсуківським). А йде шалена русифікація, а брехні про наближення комунізму! А брехні про розквіт! У душі бриніли слова Тичини 1919 року: "Не може ж так буть, о, я чую, я знаю. Під регіт і бурю, під грім од повстань од всіх своїх нервів у степ посилаю..." - вулкане, вибухни! І ото вийшов отой "Погаслий вулкан?"із знаком запитання:

Погаслий вулкан?

Ви кажете - загоїлось, зрослось.

Погаслим називаєте вулканом,

І унизу причаєне село

Затягуєте зашморгом-арканом.

Ви кажете: я сам себе скував,

Ввібравшись в шкаралущу із граніту -

Та паросток зелений пробива

Броню горіха на початку літа.

Ви вірите й не вірите мені,

моєму сну, спокою і терпінню,

Моєму вже замшілому камінню

І крові, що спеклася у граніт.

Пасіть овець, кохайтесь на мені,

Видовбуйте зразки мойого тіла -

я зовні сплю! Нутро ж моє в огні,

Калата серце променисто-біле!

Не стережіть, а стережіться вже:

Не встигнете пробачення просити,

Коли в нутрі полосоне ножем

і вибухну скажено на півсвіту!

"І потече сторіками..."

- Більшу частину свого життя Ви мешкаєте в Одесі. Це українське місто? І чи буде воно коли українським - як Кропивницький, наприклад, чи Полтава, я вже не кажу про Вінницю чи Луцьк?..

- 22 січня мені давали орден "За заслуги" 1-го ступеня. Президент підписав указ 7 грудня. Так ось я тобі наведу текст свого виступу коротенького:

"Дорогі друзі! Я дуже радий що цей орден, якого наш Президент дав мені до 150-річчя "Просвіти"імені Т.Шевченка, я отримав із рук голови Одеської обласної державної адміністрації Максима Степанова саме нині, на соту річницю Дня злуки усієї України в Єдину Соборну Державу! Я є живим прикладом єдності України: мій батько - родом з Донбасу, я народився у Єнакієвому, мама - родом з Кропивницької області, сестра живе на Черкащині, а діти наші і я в Одесі!

Тут я закінчив університет, тут мене двічі судили: вперше - за антирадянщину і вдруге - за те, що я Українець. Звідси мене двічі возили у російські концентраційні табори.

Учора я зустрів у інтернеті слова нашого Михайла Жванецького. Він запитує "Чому у Росії не знайдеться людини, яка б вирвала Росію із концтабору?"І відповідає: "Тому що його повішають на воротях і вернуться назад у барак на нари!"

Наша Україна вирвалася із концтабору Росії, наша Одеса вирвалася із концтабору! Тому що Одеса з самого початку була Козацькою, бо ж Дерибас писав, що її будували під звуки козацького гопака і була вона Європейською! Тому я люблю її і прочитаю Славень на честь Одеси Козацької і Європейської:

Козацькій Одесі...

Дерибасівська - це Европа,

Рішельєвська - це теж вона!

Твої вулиці, ніби стропи,

До Европи припнули нас.

По Марсельській собі гуляю,

На Французькім ковтну винця,

Душу гордістю наповняє

Європейськість твоя оця.

З волі Божої так відбулось,

Що й з ліхтариком не знайдеш

Магаданських, сибірських вулиць,

І рязанських бульварів - теж!

Україна в Європу лине...

Ти ж, Одесо, - Європа є!

Хай прислужиться Україні

Європейське єство твоє!!

Слава Одесі! Слава Україні! Слава героям!"

Як бачиш, я сприймаю це місто як козацьке, як не російське, як європейське! А воно народило такі потужні постаті, як Іван та Юрій Липи, Михайло Комаров, Сергій Шелухін, Андрій Ніковський, Іван Луценко, академік Михайло Слабченко, лікар Володимир Філатов, як Святослав Караванський, мій наставник і співкурсник на філфаці університету, Ніна Строката-Караванська, моя посправниця, Василь Фащенко, Андрій Недзвідський, Григорій В'язовський, письменники Анатолій Колісниченко, Григорій Зленко, Галина Могильницька, дисиденти Ганна Михайленко, Василь Барладяну та інші.

- Василь Петрович Вацюк (село Розсошенці Благовіщенського району: 2.04.1919 - 20.11.1998) - це ще одна стаття в наш "Історичний календар Кіровоградщини". Чи знають про нього земляки? Це - Ваш вчитель, якому Ви написали віршовану епітафію. Розкажіть трохи більше про цю людину.

- Василь Петрович був нашим улюбленим учителем рідної мови і літератури. Він працював у школі N17 на отому Богополі, навчав і Миколу Вінграновського, і Андрія Антонюка (обоє мають премію Тараса Шевченка), і Віталія Колодія, і Станіслава Павловського - на жаль, усі вже покійні... Я ж ходив до цієї школи саме той тиждень, коли крига зривала міст через Синюху, і я не міг дістатися на лівий бік річки... Він був учасником бойових дій, як зараз кажуть, тому мав більше сміливості говорити нам такі речі, яких інші вчителі уникали чи боялися. А у нашій історії було багато чого, що влада імперська приховувала чи забороняла згадувати. Василь Петрович зумів засіяти в наші душі потрібні зерна. Що видно по його учнях.

Василю, сину Петра Вацюка в день поховання

О земле, це один з твоїх синів,

Які блукають, блудять, бурлакують,

Шукавши істини, хай навіть і в вині.

А ледь знайшовши - нехтують, ганчують.

О скільки істин різних - золотих,

Привабливих, божественних, облудних!

І скільки в хату не вернулось тих

Синів заблуканих, загублених і блудних!

Василь вернувся. Земле, зустрічай!

Він був твоїм по духу і по крові.

Отак вливається до озера ручай,

Так пада Сонце в хмари вечорові...

Козацька кров не переграла ще

У нас, в таких. А в ньому - вже застигла.

Він проросте шипшиновим кущем,

бо був колючим, ніжним.

І не скиглив.

- Поема "Окупація" - дописана? Така простора, багатопланова... Там у розділі 77-му, який написався у 1986 році, є "роздум про одноманітність фашистів і рашистів": Ви вже тоді могли порівнювати ці режими? І термін "рашисти", який у нашу свідомість прийшов років п'ять тому, ще тоді використовували?

- Ні, друже Василю! То вже при друкуванні додалося. А тоді слово рашисти не звучало. А от ОКУПАЦІЮ я весь час написання поеми стосував і до російської окупації. Писав про листівки, а мав на увазі і нашу, поширену в Кіровограді та Одесі:

Страшніше куль для людолова,

страшніше мін оці листки,

бо це - огонь на крилах слова,

бо це - думки.
Коли примусять говорити

не те, що мислиш - навпаки,

листівка висловить відкрито

найсокровенніші думки.

Коли немає чим вразити,

листівка - ніж, картеч і меч,

спроможна зброю замінити,

що так дошкулює бандиту,

як ніби голова із плеч!

Коли заброда і насильник

зухвало хвалить сам себе, -

листок з мереживом чорнильним

його до тями приведе!

Листівки німість дужча крику,

вона сама язик і рот.

Це привселюдний ляпас в пику

для протверезення заброд!

- І взагалі, в останній Вашій книзі багато уривків з поем ("Мовчиш, Стрибоже?", 1967; містерія "Бран", 2003) - чому Ви їх не подописуєте? Охололи чи яка причина?

- Та ні, пане-брате! Уривки - це не значить "не дописані". "Мовчиш, Стрибоже?"надрукована у книзі "Наодинці з Богом" 1998 року, "Бран"надруковано 2006-го.

- Окремі вірші ("Стогін хохла-вола", "Екскурсія по музею просто неба", "Сам п'ю, сам гуляю") справді неможливо читати без стогону.

- Ось вірш "Екскурсія по музею просто неба": тоді ж, у 1990-і роки, було таке, що українці вже ставали музейною рідкістю. Шалена русифікація наближала нас до білоруського стану. "Глузують із друзів їх, немов з історичної рідкості", - писав тоді Микола Холодний. Ось і вийшов цей майже страшний вірш:

Екскурсія по музею просто неба

Ось екземпляр гігантського звіринця -

Ви бачите, панове, українця.

Ставний, міцний, як звикло, вуса ма...

О, ні, не вкусить! - Лагідність сама...

Усе уміє, руки золоті,

предобрий і зручний у спожитті.

Сам їжу здобува. Не сам з'їда -

Вам - десятьом! - іще перепада.

Здобувши ж мало - уника гріха:

Все вам віддасть, сам з голоду здиха.

А ось іще бідовий екземпляр -

До мови їхньої ма особливий дар,

Складає вірші. А говорить як!

Ну викапаний, вилитий Спартак!

Таких осібно треба берегти.

Тому до них приставлено пости.

До речі, - мова. О! Яка краса!

Багатство суфіксів буквально потряса!

Дзвінка, співуча, лагідна, м'яка...

Аж просто жаль, що мова їх - зника.

Нум, попросімо цього, - пару фраз

Нехай промовить екземпляр для нас.

Поаплодуймо... Чуєш, ти? Скажи,

Чи добре вам на Україні жить?

Чого мовчиш?! То, може, заспівай!

(Пісні в них - клас! Та і життя в них - рай!)

Співай: "Реве та стогне..."Ну, сміліш!

Хм, так ревів і так стогнав раніш.

А може "Ще не вмерла..."затягни.

Не хоч співать? То гопака утни!

Ну все...не шкірся...все...працюй, працюй...

(І що це з ним? Ну хоч не експонуй!)

Я вам магнітофончика включу -

він безвідмовний. Та й далеко чуть...

18.01.1991

Сам п'ю, сам гуляю

Я запідозрив сам себе

У схизмі, в антиособизмі -

Я підключив своє СБ

І сам злякавсь свого есбізму.

Я підглядав, контролював

Свій кожен крок і кожне слово,

Я єзуїтськи полював

На думку позалаштункову,

Ловив на наклепах, брехні,

Статті підгонив кримінальні,

Арештував себе в мені

І тілотрус зробив шмональний.

Я борюкався, я боров

Себе самого, не здавався,

Тортурував, пускавши кров,

Своєю кров'ю упивався,

Брехав на допитах собі,

І вибивав свої признання,

Обвинувачено сопів

І визвірявсь обвинувально,

Голодував з водою й без,

І годувався примусово,

Обвинувачував себе -

Сам захисну казав промову.

Конвоював на Соловки,

Зробившись зеком одночасно,

І кулю з власної руки

Пускав собі у спину власну.

Отак я жив, отак вмирав

У самоїдстві, самогубстві,

Забрав у себе стільки прав

При колосальнім волелюбстві!

Співавтор зла свого й добра,

Взірець мерзот, чеснот мірило,

Я, безпорадний серед рад,

Люд українский,

Вже безкрилий...

СБ (вимовляється: ес-бе) - Служба безпеки

Стогін хохла-вола

Животію собі хохлом:

Був метал - став металолом.

Був зальотник і задерій,

Забіяка, джигун, моргун!

Та потрапив у перекрій -

Став бовток, став плазун, каплун.

Пам'ятаю, стрибав бичком,

До теличок тесавсь бочком,

І уже починав грішить -

Та мене привели в райком

Вже оскіплені товариші,

Погрозилися п'ястуком

Гострим ножичком, тесаком...

І, оскіплений у душі,

Вийшов звідти я вже волом.

Я соромлюся слова бик,

Я шаріюсь, вчувши бугай.

Я ніколи не зроблю брик!

Мій господар-господь - нагай.

Ремигаю собі, лежу...

Але іноді сниться гріх:

Я - бугай, на кориду біжу,

Матадора беру на ріг!

І у буйстві, буянні я

Чую в собі щось з бугая.

Та... очутять мене хохли,

Доброокі мої воли -

Ремигаєм свої пісні,

Будяки споживаєм пісні.

Був колись я биком, козаком...

А тепер став волом, хохлом.

Му-у-у-у-у!

24.03.2001

- "Причаруй, чарівна чарівнице, чарівним чаруванням чаринь" (1961)... І так весь некороткий вірш. Це чарівне штукарство. На кого взорувалися із світової класики, коли таке творили? Чи це Вам наснилось? Сьогодні штукарів у поезії в рази більше, ніж сповідальників, філософів, мислителів... Ребуси, абсурди, паліндроми...

- О, то вірш мав стати ілюстрацією багатства нашої мови - увесь вірш на одному словокорені побудований. А ще я люблю отаку ненавмисну гру словом, як у цьому вірші:

Мамо Кодимо, де ти ділась?

Тіло ділося де твоє?

Береги трепетять, мов крила...

Крила суть. А тебе - не є.

Скільки крові стекло у воду

людом виплаканої ріки

з обезкровлюваного народу,

обезвладнюваного віки!

Як ти гірко колись трудилась,

знак рубіжний, трамплін атак!

Годувала, поїла, мила.

Що ж ти, мила, зміліла так?!

Є долина, де ти мов глина.

Крила суть, але не несуть

в очужіле небо Вкраїни

випаровувану красу.

Як поменшало твого діла!

Ділом - тіло твоє було.

Де ж ти, Кодимо, тіло діла?

Замулилося, заросло.

Під землею течеш? Підпільно?

Може, й справді ти, мамо, там

заховалась від зеньок пильних,

від насильства і від кнута?

Так і ми - прикидаємось підло,

що зміліли, пригасли мов,

що - яскраві колись - поблідли

і не роз-іскримося знов.

Прикидаємось, ходим потай

по віднятій своїй землі,

набираєм води у рота,

буцім тихі ми й замалі...

Мамо Кодимо, як прорватись

окайданеному до небес?

Розірвати усі загати,

геть кайдани! І в небо - без!

Я б віддав без жалю усе би

за поради твої потайні:

знаєш - як, бо виходиш з себе

знавісніло ти щовесни!

Це з поеми "Окупація".

- Ви вичерпно відповіли на запитання: чим українська мова багатша за інші?

- Знаєте, Василю, видав оце Володимир Шовкошитний "Спадщину тисячоліть. Чим наша мова багатша за інші?", там 33 багатинки, та й думав, що все, не знайду більше... Але з часом щось відкопуєш, як ото в археології. Будемо бачити... До речі, один професор-мовознавець пропонує мені писати нову книгу "Спадщина тисячоліть. Чим наша мова давніша від інших?"То оце я й думаю: чи справді взятися? Ось, наприклад, наша мова має унікальну багатинку - середній рід імен і прикметників. Московити катастрофічно втрачають його: усі дитинчата у них стали чоловічого роду: щенок, ягненок, котенок і т.д. Уся Європа втратила його за останніх 600-500 років. Якщо латина, навіть класична, почала його втрачати ще до Різдва Христового, то чим пояснити, що наша мова цей середній рід зберігає в недоторканності? А це ж - спадщина тисячоліть! Усі стародавні мови мали середній рід. Я переконаний, що наша мова споконвіків існує на цій землі, на річках Бог і Синюха, між Доном-Дніпром і Дністром-Дунаєм. Оцей спільний корінь дана свідчить про те, що анти, венети тут мали коріння своє спрадавен. Тому наша мова має оті знайдені мною 33 багатинки, які збереглися у нас, тому вона є якоюсь незнищенною, непохитною. Про це я спробував писати отак:

Хай ворога хопить судома -

ся істина знана кругом:

Ми - Русь, що лишилася вдома

над Богом, Дністром і Дніпром.

Ми - Русь від Гатила і Діра,

Волинська і Київська Русь.

ми - Русь королівська Данила,

що з Левом уклала союз.

Від русів - і стреси, і струси

в хозарських, болгарських світах.

Не роси, не пруси - а руси

В Царграді прибили щита.

То руські князівни навчали

своїх європейських мужів

не хрестики - підписи ставить

і книги читати чужі!

Ми - Русь, ми Країна, спрадавен

відома у світі усім.

Наш рід благороден і славен.

Се честь - буть належним Русі!

Недарма ж мордвини і фіни

під руську пішли опанчу,

пишались тоді, та ще й нині -

"Ми - руські є!" - гордо речуть.

Так, Русь ми, ота, що удома

і хто лізе в хату до нас -

то злодій, бандюга із ломом -

чекає його помордас!

3.05.-23.05.2014

Розпитував Василь БОНДАР

Фото Ігоря ДЕМЧУКА

Нужно разрешить использовать JavaScript, иначе комментарий вы не добавите. Такие дела, да.

Додати коментарі:

Ім'я

E-mail

Домашня сторінка

Запам'ятати Вас? Посилати коментарі на Ваш e-mail?

10:32 Реалізація проекту набирає обертів

10:18 5 лютого - старт реєстрації на ЗНО-2019

10:12 Визнано повноваження депутата

09:51 Накреслено стратегічний план

09:19 Музичний вечір

08:59 Олекса Різників: "Велика честь бути лауреатом премії імені Євгена Маланюка"

08:45 Олена Кузніцова: "Я просто намагаюсь свою роботу виконувати на "відмінно""

7 лютий 2019

16:03 Сайдинг под кирпич: виды и особенности

09:46 Гидроаккумуляторы какой практичней из Нержавейки или обычный

4 лютий 2019

11:53 Обережно - ботулізм!

10:24 Роскошные и солидные: разнообразие сувениров морской тематики в подарок

09:09 Что можно подарить на 8 Марта бабушке: идеи замечательных подарков

1 лютий 2019

13:57 Виконали прохання людей

13:33 Готель "Київ"здавали в оренду за безцінь

Вечірня газета


--> Накреслено стратегічний план

Прийняття галузевих програм соціально-економічного розвитку міста на нинішній рік - це основний підсумок роботи депутатів міської ради, які 31 січня зібрались на перше пленарне засідання 14-ї сесії міської ради Кропивницького сьомого скликання.

"Вечірня газета"вже писала у попередньому номері про те, як представники громади відстояли своє право звертатись до депутатів із скаргами і пропозиціями на початку сесійних засідань.

Проблеми потребують вирішення

Депутатських запитів було хоч і небагато, але вони відображали ті проблеми, з якими зіткнулись містяни на початку року. Так, Олег Краснокутський звернув увагу присутніх, що у притулок для дітей, який у 1996 році створювала міська рада, але з ряду причин згодом передала в підпорядкування обласних структур, тепер відмовляються брати неповнолітніх мешканців Кропивницького. А от Олександр Цертій виніс на розгляд колег проблему незадовільної роботи ТОВ "Екостайл", яке є монополістом з вивезення твердих побутових відходів. Він зазначив, що у січні підприємство кілька тижнів не вивозило сміття з приватного сектору, пояснюючи це складними погодними умовами. Потерпають і мешканці багатоповерхівок: товариство систематично порушує укладені договори з ОСББ, ЖЕО і житлово-будівельними кооперативами. Депутати підтримали запропонований проект рішення, в якому доручалось головному управлінню ЖКГ і департаменту економіки міськради негайно розпочати пошук компаній, які можуть надавати альтернативні послуги з вивезення сміття, та вивчити можливість створення комунального підприємства. Департамент економіки має взяти на контроль питання автоматичного повернення товариством "Екостайл"коштів за послуги, які не були надані юридичним і фізичним особам або були надані не в повному обсязі та неналежної якості.

Будуть дороги

Розпочавши розгляд галузевих програм, депутати внесли зміни до "Програми розвитку дорожнього господарства та безпеки руху в місті Кропивницькому на 2017 - 2021 роки", яка передбачає у цьому році фінансування капітального ремонту з виготовленням проектно-кошторисної документації для міських доріг на 33, 7 мільйона гривень та 3,8 мільйона гривень - для тротуарів. Ще 17,8 мільйона гривень планується використати на поточний ремонт доріг і тротуарів. Серед об'єктів транспортної інфраструктури, на яких буде виконано планові ремонти, необхідно відзначити завершення реконструкції шляхопроводу по провулку Об'їзному (7,3 мільйона гривень), капітальні ремонти автодорожнього мосту на вулиці Кропивницького (два мільйони гривень), дороги по проспекту Інженерів (300 тисяч гривень), мосту на вулиці Київській (200 тисяч гривень).

На реалізацію інвестиційних проектів у 2019 році передбачається витратити 12,9 мільйона гривень. Серед об'єктів, куди будуть спрямовані кошти, - вулиці Верхня Пермська, Преображенська (від вулиці Тарковського до площі Богдана Хмельницького), Верхня Прирічна, Луганська, Рівненська (від вулиці Соборної до провулку Миргородського), Габдрахманова (від вулиці Вокзальної до вулиці Юрія Бутусова), Приміська (від провулку Кар'єрного до греблі річки Сугоклеї) та провулки Середній (від вулиці Генерала Родимцева до вулиці Кримської), Миргородський та Плетений.

Також внесено зміни до інших програм житлово-комунального блоку - утримання, благоустрою та розвитку житлово-комунального господарства міста й розвитку та збереження зелених насаджень на 2018 - 2021 роки та ін.

Зберігаються пільги

Згідно з "Програмою розвитку міського пасажирського транспорту та зв'язку у м. Кропивницькому на 2018 - 2020 роки", на пеpевезення пільгових категоpій у гpомадському тpанспоpті виділять 69 мільйонів гpивень.

За словами заступника міського голови Олександpа Веpгуна, на пільгове пеpевезення в маpшpутних таксі виділять 36,8 мільйона гpивень, 32,2 мільйона - на пеpевезення в комунальному тpанспоpті.

Кpім того, на утpимання соціального таксі виділять 530 тисяч гpивень.

Уперше у Кропивницькому депутати розглянули і затвердили "Програму розвитку ярмаркової діяльності та ліквідації торгівлі з рук у невстановлених місцях на 2019 - 2020 роки". Програма передбачає попередження випадків придбання на незаконних ринках неякісних та небезпечних для здоров'я людини продуктів харчування, особливо домашнього приготування. На її реалізацію виділять кошти із загального фонду міського бюджету - 252 тисячі гривень, у тому числі у 2019 році - 141,6 тисячі, у 2020 році - 110,4 тисячі гривень.

Також затверджено "Програму капітального будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів комунального господарства і соціально- культурного призначення міста Кропивницького на 2019 - 2021 роки", "Програму забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа на 2019 - 2021 роки"та інші.

- Прийнявши галузеві програми, ми сформували стратегічний курс Кропивницького на нинішній рік, - наголосив міський голова Андрій Райкович. - Зокрема, ми запланували кошти на додаткові тролейбуси з автономним ходом. Передбачили завершення реконструкції важливих об'єктів транспортної інфраструктури. Цьогоріч має запрацювати зручний для містян сучасний центр надання адміністративних і соціальних послуг. Продовжимо ремонти приміщень закладів освіти, зокрема реалізовуватиметься програма реконструкції шкільних спортивних залів. Також депутати вирішили залишити у школах та садочках безкоштовне харчування для дітей учасників АТО, ООС та бойових дій. Далі все залежатиме від професійності і відповідальності виконавчих органів ради, комунальних підприємств, всіх, хто працює на розвиток міста. Будемо дотримуватись сформованої стратегії та розвивати наше місто.

У міського голови - два нових заступники

Одноголосно проголосували депутати і за призначення двох нових заступників міського голови - Олександра Вергуна та Андрія Паливоду.

До призначення заступником міського голови Андрій Паливода займав посаду директора департаменту - начальника управління економіки департаменту з питань економічного розвитку, торгівлі та інвестицій, а Олександр Вергун - начальника управління розвитку транспорту та зв'язку міськради.

Є Статут територіальної громади

Завдяки наполегливій та цілеспрямованій роботі спеціальної робочої групи, до складу якої входили депутати міської ради, працівники виконавчих органів ради та громадськості, Кропивницький відтепер має Статут територіальної громади. В новій редакції статуту осучаснено та унормовано взаємовідносини міської влади і громади. Новий статут складається із семи розділів та додатка з положеннями, якими передбачаються: порядок проведення загальних зборів, громадських слухань і внесення місцевих ініціатив.

- Статут територіальної громади міста є запорукою підвищення прозорості Кропивницького, - зауважив секретар міської ради Андрій Табалов. - Це означає, наприклад, що з нашим містом комфортніше працюватиметься різноманітним фінансовим установам, які зможуть надавати кошти та преференції місту на його розвиток.

Андрій Табалов наголосив на тому, що Статут територіальної громади - це серйозний змістовний документ, який треба читати, вивчати, але пересічні громадяни самостійно не ознайомляться з такими документами, тому завдання депутатів та виконавчих органів міської ради - донести до містян основні його положення.

Оксана ВЕРСТЮК

Нужно разрешить использовать JavaScript, иначе комментарий вы не добавите. Такие дела, да.

Додати коментарі:

Ім'я

E-mail

Домашня сторінка

Запам'ятати Вас? Посилати коментарі на Ваш e-mail?

10:32 Реалізація проекту набирає обертів

10:18 5 лютого - старт реєстрації на ЗНО-2019

10:12 Визнано повноваження депутата

09:51 Накреслено стратегічний план

09:19 Музичний вечір

08:59 Олекса Різників: "Велика честь бути лауреатом премії імені Євгена Маланюка"

08:45 Олена Кузніцова: "Я просто намагаюсь свою роботу виконувати на "відмінно""

7 лютий 2019

16:03 Сайдинг под кирпич: виды и особенности

09:46 Гидроаккумуляторы какой практичней из Нержавейки или обычный

4 лютий 2019

11:53 Обережно - ботулізм!

10:24 Роскошные и солидные: разнообразие сувениров морской тематики в подарок

09:09 Что можно подарить на 8 Марта бабушке: идеи замечательных подарков

1 лютий 2019

13:57 Виконали прохання людей

13:33 Готель "Київ"здавали в оренду за безцінь

Вечірня газета

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины