Чорноморські новини

Дональд Трамп переміг на виборах і стане наступним президентом США. Президент України вже привітав його: спершу - у соцмережі Х, а згодом - в особистій телефонній розмові.

"Провів чудову телефонну розмову з Трампом і привітав його з історичною та переконливою перемогою (...). Ми домовилися підтримувати тісний діалог і розвивати нашу співпрацю. Сильне і непохитне лідерство США є життєво важливим для світу і для справедливого миру", - написав Володимир Зеленський у Телеграмі.

США - один із ключових партнерів України у російсько-українській війні, від фінансової допомоги і політичної волі якого залежить дуже багато. Під час передвиборної кампанії Дональд Трамп не раз говорив, що коли стане президентом, то закінчить війну в Україні "за 24 години".

То чого очікувати Україні, Європі та РФ від нової перемоги Дональда Трампа? Чому програли демократи на чолі з Камалою Гарріс? Чи варто сподіватися на те, що Джо Байден, який буде президентом США до 20 січня 2025 року, таки ухвалить проривні для нашої держави рішення?

Про все це, і не тільки, - у розмові "Укрінформу" (https://www.ukrinform.ua/) з Володимиром Огризком, міністром закордонних справ України у 2007-2009 роках, керівником Центру досліджень Росії.

- Отже, Трамп переміг. Наскільки це було для вас очікувано?

- Я собі казав, що очікую вибору американського народу. І мене багато з ваших колег, так би мовити, підштовхували відповісти: а за кого ж ви? Знаєте, симпатії чи антипатії - це одна річ, і зовсім інша - результат. Я людина прагматична, а тому виходжу з того, що сталося. І саме через це не сприймаю результати виборів у США як свою особисту перемогу чи поразку, це просто даність, з якої ми зараз і маємо виходити.

Традиційно у день виборів в американському посольстві влаштовують таку собі вечірку, на яку запрошують різну публіку: громадських діячів, полі-тиків, дипломатів тощо. Запросили туди й мене. Ми там з багатьма спілкувалися, і я щоразу наголошував, що не бачу жодної проблеми ні в перемозі Гарріс, ні в перемозі Трампа, бо у кожного з них є свої сильні та слабкі сторони. Нам треба виходити з цих реалій. Зараз ця реалія отримала своє ім'я - Дональд Трамп. Значить працюватимемо на те, щоб Дональд Трамп був на нашому, світлому боці історії. І робити це треба саме зараз, коли тільки починає формуватися адміністрація нового президента і новий склад Конгресу. Тобто займати проактивну, а не вичікувальну позицію. Створювати нові контакти, зустрічатися, переконувати...

- Щоб не втратити дорогоцінний час...

- Саме так.

- Але що, на вашу думку, зміниться для України? Чого чекати? Бо зараз, як бачимо, багато несеться оцієї традиційної "всепропальщини"...

- Я належу до тих людей, які намагаються навіть за певних негативних обставин знайти позитив у тому, що відбувається. Впадати у відчай, опускати руки і кричати "все пропало" - це найгірша з усіх можливих версій того, що треба робити. Це для слабаків. А українці точно не такі. І ми показали це у лютому-березні 2022 року. Показуємо й сьогодні. Тож маємо підійти до справи з холодною, розсудливою головою, бо лише так і не інакше ми зможемо цю справу вирішити. Я в це вірю. Я вірю в нас. Це перше.

Друге. Трамп є підприємцем - у мозку, у своєму світобаченні. Кожне питання, яке перед ним стоїть, він трансформує у те, а чи заробить він щось на цьому. Або, як зараз модно казати, який профіт у підсумку отримає. На жаль, Трамп не розуміє, що в глобальній політиці так, по ідеї, не повинно працювати. Але тут уже нічого не зробиш, маємо справу саме з таким його світобаченням. Тож висновок: зараз нам треба за-пропонувати Трампу конкретний і чіткий план про те, скільки може заробити американська економіка, працюючи на інтереси Сил оборони України.

- А хіба зараз економіка США не заробляє, працюючи на інтереси нашого війська?

- Заробляє. Ця "машина"не просто заведена, вона уже їде. Але тут питання в іншому - як цю "машину"прискорити. І прискорити її насправді можна. От про це варто говорити. І це означатиме, що президент Трамп скаже: "Я запускаю такі-то програми, які дадуть нашій американській економіці додаткові 300, 400, 500 млрд доларів протягом наступних кількох років".

- А Європі чого чекати? Європа готова до "другого пришестя"Трампа?

- Оце якраз питання доволі складне. Європа різна. Є Європа Орбана, який на радощах ледь зі штанів не вистрибнув і побіг попереду паровоза, не чекаючи остаточних результатів виборів президента США, вітати Дональда Трампа з перемогою. А є Європа, яка думає про свою безпеку, яка зробила висновки, стала сильнішою, завдяки першому президентству Трампа, яка готова до його повернення у Білий дім.

- А оці передвиборні заяви Трампа, в яких він погрожував вивести США з НАТО, залишити ЄС наодинці в разі збройного нападу на них, запровадити 10% мито на імпорт...

- Такі заяви, безумовно, не можуть не викликати пересторогу. Але я не думаю, що вони реалістичні. Та навіть якщо гіпотетично Трамп скаже, що не виконуватиме функції гаранта безпеки країн-членів Північноатлантичного альянсу... Ну, тоді вони просто утворять інший альянс і самі думатимуть про те, яким чином можуть себе забезпечити, і США від цього лише програють.

Тож я передбачаю, що європейські країни, які здатні думати про серйозні речі, а до таких належить переважна більшість країн, що об'єдналися в НАТО і в ЄС, подумають над варіантами різкого збільшення витрат на оборону, над приведенням свого ВПК у стан реальної готовності до неприємних речей. Вони подумають, що треба нарешті значно посилити допомогу Україні, бо в разі програшу України будуть першими, до кого дотягнеться лапа божевільного ведмедя.

- От ви кажете про посилення європейської допомоги нашій державі, а також згадуєте угорського прем'єра, який першим з іноземних лідерів привітав Трампа з перемогою. Але той самий Орбан кілька днів тому "відзначився"черговою заявою про те, що перемога Трампа змусить Європу переглянути свою підтримку України. Це спроба видати бажане за дійсне? Чи як?

- Орбан постійно намагається транслювати те, про що мріє Путін. Зокрема, щоб Україну залишили напризволяще і вона капітулювала. Очевидно, що без підтримки наших партнерів ми не зможемо довго протриматися. А відтак московські посіпаки, і йдеться не лише про Орбана, а й про Фіцо, безумовно переконуватимуть Трампа, що треба якнайшвидше миритися з Путіним, повертатися до зон впливу, віддавати Україну під протекторат Московії. Але це одна Європа. А інша Європа, яка, повторюсь, мислить глобально, прекрасно розуміє, що це фатальна помилка, яка коштуватиме великої крові не лише Україні, але й країнам, які об'є-дналися в ЄС і в НАТО. Тому я думаю, що це тільки політичне марення Орбана і Ко. Насправді все вирішуватиметься по- іншому.

Ви ж бачите, що вже працюють деякі підприємства з виробництва зброї і в нас, й активізували свою роботу підприємства в Європі. Є інноваційні підходи до багатьох тем, які ще вчора здавалися чимось нездоланним для нас, а сьогодні є цілком реалістичним. Свіжий приклад - нам уперше за весь час повномасштабного вторгнення Росії вдалося завдати удару по її Каспійській флотилії. Українські дрони змогли пролетіти майже 1500 км і "прослизнути"через ешелоновану ППО ворога. Вже фактично не залишилося місць, де Московія почуватиметься безпечно. І таких прикладів чимало. Я веду до того, що навіть не маючи дозволів на застосування американської зброї вглиб території РФ, у нас є альтернативні варіанти, щоб власними силами руйнувати інфраструктуру російської недоімперії.

- Нарешті, що зміниться для тієї частини світу, яку називають "віссю зла"? Одні вважають, що Путін уже відкриває шампанське, інші - що Путіну не буде солодко. А ви як гадаєте?

- Зараз Путін грає у "мачо". Всі привітали Трампа, а Путін - ні (публічно Путін не привітав Трампа, натомість кремлівські еліти передали йому привітання "таємно". - Ред.) Це такий традиційний російський випендрьож, вибачте за це слово, але він притаманний оцій всій надутій, як жабки, публіці.

