Жінки з поштовими сумками
| Друк |
Чи не щодня я зустрічаю на вулицях нашого села Верхня Криниця листонош
Євгенію Миколаївну Косенко та Наталію Павлівну Плетінь. Дивлюся на цих
невтомних жінок - і мимоволі замислююся про їхню професію.
Молодь не знає, як воно - тримати зв'язок лише через пошту. У воєнні часи
листоношу чекали, наче Бога. Коли наставали голодні роки, посилочки з
продуктами рятували життя. Та й пізніше з міста в село слали родичам
промтоварний "дефіцит", а звідти фанерні ящички верталися з домашніми
наїдками. А як матері чекали листів від синів, що проходили строкову службу
в армії!
У дитинстві я дуже раділа листоношам, які доставляли пенсію моїй бабусі.
Чекала, що разом із грошима принесуть цукерок, які бабуся замовляла для
мене. Я була малою, тому не запам'ятала прізвищ та імен. Але досі перед
очима - важкі сумки-мішки, що тягли ці жінки і в дощ, і в заметіль, долаючи
десятки кілометрів.
Та й зараз майже нічого не змінилося: по сільських хатах ходять жіночки
пенсійного та передпенсійного віку. Розносять газети, листівки й різні
товари. Хтось пішки, хтось (якщо здоров'я дозволяє) їздить велосипедом.
До речі, я розмовляла з листоношами про велосипеди, що їм видають на пошті.
Кажуть, двоколісного транспортного засобу вистачає на кілька років. Потім
він починає розвалюватися. Чи то якість така? А, ймовірніше - не витримує
залізна "конячка" надто великого навантаження.
Судіть самі: у нашому селі Верхня Криниця близько 600 дворів. Це одинадцять
вулиць довжиною від двох до п'яти кілометрів. А листонош тільки двоє:
Євгенія Косенко і Наталія Плетінь. Зранку вони заповнюють купу звітів щодо
товарів і пенсій. А тоді біжать з одного краю села на інший. Їм потрібні
неабияке здоров'я і витримка, особливо в тридцятиградусний мороз чи,
навпаки, спеку. Євгенія Миколаївна і Наталія Павлівна обходять кожен двір,
зазирають у кожну оселю. Ще й виступають у ролі "рекламних агентів",
переконуючи, щоб односельці передплачували пресу та користувалися різними
послугами Укрпошти.
І все ж наші верхньокриничанки Євгенія Косенко та Наталія Плетінь люблять
свою роботу, бо велика радість - відчувати, що ти потрібний людям.
с. Верхня Криниця
Василівського району
Олександра ДАВИДЕНКО
Запорізька правда