Для Папи Римського війна України за виживання - це лише шоу. Минулого року
у Папи придумали "мирити"якусь мутну українську заробітчанку з не менш
мутною росіянкою.
Розрахунок Папи виправдався. Хайп, перші шпальти, широке обговорення Папи і
Ватикану у світі.
Після жінок Папа придумав мирити дітей. Тонко, професійно, як по
підручнику: найбільш емоційне те шоу, в якому задіяні діти-сироти.
Релігія вчить скромності і смиренню. Але скромність - то для простих
віруючих. Коли ти Папа Римський, тобі треба не скромність, а піар. І якщо
піар на крові, але потужний, то хай буде на крові!Якби Папа дійсно хотів
допомогти дітям війни, він поїхав би в Маріуполь, коли його рівняли з
землею, щоб зупинити обстріли. Але ніт, не поїхав. Не просто не поїхав, а
навіть не засудив справжніх винуватців війни. Замість цього тупо плюнув в
душу всьому, понівеченому війною, українському народові. Бо урівняв
нападника із жертвою.
Навіщо нам рефлексії малого московита з приводу папки, розкиданого по
шматкам десь в українських полях? Навіщо нам розуміти його біль, якщо в нас
достатньо свого? Особливо, враховуючи, що наш біль взявся не сам по собі.
Його принесли утилізовані папашка з братом цього малого.
Найбільш цинічне у цьому всратому перфомансі те, що той малий московит
підросте і піде в російську армію. Так само, як папка, брат, дід. І так
само, як вони, піде на війну, щоб робити сиротами українських дітей. За
спиною в нього будуть автомат Калашникова і Папа Римський. Як Інь і Янь.
Ганебна і неприйнятна поведінка Папи. Хто має можливість вплинути на
католицькі громади і суспільний розголос, не мовчіть. Цей піар на нашій
крові треба зупинити.
Виставка з нагоди 85- річчя народного художника України Володимира Ємця у
Чернігівському художньому музеї імені Галагана знакова.
Хоча би через те, що проходить на поверненах нарешті площах музею, які досі
незаконно були в практично безкоштовній оренді у Бориса Дєдова. А Володимир
Ємець якраз багато років, хоч і безуспішно, боровся за повернення музею
його виставкових залів.
Знакова виставка й тим, що вона складається практично з привтаних колекцій,
оскільки музею на час воєнного стану заборонено виставляти\ризикувати
фондами - а в них зберігається багато робіт художинка.
Та головне, що і в час воєнного стану виставка відкрилася і було багато
людей, багато світла від його картин.
Дуже влучний кадр - президенти України та Польщі біля картини Яна Матейка
"Стефан Баторій під Псковом".
Йдеться про події Лівонської війни, коли в 1581 р. після кількамісячної
осади москалі Івана ІV попросили у королі Речі Посполитої перемир`я. На цій
картині є чернігівський сюжет - Остерський староста Філон Кміта. В 1562
році він розбив москалів під Остром, далі взяв в облогу Чернігів, виграв
бій під Стародубом. Разом не було сили, що спроможна нам протистояти.
Bardzo trafne ujecie - prezydenci Ukrainy i Polski obok obrazu Jana Mateyka
"Stefan Batory pod Pskowem". Chodzi o wydarzenia wojny inflanckiej, kiedy
to w 1581 roku, po kilkumiesiecznym oblezeniu, Moskale Iwana IV poprosily
kr'ola Rzeczypospolitej Obojga Narod'ow o rozejm. Na tym obrazie jest
podmiot czernihowski - starosta osterski Filon Kmita. W 1562 pokonal
moskali pod Ostrom, nastepnie oblegal Czernih'ow, wygral bitwe pod
Starodubem. Razem nie bylo sily, kt'ora bylaby w stanie nam sie oprze'c