Газета "Сільські вісті"


Сергій ГОЛОВАТИЙ, заслужений юрист України, екс-міністр юстиції.

"Конституція США була створена внаслідок громадянської війни (саме внаслідок, а не під час). Конституції ФРН і Японії були написані після Другої світової, їх узагалі писали не самі німці чи японці, а світові демократії, щоб унеможливити відродження німецького нацизму чи японського мілітаризму. А в нас питання конституційного процесу невідь-чому раптом виникло на порядку денному. Причому з подачі Кремля в особі Лаврова. Тільки- но виник міждержавний конфлікт, одразу ж було порушено питання нової Конституції для України. Справді, для досягнення путінської мети демонтажу України як держави Кремлю потрібно вирішити три питання: переписати нашу Конституцію, провести федералізацію та запровадити другу державну мову, яка знищить першу. Нова Конституція України, мабуть, у Кремлі вже написана, а Віктор Медведчук через Тимошенко ії проштовхує. Концепція федералізації нікому не зрозуміла, ми її тут весь час жуємо, як жуйку. І ніхто не звертає уваги, що ця концепція спокійно собі висить на сайті медведчуківського "Українського вибору", що вже є підставою для заборони цієї організації та притягнення Медведчука до кримінальної відповідальності за дії, спрямовані на підрив територіальної цілісності держави. Бо, якщо уважно прочитати ту концепцію, стає зрозумілим, до чого закликає "Український вибір" - до утворення на території унітарної України щонайменше 25 окремих держав із власними конституціями, законодавчими органами та іншими державними структурами".

Сільські Вісті


Володимир Ковальчук.

Хмельницька область.

Одні трударі полів ячмінь уже посіяли, інші саме гречку в ріллю кладуть, а Сергій Портной та Віктор Поліщук із партнерами доводять до ладу свою десятигектарну плантацію чорної смородини. Підприємці вважають: вирощувати ці цілющі ягоди, багаті на вітаміни та мікроелементи, вигідно й прибутково.

- КОЛИ ми розпочинали тут господарювати, земля як камінь була, практично суглинок суцільний. А ще вода на поверхні застоювалася: бракувало стоку, бо дренажна канава неподалік роками не чистилась. Тому довелося цю ділянку два роки впорядковувати, - міжряддям доглянутого поля, залитого щедрим обіднім сонцем, упевнено крокує директор і один із засновників ТОВ "Сільгосп- Агроком"Сергій Портной.

Зусилля орендаря марно не минули. Нині колись порепана від посухи твердь поля перетворилася на цілком придатний для господарювання ґрунт. Куди не подивися - стримлять міцно вкорінені зелені кущики смородини. Все чітко за технологією: міжряддя - три з половиною метри, відстань між кущами - 60 см. У березні господарі підживили рослини азотними добривами, в травні планують обробити нітроамофосом.

- Тут п'ять сортів чорної смородини, - каже інший засновник ТОВ Віктор Поліщук. - Посадковий матеріал купували в спеціалістів у Хмельницькому. Сорти підбирали такі, щоб дні збору врожаю не збігалися. З питань догляду за саджанцями консультувалися зі львівським агрономом.

Сергій і Віктор проживають у Шепетівці, тож бувають на полі не щодня. Постійно ж за "порядком"там стежить Віталій Бучинський, житель села Дубіївка, яке за кілька кілометрів од плантації.

- Чому ви вирішили займатися саме ягідництвом, а не, приміром, вирощуванням сої чи кукурудзи, адже ці культури значно прибутковіші? - запитую в аграріїв.

- Ми вирощуємо і зернові, - каже пан Сергій. - Але смородина, якщо правильно нею займатися, - теж вигідна культура. В сезон збору ягід заготівельники, як-от виробники соків із Вінниччини, закуповують її по 15- 18 тисяч гривень за тонну. До речі, дає прибуток і смородинове листя. Цю цінну лікарську сировину щоосені закуповують фармацевтичні компанії, зокрема Житомирське підприємство. Це в нас у районі чомусь смородину не вельми шанують, зате в сусідніх, на Тернопільщині та Рівненщині, культивують її сотнями гектарів.

Смородинове поле біля Дубіївки напівоточене лісами. Десь там, у гущавині, пролягає "кордон"між Шепетівським і Баранівським районами Житомирської області.

- Минулого понеділка вранці прийшов на поле - а посеред нього лось стоїть, - розповідає Віталій Бучинський. - А он там, бачите, на узліссі три дерева височіють? Неподалік - велика лисяча нора. Одного вечора повертався додому лісовою стежкою, аж глип - переді мною руда. Заклякла, нахаба, і навіть не ворухнеться. Тільки потім зрозумів, що це не вона на "мою", а я на "її"територію зайшов. Звір живиться польовими мишами, котрі, як і плазуни, тут часті гості. Коло дренажної канави живуть борсуки. За нею повно кротовиння. Із часом кротячі купини заселяють мурахи. Їхнє сусідство зі смородиновими кущами дуже корисне, тому що знищують тлю й інших шкідників.

Вже тепер Сергій Портной і Віктор Поліщук думають про підготовку до збирання першого й усіх подальших урожаїв смородини. Проблема в тому, що їхні ягоди та лісові чорниці, які збирає багато дубіївчан, достигають майже одночасно.

- Будемо шукати людей... Перший урожай збиратимемо вручну, - розмірковує Віктор. - А вже наступні - механізовано, трактором зі спеціальним причіпним механізмом. В ідеалі треба б придбати комбайн фінського виробництва, але він кругленьку суму коштує - мільйон гривень.

Якщо справи йтимуть успішно, чоловіки займуться вивченням досвіду господарників, які професійно вирощують малину. А ця солодка пані вельми примхлива, період плодоношення нетривалий, тому потрібен спеціальний холодильник. Смородину збирають довше, проте й для неї холодильне устаткування не завадило б. Адже від збуту тонни цих заморожених ягід, наприклад, у квітні чи травні, можна виручити на 20-30% більше, ніж улітку за свіжі.

На фото Володимира Королькова: засновники ТОВ "Сільгосп-Агроком"Сергій Портной і Віктор Поліщук.

Сільські Вісті


Олена ГОРБУНЬ.

Вінницька область.

Збурення у суспільстві та революційні настрої українців сьогодні сягнули апогею. Дійшло до того, що будь-яке призначення на посаду - чи то в Кабміні, чи у райцентрівському містечку - сприймається людьми надзвичайно критично. Утім, часто-густо вибір кандидата й справді важко пояснити, з якого боку не глянь. А іноді "народний гнів"для декого стає дуже ефективним засобом для досягнення наміченої кар'єрної мети.

ОДНИМ із численних прикладів подібного сплеску "люстраційного"гніву (хтось каже - праведного, інші доводять, що простимульованого грошима) стало призначення на посаду голови райдержадміністрації в Тульчині колишнього головного медика району Галини Роспутної. Взяте в облогу приміщення державної владної установи та загрозлива барикада із шин - ось чим скінчилося представлення місцевій громаді нової очільниці району.

Річ у тому, що частина людей очікувала приходу до владного керма іншої особи - активіста Майдану підприємця Олександра Новікова. Його кандидатуру, подейкують, навіть було погоджено з вінницьким "губернатором". Що там сталося "нагорі"і чому обласне керівництво передумало і останньої миті все "переграло" - людям ніхто так і не пояснив. Хоча зрозуміле й чітке мотивування напевне знизило б градус невдоволення. Натомість у Тульчин просто "спустили"ім'я нового начальника "згори", як це практикувалось донедавна. Але якщо раніше на таке громада тихо обурювалась би у межах своїх кухонь, то прийшли інші часи: народ не боїться голосно висловлювати незгоду. Тому в районі представлення небажаної чиновниці громада зустріла пікетом, барикадами з "революційних"шин і ультиматумом новій очільниці райдержадміністрації. Чекали на вихід до народу і бодай якесь пояснення заступника керівника області, але той вийти не насмілився на відміну від пані Роспутної, яку, проте, народ і слухати не став. А просто під час урочистих зборів, на яких заступник "губернатора"Вінниччини представляв нову голову РДА, активісти вручили чиновниці "золотого унітаза", що вже став українським символом ганьби.

Люди пообіцяли стояти під райдержадміністрацією цілодобово, аби не допустити ново-призначеної чиновниці на робоче місце. Пригрозили влаштувати пікет і під вікнами самого обласного чільника.

Через кілька днів, 28 квітня, група невдоволених тульчинців вдалася до радикальніших дій - перекрили трасу на в'їзді до міста. Чотири десятки активістів декілька хвилин не дозволяли транспорту рухатися в обидва боки.

У самому ж Тульчині кажуть, що насправді не все однозначно і причина конфлікту - в жорсткій боротьбі за посаду колишніх партнерів по опозиції.

Галина Роспутна вісім років очолювала управління охорони здоров'я Тульчинської райдерж-адміністрації. Люди нарікають, що за цей час жодних позитивних зрушень у галузі медицини ніхто не відчув. Натомість скоротили цілі відділення районної лікарні, закрилася поліклініка в селищі Шпиків, поменшало стаціонарних ліжок.

Та чи тільки Галина Роспутна в цьому винна? Адже сумнозвісна медична реформа, яка, до речі, й нині не скасована, боляче вдарила по медицині не тільки цього району, а й області та всієї України!

Сама чиновниця пояснює скандал зі своїм призначенням тим, що в Тульчині є певна група людей, активістів із поки що не зареєстрованої громадської організації "Народна рада", які невдоволені практично всім на світі. Ці люди, мовляв, не представляють 57-тисячну громаду району, але хочуть диктувати свої умови всім.

Відкидає Галина Роспутна й звинувачення у "квотності призначення" (активісти закидають, що її начебто призначили за квотою ВО "Свободи"). Не вона, каже, ті квоти встановлювала. Її "провина"хіба що в тому, що, як і решта претендентів, подала документи на цю посаду та пройшла співбесіду. Чому зупинились саме на її кандидатурі - запитання не до новопризначеної...

До речі, у Галини Роспутної теж є заслуги перед Майданом. Коли після розстрілу людей у ті страшні дні в столиці терміново знадобилась шкіра для пересадки пораненим, яку не могла дістати навіть Ольга Богомолець, Галина Григорівна знайшла її в медичному закладі аж на Тернопільщині й доставила до Києва.

На сьогодні протистояння в Тульчині майже стихло. Новопризначений голова райдержадміністрації працює, хоча напруження все ще витає в повітрі.

Мабуть, плани теперішньої влади й Кабміну про скасування вже до кінця року обласних та районних адміністрацій і справді слушні та залишать у минулому отакі ганебні скандали й народне невдоволення від кадрових призначень згори. Адже не секрет, що новими очільниками сьогодні не вдоволені не тільки в Тульчині, а й у багатьох інших районах та областях України. Де з об'єктивних причин, а де... через великий попит на посади.

Сільські Вісті

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины