Газета "Урядовий кур'єр"


115 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЮРІЯ ЯНОВСЬКОГО

ПОСТАТЬ. "У мене непристойно куца біографія. Народився, трохи повчився, а потім все писав і писав" - із самоіронією говорив про себе митець, чий роман "Вершники"започаткував стиль опоетизованої прози. Зображеній у творі викуваній залізній троянді судилося стати пророчим символом як долі самого автора, так і прекрасної і водночас жахної епохи революційних потрясінь, талановито описаної письменником.

У радянських шкільних підручниках Яновський поставав обласканим "партією і урядом"кавалером ордена Трудового Червоного Прапора і лауреатом Сталінської премії. Натомість у реальному житті це був гнаний і періодично голодуючий митець, якого, за словами Юрія Смолича, постійно били - за естетство і натуралізм, націоналізм і внутрішню еміграцію, формалізм і песимізм.

Майстру залізної троянди, як називали письменника, у молодості судилося стати добрим генієм українського кіно. У березні 1926 року Яновський фактично очолив Одеську кіностудію, де перед цим упродовж двох років змінилося аж п'ять (!) директорів, а щорічне виробництво обмежувалося зйомками двох-трьох повнометражних фільмів. Уже наступного року єдина на той час в Україні кінофабрика почала забезпечувати 40% всесоюзного випуску кінокартин, доходи від прокату яких дали змогу взятися за будівництво найбільшої тоді в Європі Київської кіностудії художніх фільмів.

Не менша заслуга художнього редактора Одеської кінофабрики - відкриття кінематографічного таланту Олександра Довженка. Яновський довірив своєму другу-сценаристу зйомки фільму, які стали... провальними. Лише наступна картина дала змогу Довженку хоч якось реабілітуватись, щоб вже на третій, якою була "Звенигора", довести, що він - талановитий кінорежисер.

"Нагородою"для Яновського, який перетворив Одесу на радянський Голлівуд, стало звільнення у серпні 1927 року "за абсолютне незнання кінематографії, псування картин своїм монтажем, а також за складання написів (титрів тоді ще німого кіно - В. Ш.), чужих радянському духові".

Не менш складним був шлях Яновського у велику літературу. Його роман "Чотири шаблі"оголосили націоналістичним, бо там герої-українці б'ються з денікінцями та іноземними інтервентами, а не з "куркульсько-петлюрівськими бандами". Майбутнього класика не внесли до делегації від України на Перший з'їзд радянських письменників. Несподіваний порятунок прийшов від Максима Горького, якому запам'ятались уривки "Чотирьох шабель", надруковані кілька років тому в російському перекладі одним із журналів. "Буревісник революції"не лише особисто запросив Яновського на форум письменників, а й сприяв виданню "Вершників"у Москві, що започаткувало їм тріумфальну славу.

Неофіт, уперше запрошений на пленум правління спілки письменників України, замість подяки маститим колегам ошелешив їх заявою: "Ми покликані бути інженерами людських душ, а ви хочете, щоб ми стали біля них міліціонерами". За "нечуване нахабство"Яновський замалим не поплатився у 1937 році, коли його знову змусили каятися в націоналізмі та інших гріхах. Порятунком стала ініціатива театралів Москви, де до 20-річчя Жовтня взялися за постановку п'єси Яновського "Дума про Британку". До речі, драми неоднозначної і некон'юнктурної, що красномовно засвідчує резолюція Головреперткому (радянської цензури): "Пьеса трудная. От того, кто и как будет играть, зависит политическая окраска".

Ще один шквал цькування Яновського розпочався в жовтні 1946 року після присвяченої особисто йому постанови ЦК КП(б)У "Про журнал "Вітчизна", редактором якого був прозаїк. Не зайве нагадати, що саме з легкої руки маститого письменника на сторінках цього видання дебютував Олесь Гончар зі своїми "Прапороносцями".

Позбавлений будь-яких заробітків митець змушений був розпродувати свою бібліотеку. Тим часом горезвісний Каганович доповів Сталіну, що друзі Яновського насмілились надрукувати його в московському журналі "Знамя". Однак, на подив недоброзичливців, вождю "Київські оповідання"так сподобались, що їх автора нагородили Сталінською премією.

...У лютому 1954 року консиліум медичних "світил"лікував Яновського від інфаркту, натомість він помер від прориву виразки шлунка. Навряд чи це було лікарською помилкою, що красномовно засвідчують начерки творів, за які планував взятися майстер залізної троянди.

95 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПАВЛА ГЛАЗОВОГО

"Ви тут гості тимчасові, Україна - вічна"

ТИТАН. Бути гумористом в Україні - важкий хрест, що красномовно засвідчують долі Остапа Вишні та Олександра Ковіньки, які сповна відбули "сибірські університети"за непідвладний владі сміх. Не зайве нагадати, що головним гріхом Тараса Шевченка, за який його на 10 років заслали в оренбурзькі степи без права писати і малювати, теж стала сатирична поема "Сон".

Павла Глазового, чия творчість, на відміну від опусів багатьох невідомих широкому загалу поетів-лауреатів, не потребує представлень, гірка чаша нібито оминула. Про нього зазвичай кажуть, що він - "митець зі складним характером". Однак правильніше сказати, що він людина зі складною долею.

Запорозькому козаку Лук'яну Оканю, який заснував хутір Скелюватку на Миколаївщині, навіть у поганому сні не могло привидітись, що його нащадкам Глазовим доведеться тікати з рідного села від помсти гультіпак- комнезамівців. Так, майбутній гуморист-сміхотворець разом із родиною опинився в Кривому Розі, де Павло закінчив школу-семирічку.

Мрія про професію вчителя привела до Новомосковської педагогічної школи, а восени 1940 року хлопця призвали до армії. Новобранець шкодував, що впертий воєнком відправив його не в піхоту, де служили лише два роки, а в авіацію, де, як на флоті, тягли солдатську лямку на рік довше.

Згодом Глазовий назве це Божим промислом, бо хоч на війні не раз доводилося дивитися смерті у вічі та разом із піхотинцями вибиратися з ворожого оточення, однак аеродромний технік-моторист мав набагато вищі шанси залишитися живим, ніж боєць в окопі.

Наступним подарунком долі стала особиста прихильність Остапа Вишні, який у 1947 році, отримавши листа з віршованими усмішками невідомого студента, сприяв переведенню хлопця на навчання з Кіровограда до Києва. Тут поет- початківець увійшов до числа постійних авторів журналу "Перець".

Талановитий, але надто незалежний, Павло Глазовий став навіть заступником редактора популярного часопису і протримався у виданні до 1961 року. Дехто пояснює його звільнення за власним бажанням складнощами характеру, хоча кому сподобається, коли в штатних співавторах книжок уже знаного поета дивним чином опинився... головний редактор, прізвище якого навіть вказано першим.

Згодом ця історія повторилась під час видання легендарної дитячої казки про пригоди відважного Барвінка, нібито написаної спільно з ще одним партфункціонером від літератури, який згодом навіть спробував привласнити права на казкового персонажа. Це стало доброю наукою для Павла Глазового, який раз і назавжди покінчив зі співавторством, де один пише, а інший лише пробиває у владних кабінетах видання.

Так само як пісні Висоцького, віршовані мініатюри українця-сатирика пішли в народ поза волею "власть імущих". Твори Глазового переписували від руки, вивчали напам'ять, а видані невеликими тиражами старанно цензуровані збірки- брошурки відразу ставали бібліографічною рідкістю.

У часи тотальної русифікації України гостре слово поета-патріота зробило для нас не менше, ніж подвижництво дисидентів, а його крилата фраза, що "шпана по-українськи розмовлять не буде"з часом лише актуальніша. "Батюшка Онуфрій витанцьовував ламбаду з колишнім кадебістом" - це вже реалії описаної Глазовим нашої незалежної країни, у якій поет із болем у серці звертався до "діячів всіляких партій, членів й активістів": "Ви тут гості тимчасові, Україна - вічна".

185 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АГАПІЯ ГОНЧАРЕНКА

Дивовижні пригоди козака в рясі

ПОДВИЖНИК. Донині тривають суперечки, де саме на тодішній Київщині народився Андрій Гумницький, якому судилося стати піонером українства в далекій Америці. За однією з версій, малою батьківщиною уславленого козака в рясі, більше відомого під іменем Агапія Гончаренка, є село Криве нині Попільнянського району Житомирщини.

Син священика закінчив Київську семінарію та кілька років працював у канцелярії митрополита, де пересвідчився, що російська православна церква переймалася не лише справами духовними, а й була інструментом русифікації українців. Отож не дивно, що після призначення ієродияконом церкви при російському посольстві в Афінах, Гумницький став дописувачем заснованого Герценом у Лондоні журналу "Колокол".

Арештованому за співпрацю з "ворогами царя"священику дивом вдалося втекти під час конвоювання до Росії. У січні 1865 року під іменем Агапія Гончаренка свободолюбний козак у рясі прибув до США, де заснував першу на американському континенті слов'янську друкарню.

Із 1 березня 1868 року її власник почав видавати газету "Аляска Геральд" ("Вісник Аляски"), матеріали якої друкували англійською, російською та українською мовами. На той час вони були найпоширеніші серед жителів нещодавно викупленого в Росії нового штату США, для інформування яких призначалось нове видання.

185 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕКСАНДРА ПОЛЯ

Кривбас приростав Полем

ГОРДІСТЬ. Копія Цар-гармати, яку привезли з Москви до Донецька, що ніколи не стріляла, та пам'ятник російським ливарникам у Луганську - імперські символи того, чого ніколи не було. Справжнім батьком-засновником потужного металургійного регіону на півдні України є праправнук гетьмана Полуботка Олександр Поль - піонер Кривбасу та ініціатор його залізничного з'єднання з Донбасом.

Матеріали підготував Віктор ШПАК, "Урядовий кур'єр" (ілюстрації надані автором)

Урядовий Кур'єр


Віднині луганчани даватимуть вистави у власному приміщенні

22 серпня Президент України Петро Порошенко відкрив у Сєверодонецьку реконструйовану будівлю для Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру. У Фейсбуці він написав про цю подію так: "Що може бути більшим символом мирного нормального життя, ніж відкриття театру?"Президент побажав творчому колективу успіхів, аншлагів, здобутків, утвердження української європейської культури.

Стара будівля колишнього театру в Сєверодонецьку кілька років перебувала в занедбаному стані. 2015-го, коли сюди переїхав евакуйований Луганський обласний академічний музично-драматичний український театр, її відбудову було визнано пріоритетною. Тепер сцену реставровано, а сам театр- переселенець за цей час став володарем кількох престижних нагород і лідером глядацьких симпатій.

- Колишнє приміщення сєверодонецького театру було в аварійному стані: дірки в підлозі, обірвані балки, на яких мала триматися сцена, штукатурка сипалася на голову. Але, як відомо, українці - незламна нація, тож ми саме там і створювали свої перші вистави, - розповідає директор театру Сергій Дорофєєв. - А от глядачів запросити не могли, бо було небезпечно. Вистави показували в Сєверодонецькому міському палаці культури та в музичному училищі.

Тож репетиції відбувалися за однією адресою, а вистави - за іншими. І весь час луганська трупа все своє майно привозить із собою, а після вистави везе назад. Звісно, все це не продовжує термін експлуатації обладнання. А як такі переїзди позначаються на творчій атмосфері?

"Найголовніша проблема в тому, що в будівлі, де ми репетируємо, не вистачає простору, - пояснює Сергій Дорофєєв. - А зазвичай до міського Палацу культури ми потрапляли дня за два до прем'єри. І за цей час акторам треба було освоїтися в нових умовах. Це дуже важко. Бо коли довго перебувати в такій собі коробці, то на великій сцені всі навички втрачаються. І режисерам дуже складно. Їм доводиться деякі сцени змінювати, багато хореографічних підтримок тут просто неможливо зробити, відпрацювати. Тепер у новому приміщенні таких проблем не буде. Там є два зали для репетицій, окрім основної сцени. Є мала сцена - у фойє. Там створюватимемо особливі вистави - камерні. А в майбутньому плануємо вистави на вулиці. Ми це робили вже тут, у Сєверодонецьку - показували просто неба спектакль "Ніч на полонині", який мав великий успіх. Тому далі експериментуватимемо".

Театральний колектив заявив про себе гідно ще рік тому, коли розпочинали ремонт. "Уже на той час мали 12 повноформатних вистав. Про нас вже говорили, що ми - є, працюємо цікаво. І про те, що ніякі злидні нас не зупинять, - згадує директор. - Треба подякувати обласній владі, щоразу, коли на Луганщину приїжджали народні депутати, посадовці, їм показували реконструкцію будівлі театру".

Та й творчий колектив старався! Тож, наприклад, коли на Луганщину приїхали депутати з Миколаївської області, вони вже знали про театр, бо наші вистави мали там успіх, і коли приїхали, побачили, в яких умовах працюють луганчани.

Луганський театр загалом багато подорожує. За останні два роки побували більш як у 10 містах. Серед них - Київ і Херсон, Львів і Дрогобич, Івано- Франківськ і Ужгород, Дніпро. Були в польському Кракові на міжнародному фестивалі з виставою "Легені". Вона - переможець конкурсу Британської Ради в Україні, отримала нагороду у Кракові, на Київському фестивалі "Андріївський хрест".

Та на яку прем'єру чекати в оновленій будівлі, запитую в директора.

"До відкриття театрального сезону готуємо виставу за Г. Квіткою- Основ'яненком "Конотопська відьма". Це відбудеться вже на новій сцені, у новій будівлі, на новому обладнанні. Тож пропонуватимемо глядачу все те, чим багата нова сцена. Постановник - художній керівник театру Володимир Московченко. Це буде велика, яскрава вистава", - обіцяє Сергій Дорофєєв.

Урядовий Кур'єр


- Нещодавно помер мій батько, не встигши за останні два місяці отримати пенсію. Чи можуть ці кошти віддати мені, його дочці?

Світлана ОРИЩУК, Луганська область

Консультує юрист Всеукраїнського благодійного фонду "Горєніє"Світлана ГАВРИЛЮК

- Це питання цікавить багатьох. Ми зафіксували, що останнім часом його ставлять нашим юристам дуже часто. Отже, по порядку.

Згідно зі статтею 51 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсію, недоотриману у зв'язку зі смертю її одержувача, виплачують членам його сім'ї, які жили разом із пенсіонером на день його смерті. А також непрацездатним членам родини, які були на його утриманні, незалежно від того, де вони жили. Якщо за отриманням пенсії звертаються кілька правовласників, гроші ділять між ними порівну.

Як отримати. Треба звернутися до Пенсійного фонду України за місцем реєстрації померлого протягом 6 місяців із дня відкриття спадщини. В управлінні потрібно надати:

♦ свідоцтво про смерть;

♦ паспорт;

♦ документи, що підтверджують родинні зв'язки з померлим: свідоцтво про народження або про шлюб.

Якщо ніхто із членів сім'ї не звернувся за пенсією, вона входить до спадщини. Щоб її отримати, спадкоємець має звернутися до будь-якого нотаріуса, щоб він вніс суму до спадкового майна.

Допомога на поховання. У разі смерті пенсіонера люди, які здійснили поховання, можуть отримати допомогу в розмірі двомісячної пенсії, яку він отримував. Для цього треба звернутися до управління Пенсійного фонду за місцем реєстрації пенсіонера з:

♦ паспортом;

♦ свідоцтвом про смерть або витягом із Державного реєстру актів цивільного стану;

♦ заявою про отримання допомоги.

Увага! Якщо пенсіонер жив на тимчасово непідконтрольній території, адреси переміщених управлінь Пенсійного фонду є тут: http://donpfu.gov.ua, розділ "Пенсіонерам", підрозділ "Порядок виплати пенсій".

Як оформити податкову відпустку?

- Я приватний підприємець, сплачую податки, як належить для моєї категорії. Однак нещодавно довелося лягти в лікарню, потім період реабілітації, і я фактично на три місяці випала з робочого процесу. Вийшло так, що нічого не заробила, та ще й на лікування витратилась. Тому цікавлюсь, чи можна підприємцю в таких випадках взяти податкові канікули на той час, коли я фактично не могла працювати, і це підтверджено довідками.

Христина ТЕРЕН, Хмельницька область

- Підприємці можуть отримати податкову відпустку. І не тільки у зв'язку з хворобою. Отже, прошу звернути увагу на нюанси. Підприємці першої та другої груп можуть звільнитися від сплати єдиного податку один раз під час одного календарного року:

♦ на 30 календарних днів відпустки;

♦ на 30 та більше днів під час хвороби, підтвердженої листком непрацездатності.

Однак Податковий кодекс України не передбачає надання податкової відпустки для:

♦ підприємців I і II групи єдиного податку, які мають найманих працівників;

♦ підприємців III групи.

Порядок оформлення відпустки для фізичної особи-підприємця. Підприємець має подати в орган Державної фіскальної служби за місцем реєстрації ФОП заяву в довільній формі. В ній треба вказати період відпустки. Зауважимо, що вказати слід повний календарний місяць, під час якого підприємець не сплачуватиме єдиний податок.

Строк для подання заяви на відпустку Податковий кодекс не встановлює. Однак ми рекомендуємо подавати її до фактичного початку відпустки. Щодо відпустки через хворобу - заяву доведеться нести після, бо лікарняний листок видають після одужання.

Як стягнути заборговану зарплату з роботодавця?

- Ми з подругою працювали з офіційним оформленням. Коли роботодавець за місяць не заплатив нам зарплату, обіцяючи це зробити пізніше, ми погодилися зачекати. Але й через місяць сталося те саме. Ми вирішили звільнитися. Щоправда, ще місяць нам довелось пропрацювати - поки господар знайде інших працівників, поки віддасть трудові книжки... Словом, пішли від нього, не отримавши кошти за три місяці роботи. Він нібито й не відмовляється платити, але все обіцяє, що заплатить згодом, бо зараз у нього немає коштів. Але ж нам теж треба забезпечувати свої родини, і ми ці гроші заробили. Як стягнути з нього заборговане нам?

Лариса САЛІЙ, Харківська область

- Із проблемами зарплатних боргів до наших юристів люди звертаються часто. Вирішити їх нескладно. Питання лише в тому, що більшість людей не вірить в процедуру законного повернення грошей або просто не знає її. Тож поясню, як це працює.

Згідно зі статтею 115 Кодексу законів про працю України, роботодавець має виплачувати зарплату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця. Але не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюють виплату. Якщо затримка виникла, працівник вже має право звертатися до суду.

Що робити. Поспішати не треба. Перш за все зверніться до роботодавця стосовно виплати заборгованості. Краще зробити це письмово та мати копію, яку можна було б використати в суді. Якщо роботодавець відмовить або проігнорує ваше звернення, зверніться до комісії з трудових спорів, якщо таку створено на підприємстві. В іншому разі - до служби з питань праці. Це державна установа, яка контролює дотримання трудового законодавства роботодавцями. Якщо й це не допомогло, йдіть до суду.

Що для цього треба:

♦ позовна заява з прорахованою заборгованістю;

♦ негативне рішення роботодавця або комісії з трудових спорів;

♦ якщо рішення немає - доказ письмового звернення до підприємства щодо виплати заборгованості.

У справах із зарплатних боргів позивачу не треба сплачувати судовий збір. Не обов'язково звертатися до суду за місцем реєстрації підприємства. Можна звернутися за місцем проживання працівника. У випадках ВПО - за тимчасовим місцем проживання.

Ще одна важлива особливість справ із зарплатних заборгованостей - вони не мають позивного строку давності.

Звільнення. Якщо працівник звільняється з підприємства, роботодавець зобов'язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок того ж дня. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначена сума має бути виплачена не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Працівник має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Урядовий Кур'єр

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины