Журнал «Український тиждень»

20 Листопада 2024, 19:56

Видання The Economist наприкінці року традиційно опублікувало обкладинку- пророцтво на наступний 2025 рік. Є там і Трамп, і Зеленський, і Путін із Сі, і ракети, і планети, але загалом нічого конкретного. Прогнозувати в таких умовах, у яких опинилося сьогодні людство, усе одно, що тикати пальцем в небо. Тож експерти The Economist чесно написали: рік обіцяє надзвичайно багато змін і невизначеності.

Зрештою, про невизначеність усі й так здогадувалися. Вона в повітрі висить ще з літа й останнім часом вже навіть почала зашкалювати. Утім, ця невизначеність, пропри все, навіть має імена. Основне з яких, звичайно, Дональд Трамп, повернення якого до Білого дому 2025 року журналісти видання вважають найголовнішою подією, наслідки якої неможливо ні уявити, ні передбачити.

Трамп непередбачуваний, він сам не знає, що робитиме завтра, але від нього залежить дуже багато. І розворот США до ізоляціонізму, і чергове загострення торгових війн з Китаєм, і все що завгодно. "Трамп може підштовхнути Україну до угоди з Росією та ширше "розв'язати руки"Ізраїлю в Газі й Лівані. Водночас змінення позиції Америки й скептицизм щодо ролі США в іноземних справах заохочуватимуть "квартет хаосу" - Китай, Росію, Іран та КНДР - до створення проблем і провокуватимуть більше втручання з боку регіональних держав, як це спостерігається в Судані, який переживає кризу", - пише видання.

In a year that promises an unusual degree of change and uncertainty, The World Ahead helps you see around the corner and work out what might be coming next https://t.co/5eotaGijBO pic.twitter.com/EJAUnG1xWC

- The Economist (@TheEconomist) November 19, 2024

А втім, зациклюватись лише на Трампі було б неправильно. Бо у світі є ще чимало персонажів, менших чи більших, від яких теж дещо залежить. Скажімо, спрогнозувати, що там у голові маніяка й маразматика Путіна, вельми непросто, а які справжні бажання переслідують головного китайського комуніста, теж загадка з багатьма невідомими.

Єдине, що більш-менш зрозуміло, це що 2025 року варто очікувати справжнього буму технологій, як-от штучний інтелект, чи розвитку сфери безпілотних апаратів. Ще більше впроваджуватимуть сонячні панелі й мережеві накопичувачі енергії, а світ нарешті дізнається, чи досягли глобальні викиди піка.

А ще журналісти The Economist звертають увагу на те, що провідним світовим економікам доведеться більше витрачати на оборонні технології, а подорожувати по планеті стане набагато складніше. "Збройні конфлікти порушують роботу світової авіації. Європа додає нові прикордонні перевірки, а її "безкордонна"шенгенська система зношується".

Автор: Роман Малко

Тиждень.ua

20 Листопада 2024, 15:51

Сполучені Штати Америки - один із провідних прикладів демократичного суспільства, де права й свободи людини мають надзвичайне значення. Ця демократія не лише закріплена в Конституції, її ще підтримують повсякденна участь громадян, баланс влади й активне суспільство, що протистоїть спробам обмежити права. Основні принципи американської демократії мають глибокі історичні корені й постійно підтримувані в інститутах, що надають громадянам можливість впливати на державну політику й захищати власні інтереси.

Американська система правління, яка ґрунтується на принципах демократії, не статична. Вона розвивалася впродовж багатьох століть та активно адаптувалася до нових викликів і вимог сучасного світу. Сполучені Штати справді вже давно стали взірцем для інших країн, які прагнуть створити стабільну й ефективну демократичну систему. Але на чому саме ґрунтується ця система й чому вона так успішно функціонує? Громадянська освіта й активна участь громадян

Громадянська освіта в США спрямована на те, щоб кожен громадянин усвідомлював важливість свого впливу. Участь у демократичних процесах тут вважають не лише правом, а й обов'язком. Виборці добре обізнані зі структурою державної влади, розуміють, як працюють різні гілки управління, і здатні контролювати уряд завдяки своїй участі у виборах і громадських ініціативах. Цей освітній підхід закладає фундамент для усвідомленого суспільства, яке прагне захищати демократичні цінності й відстоювати свої права. Завдяки цьому багато громадян США активно беруть участь у громадських рухах, благодійних організаціях і волонтерських проєктах, що дає їм відчуття причетності до змін у суспільстві.

Насправді громадянська освіта відіграє важливу роль у формуванні суспільної свідомості, адже сприяє розумінню того, як важливо захищати свої права й боротися за збереження демократії в усіх сферах життя. Це навчання формує громадянську відповідальність, що є основою для ефективної демократичної взаємодії між урядом і суспільством. Історія й еволюція американської демократії

Історично американська політична система розвивалася в напрямку поділу повноважень між національним урядом і владою штатів, що забезпечує збалансований розподіл відповідальності. Ще в колоніальні часи кожна провінція мала свої асамблеї, і цей досвід місцевого самоврядування вплинув на становлення національної демократії. Декларація незалежності 1776 року проголосила рівність усіх громадян і закріпила ідею про представницьку демократію, де кожен голос має значення. Засновники країни, прагнучи уникнути надмірної концентрації влади, обрали федеративну форму управління, що стала надійним запобіжником від авторитаризму.

Унаслідок цього кожен штат зберігає високий рівень автономії, що дозволяє місцевим урядам представляти інтереси свого населення, а не виконувати директиви центрального керівництва. Такий поділ влади між федеральним урядом і штатами - важливий елемент американської політичної системи, який забезпечує широкий спектр прав і свобод для громадян на місцевому рівні. Механізми стримувань і противаг

Унікальна ознака американської політичної системи - це механізми стримувань і противаг, які забезпечують баланс між різними гілками влади. Конституція США передбачає, що виконавча, законодавча і судова влади мають бути незалежними й взаємно контролювати одна одну. Конгрес контролює діяльність президента та його Адміністрації, маючи право оголошувати імпічмент, тоді як Верховний суд може визнати неконституційними будь-які рішення уряду, що порушують права громадян. Ця система стримувань і противаг гарантує, що жодна з гілок влади не зможе узурпувати контроль над країною, а це важливий елемент запобігання авторитаризму.

Історично ці механізми вже не раз демонстрували свою ефективність.
Наприклад, коли 1798 року ухвалили Закон про підбурювання, який обмежував свободу слова, штати Кентуккі й Вірджинія виступили проти нього, демонструючи, що в Америці політична опозиція має силу протистояти обмеженням громадянських свобод. Ці події показують, як система стримувань і противаг працює на користь захисту прав. Виборча система США

Одним з найбільш переконливих проявів демократичної сутності США є регулярні вибори, на яких громадяни вільно обирають своїх представників. Виборча система в США побудована так, щоб максимально захищати демократичні принципи, забезпечуючи представництво громадян і запобігаючи концентрації влади. У США діє непряма система виборів президента, відома як колегія виборців (Electoral College), яка складається із представників кожного штату. Кожен штат має певну кількість виборців, що дорівнює кількості його представників у Конгресі. Громадяни голосують за кандидата, і переможець у більшості штатів забирає всі голоси виборників штату, за винятком штатів Мен і Небраска, які розподіляють свої голоси пропорційно.

На прикладі виборів 2024 року можна побачити, як ця система забезпечує баланс між прямим волевиявленням населення і представництвом різних штатів. У цих виборах конкуренція стала особливо гострою, через що кандидати мусили приділяти увагу потребам електорату навіть у невеликих штатах, оскільки кожен голос має значення в межах колегії виборців. Кампанія кандидатів 2024 року охопила не тільки великі міста, а й менш населені регіони, що свідчить про роботу системи в інтересах усіх громадян країни.

Ця система з ротацією посадових осіб через вибори запобігає концентрації влади в одних руках і дозволяє громадянам висловлювати свою думку. Кожен етап виборчого процесу - від місцевих виборів до президентських - відкриває громадянам можливості для прямого впливу на політичний курс країни. Роль громадянського суспільства

Справжня опора демократії в США - розвинене громадянське суспільство, яке виконує роль своєрідного сторожового пса демократії. Громадські організації та рухи активно стежать за дотриманням прав людини, виступають проти дискримінації і захищають інтереси різних груп населення. Прикладом може слугувати масовий рух Black Lives Matter, що набув популярності після трагічної загибелі Джорджа Флойда 2020 року. Цей рух продемонстрував здатність громадян об'єднатися й виступити проти поліційного насильства й расової дискримінації.

Такі рухи не лише привертають увагу до проблем у суспільстві, а й спонукають уряд до запровадження конкретних реформ у сфері правосуддя й захисту прав людини. Зокрема, після численних протестів і вимог громадян у США ухвалили кілька важливих законів, спрямованих на покращення політики правосуддя, посилення відповідальності поліції та забезпечення рівних прав для всіх громадян незалежно від раси чи етнічної належності. Захист прав людини й боротьба з авторитаризмом

Завдяки активності громадянського суспільства, влада мусить прислухатися до інтересів населення й вносити зміни, що запобігають виникненню авторитарних тенденцій. Порушення прав людини, зокрема у формах расизму, дискримінації, обмеження свободи слова й права на протест, не залишаються без відповіді з боку активістів та організацій. Такі заходи забезпечують, щоб країна залишалася вірною своїм демократичним цінностям.

Отже, США залишаються демократичною державою завдяки сильним інституціям, розвинутій системі виборів, ефективним механізмам стримувань і противаг та активному громадянському суспільству. Роль кожного із цих елементів особливо важлива для стабільності держави й недопущення авторитаризму. Усе це дає можливість Сполученим Штатам Америки залишатися країною, де права й свободи людини - не тільки основні цінності, а й надійно захищені реалії.

Сукупність цих факторів: розподіл влади, виборча система, баланс між національними й місцевими владними структурами, механізми стримування й сильне громадянське суспільство - дає США змогу залишатися демократичною країною з належним представництвом інтересів громадян, що забезпечує стабільний захист їхніх прав і свобод.

Автор: Катерина Одарченко

Тиждень.ua

20 Листопада 2024, 13:53

Усі ми знали, що це колись станеться. Але жартували. Просто сміялися. І під час нашої першої вилазки в ліс зробили колективне фото. Наше відділення: сидимо на поваленому дереві з автоматами.

- Ставитимемо хрестики на цій фотці, коли хтось забураниться, - сказав хтось ніби жартома, але ж усі чудово розуміли, що в цьому жарті нема й дещиці вигадки.

У строю він завжди стояв попереду мене. Таке в нас було правило - знати своє місце. І ми якось завжди були на контакті: чи то на стрільбах він завжди поруч, чи то в черзі за цигарками. Звісно, сьогодні можна щось приплести й перебільшити, але коли я після його загибелі передивлявся всі наші спільні фотографії, він майже завжди був поруч і на одному місці - за лівим моїм плечем. На п'яти наших спільних світлинах. Я не знаю, що це означає. Але велика спокуса подумати, що в цьому було щось янгольське. Його молоде, навіть юнацьке обличчя, світле волосся, зелені очі, сильне тіло, як у янгола з канделябром, навіть погляд чимось схожий… А головне - жодних сумнівів у тому, чого він в армії та чому йде саме в штурмову бригаду. Хоч не раз йому натякали: "Малий, воно тобі нада?.."Але він завжди усміхався й казав: "Хочу спробувати штурмовиком".

Якось уже після завершення навчань, коли ми просто чекали на наказ про розподілення, влаштували невеличкий спаринг. Випадково влаштували. Денчик ходив на кікбоксинг і тайський бокс, брав участь у змаганнях, перемагав. Я теж у юності мав такий досвід. Тож ми час від часу кепкували й підбадьорювали один одного легеньким аперкотом у строю або під час навчань. Так, він був доволі зухвалим малим, але й у цьому було щось янгольське, певно, через сміливість і добродушність. У ньому ніколи не було гнилі. Тож того вечора, сидячи в альтанці того короткого проміжку часу - між вечірнім шикуванням і відбоєм, подеколи сьорбаючи з металевого кухля, ми, як завжди, про щось базікали й сміялися. Хтось із мобілізованих десь збоку й далі ганив ТЦК, один військовик фальшиво наспівував під гітару "Океан Ельзи", інший патякав про родичів у Генштабі, що він скоро стане мало не головкомом, ще дехто укотре жалівся на свою пошкоджену ногу чи руку й медичну службу… А ми різали сало, а може, передану комусь запечену качку - таке теж не раз було - жували й жартували. Якраз на наш ліс почали спускатися ледь вловимі блакитняві сутінки. Я підійшов до Денчика підкурити, і ми за традицією обмінялися легенькими аперкотами, а потім - ще кількома, тоді вже - долонями по голові. У мене вилетіла з рота сигарета. Хто ходив на бокс, має знати, що є таке вправа - боксувати, але долонями. Зазвичай її виконують під час розминки, щоб порухатися й розігрітися. Власне це ми й робили. Але, можливо, трохи ввійшли в азарт, що й хлопці від гріха подалі вирішили нас розтягнути, хоч ми обидва усміхалися. Я підняв сигарету, Денчик потиснув мені руку - і ми сіли далі їсти. Я досі згадую це з приємністю, бо то було якось по-братерськи: тільки зі своїми близькими приятелями можна так подуркувати. Ну й де ж, як не в армії?

Ще якось ми стояли на посту, змінювали один одного через певний час, але ділянка нам дісталася не бий лежачого. За день проїхали одна машина й дядько на велосипеді по дрова. От коли цей дядько їхав назад, Денчик попросив у нього велосипед - зганяти в село за цигарками. Той пояснив йому, як їхати лісовими стежками, щоб не натрапити на начальство, але хвилин за десять Денчик повернувся ні з чим.

- Там далі пост, а лісом не поїхав, бо заблукаю.

Ще й велосипед зламався. Він прикотив його. Несправність була з тих, що тільки власник знає, як швидко все можна полагодити.

- Я привезу вам цигарок, - сказав дядько. - Хлопці, а може, пивка ще?

Ми перезирнулися. Середина літа, екватор, спека, ми в броніках, тінь уже давно втекла від нашого посту, а щоб сховатися, треба йти занадто далеко в ліс…

- Та ні, батя! Дякуємо. Мабуть, ми таки обійдемося.

Десь за пів години дядько приїхав - тільки вже не той, а інший. Певно, друг чи сусід попереднього. Дав Денчику пачку бонду на 25 цигарок і відмовився брати гроші.

Ми підкурили по сигареті й подивилися один на одного тим поглядом, що й без слів означав: "А пивко таки не завадило б!"…

Якось увечері червоний як рак і з мутними очима він зліг з температурою. Ще вранці в нього було тридцять дев'ять. Але десь об одинадцятій приєднався до загальної групи на тренуванні - бої в міській забудові. Ще й відтискався потім у броніку з усіма іншими. У цьому з ним навряд хтось міг посперечатися. Певно, був найвитривалішим. У стійці "півтора"він міг простояти довше за інструкторів, хоч тут особливо нічому дивуватися.

Якось ми сиділи на траві, відпочиваючи після чергової вправи, до нас підійшла перекладачка Ірина - кучерява й балакуча дівчина - і замислено так мовила, чи то з жалем, чи то з докором:

- Ви такі типу грізні, сильні, але ж ви добрі…

І пішла. Що вона мала на увазі? Це добре чи погано? І як було б краще? Але мені чомусь здається, що вона це сказала якось із сумом, дивлячись саме на Денчика. Звичайно, свідомість сьогодні може підтасовувати факти. Але я згадував цей епізод ще до його загибелі, бо він - цей епізод - був ніби неординарний і наче мав більше сенсу, ніж звичайні наші теревені. Тоді мені теж здавалося, що вона це сказала насамперед для нього.

І весь цей патріотичний реп, і снюс, і шеврони, і біль, і сльози - для нього.

Автор: Сергій Демчук

Тиждень.ua