Чого їм чекати? Думаю, що нічого позитивного. Божевільно-п'яний Мєдвєдєв уже написав у Telegram "про запеклий двопартійний антиросійський консенсус на Капітолійському пагорбі", а також, що хоч Трамп і "впертий", але "система сильніша", а відтак "питання в тому, скільки змусять Трампа дати на війну". В Кремлі не чекають від Трампа надзвичайних подарунків для себе, бо він не є незалежним. Ця публіка все міряє на свою мірку: коли є один пахан, а решта - раби у нього. А президент США паханом не є, він обмежений законом. І на сторожі цього закону стоїть потужна система противаг та стримувань. Тому Мєдвєдєв і натякає: те, що дозволять Трампу - не факт, що буде корисним для Росії. Навіть з цієї інформації можна зробити висновок, що росіяни вже не вірять Трампу і те, що було під час його першого сходження, коли в Кремлі справді всі танцювали під балалайку і пили шампанське, не повториться...

Тож, гадаю, на РФ і "вісь зла"можуть очікувати доволі непрості часи. Якщо погрози Трампа "вдарити по центру бісової Москви"є правдою, то це означає, що він говорить не дипломатичною мовою, а мовою, яка дуже швидко доходить навіть до таких злодіїв, як Путін. Тому подивимось. Але в будь-якому разі я не вірю у те, що в один момент в Америці все стало проросійським. Або що Трамп дзвонитиме в Москву перед тим, як приймати якесь рішення.

До речі, я думаю, що Трамп, обпікшись об свої "північнокорейські гастролі" (під час першого президентства Трамп кілька разів зустрічався з лідером КНДР Кім Чен Ином. - Ред.), тепер буде зовсім по-іншому говорити з Ином. А якщо його війська таки полізуть в Україну, то, повірте, Трамп не займатиме "глухоніму позицію". Зрештою, він не з тих, хто довго думає. Цей типаж швидко приймає рішення.

- Чи може бути так, що Трамп "до"і "після"президентських виборів у США - це дві різні людини?

- Навіть три різні людини. Забудьте про того Трампа, яким він був ще вчора. Сьогодні - Трамп інший. А 20 січня 2025 року, під час інавгурації в президенти, буде ще інший Трамп. Тому, що його візьмуть у лещата державні органи, інституції, закони - те, з чого він не зможе вискочити. Тож маємо думати про наші інтереси і намагатися доступно пояснити їх та переконати Трампа, що вони, ці наші інтереси, відповідають також інтересам США. Якщо ми це зробимо - тоді Трамп буде нашим союзником і партнером.

- Тобто післявиборна риторика Трампа може змінитися, адже йому більше не доведеться перейматися рейтингами та залученням більшої підтримки електорату...

- Вірно. Навіть у день виборів Трамп двічі змінював свою думку: спершу казав про колосальні порушення, а потім - що це були найкращі вибори, що він здобув чисту перемогу. Як бачимо, риторика Трампа може змінитися за лічені години.

- То що виходить: його обі-цянка "зупинити війну за 24 години"уже неактуальна? Відлік не запускаємо?

- Не треба виходити з того, що десь колись сказане Трампом - це істина в останній інстанції. Часом ці заяви звучали різко, це правда. Але далі ситуація повертається в практичну площину - туди, де не гасла, а дії. Трамп кандидат у президенти, Трамп переможець виборів і Трамп президент - це не одне й те саме. А тому обі-цянка "зупинити війну за 24 години"...

Ніякого відліку не буде, а буде плавне, так би мовити, друге входження в одну й ту ж річку, що направду буває рідко, ну, але, як бачите, все ж буває. І це "друге входження"відбуватиметься за абсолютно інших обставин. Те, що називається deep state (глибинна держава. - Ред.), ну, це значно сильніше, ніж будь-який президент. Тож повірте, якщо Трамп раптом почне наступати на мозолі оцій глибинній структурі американського суспільства, якщо він почне тиснути там, де цього не можна робити, то його моментально поправлять, причому - руками республіканців, які сиді-тимуть у Конгресі і в Сенаті.

- Пане Володимире, не просто сидітимуть, а сидітимуть зараз саме у більшості. Нагадаю, що коли Трамп був обраний уперше на посаду президента США, то республіканці протягом 2017-2018 років уже мали контроль над Палатою представників і Сенатом. Але тоді в оточенні Трампа були ті, хто його якось стримував. А як буде зараз - його теж стримуватимуть, не варто очікувати на "бенефіс одного актора"?

- Трамп - президент. Його партія повернула собі більшість у Сенаті і, ймовірно, втримає контроль над Палатою представників. Через це багато хто взявся переносити образ КПРС на республіканців, мовляв, генсек сказав "надо" - партія відповіла "есть". Ну, це зовсім інша історія. Давайте не будемо забувати, що в межах Республіканської партії є чимало політичних діячів, не трампістів, а саме республіканців до мозку кісток, чий голос справді багато важить. Тому не зможе Трамп просто взяти і видати якусь партійну цидулку й розписати, кому і що говорити.

Отже, "бенефісу одного актора"точно не буде. І цього, до речі, не хочуть самі республіканці. Перспектива скотитися в авторитарну систему не дуже, як то кажуть, посміхається. А це означає, що знову-таки шукатимуть серединну лінію, якої тримається американський політичний корабель, причому вже багато років. Тож не варто боятися. Ні, страшних поворотів у політиці США не буде.

- Демократи програли геть усе. Чому так сталося і хто в цьому винен - "Школа геополітичної деескалації"імені Обами-Байдена?

- Політики, які не хочуть чи не можуть, чи не вміють приймати жорстких політичних рішень, врешті-решт програють, причому завжди. Це об'єктивний результат бездіяльності. Знаєте, в карному кодексі є поняття "злочинна бездіяльність". Оці дві бездіяльності дуже подібні, обидві - злочинні. Тільки за одну настає кримінальна відповідальність, а за іншу - політична розплата. І зараз політична розплата настала для Байдена та його адміністрації. Причому це стосується не тільки слабкої зовнішньої політики, а й внутрішньої, бо демократи не виконали своїх передвиборних обіцянок.

Зрештою, якщо брати зовнішньополітичний аспект, то ця нездатність до прийняття серйо-зних рішень також не могла не позначитися на підтримці чи не підтримці з боку американців. Бо американці - це нація рішучих. Тобто попри те, що зараз там є ті, хто ховається за спини інших, але в цілому - це першопрохідці, це люди, які йшли на ризики, які перемагали в надскладних умовах. І в їхній ментальності переможець - це класно. А хто сидить і не може прийняти рішення, той програє.

- Байден буде президентом США до 20 січня 2025-го. Як його запам'ятають в Україні та світі? Що про нього напишуть у підручниках з історії? Чи є шанс, що "дідусь Джо"у наступні два з лишком місяця таки ухвалить проривні для нашої держави рішення - чого конкретно ми чекаємо?

- Чи може Байден наостанок ухвалити важливі для України рішення? Так, може. Зокрема, він міг би справді зробити процес приєднання України до НАТО невідворотним і зняти обмеження на використання американської зброї на території агресора. Засвідчити себе слабаком, ну, це насправді дуже сумна і неприємна перспектива. Натомість увійти в історію людиною, яка хоча б на останньому етапі показала рішучість - оце точно в книжках буде описано як позиція світового лідера. Тому я не виключаю, що Байден повернеться до тих тем, які раніше для нього були табу. Зрештою, він уже нічого не втрачає. Тож будьте рішучими, Джо Байдене! Візьміть і зробіть! А що буде далі? Ну, для цього тепер є Трамп, нехай він та його адміністрація після 20 січня 2025 року шукають відповіді на питання.

- І останнє: Трамп зможе "знову зробити Америку великою"?

- Тут треба розібратися, що він має на увазі під "Америкою великою". Знову ж таки, передвиборна риторика і реальність - це різні речі. Тепер Трамп нестиме колосальну відповідальність, не зважаючи на те, що буде в Сенаті та Палаті представників. І хоча в нього зараз є унікальний шанс, але він уже далеко немолодий. Я дивився, як він виступав після виборів, ну, він ледве говорив. Розумію, що це був виснажливий марафон, але не забуваємо і про його вік, і про його інші речі, які будуть явно не допомагати, а, навпаки, гальмувати, навіть якщо він собі щось придумав. Мирослав ЛІСКОВИЧ.

Чорноморські новини

24 лютого 2022-го об 11-й ранку кліматологиня Світлана Краковська вийшла в ефір на засіданні 55-ї сесії IPCC - Міжурядової групи експертів зі зміни клімату: "Ми під атакою Російської Федерації, на нас летять ракети, і я розумію, що це не зупинить, а, швидше, загострить проблему зміни клімату. Тому ми йдемо виконувати свою домашню роботу - нам треба вижити. А ви робіть свою. Бо коріння і цієї війни, й антропогенної зміни клімату спільне - це викопне паливо і наша хвороблива залежність від нього. Ми маємо позбутися цієї напасті".

- Чесно кажучи, якби не подруга-психологиня, яка налаштувала мене, не знаю, як упоралася б. Бо мене на це ніхто не уповноважував. Так, я представляю Україну в IPCC, яка є фактично частиною ООН (IPCC заснували в 1988 році Всесвітня метеорологічна організація та Програма ООН з довкілля для оцінки наукових даних про зміни клімату й формулювання стратегій реагування на ці зміни. - LB.ua). І це експертне, а не політичне середовище, але там є представники всіх країн. І мені важливо було висловитися.

Світлана Краковська понад десять років, відколи ввійшла до IPCC, шукає слова, аби говорити про загрози зміни клімату, спричинені діяльністю людини. Іноземні журналісти називають її рольовою моделлю, а журнал Nature включив науковицю, завідувачку лабораторії прикладної кліматології Українського гідрометеорологічного інституту до списку найвпливовіших учених 2022 року.

- Мене вже навіть звинувачують у тому, що я більше активістка, ніж науковиця, - сміється вона. - Ну а що робити? Ми, кліматологи, добре усвідомлюємо, що таке кліматична система і що може бути, якщо в ній ламаються зв'язки й вона виходить із рівноваги, які це енергії. Це як уявити себе на гребені хвилі: ти не знаєш, чи встоїш, чи скине тебе і що взагалі буде далі. Тобто чи ти впораєшся з цим усім. Приблизно так відчуваю себе я.

Після повномасштабного вторгнення говорити про зміну клімату стало ще складніше. З одного боку, війна посунула з порядку денного глобальну проблему, але вона ж стала і підсилювальним чинником кліматичних змін. Зараз хвиля уваги до неї знову набирає обертів на фоні цьогорічних екстремальних погодних явищ у різних куточках планети: по узбережжю Флориди тричі вдарили урагани; Європа потерпала від аномально високих температур і потужних повеней, а льодові шапки Свальбарда (Шпіцберген) у липні 2024-го танули за добу в п'ять разів більше за норму.

Планета продовжує нагріватися. У 2023 році середньорічна температура поверхні сягнула рекордно високої позначки і на 1,45°C перевищила доіндустріальний базовий рівень. 2024-й підхопив естафету. Напевно, цими цифрами непросто вразити нефахівця. "Але уявіть, що людство жило в температурних лімітах плюс-мінус 0,2°C, а зараз маємо майже +1,5°C", - каже Світлана Краковська.

Зрештою, з одного боку, дедалі більше територій страждає від екстремальних опадів, а з іншого - від триваліших посух і спеки. Як констатують автори цьогорічного звіту Lancet Countdown про стан здоров'я та зміну клімату: світ стикається з рекордними загрозами своєму добробуту. Із 15 індикаторів, які відображають вплив зміни клімату на здоров'я, за останній рік десять сягнули пікових значень.

Говоримо про це - в інтерв'ю "Лівого берега" (https://lb.ua) зі Світланою Краковською напередодні COP-29 - Конференції ООН зі зміни клімату, яка пройде в Баку в середині листопада. Війна і клімат

- Розповідати про загрози зміни клімату, коли там палає, там палає, мабуть, непросто?

- Коли воно палає і все у вогні, звичайно, про клімат говорити не можна. І перші пів року повномасштабного вторгнення тут, в Україні, я навіть не намагалася. Але за кордоном просувала тезу про те, що клімат і війна пов'язані. Бо спочатку всі ці кліматичні рухи були розгублені. І я пояснювала: "Окей, ви не можете нам допомогти, але допоможіть тим, що виступатимете проти викопних палив - і таким чином ви проти Росії та фінансування цієї збройної агресії. Це допоможе не тільки нам, а й усьому світу".

- У чому на практиці проявилось те, що війна відвернула увагу від питань зміни клімату?

- Для того, щоб боротися зі зміною клімату, потрібні гроші, і ці фінанси в результаті просто почали йти фактично на гонку озброєнь.

- Тобто це відкидає назад?

- На жаль, так. Це нас уже відкинуло. Бо? з одного боку, це дійсно таке відхилення від того курсу, який країни тримали до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Водночас війна чинить додатковий тиск, і на цій тезі нам варто наполягати. Йдеться про так звані military emissions, додаткові викиди СО2 через військові дії. І це не тільки безпосередні викиди від вибухів, горілої техніки чи будівель, лісових пожеж тощо. Це ще й непрямі викиди, наприклад, від того, що комерційні літаки тепер рухаються іншими, довшими траєкторіями, оминаючи Україну. У звіті НАТО "Клімат та безпекова оці-нка впливу"є ці розрахунки (за оцінкою аналітиків, протягом перших двох років війни додатково в атмосферу викинуто до 175 млн т СО2. А загальний збиток, завданий клімату, оцінюють у понад $32 млрд. - LB.ua). Там також закладені майбутні викиди на відбудову України. І фактично є вже певна обґрунтована сума збитків, і з нею можна йти в міжнародний суд. Якщо нашим юристам вдасться довести цей злочин Росії проти довкілля - екоцид, то це стане прецедентом. Тобто ми можемо бути в цьому випадку таким локомотивом. І, можливо, хтось десь уже трохи замислиться, чи треба вирізати ліс, осушувати болото, ставити греблю або підривати, зважаючи на те, яка шкода від цього може бути довкіллю.

Інша проблема, що є ще емісії, пов'язані не тільки зі самими воєнними діями, а й з військовими навчаннями, і вони не обов'язкові для звітування. І зараз є організації, які наполягають, щоб їх включали в підрахунок викидів. Бо для таких великих країн, як США чи Росія, наприклад, вони зіставні з викидами промисловості чи транспорту.

Загалом це все великий біль. У людства є такий загальний карбоновий бюджет. Це кількість викидів, за яких концентрація парникових газів втримується на такому рівні, щоб температура не перевищила 1,5°C або хоча б 2°C. Хочу, щоб ви розуміли, люди дуже вразливі й можуть жити в певних температурних межах. І різниця між підвищенням температури на 1,5°C порівняно з доіндустріальною і на 2°C - це вдвічі більше від затопленої території й удвічі більше людей на цих територіях.

Так-от. Це бюджет планетарний. І уявіть собі, що людство в результаті воєнних дій витрачає його і тим самим пришвидшує рух до точки, коли кліматичні ризики кардинально зростуть. Ми ж могли б принаймні цього не робити. Ну от як довести людству, наскільки ми нерозумні? Мабуть, уже треба переглядати термін homo sapiens як застарілий...

- Чи будуть ці питання порушувати на конференції?

- У контексті війни й клімату там буде декілька великих панельних дискусій. Зокрема, про ті ж таки military emissions. Думаю, що наші меседжі будуть, звичайно, спрямовані на відшкодування збитків, завданих довкіллю, яке ми хочемо отримати від Росії.

- Росія, звісно ж, буде на конференції?

- Вони обов'язково приїжджають, і вони завжди дуже агресивні. Пам'ятаю перший після ковіду арктичний саміт в Ісландії. Я приїхала трохи пізніше і не була свідком цього, але мені переповідали, як на пленарному засіданні представниця Росії фактично погрожувала всім, мовляв, ви не можете не зважати на одну шосту суходолу. Це їхній головний аргумент, дуже такий "науковий". Річ у тім, що після повномасштабного вторгнення наукове співробітництво з Росією в Арктичному регіоні припинили, багато проєктів позакривали. Відповідно Росія перестала передавати моніторингові дані зі своїх арктичних станцій (науковці запереживали через ризик появи сліпих плям, що, своєю чергою, може вплинути на точність моделювання глобального клімату. - LB.ua). Але дистанційних методів дослідження ніхто не скасовував. І нехай це буде найбільша проблема.

- І РФ там ніхто не бойкотуватиме?

- Ну, по-перше, все це відбуватиметься в Баку. І там це взагалі неможливо. Але є, приміром, така традиція кожного дня номінувати країн-учасниць на звання fossil of the day - викопне дня. Так-от, Росію регулярно номінують як антигероя. Вони мають величезні території. І вся їхня політика будується на тому: "А в нас велика тайга, у нас велика поглинальна здатність. Тому ми можемо викидати стільки, скільки хочемо". Ось і вся позиція.

Загалом, як кліматолог я сказала б, що недостатньо того, що роблять саме в політичній частині Конференції ООН з клімату. Йдеться про перемовини, під час яких країни вирішують, що робитимуть. Я була на трьох конференціях поспіль. Пригадую свою першу поїздку, як побачила ці десятки тисяч людей, що переймаються проблемою зміни клімату. Це вражало - здавалося, що то така колосальна сила. А з іншого боку, я була дуже розчарована. Саме тим, що ось так багато людей, а ми нічого не можемо зробити проти жменьки тих, хто гальмує прогрес. Це таке безсилля. Усі ці конференції побудовані на консенсусі. І ми вже бачимо, до чого це призводить.

- Хіба що до стурбованості?

- Ми нікого не можемо примусити - тільки переконувати і так далі. І Паризька угода була першою угодою, яку схвалили консенсусом усі 196 країн ООН. Це велика перемога міжнародної дипломатії. Усі країни погодилися, що треба боротися зі змінами клімату, і поставили за мету обмежити зростання температури до well below 2 degree, а краще до +1,5°C від доіндустріального рівня. Питання в тому, як це робити, хто й що робить і хто за що відповідає.

Коли Трамп був президентом, то науковці, які представляли США, були дуже пригнічені. Але скільки б не кричав Трамп, що США виходять з Паризької угоди, він цього не міг зробити фактично, бо були певні запобіжники. Так працює їхня система. Її в принципі складно зламати, але можна. І зараз над цим працює країна-терорист. Вона так само ламає систему ООН, і, на жаль, їй це вдається. Тобто демократія працює там, де всі свідомі, а людство надто строкате.

А проте, є позитивні моменти. Наприклад, бачу, що країни Близького Сходу починають усвідомлювати, що їм теж варто вчасно переключатися на відновлювані джерела енергії. Бо оці викопні палива, вони в минулому, і там уже це розуміють. Вони, звичайно, за них тримаються і відстоюють їх. Тому я і називаю війну Росії війною викопного палива. Бо РФ підтримують переважно ті країни, де по суті править той, хто контролює нафту і газ або конче потребує їх. От і виходить, що викопне паливо воює з усім іншим світом за те, щоб у ньому залишитися. Але воно не вічне і точно зазнає поразки. А сонце, вітер, вода є у всіх. Якщо не одне, то інше. Й оці країни Близького Сходу починають переорієнтовуватися вже на сонце, на те, що в них є. І вони замовляють, наприклад, дослідження формування і прогнозування пилових бур, бо потребують технології, аби очищати сонячні панелі від пилу, який знижує генерацію. Аномальна погода

- 2023 рік був рекордний температурно, і цей рік уже побив той рекорд. Це щось таке очікуване чи ні?

- 2021 року Нобелівську премію з фізики присудили трьом науковцям, двоє з яких - кліматологи. Пів століття тому вони спрогнозували те, що ми маємо зараз, оскільки припустили й розрахували різні сценарії концентрацій парникових газів. Тобто кліматичні моделі, які показують, як зі збільшенням в атмосфері вуглекислого й інших парникових газів зростає температура поверхні Землі, точні. Але вони не прогнозують температуру конкретного року. Кліматологи оперують щонайменше декадами. Всесвітня метеорологічна організація рекомендувала кліматологічний стандарт як усереднення показників за 30 років. Але тепер уже навіть в IPCC ми перейшли на 20 років через дуже швидку зміну клімату. От зараз закінчився період із 1991-го по 2020-й. Порівняйте, що було в 1990-у і куди ми прийшли. Це дуже велика різниця, якої в нормі не мало б бути. Моделі показують загальний тренд, куди ми рухаємося. Але з року в рік можуть бути коливання.

У 2023-у, скажімо, на кількість аномально теплих днів вплинуло посилене явище Ель-Ніньйо, яке до того ж розтягнулося в часі й досі визначає погодні умови. Це періодичне підвищення температури в екваторіальній частині Тихого океану. Разом з холодною фазою Ла-Нінья вони утворюють так зване Південне коливання. Схожі коливання є в Індійському океані, в Атлантичному теж. У цих океанах також розташовані потужні центри дії атмосфери, де формуються циклони й антициклони - вихори низького й високого тиску, які керують великими потоками повітряних мас, спричиняючи урагани, повені або посухи.

Тобто набрали в себе дуже багато теплоти. Це як обкласти себе грілками. Є такі підрахунки, що щосекунди в океани з атмосфери надходить теплова енергія, яка дорівнює 6-10 атомним бомбам Хіросіми. Тобто таку кількість енергії накопичує океан. Як ми будемо потім охолоджувати його? Скільки років?

Якщо подивитися на карту аномалій, то там є тільки одна синенька пляма на південь від Гренландії, в Атлантиці. Це Гольфстрім, який слабшає через танення льодовиків і зниження солоності води. Він перестає переносити теплі маси. Відповідно весь механізм сповільнюється. І це єдина така пляма, де температура взагалі-то трішечки знижується. Тому й заголовки можна побачити, що Європа замерзне. Так, клімат може помінятися, бо Гольфстрім справді уже не переноситиме стільки тепла, скільки раніше. Але то буде не так скоро, як інші негаразди.

Зараз мав би сформуватися на зиму полярний вихор, але він ніяк не формується. Немає стабільності системи взагалі. Дай Боже, щоб ми вийшли на зимовий тип погодних процесів десь до Нового року, у січні. Бо океани нагрілися капітально. Те різке похолодання, яке відчуваємо зараз, - це дія сибірського антициклону, його в Європі називають beast from the East. Але то ненадовго і на фоні підвищених температур переноситься легко.

- А яке місце на планеті для вас показове з погляду зміни клімату?

- Сесія IPCC, де приймали підсумковий звіт Шостого циклу, проходила у Швейцарії. Там, в Альпах, на висоті 3571 м розташована обсерваторія "Сфінкс", яка досліджує, зокрема, зміни забрудненості повітря внаслідок діяльності людини.

Якщо подивитися на світлини, коли її будували, а було це в 1930-х роках, і порівняти з тим, що там зараз, то дуже добре видно, як усе руйнується і тане (загалом у Швейцарії 1463 льодовики. Ще понад 700 розтанули із 1970-х. - LB.ua). Треба розуміти, що ця кріосфера найбільш вразлива. Ну, це фізика. Нуль градусів - і все, що ти з тим зробиш? Це фізичний закон, з яким не домовишся. А щоб воно знову накопичилося, треба багато сотень років. І зараз уже ніхто не будує гірськолижних курортів нижче за відмітку десь 2500 м, бо нема або недостатньо снігу. Це, до слова, про наші Карпати.

- Хіба це в нас когось турбує. Проєкти є...

- Якщо розраховують на штучний сніг, то 0°C - +5°C і треба десь брати воду. Воду беруть з річок, а це означає, що нижче її не буде. Узагалі планета - це ж замкнена система.

- Це все дуже складні речі, але є багато тих, хто легко розмірковує про клімат, зміни, причинно-наслідкові зв'язки...

- Ну, Трамп же казав: "У Нью-Йорку сьогодні морозно. Де ваше глобальне потепління?". Це, мовляв, "я сьогодні ситно поснідав, де ваші голодні в Африці?". На жаль, відбулася така девальвація наукової думки взагалі. І це дуже загрозлива тенденція. А хайп на таких речах веде до серйозних наслідків. Якщо людина зневірюється в науці, то можна сто разів казати правду, але це нічого не дасть.

- Важко, мабуть, постійно доводити, що ти не верблюд...

- Це те, що я багато років робила в Україні. Зараз вже нібито почули, не без допомоги з-за кордону. Бо якщо ти не скажеш, що за кордоном маєш якийсь там авторитет, то тут важко домогтися уваги.

(Далі буде) Олена СТРУК.

Чорноморські новини

Із 1 грудня в Одесі планується підвищення вартості проїзду, як у міському електротранспорті, так і в маршрутних таксі.

Як повідомляється на офіційному сайті Одеси, одна поїздка у трамваї чи тролейбусі коштуватиме 15,00 грн, у маршрутках - 20 грн по місту та 40 грн - при проїзді до 6-го км Овідіопольської дороги.

З огляду на це підвищення департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху міськради пропонує встановити вартість постійних місячних проїзних квитків у розмірі: для учнів закладів загальної середньої освіти денної форми навчання:

трамвай/тролейбус - 120,00 грн;

трамвай і тролейбус - 160,00 грн;

для студентів закладів вищої освіти I-IV рівнів акредитації та учнів закладів професійної освіти денної форми навчання:

трамвай/тролейбус - 240,00 грн; трамвай і тролейбус - 340,00 грн.

для службових поїздок працівників підприємств, установ та організацій (за безготівковим розрахунком):

трамвай/тролейбус - 630,00 грн;

трамвай і тролейбус - 756,00 грн;

для населення: трамвай/тролейбус - 420,00 грн;

трамвай і тролейбус - 567,00 грн.

Чорноморські новини