Газета "Сільські вісті"


"Хочу покласти в банк на зберігання певну суму. Чи можу я оформити довіреність на сина, щоб у разі необхідності він зняв кошти з рахунка?"

Олена Приходько.

Монастирищенський район

Черкаської області.

ТАК, звичайно, можете. Один із найпростіших способів - оформити довіреність у банківській установі. Згідно з Інструкцією Національного банку України від 12 листопада 2003 року N492, такий папір може бути засвідчений уповноваженим працівником банку, якщо довіреність складається у цій установі (у присутності власника рахунка та довірених осіб). Такий документ не потребує додаткового засвідчення.

Розпорядитися своїми коштами можна і на підставі довіреності, засвідченої нотаріусом, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами. Так, згідно з приписами статті 245-ї Цивільного кодексу України, довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути засвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування. Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може засвідчити начальник цього закладу, його заступник із медичної частини, старший або черговий лікар. Звісно, за правилами, оформлену поза банком довіреність працівники банку мають перевірити на достовірність.

Варто зауважити, що Цивільний кодекс України у статті 1008-й передбачає випадки припинення дії довіреності. Це відбувається у разі:

1) відмови довірителя від договору доручення;

2) визнання довірителя недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3) смерті довірителя.

Ольга ШЕРШЕЛЬ.

Сільські Вісті


Олександр НЕБОГАТОВ.

П'ЯТНАДЦЯТИРІЧНИЙ одесит, багаторазовий переможець національних конкурсів у сфері соціальних інновацій Борис Чубін відмовився від запрошення німецької елітної гімназії на навчання заради розробки інноваційних проектів для Української армії.

У березні хлопець отримав грант навчального закладу в Саксонії, що має потужну експериментальну базу та наукову підтримку провідних німецьких університетів у галузі точних наук. Однак, зважаючи на драматичний розвиток подій в Україні, юнак таким шансом не спокусився. Свої розробки, які стосуються надсучасних приладів та обладнання для збереження життя й здоров'я військовослужбовців під час воєнних дій, Борис вирішив утілювати в Україні.

Океанська дивовижа

ПЕРШИЙ гігантський контейнеровоз CMA CGM DANUBE під прапором Мальти прийняв Одеський морський торговельний порт. Щойно побудоване судно завдовжки 300, а завширшки 48,2 метра і водотоннажністю майже 96 тисяч тонн здатне брати на борт 9400 контейнерів.

На сьогодні це найбільший контейнеровоз, який узагалі будь-коли заходив у Чорне море. Як зазначив заступник начальника порту Руслан Сахаутдінов, "за відсутності практики постановки такого судна адміністрація підприємства і лоцманська служба виявили професіоналізм і злагодженість". Оброблятимуть доставлені в українську гавань вантажі надпотужним перевантажувачем, доставленим із Мальти у червні.

Буде термінал?

НЕПОДАЛІК Одеси може з'явитися термінал для прийняття скрапленого газу. Як передає парламентська прес-служба, питання його спорудження порушив Голова Верховної ради України Олександр Турчинов, зацікавившись подібним проектом, який уже реалізували литовці.

"Саме термінал, із будівництвом якого вклалися у рекордні терміни (три роки), дав змогу Литві вже сьогодні примусити "Газпром"зменшити ціни на блакитне паливо на більш ніж двадцять відсотків", - підсумував Олександр Турчинов, додавши, що така будівельна технологія є "стратегічно перспективною для України". Її застосування при спорудженні сучасного термінала дозволить максимально скоротити строки, а також заощадити значну частину державних коштів.

Зігріті морем і душевністю

НА БАЗІ відпочинку "Медик-2", що в селищі Сергіївка під Одесою, перечікують лиху годину і оздоровлюються понад 200 переселенців із Донецької та Луганської областей (в основному інваліди і мами з дітками). Як повідомили в адміністрації закладу, витрати щодо їхнього забезпечення взяли на себе благодійний фонд та меценати із Донецька. Близько півсотні осіб після двомісячного відпочинку вже повернулися до Слов'янська та Краматорська, на їхнє місце прибули люди з інших гарячих точок сходу.

Загалом у санаторіях Сергіївки нині перебуває близько 1700 осіб із Донецької та Луганської областей.

Треба ділитись...

У ВІЙСЬКОВО-медичному клінічному центрі Південного регіону (411-й одеський госпіталь) запрацювала сучасна рентгенівська установка "С-дуга"-MCAplus, призначена для багатопрофільного застосування у загальній та екстреній хірургії, ортопедії, кардіохірургії, травматології, урології, ендоскопії, блоках інтенсивної терапії, реанімації та в амбулаторіях.

У клініках і лікарнях області апаратури подібного рівня поки що нема. З допомогою такого апарата можна швидко виявити осколки та кулі і з мінімальним хірургічним утручанням видаляти їх. Особливість обладнання в тому, що хірург бачить сторонні предмети в тілі людини безпосередньо під час операції. Апарат вартістю мільйон гривень придбав за власні кошти голова облдержадміністрації Ігор Палиця.

Лісоруби свою справу знають

НА БАЗІ Державного підприємства "Савранське лісове господарство"відбувся обласний конкурс лісорубів. Як повідомили у прес-службі облуправління лісового та мисливського господарства, у конкурсі взяли участь представники всіх 11 лісогосподарських підприємств регіону. Найкращі результати показав місцевий майстер Олександр Коренюк. "Срібло" - в ананьївського лісоруба Олександра Васильєва, на третьому місці - представник Кодимського лісгоспу Сергій Городиський.

Нині степова область може похвалитися понад 200 тисячами гектарів лісів, а загальний запас деревини становить 16,3 млн. кубічних метрів. Це дає змогу щороку заготовляти до 70 тисяч кубометрів дров, здійснюючи санітарні рубки.

Сільські Вісті


16 серпня 1944 року. Київ, Хрещатик. Фото з фондів ЦДАГОУ.

Серпневий день 1944 року. Від часу визволення Києва військами 1-го Українського фронту минуло вісім місяців. Лінія фронту вже за сотні кілометрів од української столиці, а центром міста крокує величезна колона вояків вермахту. Понад 36 тисяч військовополонених - офіцерів та солдатів, захоплених частинами 1-го і 2-го Українських, 1-го і 2-го Білоруських та 1- го Прибалтійського фронтів. І рух їх аж ніяк не нагадує тріумфальне проходження.

Ще у липні перший секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов направив листа до Москви - Йосифу Сталіну, в якому просив дати дозвіл на конвоювання військовополонених центром Києва. Цією акцією партійне керівництво України сподівалося викликати у населення почуття піднесення від повергнення ворога, який завдав чимало страшних бід під час окупації. Очевидці переживали багату палітру емоцій стосовно побаченого - ненависть, осмислення того, що відбувається, співчуття.

У Центральному державному архіві громадських об'єднань України зберігаються документи, які висвітлюють події того дня. Вони свідчать, що подивитись на конвоювання німецьких військовополонених вийшло від 150 до 200 тисяч чоловік, а колона конвойованих розтягнулася на майже п'ять кілометрів. Їхній маршрут проліг від вулиці Мельникова вулицями Артема, Горвиця (нині - Велика Житомирська), Короленка (Володимирська), площею Героїв Перекопу (Софійський майдан), площею Калініна (Майдан Незалежності), Хрещатиком, Червоноармійською вулицею (Велика Васильківська), бульваром Тараса Шевченка, Брест-Литовським шосе (в той час брало свій початок від сучасної площі Перемоги). Конвоювання тривало п'ять годин - з 10-ї до 15-ї, а загальна довжина маршруту склала 21 кілометр.

Ті, хто, втілюючи чужі амбіції, проливав кров українського народу на його ж рідній землі, пройшли самим серцем її столиці з опущеними головами.

Нижче пропонуються уривки з документів (подаються мовою оригіналу), які проливають світло на ті події та дають змогу оцінити настрої жителів столиці й мешканців інших населених пунктів, присутніх на конвоюванні німецьких військовополонених 16 серпня 1944 р.

Підбір документів здійснив архівіст Центрального державного архіву громадських об'єднань України

Олександр Панарін.

Лист першого секретаря Центрального комітету КП(б)У М. Хрущова Й. Сталіну від 26 липня 1944 р.

Очень хорошее впечатление произвело на всех, с кем мне приходилось встречаться и разговаривать, конвоирование немецких военнопленных через Москву.

Было бы очень хорошо провести также конвоирование немецких военнопленных через Киев. Здесь будет меньше пленных, но все же наберется довольно внушительная группа. Это произведет очень большое впечатление. Население Киева получит некоторое удовлетворение, увидев на улицах города пленных немцев, которые во время оккупации причинили жителям столицы УССР много бед.

Если Вы считаете это возможным, прошу дать указание тов. Берия, после чего мы договоримся на какой день назначить конвоирование (желательно в ближайшее время) и начнем подготовку.

З оперативного повідомлення М. Хрущову. 16 серпня 1944 р.

Появление колонны военнопленных вызвало среди присутствующих волну гнева, который вылился в острых высказываниях по адресу немцев. [...]

Многие киевляне выражали недовольство гуманным обращением наших конвоиров с немецкими военнопленными.

- Не так они наших вели, - говорила одна пожилая женщина, - прикладами били тех, кто отставал, расстреливали тех, кто падал. [...]

- Дивись, дивись, який товстий, як об'ївся українського сала, щоб воно йому боком вилізло. [...]

Мальчишки, стоя на углу Крещатика, выкрикивали: "Ну, что завоевали Украину? Как она вам нравится?" [...]

Із повідомлення наркома державної безпеки УРСР С. Савченка М. Хрущову. 16 серпня 1944 р.

Прохождение колонн военнопленных по улицам Киева вызвало среди населения города живейшие реагирования.

Число жителей, заполнивших улицы Киева, по которым проходил маршрут конвоирования, к 10 часам утра достигло свыше 100.000 человек.

Подавляющая часть реагирований со стороны всех слоев населения сводится к выражению резкого негодования и презрения по адресу немцев.

Приводим характерные высказывания:

[...] Член-корреспондент Академии наук УССР О., сравнивая положение военнопленных в СССР с положением наших военнопленных в Германии, сказал: "...Я сравниваю это зрелище с виденным мною в 1941 году, когда немцы вели советских военнопленных. Считаю, что наши неправильно поступают, допуская такое хорошее отношение к фрицам. Вид немцев резко отличается от вида наших военных, попавших к немцам в 1941 году".

Народный художник СССР Касьян отметил: "...Этот показ военнопленных действует угнетающе. Это сделано для того, чтоб показать, что наши не уничтожают пленных, как это делают немцы". [...]

Член-корреспондент Академии наук УССР Р., обменявшись впечатлениями с другими научными работниками, подчеркнул: "...Жалкий вид имеют эти "победители"Европы. Приятно думать, что они с 1-го Украинского фронта и, следовательно, вероятно, многие из них побывали в Киеве в качестве "победителей", а теперь снова попали в качестве пленных; это заставит их призадуматься". [...]

Писатель Юрий Яновский, отличающийся своими антисоветскими суждениями, среди узкого круга писателей заявил: "...Демонстрация пленных не достигла своей поставленной задачи. Этот, может быть, специально собранный строй не вызывает ни ненависти, ни чувства возмездия. Реакция окружающих мирна и подчас даже проявляется жалость. Дело не в этой массе и ее демонстрации, а в правящей клике Германии". [...]

Із повідомлення наркома внутрішніх справ В. Рясного першому секретареві ЦК КП(б)У М. Хрущову. 16 серпня 1944 р.

[...] Во время прохождения военнопленных по улице Горвица из дома N34 в колонну было брошено яблоко. Установлено, что яблоко брошено А. - женой репрессированного, проживавшей в Киеве при немцах. А. нами арестована.

Из дома N10 по той же улице была брошена пачка листового табаку и кусок хлеба. Квартира установлена, производится расследование. [...]

Із повідомлення М. Хрущова Й. Сталіну. 17 серпня 1944 р.

При движении военнопленных все улицы, окна и балконы зданий заполнены местными жителями. Во время появления на улицах колонн военнопленных, по маршруту их движения, собралось свыше 150 тысяч жителей города. [...]

Жители города, потерпевшие много бед от фашистских захватчиков, сопровождали военнопленных возгласами ненависти и проклятий по адресу немцев.

Привожу отдельные характерные высказывания:

[...] Профессор института зоологии Академии наук УССР М. говорил: "С ненавистью смотришь на этих мерзавцев, причинивших нам столько горя, виновников стольких разрушений и смертей. Эта процессия назидательна для многих. Жители Киева теперь увидели в другом облике немцев, хозяйничавших в Киеве в качестве повелителей".

Врач Г. сказал: "Я себя сдерживал, чтобы не кричать по адресу этих зверей. Когда вдумываешься, что эти мерзавцы натворили, ненависть кипит против них". [...]

Санитарка поликлиники В., стоя на улице, говорила другим женщинам: "Единственным моим желанием в этот час бросить в них бомбу. Ведь сколько несчастных отцов и матерей смотрят на тех, кто убивал их детей и грабил". [...]

Несмотря на окрики и угрозы, население держало себя очень выдержано и прохождение военнопленных никакими эксцессами не сопровождалось. [...]

Священник С. в беседе с другими священнослужителями высказался: "Удивляюсь такой церемонии. Это жирно для наших врагов после того, как они оставили здесь на Украине столько горя и слез". [...]

Проявлений сочувствия к немцам со стороны жителей гор. Киева не было замечено, за исключением двух таких случаев: в колону женой репрессированного было брошено с балкона яблоко и в другом месте из окна брошен кусок хлеба. Квартиры установлены, производится расследование. [...]

Від редакції. Це було 70 років тому. Хто б міг подумати, що сьогодні Україна знову страждатиме від іноземної агресії вже не із заходу, а зі сходу? Знову гинуть наші воїни, мирні люди, жінки й діти, знову нелюди руйнують будинки, школи, дитячі садочки, підривають мости, знищують заводи, фабрики, шахти - інфраструктуру цілого регіону з мільйонами жителів. Наша Вітчизна воює, обстоює Незалежність, виборює мир та гідне життя для своїх громадян. І - переможе!

Але перемога здобувається дорогою ціною. Вже понад 750 українських воїнів оддали свої життя за Вітчизну, сотні поранено. І - на війні, як на війні - кількадесят опинилися в полоні у терористів. Там зазнали багатьох страждань - і фізичних, і моральних. А ще московські холуї, намагаючись якомога болючіше познущатись над полоненими, провели їх вулицями окупованого Донецька. Гадали, принизять наших бійців, зломлять їхній моральний дух. Не вдалося. Йшли українські солдати спокійно, з презирством дивлячись на бандитську наволоч, яка їх конвоювала. Справді був то ганебний фарс - для наших ворогів ганебний. Бо не загарбники йшли в тій колоні, а герої- визволителі, патріоти, сповнені людської гідності й безмежної любові до Батьківщини.

Що ж до психованих "деенерівців", "еленерівців", "новороссів", найманців- неофашистів, кримінальних злочинців, професійних убивць - усієї мерзенної погані, яка не дає жити нормальним, здоровим, чесним людям, - то на неї чекають неминуча поразка і небуття. Фізичне небуття для тих, хто не складе зброю, а для їхніх паханів, котрі втечуть до своїх московських хазяїв, - політичне. Але поки що - війна. Аж до неодмінної нашої Перемоги.

Сергій СКОРОБАГАТЬКО.

Сільські Вісті

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины