Киянам - по чайній ложці?

Понад 60 мільйонів гривень заборгували своїм працівникам державні
підприємства, розташовані у столиці. Найбільші боржники - заводи
"Генератор", "Буревісник" та "Ізумруд".

Получка - в розстрочку
А ПРИВАБЛИВА усмішка голови КМДА Олександра Попова не сходить з екрана.
Наш градоначальник втішає мешканців столиці: "Не хвилюйтеся, все гаразд,
буде ще краще". При цьому й оком не моргнувши задоволено повідомляє, що
"станом на 1 березня 2012 року (хоч надворі у розпалі червень!) було
виплачено майже 3,6 мільйона гривень заборгованої заробітної плати, яку
кияни заробили у січні 2012 року та грудні 2011-го".

Вражає не стільки олімпійський спокій Олександра Павловича, претендента на
посаду столичного мера, скільки його очевидна впевненість у тому, що так і
треба, що такий спосіб розрахунку з людьми праці цілком вкладається у
проголошені владою соціальні норми. Чому нормою вважається невчасно видана
зарплата? І чи не докором сумління є оті 3,6 мільйона на тлі заборгованих
60 мільйонів? Це ж бо лише 16-та частина боргу. А коли віддадуть решту?
Вправно підспівує патрону начальник Головного управління праці та
соціального захисту КМДА Тетяна Костюченко. Вона зауважує, що вже й за
лютий виплачено, що разом із січнем погашення борту становить 10,5 мільйона
гривень. І щоб уникнути незручних журналістських запитань, на зразок того,
чи це входить в оту злощасну соціальну норму, якою так хизуються поводирі
країни, поквапливо додає: "Зате відсутня заборгованість із зарплати на
комунальних підприємствах, а також в установах та організаціях, що
фінансуються за рахунок коштів міського бюджету". Яка тут заслуга влади?
Ніяка. Адже в цій сфері крутяться гроші, якими платять за роботу і Тетяні
Костюченко, і Олександру Попову, і їхнім запопадливим сподвижникам по
діяльності у владних кріслах.

А національний проект КПУ "Робота. Зарплата. Захист" не припускає
окозамилювання, вішання нинішніми можновладцями локшини на вуха
співгромадянам про те, що видача получки в розстрочку є нібито унікальним
шляхом зменшення заборгованості. Не заслужили кияни такої зневаги до себе,
щоб чесно зароблене віддавали їм по чайній ложці, як влучно назвав таку
"турботу" міської влади лідер профспілки столичних будівельників Володимир
Крижанівський. Саме на його пропозицію поряд із названими вище
підприємствами-боржниками до "чорного списку" проекту "Робота. Зарплата.
Захист" внесено організації цієї галузі.

І як їх не внести, коли їхні колективи не можуть і не хочуть далі терпіти
наругу олігархічних кланів, змушені постійно "жебрати" під стінами урядових
будинків, марно сподіваючись на милість і ласку тих, за кого вони
голосували на минулих виборах, а тепер, вкотре розчарувавшись у своєму
виборі, нарешті збагнули, що, крім комуністів, їм ніхто не допоможе і не
захистить від ошукування та обману. Що ж, навіть запізніле прозріння дає
шанс для виживання.

Як укорочують борговий "хвіст"
НАСТОРОЖУЄ ще одне. Столичні керівники замість того, щоб добитися суворого
дотримання встановлених строків виплати зарплати, постійно хваляться
зменшенням заборгованості. Ніби це головний показник господарської
діяльності підприємств, організацій та установ. Причому вважають його своєю
заслугою, посилаючись на борговий "хвіст", зокрема, минулого, 2011 року.
На всіх нарадах, зустрічах з громадянами міські очільники озвучували як
велике досягнення такі цифри. Станом на 1 грудня заборгованість із виплати
зарплати в Києві зменшилася (зверніть увагу: не ліквідована, а зменшилась. -
Авт.) на 77 мільйонів гривень і становить 73,8 мільйона гривень, а це -
6,7 відсотка загальної суми боргу по Україні. Довгоочікувану зарплату з
січня по листопад у повному обсязі одержали 22 тисячі працівників на 256
підприємствах-боржниках міста.

Така цифрова еквілібристика - що туман у вічі. Не кожен одразу й збагне,
що майже половину боргу становить такий собі химерний "хвіст" господарської
недолугості "батьків держави". Сприятливий грунт для цього хвоста
забезпечили економічно активні підприємства, що перебувають у віданні
Держагентства з управління державними корпоративними правами та майном,
Фонду держмайна, Міноборони та Міносвіти (понад 42 мільйони гривень),
підприємства, що перебувають у стадії банкрутства (понад 30 мільйонів
гривень) й економічно неактивні підприємства (1,8 мільйона гривень).
Що ж роблять високопосадовці міста для вкорочення цього боргового
"хвоста"? Чи дослуховуються вони до вимог численних страйкарів та
пікетувальників, без яких рідко бувають безлюдні мармурові сходинки перед
мерією на Хрещатику, 36?

Згідно з повідомленням прес-служби, "на всіх підприємствах-боржниках
тривають перевірки, матеріали яких надсилаються до контролюючих та
правоохоронних органів, власників підприємств або уповноважених ними
органів для вжиття відповідних заходів реагування та притягнення керівників
до відповідальності згідно з вимогами чинного законодавства. З керівниками
підприємств-боржників провадиться відповідна робота щодо активізації
здійснення претензійно-позовної роботи, пов'язаної зі стягненням
дебіторської заборгованості за виконані роботи та надані послуги і
спрямування отриманих коштів у першу чергу на погашення боргів із
заробітної плати. По кожному підприємству затверджуються графіки погашення
заборгованості із заробітної плати з вимогою її погашення в найкоротші
терміни (з урахуванням фінансово-економічних можливостей підприємств) та
контролюється хід їхнього виконання".

Що й казати, солідний набір "впливових" заходів. Та, хоч як це прикро,
віддача від них нульова. "Хвіст" не лише не вкорочується, а стає довшим.
Чому? Тому що, за словами нашого столичного читача, економіста Ігоря
Миколайовича Смушкова, оті заходи нагадують удари по голоблях, а треба бити
по конях. Тобто міняти соціально-економічну систему в країні, повертатися
до соціалістичних форм господарювання.

Рахунки - під арешт!

ЩОЙНО до редакції завітали троє педагогів. Говорити про наболіле їх
уповноважили 35 колег, які цієї миті із гаслами "Поверніть наші гроші!" та
"Чому не даєте відпускних?" сурмили біля міської ради. Прізвищ, на їхнє
прохання, не називаємо, "щоб потім не почалися перевірки". (Це ж треба так
залякати сівачів "доброго, розумного, вічного"!) Відвідувачі схвильовано
розповіли про своє нужденне життя-буття.

Працюють вони в Київській загальноосвітній школі No 218. Їм не видали ані
зарплат, ані відпускних ("І так щороку"). Чому? З'ясувалося, що виконавча
служба заарештувала банківські рахунки цього навчального закладу разом з
іншими такими ж закладами Деснянського району. Заблоковано навіть гроші,
переказані батьками на дитячі табори. Директор звертається до різних
установ - казначейства, державної виконавчої служби та прокуратури. Скрізь
скаргу сприймають із розумінням, обіцяють розібратись, але зрушень ніяких.
Що ж трапилося? Школа заборгувала перед "Київенерго" за електрику. Творці
світла й тепла нічого кращого не придумали, як подати на педагогів до суду.
А наш "гуманний суд", довго не думаючи, "припечатав" зловісне рішення про
арешт рахунків. Пошесть заборгованості з виплатою зарплати плодиться і в
такий блюзнірський спосіб.

Отож, слід пам'ятати, що, згідно з проектом комуністів "Робота. Зарплата.
Захист", кожен, хто хоч дотично причетний до затримання заробітної плати,
має нести особисту відповідальність. Причому не у формі присоромлення чи й
навіть догани, а кримінальну.

Автор: Михаил БАЛТЯНСКИЙ.

Рабочая газета