Земельне протистояння по-луцьки: сусід проти сусіда, ще й не без участі депутатів та чиновників
Коротко фабулу цієї історії можна описати, перефразовуючи Воланда із
"Майстра і Маргарити" Булгакова: "Люди як люди.... Звичайні люди....
Земельне питання лише зіпсувало їх". І якщо битви за Землю наразі ведуться
лише у фантастичних фільмах, то війни за зайвий клаптик суші - й значна
частина історії людства із найдавніших часів, й причина ворожнечі між
найближчими людьми чи донедавна добрими сусідами. Як-от проблема, яка
зробила непримиренних недругів із родин Чернет і Приймачуків-Варійчуків,
які мешкають в обласному центрі Волині. Хто виграє від ситуації, що
склалася, наразі ще невідомо, однак постраждалі у ній уже є. Як і кілька
доволі цікавих дійових осіб "ззовні", з-поміж яких - навіть депутат
Луцькради.
Отож , більш ніж місяць цьому, 21 серпня, на прийом до Луцького міського
голови Миколи Романюка стосовно земельного питання завітала городянка Марія
Чернета, мешканка будинку за адресою вулиця Героїв УПА, 74/2. І хоча жінка
того дня на прийом записана не була, очільник міста все ж таки вислухав її.
Як стало відомо, сім'я Чернет ще 1998 року в пенсіонерів, яких доглядала,
купила будинок із прилеглою до нього землею. Цей дім та десять сотих родина
приватизували, а ще 20 сотих взяла в оренду на три роки. У 2002-му термін
оренди фактично закінчився, однак землею Чернети постійно користувалися.
Жодних претензій стосовно такого стану речей ніхто не висловлював (у тому
числі й сусіди). Тим паче, що герої нашої оповіді роками справно вносили
орендну плату, про що засвідчують документи з податкової.
До 2008 року Чернети так і господарювали. Проте вони упустили те, що
документи на оренду землі потрібно поновити. В цей час сусіди родини, сім'ї
Варійчуків та Приймачуків, що мешкають в одному будинку, вирішили
приватизувати свої ділянки. Тоді ж вони дізналися, що Чернети вже мають
приватизовані 10 сотих. І, не бажаючи погодитися з цим фактом, подали на
сім'ю Чернет до суду. Сусіди вимагала скасування державного акта про
приватизацію землі. "Вони писали дійсно неправду, ніби ми вирвали на їхній
території якісь дерева, кущі, суд йшов довго, три роки, дійшло навіть до
апеляційного суду, який ми і виграли", - пригадує Марія Чернета.
А ще коли йшов суд, до Чернет завітав чоловік, який, не
відрекомендувавшись, заявив: "Я хочу бути вашим сусідом і мені потрібний
ваш підпис як підтвердження того, що ви не проти мого сусідства". А на
запитання, у кого ж він купує землю, незнайомець відповів, що у Галини
Приймачук. Марія Чернета одразу ж зауважила, що поки йдуть судові процеси,
землю у сусідів купувати не можна. Тому жодних підписів жінка тоді не
поставила. Розмова між потенційними сусідами закінчилася тим, що вони
обмінялися номерами телефонів і гість пообіцяв передзвонити. Але дзвінка
так ніхто й недочекався, натомість доля приготувала їм наступну зустріч.
Приблизно через півроку потому на город до Марії Чернети, коли вона там
працювала, прийшов чоловік. Він, як стверджує жінка, висловив до неї чимало
претензій, основним месиджем яких було те, що вона не має права працювати
на ділянці, оскільки термін її оренди закінчився. Марія Чернета відповіла,
що знає про це, однак справно оплачує орендну плату та має намір поновити
право оренди. А найцікавіше те, що під час розмови в чоловікові вона
впізнала того "майбутнього сусіда", який так і не передзвонив, і сказала
йому про це. Незнайомець почав заспокоювати жінку й наголошувати на
спокійній розмові, бо, мовляв, він все завжди вирішує мирно та тихо. Тоді ж
у чоловік на запитання, де працює, відповів, що у міській раді. І після
цього повторного візиту зник надовго.
У цей час сім'я Чернет розпочала активно працювати над оформленням
документів на оренду землі. "Оформляли ми все самі, чоловік Віталій часто
ходив у міську раду та з'ясовував ситуацію, однак нам постійно приходили
листи про те, що документи недопрацьовані", - уточняє співрозмовниця.
У 2010 році Віталій Чернета відвідав комісію міської ради, на якій
розглядали їхнє питання. На комісії були присутні й сусіди, сім'ї
Приймачуків та Варійчуків. Під час засідання розгорівся великий скандал,
після якого чоловікові порадили подавати у суд, бо міська рада повноважень
щодо вирішення таких питань немає.
Потому депутатських комісій, де розглядалося саме це земельне питання, було
чимало. Проте проблема не вирішувалася роками, а принаймні два комплекти
усіх необхідних документів, які зібрали Чернети, просто... зникли десь у
кабінетах міськради. Тож до розгляду на сесії вони так жодного разу й не
дійшли.
А 2012-го раптом стало відомо, що Вікторія та Андрій Варійчуки на сесію
міської ради вже мали підготовлені всі необхідні документи на приватизацію
кількох соток спірної землі та загалом план на ту частину, що перебувала
раніше в оренді у Чернет. І депутати Луцькради проголосували це питання.
Щоправда, у рішенні від 29 березня 2012 року No22/136 йдеться: "надати у
власність земельну ділянку... за рахунок земель, що перебувають у
користуванні громадян Сідорової, Приймачук, Маць та Варійчук". І тут
криється казус: спірна ділянка на той час була, згідно з документами,
нічийною, бо Чернети права оренди поновити не могли, а усі інші родини його
ніколи не виробляли. Тож землі у межах тих 20 соток у згаданих в рішенні
людей просто не було. І питання в тому, яку ж тоді ділянку депутати
Луцькради на березневій сесії виділили та хто так майстерно пошив усіх у
дурні.
Дізнавшись про рішення сесії, сім'я Чернет звернулася до суду, аби
скасувати дозвіл на право власності, який сусіди, як переконують
співрозмовники, змогли отримати, лише підробивши документи. (До речі,
головний архітектор Луцька Казмірук, надаючи відповідь на запит,
підтвердив, що дійсності відповідають документи Чернет).
"Опісля суду до нас підійшов чоловік, який представився слухачем засідання.
Як виявилося пізніше, це був депутат Луцької міської ради, член політичної
партії Всеукраїнське об'єднання "Свобода" Руслан Ніколайчук, якого ми тоді
ще не знали. Чоловік попрохав віддати частину нашої землі, кілька соток.
Якщо ми це зробимо, пообіцяв він, то решту землі Варійчуки нам дозволять
взяти в оренду. Ми не розуміли, чому повинні віддавати цю землю, на якій
вже так довго працювали, тому від його пропозиції відмовилися",- пригадує
Марія Чернета.
Потому у цій "земельній" справі був другий суд. Тоді сім'я Чернет
наважилася найняти адвоката, щоб той допоміг їм у захисті їхніх інтересів.
Тим паче, що Приймачуки теж мали захисника - свого родича Петра Варійчука,
який Чернетам представився дещо дивно: "Я є вишкребок цієї сім'ї". Перед
судом адвокат Варійчук попередив конкурентів, що суд ті не виграють. Втім,
так і сталося. "Суд постановив, що факт власності на землю, попри те, що
всі попередні роки ми там працювали та справно сплачували орендну плату, є
недоказаним", - констатувала пані Марія.
А напередодні суду, який відбувся 3 травня, на спірній землі, що на вулиці
Героїв УПА у Луцьку, трапилися незрозумілі події. 27 квітня до обійстя
сім'ї Чернетів приїхав екскорт у складі шести машин. Без жодних на те
повноважень чи документів (не кажучи вже про рішення суду), "гості"
виривали дерева та кущі, зняли паркан та переставили його далі на дві сотки
землі "на свою користь". "Під час усіх цих дій я не знала, що робити. Але,
придивившись до людей, впізнала вже знайомого мені депутата міської ради
Руслана Ніколайчука, що підходив до нас із проханням віддати землю "по-
доброму". Опісля того, як депутат виявив, що його впізнали, він одразу
почав затулятися та ховатись у машині. А трохи згодом у несподіваних
нападниках я впізнала і "сусіда", який не відбувся (хто це, люди й досі не
знають, - ВІП), і адвоката сусідів нинішніх, що свого часу представився нам
"вишкребком", - розповіла співрозмовниця.
Як зауважила жінка, "делегація", яка демонтувала паркан, приїхала з
камерами. "Вочевидь, вони очікували на неадекватні дій від нас. Ми були
розгублені та не знали, що робити.Може, я та чоловік і підвищували голос,
та більш нічого собі не дозволяли. І лише за якийсь час додумалися
викликати міліцію та ще своїми силами сфотографувати людей, що приїхали", -
ділиться пережитим Марія Чернета.
Наступного дня до постраждалих від нападу приїхав дільничий Олександр
Бєлов, який почав звинувачувати сім'ю Чернет в агресивних діях.
Правоохоронець заявив, що є флешка із записом, на якому нібито зафіксовано
факт бійки чоловіка Марії Чернети Віталія із прибулими, і є відкрити
кримінальна справа. Однак згодом жодної флешки так і не знайшлося (жінка
висловила переконання, що та існувала лише на словах, бо факту
рукоприкладства під час протистояння взагалі не було).Натомість, як уточнює
співрозмовниця, "писалась велика кількість заяв та протоколів, зміст яких
постійно змінювався".
Аби картинка, хто "замовляє музику", вимальовувалася чіткіше, варто додати,
що під час однієї із зустрічей з дільничним сусідка Марії Чернети,
спілкуючись у відділку із правоохоронцем у справі як свідок, почула, як
якийсь чоловік під час словесної перепалки, попри присутність сторонніх,
нецензурно висловився до Олександра Бєлова таким словами: "А ти закрий своє
...". Пізніше , перебуваючи на засіданні депутатської комісії, та ж таки
сусідка впізнала грубіяна. Вона каже, що це був вже згаданий вище депутат
міської ради Руслан Ніколайчук.
Потому був суд над Віталієм Чернетою, який заслуговує на окрему розповідь.
Ми ж розповімо лише про вердикт Феміди: оскільки жодних правопорушень з
боку обвинуваченого не було, та й флешка виявилася фантомом, усі
звинувачення з чоловіка зняли, а правоохоронець Бєлов "відбувся" доганою.
Історія ж продовжилася тим, що одного з вечорів адвокат Петро Варейчук
викликав сусідів на "душевну розмову", під час якої просив, щоб ті віддали,
тобто подарували землю, інакше протягом доби її просто заберуть. Як
наслідок, ділянку на кілька сотих, згідно з державним актом, сусіди дійсно
відсудили. Пізніше сім'я Чернет дізналась, що й на решту землі їхні
опоненти уже мають генеральний план і зробили фотозйомку (хоч ті, хто її
робив, були не працівники з відповідного структурного підрозділу, як мало б
були згідно із законом).
"Нареші, - стверджує Марія Чернета, - ми звернулась напряму до Миколи
Романюка - просто прийшли на особистий прийом. Бо наші документи, які ми
неодноразово подавали на розгляд сесії, просто притримували, щоб ті не
потрапили ні до голови , ні до депутатів. Ми неодноразово зверталася в
кабінети 100, 103 та 105 Луцькради. І наші документи не були передані далі
відділу звернень. Більш того, нам відмовили навіть у записі на прийом до
міського голови".
У результаті цього сім'ї Чернет довелося вести бойові дії на два фронти:
боротися, аби їхнє питання розглянули на сесії міської ради до того, як
видадуть акт на право власності земельної ділянкисімейству Варейчуків, та
подавати позов в апеляційний суд на скасування акту на право власності
земельної ділянки у розмірі дві сотих на підставі незаконного орендування
без згоди колишніх орендарів.
22 серпня, завдяки втручанню Луцького міського голови Миколи Романюка,
документи таки прийняли. Марії Чернеті пообіцяли, що питання про
продовження права оренди на землю розглянуть під час найближчої сесії
міської ради. Проте цього не сталося. Констатуємо лише факт: ні депутатські
комісії, ні сесія цієї проблеми у серпні не розглядали.
Ще за місяць, що минув від останньої сесії Луцькради, із Чернетами
відбулося чимало цікавого. Фокусам зі зникнення, напевно, позаздрив би сам
Девід Копперфільд. Документи знову то пропадали, то не приймалися, то
змінювалися. Довідки, які бралися по кілька разів, знову довелося
поновляти. На комісії Чернет не запрошували, щоразу виправдовуючись іншими
причинами (або тією ж таки відсутністю документів, або тим, що телефони або
не відповідають, або були записані неправильно). І для того, аби їх
остаточно здати, Марія Чернета 17 вересня мусила знову іти на особистий
прийом до Миколи Романюка. Луцький міський голова, за словами нашої
героїні, у телефонному режимі пробував з'ясувати причини "відфутболювання"
городян і врешті документи були відповідним чином зареєстровані та передані
на розгляд депутатам у комісіях.
Так таємниче лобі хоча б частково вдалося здолати. Бо учора, 24 вересня,
проблемі приділяли увагу члени постійної комісії міської ради з питань
земельних відносин та земельного кадастру. Перед тим, як впустити до
кабінету родину Чернет, депутати вирішили, що спокійніше буде, коли вони
вислухають їх, але рішення прийматимуть самі.
Відвідувачі прийшли й одразу ж розповіли деталі справи. Та суть проблеми
депутати вже знали, адже сусіди, з якими ведеться тяганина, теж уже були на
комісії. Показавши на схемах "проблемну" ділянку, а також ту землю, яку вже
забрали сусіди, Марія та Віталій Чернети попросили прийняти справедливе
рішення і вийшли.
Потому депутати доволі жваво обговорювали проблему. Більшість із них
погоджувалися з тим, що правда - на боці сім'ї Чернет. Навіть прозвучала
заувага, що "по-людськи треба було б їм той шматок віддати". Натомість
Андрій Козюра зауважив, що якщо віддати спірну ділянку їм, почнуться скарги
з боку опонентів. "Вони ж з вилами підуть", - заявив він.
Козюра пропонував, аби "примирити" дві родини, поділити земельну ділянку
порівну і віддати її в оренду. Отож, виходило, що ділянку площею приблизно
13 соток розділять на два шматка землі площею понад шість соток.
"Поставлять собі паркан, і все", - висловився Козюра. Він вважає, що тут
навіть великій родині вистачить землі. Депутата обурювало те, що сусіди "то
одні, то другі, то всі разом" ходять на комісії. Тож рішення про поділ
землі він вважав оптимальним. "Ви хочете, щоб то одні, то другі ходили нам
мотали нерви?" - звертався Козюра до колег, які вагалися у прийнятті
рішення.
Коли Чернети після того обговорення зайшли до кабінету, депутати
запропонували їм варіант поділу землі, щоб "конфлікту не було". На
запитання людей , чому вони повинні віддавати землю, депутати відповіли:
"Бо вона не ваша і не їхня". "Якщо ви будете тут один одного на вила, то ми
вам можемо сказати тільки: "Беріть документи і йдіть в суд", - заявив
Козюра. У процесі суперечки Чернети показали документи, згідно з якими
земельна ділянка - їхня. Однак чи то папери виявилися " якимись не такими",
чи то депутати не змогли розібратися з ними, проте на позиції обранців
громади міста вони жодним чином не вплинули.
Зрештою депутати "згадали", що не мають права щось вирішувати, оскільки
друга сторона конфлікту відсутня на засіданні комісії. Це обурило родину
Чернет. Жінка навіть заявила, показавши на депутата Руслана Ніколайчука, що
"він це все робить". На це Козюра відповів: "Він вже нічого не робить.
Розчарувався".
Ані благання, ані обурення, ані навіть погрози поскаржитися Президенту не
зрушили справу з місця. Депутати цікавилися, чи, бува, Чернети не
заїжджають на спірну ділянку фурою (на це скаржилися сусіди). Зрештою
Андрій Козюра на підвищених тонах пояснив, що без опонентів комісія не
розглядатиме питання. Він також відхрестився від попереднього рішення
комісії щодо іншої ділянки, яку вже забрали сусіди (вже загадане рішення
міськради від 29 березня 2012 року Феміда залишила в силі - ВІП). А на
запитання Чернет, чому їх не покликали на попереднє засідання комісії, він
відповів, що родина не претендувала на ту ділянку.
Щоправда, коли люди виходили з кабінету один із депутатів заявив, що
комісія все ж на їхньому боці. Та це лиш слова. Бо на чиєму боці буде
депутатський корпус Луцькради, наразі з'ясуватися не вдасться - у порядку
денному сесії, що запланована на 26 вересня, питання Чернет знову не
значиться. "Це знущання над нами. Ми є першими орендарями цієї землі,
ділянку у нас ніколи не вилучати, орендну плату ми завжди вносили справно,
а довести свою правоту не можемо роками", - розпачливо додає Марія Чернета.
Ірина СМАЛЬКО
Ольга БУЛКОВСЬКА
ФОТО подій 27 квітня 2012 року, надані Марією Чернетою
Від редакції: Видання буде продовжувати висвітлення цієї теми. Тож якщо у
дійових осіб цього матеріалу виникне бажання оприлюднити свою точку зору на
описані події, чекаємо листів на пошту olgasolo-78@mail.ru.
VIP.volyn.ua
