Газета „Голос України”


4 вересня 2021 12

Комітет з питань молоді і спорту під час шостої сесії Верховної Ради дев'ятого скликання планує розглянути вісім проектів законів, з підготовки яких визначений головним.

Йдеться, зокрема, про законопроекти: "Про антидопінгову діяльність у спорті" (No 5099); "Про внесення змін до Законів України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"та "Про фізичну культуру і спорт"щодо запровадження державних стандартів у сфері фізичної культури і спорту та державних соціальних нормативів надання послуг суб'єктами сфери фізичної культури і спорту" (No 5325) та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підтримки громадських об'єднань фізкультурно-спортивної спрямованості" (No 5669).

Комітет також має розглянути і подати свої пропозиції до 24 проектів законодавчих актів.

Водночас на вересень 2021-го - січень 2022 року заплановано проведення трьох виїзних засідань комітету, на яких розглядатимуть питання: формування системи навчання від здобуття базової середньої освіти - магістра з фізичної культури і спорту у поєднанні з підготовкою та участю спортсменів у престижних міжнародних змаганнях, (Київ, Національний університет фізичного виховання і спорту України); розвиток молодіжних центрів та молодіжної інфраструктури на прикладі Вінницької області (Вінниця); розвиток спортивної інфраструктури на прикладі Олімпійського навчально- спортивного центру "Конча-Заспа" (Київ).

Також відбудуться два виїзні засідання підкомітету з питань спорту вищих досягнень та спортивної діяльності на теми: "Розбудова спортивної інфраструктури в регіонах та законодавче забезпечення підтримки спорту вищих досягнень" (Житомир, Чернівці, Херсон) і "Специфіка розвитку і владної підтримки спортивно-оздоровчої діяльності в умовах децентралізації" (Чернівці).

Під час комітетських слухань протягом шостої сесії планується розглянути такі питання: шляхи вирішення фінансового забезпечення Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013-2023 роки; доступність спортивних споруд та ігрових майданчиків комунальної форми власності для широких верств населення, а також для осіб з інклюзією; перспективи збереження та розвитку дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних клубів в Україні. Крім того, народні депутати розглянуть низку питань у порядку контролю за виконанням законів, постанов Верховної Ради України та власних рішень.

За повідомленням Інформаційного управління апарату Верховної Ради України.

Голос України


Наталія ОНІЩЕНКО

4 вересня 2021 10

Тридцята річниця від дня проголошення незалежної України є знаковою подією в житті громадянського суспільства, держави, нашого народу.

Саме з цією датою пов'язані очікування щодо кращого життя у "власній оселі". Від часів Київської Русі до українського козацтва на території сучасної України мали місце спроби обстоювати єдність і цілісність держави. Фундатором ідеї незалежності України можна вважати М. Грушевського, який свого часу очолив роботу Центральної Ради. Видатний учений-історик, літературознавець, соціолог и державний діяч Михайло Грушевський завжди прагнув побудови суверенної і незалежної держави. Своєю науковою та практичною діяльністю він обґрунтував одвічне прагнення українського народу до незалежності.

Вся наша багатовікова історія свідчить про героїчні та трагічні, інколи популістські, здебільшого раціональні та виважені кроки в контексті означених процесів. Проте, попри всі негаразди (а їх, безумовно, немало), можна з упевненістю стверджувати (і для цього є всі підстави), що Україна відбулася як держава незалежна, сучасна, самобутня, яка заслуговує на повагу сусідів, викликає цікавість як стратегічний партнер.

Втім, незалежність інколи намагаються змалювати як "негайне і остаточне вирішення всіх поточних проблем"і "панацею"від усіх "негараздів". На жаль, це не так. На сьогодні, мабуть, важко знайти сферу, яка б характеризувалася відсутністю багатьох невирішених проблем. Проте не можна і не зважати на той факт, що вживаються заходи з реформування відповідних напрямів життєдіяльності людини та суспільства.

Перехід України до демократичного етапу розвитку прямо пов'язаний, по- перше, з перерозподілом соціального простору між державою і громадянським суспільством, а по-друге, з їх визначеною, ефективною взаємодією в нових політичних умовах.

Саме принцип соціального та політичного балансу у взаємовідносинах держави та громадянського суспільства повинен стати основою для подальшого ефективного конституційного розвитку.

Серед головних пріоритетів сучасної стратегії розвитку необхідно віддати належне функціонуванню громадянського суспільства: забезпеченню необхідних засад для утворення і функціонування інститутів громадянського суспільства, їх участі у формуванні і реалізації державної, регіональної і місцевої політики. Зокрема, шляхом створення умов для забезпечення широкого ефективного представництва інтересів громадян в органах виконавчої влади і органах місцевого самоуправління, проведення постійно діючого полілогу влади та громадськості тощо.

Хотілося б також констатувати, що розвинену державність, її прорахунки і досягнення можна, мабуть, вимірювати і оцінювати з різних позицій, сторін, ракурсів, застосовуючи різні підходи.

Втім, найбільш узагальнено можна запропонувати кількісні і якісні показники. Так, наприклад, кількісною характеристикою оновлення державності може слугувати скасування старих та створення нових державних інституцій, тобто їх кількісне зростання, або, навпаки, зменшення. Прикладом може слугувати постійне зростання контрольних інституцій. Втім, і постійна констатація того, що життя пересічної людини від цієї кількості не змінюється на краще. Отже, більшої уваги, на наш погляд, заслуговують якісні показники, серед яких не останнє місце займають зміни в більш або менш розвинених соціальних системах: політичній, економічній, правовій тощо.

У заданому форматі пропонуємо розглянути саме взаємообумовленість державності, влади та національної правової системи.

Національна правова система - це своєрідний показник сталого (або наближеного до нього) економічного, політичного, соціального, морального, правового розвитку кожної держави, а, головне - досягнутого рівня захисту прав, свобод та законних інтересів Людини.

На відміну від тих країн, де правові системи розвивалися поступово й еволюційно, в Україні відбувалося прискорене формування національної правової системи, як фактора регулювання правових процесів, засобу забезпечення демократизації суспільства.

Слід підкреслити, що правова система України згідно з Конституцією повинна відповідати демократичному, правовому та соціальному розвиткові держави.

Існує органічна єдність демократичної, соціальної, правової держави. Як демократична - вона слугує свободі як вищій цінності людства, сприяє рівному доступу кожного до власності, виборів, прав щодо здійснення політичної влади, участі у багатоманітному політичному і культурному житті. Як правова - вона забезпечує взаємодію правового та соціального начал, що "відповідає"за благо кожної пересічної людини, гарантує правопорядок та правозаконність, сприяє досягненню особистістю самостійності і відповідальності за свої, в тому числі політичні, дії. Як соціальна, держава визнає людину найвищою соціальною цінністю, гарантує її гідність, надає соціальну допомогу індивідам, що її потребують, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя, розподіляє економічні блага відповідно до принципу соціальної справедливості і виваженої соціальної політики (зокрема, великої уваги сьогодні і необхідної турботи з боку державних інституцій викликають саме соціальні права: право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров'я тощо).

Не слід зайвий раз доводити, що в наших умовах суттєво зростає роль соціальних прав та можливостей щодо задоволення соціальних інтересів.

Слід зазначити, що проблема інтересу досліджувалася в вітчизняній правовій доктрині дещо нерівномірно, тобто періодично виникала необхідність звернення до цієї проблематики. Втім, глибоких, переконливих, монографічних досліджень ця тема поки ще не здобула.

Хочемо зазначити, що з нашого погляду категорія "соціальний інтерес"є програмною. До деякої міри навіть прогностичною, і вона здебільшого ширша, ніж зреалізоване соціальне право.

Хочемо закцентувати, що стаття 36 Конституції України встановлює, що кожний має право на задоволення соціальних інтересів. Крім того, згідно зі статтею 23 Конституції України, передбачений вільний розвиток кожної особистості. Надзвичайно важливо в цих умовах, який "зріз"соціальних прав належить сьогодні забезпечувати правовій системі, гарантувати державі та обстоювати судовій системі: ті, що будуть вибудовуватися тепер десятиліттями по залишковому принципу, чи дійсно ті, що допоможуть у сучасних українських реаліях жити не тільки "хлібом єдиним", а й мати достатні умови для самореалізації особи, захисту її честі та гідності.

У цьому зв'язку пропонуємо розглянути таке соціальне право, як право на достатній життєвий рівень. Незважаючи на те, що кожна людина повинна особисто дбати про свій добробут, їй, однак, мають бути створені умови для того, щоб вона мала можливість забезпечити собі мінімальний життєвий рівень. Особливо, коли йдеться про людину похилого віку, інваліда.

Наголосимо, що поняття, дефініція "достатній життєвий рівень"не визначено у науковому обігу. Тому воно є оцінювальним: тобто кожна людина сама для себе визначає рівень, який відповідає її уявленням про достатній рівень життя. Проте сформульоване юристами Стародавнього Риму положення, відповідно до якого "право може і повинне бути визначеним" (Дигести Юстиніана), є актуальним для будь-якої правової системи. Принцип визначеності, точності, однозначності правової норми вважається гарантією міцного правопорядку, оскільки за умови, що кожному члену суспільства зрозумілі його права і обов'язки, він одержує певну свободу дій і рішень у межах правового простору. Також певна невизначеність існує в положеннях міжнародних документів, у яких йдеться про "достатній життєвий рівень". Справа ж держави визначити і встановити мінімальні стандарти, нижче яких життєвий рівень громадян опускатися не може. Звичайно, забезпечення достатнього рівня життєвого рівня становить складну проблему навіть для заможних держав.

Реалізація права на достатній рівень життя, безумовно, торкається внутрішніх ресурсів та можливостей держави. Право на достатній життєвий рівень включає такі можливості, як: право на достатнє харчування, право на достатню кількість одягу, право на житло. В цьому контексті надзвичайного важливо дотримуватися відповідного балансу між "програмним"соціальним інтересом кожної особи та відповідними можливостями, що існують в умовах сьогодення для забезпечення конкретних соціальних прав кожного індивіда.

Отже, цілком зрозуміло, що правова система, як втілення відповідного досягнутого рівня розвитку права, повинна бути здатною: а) для виконання певних завдань; б) відтворення необхідних даних в просторово-часових вимірах функцій; в) забезпечення необхідних умов ефективного правового регулювання.

Передусім розглянемо деякі з невідкладних завдань сучасного етапу розвитку правової системи України.
У сучасних умовах зростає соціальна спрямованість правової системи як засобу формування і реалізації інтересів суб'єктів шляхом закріплення певних цілей, норм, правил поведінки.

Правова система поступово перетворюється на один із важливих засобів забезпечення оптимальної єдності політичної та соціальної стабільності та динамізму, збереження цілісності суспільства, взаємодії особистісного та суспільного, правового та публічного факторів, які завжди перебувають у відносинах антиномії, тобто взаємопроникнення та внутрішньої суперечливості.

Правова система соціальної, правової держави покликана забезпечити встановлену соціальною політикою стабільність громадянської згоди шляхом проголошення, реалізації і охорони соціально-правових умов для стимулювання активної частини населення на продуктивну працю як основу особистого добробуту; підтримання оптимального співвідношення між прибутками працездатної частини суспільства та непрацездатними громадянами; надання адресної соціальної підтримки; скорочення та обмеження масштабів зубожіння; стримування безробіття: забезпечення права на достатній життєвий рівень.

Завдання правової системи в умовах демократичної соціально-правової держави зазнають впливу соціально-економічних, політико-моральних, етнонаціональних факторів. При цьому зростає їх соціальний зміст, спрямований на зміцнення групової, міжгрупової соціальної взаємодії людей з приводу реалізації своїх інтересів. Зазначені функції покликані забезпечувати існування, добробут, а інколи - і виживання самого суспільства, реалізацію прав і свобод людини і громадянина.

Суттєвий вплив на функціонування правової системи мають і такі загальносоціальні завдання, як гарантування національної безпеки, ліквідація наслідків пандемій, реалізація соціальних програм, підтримання охорони здоров'я, соціальне забезпечення непрацездатних тощо.

Правова система сприяє вирішенню етнонаціональних завдань, що поставлені перед суспільством. Вона має сприяти інтегруванню сучасного наукового доробку у світову систему.

Одночасно мають вживатися запобіжні заходи до обмеження небезпеки, яка виникає від неконтрольованої появи та використання сучасних науково- технічних досягнень. Прикладною ілюстрацією може слугувати положення (ст. 2) Хартії Європейського Союзу про основні права 2000 року, де йдеться про право на цілісність особи (інформація про щеплення, вакцинації, інші медичні та біологічні експерименти). Зрозуміло, як це важливо для нашого сьогодення.

Для вирішення цих завдань необхідна законодавча база, у тому числі ухвалення законів, спрямованих на залучення та ефективне використання іноземних інвестицій та ресурсів, інноваційних технологій, управлінського досвіду.

Роль правової системи в умовах сучасної держави визначається також необхідністю забезпечення самовизначення особи, її розвитку та соціалізації. При цьому право виступає як об'єктивно можливий масштаб соціальної свободи, що стимулює творчу активність, самосвідомість людини, гарантує визнання суспільством того, що кожний індивід народжується вільним і рівним з іншими, а верховенство права розглядається як соціальний феномен, який обумовлює невід'ємні права людини і громадянина на свободу, рівність, справедливість, гідне життя, повагу і недоторканність.

Це зумовлює можливість реалізації інших прав і свобод людини і громадянина, надає підстави для висновку про неприпустимість їх скасування або будь- якого обмеження. Саме завдяки визнанню гідності людини визнаються недоторканними і невідчужуваними права людини, в силу чого вони складають основу будь-якого суспільства, а також справедливості.

У контексті такого вивчення слід зауважити, що принцип поваги до прав людини і її основних свобод - це один із європейських принципів конституційного устрою (ст.2, 6 Договору про Європейський Союз), що, безумовно, проголошений, активно впроваджується в життя європейською спільнотою, слугує відповідним орієнтиром для забезпечення гідного життя в умовах праводержавозмін.

Наталія ОНІЩЕНКО, завідувач відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, академік НАПрН України.

Голос України


Андрій БАБІНЕЦЬ

4 вересня 2021 10

У день, коли проголосили Незалежність Української держави, він був студентом Чернівецького університету. Й саме цього дня Михайлові Волинцю виповнилось 18.

Михайло Волинець у робочому кабінеті у Вараській міській раді. Дещо з біографії

Народився у місті Сусуман Магаданської області. Його діда в 1945 році радянська влада відправила у заслання до магаданських таборів. Після хрущовської відлиги дідусь з бабусею повернулися на рідну Рівненщину. Батько Михайла також народився в Магаданській області, й у дорослому віці поїхав туди на заробітки - спочатку сам, а після одруження вирушив уже із жінкою Марією в холодні краї заробляти на хліб насущний. Ось тут, у далекому Сусумані, 24 серпня 1973 року й народився Михайло.

- Як студент історичного факультету, маючи якісь фундаментальні знання з історії, я завжди думав про те, що наукові твердження не зовсім збігалися з життєвою історією моєї родини. Іноді замислювався: чому це так. І коли була проголошена Незалежність, моє покоління, скажу відверто, було в ейфорії. Звичайно, я зрадів, що проголошення Дня Незалежності збіглося з моїм днем народження. А мої друзі казали: "Добре тобі, твій день народження завжди припадатиме на вихідний". А я думав про діда Федота, за що він постраждав. І тут раптом без проблем, без крові Україна отримала Незалежність. Знав, що так в історії не буває. Та думалося: настали інші часи, більш цивілізовані, однак, як потім показала історія, Незалежність все ж доводиться обстоювати ціною людського життя.

Пізніше, в 2015-2016 роках, Михайлу Степановичу довелося служити в зоні АТО в гаубичному артилерійському дивізіоні 44-ї окремої артилерійської бригади, обстоювати українську державність у боях з сепаратистами та їхніми найманцями.

Та тоді, у 90-х роках минулого століття, для Михайла, незважаючи на всілякі побутові труднощі, дефіцит товарів, продуктів, життя складалося добре. Він закінчив ліцей зі срібною медаллю, тож йому зовсім неважко було долати історичну науку. Після закінчення Черновицького університету його запрошують працювати спеціалістом організаційно-методичного відділу обласного центру патріотично-військового виховання дітей та молоді. Невдовзі уже був головним спеціалістом, а потім і заступником начальника управління у справах сім'ї та молоді Рівненської ОДА. Після дворічної практики, в 1999-му, він уже начальник цього управління. На той час на цій посаді - наймолодший в Україні. Професійне зростання

Начальником управління у справах сім'ї та молоді ОДА Михайло пропрацював 12 років при п'яти різнохарактерних, діаметрально полюсних очільниках області. Це була школа, яка навчила насамперед організаторських здібностей, вміння працювати з людьми, проявляти ініціативу. Країна високо оцінила його значний особистий внесок у реалізацію державної політики стосовно молоді, сімей та жінок. Він нагороджений орденом "За заслуги"ІІІ ступеня, іншими почесними державними відзнаками. Нині є що згадати Михайлу з того, що вдалося зробити в області саме в молодіжному русі. Взяти хоча б європейську практику створення замість інтернатних закладів дитячих будинків сімейного типу. Михайло Волинець пригадує, як був розроблений проект такого будинку в Олександрії. Йому приємно називати прізвища Валентини Довженко, Юрія Павленка, які тоді керували молодіжним рухом у Кабінеті Міністрів. Можна було б розповісти ще й про інші проекти, які відіграли важливу роль у розвитку молодіжної політики. Це і створення МЖК, спортивних баз.

У 2013 році Михайла Волинця призначають головою Корецької райдержадміністрації. Перше бойове хрещення на цій посаді отримав 18 грудня, напередодні зимових свят. Віддалені населені пункти Кореччини так засипало снігом, що села були абсолютно відрізані від цивілізації.
Відсутність відповідної техніки для очищення доріг ще більше поглибило цю проблему. Михайло Степанович все зробив для того, аби в район відправили військовий БАТ.

- Тоді я вперше зрозумів, наскільки на Кореччині відповідальні й добродушні люди, - каже Михайло Волинець. - Уявіть собі ситуацію, коли в селі Іванівка тодішній сільський голова Володимир Дмитрович Саєць йде попереду з ліхтарем перед потужною очисною машиною і показує, де насправді є дорога, адже засипало все. І тільки сільський голова міг взяти на себе відповідальність очищати дороги, не пошкодивши якісь комунікації. За 12 годин 11 населених пунктів було прочищено.

Специфіка уже тепер колишнього Корецького району полягає в тому, що у віддалених та й не дуже від райцентру селах дедалі менше дітей у школах. Є приміщення шкіл, а в них зовсім обмаль дітей. Довелося голові переконувати місцевих жителів в тому, що замість порожніх класів можна зробити дитячі садки, ФАПи, як це було, приміром, у Калинівці. Таким чином відродили 12 дошкільних закладів. Михайло Волинець зумів залучити не лише бюджетні кошти, але й ПРООНівський фонд. То тут, то там в селах було відремонтовано водопостачання, оновлювались опалення, харчоблоки. На посаді голови Корецької райдержадміністрації М. С. Волинець пропрацював 22 місяці. Люстрація

Та цього було достатньо, аби завоювати авторитет у корчан. Літо 2014-го, на погляд Михайла Волинця, було найважчим в історії нашої держави. Людей революція поділила на два табори, а тодішній владі довелося мобілізовувати людей на фронт, бо після революції на сході України уже почалися справжні бойові дії.

- Найважче було керівникам сільських рад, - заглиблюється у події того часу Михайло Волинець. - Приходили повістки з військкомату, і головам сільрад чи секретарям доводилося ввечері чи протягом дня вручати ці повістки своїм землякам. Водночас почалася люстрація, і всі голови райдержадміністрації, за винятком мене та голови Дубенської РДА, були замінені. У райцентрах відбувалися віче, де люди висловлювали свою думку з приводу діяльності влади.

Михайло Волинець не тримався за посаду, однак люди вже побачили, хто він такий, незважаючи на те, що був зі старої команди, але зарекомендував себе своєю людиною, який насамперед дбав про своїх земляків. Історія пам'ятає ту лютневу сесію районної ради, коли радикально налаштовані противники попередньої влади з биткою ходили по рядах і нав'язували свої права. Так висловили недовіру голові райради Любові Скородько. Проте висловити недовіру Волинцю не ризикнули. Він залишився на посаді й з честю виконував обов'язки очільника району.

Потім було ще одне зібрання у Будинку культури, куди прийшло стільки людей, що не могли всі поміститися. І знову народ відстояв свого голову.

- Тому я не мав права зрадити людей і заявив керівництву області, що писати заяву про звільнення не буду, - продовжує розповідь Михайло Степанович. - Про указ Президента про моє звільнення я дізнався з Інтернету. Таким чином Михайло Волинець потрапив під закон про люстрацію, і в чому була вина молодого, перспективного керівника, ніхто так досі й не пояснив.

Син у селі Нова Любомирка зустрічає батька з АТО (2016 рік). Бойове хрещення

А в червні 2015 року М. С. Волинцю у військкоматі вручили повістку, і він потрапляє на 45 діб на навчання за артилерійським фахом до Львова. - Коли здобував освіту на історичному факультеті Чернівецького університету, на військовій кафедрі спеціалізацією у нас була "далекобійна артилерія", - пояснює причину такого призначення Михайло. - Тоді думав: для чого нам оці розрахунки, траєкторії польоту снарядів. І я не міг припустити, що це знадобиться в житті.

Після навчання у Львівській академії сухопутних військ разом з іншими офіцерами Михайло потрапляє в зону АТО. Там він пройшов справжнє бойове хрещення, про котре як людина військова розповідає дуже скупо. Лише каже, що насправді бойові будні зовсім не такі, як показують по телевізору. Тут він на власному досвіді побачив, що таке армійська дружба, військовий професіоналізм і командирська мудрість. Із задоволенням згадує свого командира, в якого був заступником, Віталія Марчука. Колишній кадровий військовий криворіжець В. Марчук пройшов Донецький аеропорт і став для кожного з бойових побратимів і батьком, і наставником, який сказав чесно: "На войну я пришел воевать, а не воровать".
Як можна підвести такого командира?

- Аби ті, хто не був на фронті, зрозуміли, що таке війна, крім того, що летять кулі та снаряди, спробуйте хоча б кілька днів взимку пожити в гаражі. Зрозуміло, що війна навчила Михайла Волинця багато того, що до цього часу навіть за всієї успішності його діяльності, не міг освоїти. Якщо людина талановита, то в всьому

Солдати, які воювали поруч з Михайлом, іноді дивувалися, що Волинець читає книги по сільському господарству. Ще коли Михайло був керівником Корецького району, а особливо після відставки, австрійський інвестор Ясмір Даякай неодноразово пропонував йому роботу в ТОВ "Поліський стандарт". Михайло Волинець не міг довго сидіти після служби в АТО вдома. Це великий психологічний аспект. На думку Михайла Степановича, всі, хто побував на фронті, мають йти десь працювати, бо може бути психологічний зрив. - Ясмір Даякай став для мене і психологом, і реабілітологом, і мотиватором до життя. За час, який я працював у його фірмі, ми абсолютно змінили фінансовий стан у товаристві. Можна глянути лише на сплату податків, коли я працював фінансовим директором. На жаль, Ясмір Даякай пішов з життя. Коли він дізнався, що в нього невиліковна хвороба, запросив мене на одну з сільськогосподарських виставок у Європі. Він усе робив для того, аби мене познайомити з представниками великого агробізнесу. Коли в товаристві пішов поділ між родичами та засновниками, я не зміг більше працювати в такій обстановці.

- Але ж, Михайле Степановичу, ви маєте такий досвід, таку підтримку від корчан. Треба було б застосувати свої сили...

- Я з великим задоволенням пригадую всі події, які відбувалися на Корецькій землі під час мого перебування там. І ще раз хочу сказати, що на Кореччині надзвичайно порядні, доброзичливі й працелюбні люди. З ними можна, як то мовиться, й гори перевернути. І, зрозуміло, бачу перспективи розвитку цього краю. І не тільки в галузі аграрній, а й промисловій, туристичній, культурно-духовній. Значним фінансовим ресурсом нині володіють територіальні громади, тож це також додаткові можливості краю. Життя навчило мене бачити Незалежність держави не в якомусь віртуальному світі, а в реальному, у важкій, виснажливій, самовідданій праці розбудови держави. Якщо хочете, в умінні підставити свої груди, аби захищати нашу Незалежність, наші сім'ї, кожного рядового хлібороба краю, який не зможе зі зброєю в руках стояти в окопах на сході країни. Але саме він, цей трудар, робить у сто разів більше, ніж ті політики, які своїми словами, діями ніяк не можуть, крім розбрату, нарешті щось зробити добре для України.
Користуючись нагодою, щиро вітаю усіх земляків, усіх, хто мене знає і не знає, з найціннішим державним святом - Днем Незалежності. Всім миру, злагоди, процвітання і братерської любові. До речі, Михайло Волинець нині працює заступником вараського міського голови. З дружиною виховують двох синів.

Рівне.

Фото надано автором та із сімейного архіву Волинців.

Голос України

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины