Газета "Сільські вісті"


Олена ГРИГОРЕНКО.

ДОРОГО заплатили за свою довірливість до незнайомих людей дві самотні пенсіонерки - жительки села Біла, що у Тернопільському районі Тернопільської області та райцентру Бережани.

Одного дня у двері першої постукала жінка, яка назвалася соціальним працівником. Турботливо розпитавши на ганку 88-річну господиню про самопочуття, повідомила, що у країні проводиться грошова реформа. Тому, мовляв, у короткий термін усі старі купюри належить обміняти на нові. Пенсіонерка розхвилювалася, адже зберігала вдома заощаджувану роками "на чорний день"із пенсійних заощаджень доволі чималу суму - 22 тисячі гривень. Вибратись до банку для неї проблематично, тож коли гостя повідомила, що може допомогти їй зробити обмін просто зараз, запросила незнайомку до хати.

Там нібито соціальна працівниця дістала паперовий бланк і сказала, що для звітності їй необхідно переписати серії та номери всіх банкнот, які має старенька. Та щойно бабуся витягла зі сховку згорток тканини з грішми, гостя навіть не стала чекати слушного моменту - вирвала його з рук літньої жінки і втекла.

Так само віддала у руки аферистки 10 тисяч гривень і 78-річна жителька Бережан. Шахрайок досі розшукують.

Відділ комунікації поліції Тернопільської області вкотре застерігає: не довіряйте ні в чому невідомим особам, розкажіть про подібні афери стареньким родичам та сусідам. А якщо на порозі вашого помешкання з'явилися не знайомі вам люди, які представляються соціальними працівниками (або електриками, газовиками, лікарями), вимагайте від них показати посвідчення, яке прискіпливо роздивіться. А ще краще майте під рукою телефони цих служб, щоб зателефонувати і перепитати, чи справді у них працює ця особа. Це той випадок, коли надмірна пильність лише на користь.

Сільські Вісті


Ілько КОЛОДІЙ.

Львівська область.

Фото Ігоря Табінського.

ЛЬВІВ'ЯНИН Анатолій Недільський кількадесят років захоплюється українськими стародруками та рукописними раритетами. Він знаний фахівець у цій сфері не лише у Львові, де заснував крамницю "Рідкісна книга", а й в інших регіонах України та за кордоном. До нього вчащають бібліофіли, науковці, студенти, гортають пожовклі з віками сторінки спогадів, епістолярні твори...

Утім, сповнений ентузіазму чоловік не міг зупинитися на досягнутому. Тож створив на прабатьківській землі у селі Скнилів, що у Золочівському районі, унікальний бібліотечний комплекс. Каже, що коли приїздив сюди із міста, то чув не лише пташиний спів і шелест листя, а й... нарікання односельців, що село занепадає, життя у ньому зупиняється. Поступово й визріла ідея зорганізувати на малій батьківщині культурний осередок.

- Краєзнавчий комплекс уніс живий струмінь у наше життя, - каже місцева мешканка вчителька Стефанія Бриковська.

Односельці з нею погоджуються. Тепер сюди приїздить чимало людей, яких приваблюють і унікальні стародруки, і чудова природа. Серед них і відомі особистості. Наприклад, навідувались до Скнилова соратник В'ячеслава Чорновола - колишній глава Львівської облдержадміністрації Степан Давимука, професор кафедри історичного краєзнавства Богдан Якимович, доктор історичних наук, літературознавець і поет Петро Шкраб'юк, поет Василь Куйбіда, письменник і краєзнавець Дмитро Чобіт, проректор Академії мистецтв, мистецтвознавець Роман Яців...

З особливим трепетом торкаєшся палітурок, форзаців, ксилографій та літографій. Ось каталог стародруків, виданих в Україні, ось - архів академіка-книгознавця, доктора мистецтвознавства Якима Запаска. Понад двадцять тисяч праць з історії та культури зосереджено тут, а також архівні фонди мистецтвознавців, філологів, археологів, музикознавців, рукописні та друковані пам'ятки ХVІ-ХІХ століть, картографічні видання, краєзнавча періодика.

Діє і літературно-краєзнавчий музей. Золочівському району є ким пишатися. Звідси родом автор "Русалки Дністрової"Маркіян Шашкевич, поет і перекладач Василь Пачовський, письменник, громадсько-політичний діяч Сидір Твердохліб... Є на території комплексу літня сцена - для тематичних концертів, фестивалів.

Анатолій Недільський вдоволений своїм дітищем. Каже, що присвятив його своєму дідові Михайлу. При цьому розповідає сумну історію з далекого 1939 року. Більшовики увірвалися до дідової хати і ну жбурляти за поріг одну за одною цінні книжки з його бібліотеки, яку збирав чимало літ. Якщо потрапляла до рук товстіша, то били нею сивочолого господаря по голові, а вже потім том із розхристаними сторінками вилітав на подвір'я. Остаточний вердикт був короткий, як постріл у серце: "Бері, старік, спічкі і поджігай!". Не взяв, не палив, але душа стала сивою, як попіл від зотлілих книжок...

Сільські Вісті


Микола ЮРЧИШИН.

Колись дирофіляріоз (паразитарна хвороба) у нас був екзотичним діагнозом. Ця недуга поширювалася лише в регіонах із дуже теплим кліматом. Нині ж її діагностують не тільки у південних Херсонській та Миколаївській областях, а й в інших куточках країни. Зокрема, нещодавно на Рівненщині лабораторно підтвердили другий випадок захворювання.

- ДИРОФІЛЯРІОЗ передається укусом комара від хворої тварини, - розповідає головний лікар Київського міського центру здоров'я О.О. Стойка. - Уперше захворювання виявили в Україні у 1996 році. Відтоді медики фіксують його активне поширення, щороку - понад сотня випадків.

- Що ж сприяє поширенню хвороби? - запитую лікаря.

- Зі змінами клімату зростає кількість комарів, що переносять збудник недуги, а також безпритульних тварин, хворих на дирофіляріоз. Причина розвитку хвороби - гельмінти роду дирофілярія, які можуть міститись у підшкірній тканині собак, котів, деяких диких ссавців. Коли комар (а кровосисних на території нашої країни налічується приблизно 60 видів!) кусає інфіковану тварину, мікроскопічні личинки з кров'ю потрапляють в організм комахи. У такий же спосіб після укусу вони опиняються в тілі людини.

В організмі тварин цей ниткоподібний тонкий гельмінт досягає статевої зрілості й за добу може відкласти близько п'яти тисяч личинок. А в організмі людини вони розмножуватись не можуть, однак ростуть і впродовж півроку досягають своєї максимальної довжини, що становить подекуди й 30 сантиметрів.

За словами фахівця, у місці локалізації гельмінта з'являється ущільнення, схоже на пухлину. Це супроводжується відчуттям свербежу, печіння. Саме ущільнення може переміщатись, тоді хворому здається, ніби під шкірою щось ворушиться чи повзає. Крім того, хвороба супроводжується симптомами інтоксикації: болем голови, слабкістю, нудотою, підвищенням температури тіла. У пухлині, що мігрує, гельмінт може жити від одного місяця до кількох років. До речі, були зафіксовані випадки, коли за добу пухлина з паразитом переміщувалася на 10-30 сантиметрів.

На яких же ділянках тіла найчастіше оселяються такі гельмінти? Найчастіше їх виявляють в очах, на шиї, молочних залозах та статевих органах.
Переважно гельмінти уражують органи зору: повіки, кон'юнктиву, очне яблуко. На жаль, дирофіляріоз дуже часто плутають із жировиками, пухлинами, гігромами. Коли все ж людина звертається, то медики пропонують в основному хірургічне втручання - повне видалення паразита. Зрідка - вживання сильнодійних протигельмінтних препаратів.

Як уберегтися від інфікування? О. Стойка радить під час прогулянок захищатися від укусів комарів з допомогою спеціальних засобів. Вдома використовувати антикомарині сітки. Вигулювати тварин слід подалі від місць з великою кількістю комарів, регулярно проводити дегельмінтизацію. У посушливе літо кількість комарів знижується. Нині - підвищена вологість, хмарність, а отже, сприятливі умови для відновлення чисельності комарів. Тож варто бути обережними.

Сільські Вісті

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины