Голос України

Газета „Голос України”


Прокуратурой Черниговской области направлен в суд обвинительный акт относительно лица, в сентябре этого года заказавшего умышленное убийство заместителя командира спецбатальона "Чернигов"и готовившего исполнителя к совершению это преступления.

Установлено, что подозреваемый решил организовать убийство на почве личных неприязненных отношений и договорился о его совершении с потенциальным исполнителем. А тот обратился в правоохранительные органы.

Заказчику преступления грозит лишение свободы на срок от 10 до 15 лет или пожизненное заключение.

Черниговская область.

Сергей ПАВЛЕНКО.

Голос України


Подростки из авиамодельного кружка города Южноукраинска передали бойцам в зоне АТО уникальный дрон - беспилотник, который сами сконструировали и изготовили.

Беспилотный разведчик весит полтора килограмма, а высота его полета - до километра. Дрон легко запускается с руки, удобен в эксплуатации, в разобранном состоянии компактен. А смастерил его руководитель авиамодельного кружка станции юных техников Иван Иванов вместе со своими воспитанниками.

Николаевская область.
Ирина НЕЖИГАЙ.

Голос України


Як ми святкували у "хаті Сірка"

Ще вранці 31 грудня ми дуже ризикували із здійсненням нашого палкого бажання - зустріти 2015 рік у Пісках: одній з найгарячіших точок Донбасу. Звідси, як відомо, рукою подати до Донецького аеропорту (навіть зазвичай не дуже спостережлива Спостережна місія ОБСЄ зафіксувала, що останніми днями ситуація з безпекою значно погіршилася в районі летовища, Пісків і Горлівки). Ризикували не нашими журналістськими головами, а... турботою про цілість цих самих голів з боку командирів Добровольчого українського корпусу "Правий сектор": у Пісках тривав запеклий бій, знахабнілі від "перемир'я"агресори обстрілювали наші позиції з гранатометів, мінометів і танків. Є вбиті й поранені...

Наші спроби все-таки прорватися на передову наштовхувалися на рішучу заборону. В батальйоні "Кривбас", де ми заночували з 30 на 31 грудня, нам пояснили, що "фактично комендант Пісків "Барс"наказав нікого не пускати з цивільних. "Мінус"і все..."Мовою військових це означає підвищену небезпеку, бої, за яких гостям в'їзд перекрито.

"Мінус"ми знехтували. Волонтери з Харкова везли добровольцям новорічні подарунки, сестра Надії Савченко Віра також рвалася на передову, ми з Клименком узагалі готові були добиратися "автостопом"...

На блокпосту в "прикордонній"Карлівці справді чатували на журналістів і начебто безбожно повертали їх назад. Але нам пощастило: військові погодилися супроводити наш бус "дорогою смерті" (так називають відрізок від мосту до Пісків, який нещадно з невеликими перервами прасують міномети) до місця призначення. "Барс"тільки руками розвів: "Я ж заборонив їхати...". Але що робити, не відправляти ж нас назад. "Там міни, - жартуємо, - небезпечно, боїмося".

Нас гостинно приймають давні знайомі з ДУК "Правий сектор"у "хаті Сірка". Це садиба, де базується один із взводів штурмової роти, і її командир з позивним "Сірко"відповідає за дві дуже важливі позиції - "Небо"і "Землю". Радіємо: нарешті ми вдома. Харків'яни розвантажуються і прощаються з нами. За кілька годин приїздять волонтери Юлія Толмачова із Житомира і Жанна Гончар з Литви. Також з подарунками на кілька тонн. "Сірко"жартує: "Скоро на воротах повішу табличку: "Представників оптових компаній і волонтерів прошу не турбувати...", але насправді всі одне одному раді, як члени однієї великої і дружної родини, що нарешті зібралася під рідним дахом.

Доки розвантажують привезене, провідуємо із Сашком бійців 80-ї бригади. Нам радіють, кажуть, гарна прикмета зустріти добрих людей в новорічне надвечір'я. "Гарні прикмети"цього дня їм вочевидь не зайві: снайпер недавно обстріляв двір і навіть коридор будинку, де облаштувалися бійці. "Відчинили двері, а кулі продзижчали, мов бджоли", - показує сліди на стіні Петро, мобілізований до війська з-під Львова.

Доки поговорили про армійські проблеми, почало сутеніти. Біля наших воріт нас чекають з "доганою": "Не ходіть у сутінках по вулиці. Працює снайпер..." (пізніше вночі, розповіли хлопці, "працював"і по нашому "безпечному"двору). У кухні накривають святковий стіл, ялинку прикрашають іграшками, зробленими дітками спеціально для "хати Сірка". Нарешті наближається 23-я - Новий рік за московським часом. Усі в напрузі: з того боку попередили, щоб чекали сюрпризів, "укропів"привітають так, що сніг почервоніє, і побажали найбільше смертей. До відсічі хлопці готові. Новий рік для них не виняток. Бойовики часто виходять на хвилі їхніх рацій з обіцянками "прийти і всіх зарізати". Їм відповідають люб'язно: "Та коли вже прийдете? Ми зачекалися..."

Сюрприз не забарився. О 23-й небо над Пісками спалахує (нам потім розповідали, що цей спалах було видно за десятки кілометрів): на парашутах спускають освітлювальні міни. Видно, наче ясного дня. У вишині з'являється безпілотник. А потім міни за мінами - земля розгойдується, наче від землетрусу. Ось він, обіцяний привіт від "ДНР": ще півгодини тому по "сепарТБ"хвалилися мирними намірами, ялинкою і подарунками для діток, а тепер як показилися - влаштували грозову ілюмінацію на всю округу...

На щастя, мінопад трохи вщухає під Новий рік за київським часом. А може, й не вщухає: просто ми вже звикаємо до свисту і вибухів. Врешті-решт, з такими труднощами добиралися в Піски не для того, щоб прийдешній рік зустрічати в підвалах.

Піднімаємо "келихи"з краплями шампанського ("Сірко"розщедрився на дві пляшки: кільком десяткам бійців і гостей справді перепадає по півковточка) за Україну і за перемогу. Командир вітає нас і побратимів "урочистою промовою" - читає напам'ять "Розриту могилу"Тараса Григоровича. Гарно читає, від душі. Хлопці уважно слухають, сприймають як інструкцію перед боєм. Напевно, сам Шевченко дуже органічно вписався б у нашу компанію...

А далі всі разом співаємо гімн - у повному варіанті. Разом з нами співають двоє іноземних журналістів - британець і нідерландець. Якимось дивом вони також удень прибилися до нашого двору. Їх тут знають, кажуть, "хлопці свої, хоч українську ще не освоїли". Освоїти - не освоїли, але Філ старанно повторює: "Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону"і голосно скандує по закінченні "Героям слава!".

Самі герої прислухаються до рацій. На зв'язок виходять партизани Донбасу, вітають добровольців з "Правого сектору"і бажають спільними зусиллями якнайшвидше очистити від нечисті рідний край. З "Неба"заспокійливе "периметр візуально чистий"змінюється стривоженим "з-за терикону пішли траси"... Сюрпризи від нечисті не вичерпуються мінами...

Вручаємо хлопцям подарунки з редакції. Таня Петровська змайструвала чудового янгола і червоно-чорну, в кольорах ПС, синичку. "Сірко"натяк оцінює і щиро дякує за обереги. Хлопців узагалі дуже розчулюють такі, як нам здається, дрібниці...

Потім співаємо під гітару. Все, що знаємо і що не дуже. Пісні з різних куточків України - серед бійців є представники Слобожанщини, Донбасу, Волині, Поділля, Галичини... Найнезабутніший у нашому житті Новий рік був вартий того, щоб обійти "мінус"й абстрагуватися від гупання за стінами нашої хати.

...Уранці нам показують нові "вітання"від терористів. Міна потрапила в гараж на сусідньому подвір'ї, зорала мерзлі городи в інших дворах. "Хата Сірка"вистояла.

Хай Різдво принесе сходу особливе тепло, яке тримається не на дровах, а на мужності й патріотизмі її нинішніх мешканців. Вони там, далеко від свого і нашого дому, роблять усе, щоб периметр над усією Україною був візуально чистий. Хай Бог оберігає і допомагає їм і всім нам.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.

Бійці зустрічають Новий 2015 рік, співають Гімн України.

Серед новорічних гостей була сестра Надії Савченко Віра (в центрі).

У новорічну ніч тривали бої.

Човен використовують як санчата для транспортування дров. Ну а жартують так, що у "Правого сектора"з'явилися Військово-Морські сили.
Людмила КОХАНЕЦЬ.

Голос України

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины