Перспективи залучення України до міжнародних операцій щодо протидії піратству
Їжак О.І., для ЦВППБ
Нравится
SocButtons v1.4
За статистикою на торговельних суднах різних країн працює до 70 тис.
громадян України. Через таку масштабну участь у морській торгівлі
українські моряки і вантажі регулярно стають об'єктом піратських нападів.
Проблема ускладнюється тим, що на суднах під українським прапором перебуває
лише 5 тис. українських моряків, у той час як основна частина працює на
кораблях так званої "зручної" реєстрації. Найбільш масштабний в історії
України піратський напад, який призвів до захоплення у 2008 році судна
"Фаїна" з українським екіпажем і зброю, формально був нападом на
торговельний корабель держави Беліз.
Така ситуація вимагає активного залучення України до міжнародних зусиль з
протидії морському піратству. У листопаді 2009 року було прийняте рішення
РНБОУ про доцільність приєднання України до операції ЄС по боротьбі з
актами піратства "Atalanta". Передбачалось спрямування до 30 бійців
спецпідрозділів СБУ і Міністерства оборони з їх базуванням на українському
бойовому кораблі. Витрати на участь оцінювались у 30 млн. грн.. на рік.
Однак через фінансові та юридичні складнощі участь була обмежена
направленням у 2010 році одного офіцера до штабу операції.
22 лютого 2011 року Президент України підписав доручення "Про активізацію
співпраці України з Європейським Союзом у сфері безпеки, попередження
загрози піратських захоплень громадян". На його підставі були розроблені та
узгоджені з ЄС оновлені плани щодо української участі. Згідно з ними, з
2012 року в район операції має бути спрямований розвідувальний літак-
амфібія Бе-12. Також доручення Президента передбачає юридичне унормування
пов'язаних з цим питань.
Протягом 2011 року тривають консультації щодо залучення України до
аналогічної за змістом операції НАТО "Ocean Shield". Альянс демонструє
значний інтерес до української участі в цій операції, погоджуючись навіть з
тим, щоб у разі необхідності вона була здійснена ціною згортання участі в
антитерористичній операції "Active Endeavour".
Участь України в міжнародних операціях регулюється Законами "Про участь
України в міжнародних миротворчих операціях" від 23 квітня 1999 року No 613-
XIV і "Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших
держав" від 2 березня 2000 року No 1518-III. Викладені в них процедури
конкретизовані Указами Президента України і постановами уряду. Однак у
більшості випадків антипіратські операції не підпадають під визначення
миротворчих і не передбачають направлення українських підрозділів до інших
держав. Тому юридичною підставою для участі України в операції ЄС
"Atalanta" є не ці Закони, а Указ Президента України від 20 січня 2010 року
No 41/2010, прийнятий на підставі рішення РНБОУ.
Регулювання участі України у таких операціях у мирний час Указами
Президента, як Верховного Головнокомандувача, є юридично коректним. Однак
для ефективного використання для боротьби з піратством бойових кораблів і
спеціальних підрозділів необхідне додаткове юридичне унормування.
До останнього часу Збройні Сили України і Служба безпеки України, які
володіють необхідними інструментами для боротьби з піратством, не мали
юридичних повноважень здійснювати такі операції у мирний час. 6 вересня
2011 року за законодавчою ініціативою уряду Верховною Радою був
проголосований Закон про внесення змін до Закону України "Про Збройні Сили
України" щодо застосування зброї в мирний час. Цим Законом серед іншого до
функцій Збройних Сил у мирний час віднесено "відбиття піратських нападів на
морські або повітряні судна та осіб, що перебувають на їх борту, захоплення
піратських морських або повітряних суден, звільнення заручників, а також
морських або повітряних суден, захоплених піратами, у відкритому морі чи в
іншому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави" (параграф 9 статті 1-
1). Закон повернуто Президентом до парламенту на повторний розгляд з
зауваженням, яке не стосується наведеної цитати. Таким чином, можна
очікувати, що врешті-решт проблема буде вирішена.
Проте залишається питання унормування залучення до антипіратських операцій
спецпідрозділів СБУ та інших силових структур, а також юридичного статусу
українських військових при розташуванні на кораблях під іноземним прапором
і проведенні операцій з моря та повітря на узбережжі інших країн.
Окремий блок юридичних питань пов'язаний з кримінальним переслідуванням
піратів. Стаття 446 "Піратство" Кримінального кодексу України передбачає
розгляд таких справ. Згідно з частиною 3 статті 112 Кримінально-
процесуального кодексу України їх розслідування покладене на Службу безпеки
України. Однак стаття 3 цього Кодексу обмежує чинність його норм територією
України. Таким чином, існує проблема фізичної доставки піратів на територію
України, отримання санкції суду для їх взяття під варту, дотримання при
цьому імміграційного законодавства. Виходячи з цього, виникає обмеження
мандата української участі в міжнародних антипіратских операціях:
захоплення піратів є небажаним.
Це не є специфічною проблемою України. Подібні складнощі існують у
більшості європейських країн. Через це захоплені пірати, як правило, за
спеціальними угодами передаються третім країнам (в основному, Кенії), де
кримінальне законодавство містить необхідні положення і процедури.
Теоретично, існує можливість розгляду справ щодо піратства Міжнародним
кримінальним трибуналом. Проте для цього необхідне внесення змін до
Римського статуту, що вимагатиме значного часу. Треба враховувати, що
Римський статут не ратифікували такі впливові країни, як США, РФ, Ізраїль.
В Україні його ратифікація відповідно до рішення Конституційного суду
суперечитиме чинній Конституції.
Таким чином, вирішення зазначеної проблеми вимагає тривалої роботи на
міжнародному рівні і внесення узгоджених змін до національних законодавств
багатьох країн світу. Зі свого боку у 2010 році Україна внесла до робочої
групи з правових питань по боротьбі з піратством, створеної за рішенням
ООН, проект Всеосяжної конвенції по боротьбі з актами піратства на морі,
розроблений Міністерством закордонних справ України. Документ пропонує
створення Спеціального суду по боротьбі з морським піратством і визначає
юрисдикцію держав-учасниць щодо піратства та процесуальні аспекти, які
стосуються розслідування цього злочину.
Інший важливий фактор - фінансові обмеження. Через них участь українських
кораблів в операціях "Atalanta" і "Ocean Shield" найближчим часом практично
неможлива. За оцінками Міністерства оборони, лише вартість палива для
переходу фрегата "Гетьман Сагайдачний" в район Сомалі, де проводяться
зазначені операції, становитиме 35-45 млн. грн. Участь у самій операції
силами одного корабля із спецпідрозділом на борту коштуватиме більше 30
млн. грн. на місяць.
Тому рішення про залучення до операції "Atalanta" розвідувального літака-
амфібії Бе-12, експлуатація якого потребує на порядок меншого фінансування,
і екіпаж якого за юридичним статусом не є бойовим підрозділом, є цілком
логічним. Крім того, треба враховувати, що міжнародні операції в районі
Сомалі мають обмежену ефективність, і значні додаткові витрати у випадку
спрямування бойових кораблів не дадуть значного практичного ефекту (окрім
політичного). Тому додаткові кошти на боротьбу з піратством доцільно
спрямовувати на збільшення захищеності торговельних суден під українським
прапором і орендованих українськими суб'єктами господарювання суден
"зручної" реєстрації.
Тим не менш, Україна має можливості розширення участі в операції
"Atalanta" і приєднання до операції "Ocean Shield" без значного збільшення
фінансових витрат. Це може бути зроблено шляхом спрямування до них
спецпідрозділів СБУ і Міністерства оборони з розміщенням на бойових
кораблях інших країн. Відповідна пропозиція з боку РФ була озвучена
міністром оборони А. Сердюковим у лютому 2011 року. Переговори з цього
приводу можуть бути проведені й з іншими країнами, що беруть участь в
антипіратських операціях.
Така форма участі дозволяє вирішити найбільш складне юридичне питання щодо
повноважень українських спецпідрозділів зі знищення і захоплення піратів (у
тому числі на їх базах), оскільки це буде відбуватись за процедурами країн,
що надаватимуть кораблі для базування.
Водночас, потребує вирішення питання про застосування Законів України "Про
участь України в міжнародних миротворчих операціях" і "Про порядок
направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав". Формально,
оскільки корабель іншої держави за міжнародним правом розглядається як її
територія, і Україна спрямовує до неї бойові підрозділи, ці Закони мають
застосовуватись. Проте вони розроблялись для принципово інших ситуацій і не
відповідають природі антипіратських операцій.
Виходячи з наведеного, доцільною є розробка спеціального Закону, який
юридично внормує участь українських спецпідрозділів (як Міністерства
оборони, так й інших силових структур) у коаліційних операціях по боротьбі
з морським піратством. Його прийняття має супроводжуватись корегуванням
законів, що регулюють діяльність СБУ та інших силових структур, щодо
завдань мирного часу. Це дозволить розблокувати найбільш економічно
ефективний шлях розширення участі України в операції ЄС "Atalanta" і
приєднання до операції НАТО "Ocean Shield".
Їжак О.І., завідувач відділу системного аналізу проблем воєнної безпеки
Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м.
Дніпропетровську, для ЦВППБ.
Центр воєнної політики та політики безпеки
