Газета «Правовий тиждень»


Пока антикоррупционные органы Украины раскручивают маховик привлечения к уголовной ответственности недобросовестных е-декларантов, а ГПУ направляет первые обвинительные акты в суд, народные депутаты также не дремлют. В помощь правоохранителям последние предлагают усовершенствовать механизм обеспечения целей уголовного производства. Законопроект N 5610 "О внесении изменений в Уголовный процессуальный кодекс Украины относительно усовершенствования механизмов обеспечения задач уголовного производства" 7 февраля был рекомендован Комитетом по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности к рассмотрению на пленарном заседании Верховной Рады Украины.

Предлагаемые данным законопроектом изменения применимы также и к субъектам электронного декларирования в контексте нововведений по процедуре специального (заочного) расследования. Многие Е-декларанты значительное время проводят за пределами страны по личным или служебным делам. В случае принятия закона у них появится высокий риск вернуться из отпуска сразу за решетку, поскольку за это время может быть вынесен заочный приговор по статье 368-2 УК (незаконное обогащение).

Первое, на что следует обратить внимание, это предлагаемый законопроектом новый механизм вручения процессуальных документов (повесток, подозрений) лицам, которые выехали заграницу. Если по действующему законодательству следствие обязано получить доказательства вручения документов, то после принятия изменений ему будет достаточно опубликовать нужный документ в "Голосе Украины", "Урядовом курьере"и на своем веб-сайте, а также направить документ по адресу проживания в Украине. При этом лицо, находящееся заграницей, будет считаться надлежащим образом ознакомленным с документом с момента его опубликования в СМИ общегосударственной сферы распространения. Кстати, они заграницей не распространяются. "Вручение"таким образом повестки и уведомления о подозрении открывает следователю путь для получения разрешения на заочное расследование и для последующего заочного осуждения.

Кроме того, согласно Закону специальное (заочное) расследование может проводиться только в отношении лица, объявленного в межгосударственный или в международный розыск (ст. 297-1 УПК). В то же время, народные депутаты предлагают продлить на два года со дня начала работы Государственного бюро расследований (которая еще не началась) действие так называемой упрощенной процедуры "заочного"расследования. Изначально она была введена временно до 15 апреля 2017 года. Законопроектом предлагается продлить проведение заочного расследования в отношении лица, которое находится за пределами Украины или на временно оккупированной территории, или в районе проведения антитеррористической операции примерно до 2019 года. Таким образом, самого факта пересечения границы или же выезда в зону АТО достаточно для расследования и рассмотрения дела в заочном режиме. Конечно же, лицо всегда может вернуться в страну и перевести тем самым процесс в обычный режим. Но, наличие при этом заочно избранной меры пресечения в виде содержания под стражей или же заочного приговора о лишении свободы на реальный срок, который будет исполнен прямо на границе, для многих может стать весомым сдерживающим аргументом при принятии решения о возвращении в Украину.

Поэтому, учитывая реальные риски быть одетым в наручники сразу по прилету, причем не подозревая об этом, чиновникам и остальным субъектам декларирования, опасающимся за поданные декларации, можно рекомендовать отложить подальше свои загранпаспорта и на ближайшие два года оставаться в Украине...

Ольга Просянюк Адвокат, к.ю.н., керуючий партнер Адвокатського об'єднання "AVER LEX"

Источник: www.blog.liga.net

Правовий тиждень


Заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто, а отже спадщина за заповітом через представника не може бути заповідана.

Заповідач сам може визначити кому він заповість своє майно, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних чи родинних відносин. Крім того, він може заповісти своє майно підприємству, установі, організації, територіальній громаді, іноземній державі або будь-яким іншим учасникам цивільних відносин. У своєму заповіті він може зазначити, що одна частина спадкового майна перейде, наприклад, до фізичної особи, а інша - до держави чи юридичної особи.

Особа, що заповідає, має право без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Проте, заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

Обов'язкову частку у спадщині мають малолітні (до 14 років), неповнолітні (до 18 років), повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Зокрема, Конституційний суд України у своєму рішенні від 11 лютого 2014 року у справі N 1-1/2014 роз'яснив, що таке право, крім того, мають повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності. Вищевказані особи мають право на половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом, незалежно від змісту заповіту. Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Заповідач є вільним у визначенні обсягу спадщини за заповітом. Він може охопити заповітом усе спадкове майно або його частину, має право заповісти спадщину у вигляді арифметичних спадкових часток (1/2, 2/3 тощо), так і конкретне майно (право власності на жилий будинок, автомобіль, права вимоги до боржника за конкретним договором тощо).

У разі охоплення заповітом лише частини спадщини, незаповідане майно перейде до спадкоємців за законом відповідно до правил черговості, а за їх відсутності - за заявою територіальної громади буде визнане відумерлим на підставі ст. 1277 ЦК України. До спадкоємців за заповітом спадщина, не охоплена заповітом, перейти не може, навіть якщо інших спадкоємців (спадкоємців за законом) немає.

Законодавство встановлює чіткі вимоги до форми та змісту заповіту: заповіт має бути складеним письмово; заповіт має бути посвідчений нотаріально або особами, уповноваженими на те законом; у заповіті має бути зазначено місце та час його складення; заповіт повинен бути підписаний особисто заповідачем.

У деяких випадках на практиці для надання додаткової легітимності заповіту у випадку його підписання іншою особою замість заповідача нотаріус також запрошує не менш ніж двох свідків, які беруть участь у посвідченні.

За законодавством присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою у таких випадках: при посвідченні заповіту іншою посадовою, службовою особою, перелік яких наведений уст. 1252 ЦК України; якщо заповідач не може через фізичні вади сам прочитати заповіт (абзац третій ч. 2 ст. 1248 ЦК України).

Крім того, будь-який заповіт може бути посвідчений при свідках за бажанням заповідача (ч. 1 ст. 1253 ЦК України).

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт чи скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Право на скасування та внесення змін до заповіту зберігається за заповідачем у будь-який час, за умови збереження у заповідача повної цивільної дієздатності.

Джерело: www.kavyn.kr.ua

Правовий тиждень


"Реформирование Национальной полиции, реформаторские инициативы, новые концепции, создание и введение новых институтов, которые соответствуют международным стандартам". Такую "модную"терминологию слышим почти каждый день с телеэкранов, социальных сетей, из уст политиков, журналистов, ученых, а также, рядовых граждан. Вместе с тем как показывает практика, полиция пытается расширить предусмотренные законом полномочия и контролировать деятельность судебной системы.

Інформаційна база

Одні люди захоплюються роботою нових правоохоронців, інші - критикують. Сама ж Національна поліція позиціонує себе як новий та прогресивний орган, що прагне впровадити системні зміни.

Натомість на тлі реалій сьогодення простежується бажання правоохоронних органів повернути собі функції тотального контролю, які були притаманні відділу боротьби з економічними злочинами, та збільшити обсяг власних повноважень за рахунок вільного трактування положень закону.

Так, департамент захисту економіки Національної поліції на адреси судів спрямував запити про надання для ознайомлення: декларацій про майно, доходи, витрати й зобов'язання фінансового характеру державних службовців(у тому числі звільнених); розпоряджень (наказів) про призначення, звільнення, попереджень про обмеження; переліків усіх працівників апарату судів (із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, числа, місяця, року народження, посади, дати призначення та категорії); документів, на підставі яких проводилося преміювання, нарахування заробітної плати, матеріальної допомоги, табелів робочого часу, положень про преміювання; переліків службового транспорту, в тому числі орендованого; переліків фірм та організацій, фізичних осіб - підприємців, з якими були укладені договори щодо виконання робіт, надання послу, закупівлі товарів тощо (назва організації, код ЄДРПОУ, номер та предмет договору, дата підписання); повідомлень суддів, адресованих голові суду письмово (чи в інший спосіб) щодо виникнення конфлікту інтересів відповідно до закону "Про запобігання корупції".

Необхідність надання фінансових, кадрових та організаційно-розпорядчих документів департамент із посиланням на п.3 ч.1 ст.23 закону "Про Національну поліцію"мотивує наявністю визначених стст.1724-1729, 255 Кодексу про адміністративні правопорушення повноважень щодо складання адміністративних протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних із корупцією, стосовно обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а також установлених законом обмежень щодо одержання подарунків, вимог фінансового контролю; запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та незаконного використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень, і невжиття заходів щодо протидії корупції.

Повноважні інституції

За таких обставин слід зауважити, що, за змістом функціональних обов'язків, поліція належить до правоохоронних, а не контрольних органів, її працівники здійснюють виключно оперативно-розшукові заходи. Можливості вжиття превентивних поліцейських заходів урегульовано ст.31 закону "Про національну поліцію", і проведення перевірок щодо дотримання вимог антикорупційного законодавства, цільового використання бюджетних коштів законом до цих заходів не віднесено.

Натомість в Україні діє ціла низка нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидії корупції, а також контролю за надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням, котрі визначають як перелік суб'єктів контролю, так і їхні повноваження на здійснення відповідних функцій. Зокрема, вжиття заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, контроль і перевірка декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно з ст.11 закону "Про запобігання корупції"покладено на Національне агентство з питань запобігання корупції.

Разом з тим контроль за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів у діяльності суддів відповідно до Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів у діяльності суддів, затвердженого рішенням Ради суддів від 4.02.2016 N2, вона ж і здійснює.

Фінансовий аудит та аудит ефективності здійснення державних закупівель за рахунок коштів держбюджету, перевірку стану внутрішнього контролю розпорядників таких коштів відповідно до вимог ч.1 ст.7 закону "Про Рахункову палату"віднесено до повноважень Рахункової палати, а щодо судів загальної юрисдикції - до функцій Державної судової адміністрації (п.24 ст.4 положення про ДСАУ).

На наведені законодавчі приписи зверталась увага й у рішенні РСУ від 9.06.2016 N44.

Обмежені не тільки Конституцією

Питання щодо порядку збирання та отримання поліцейськими відомостей під час виконання ними своїх повноважень урегульовано Конституцією, Кримінальним процесуальним кодексом, законами "Про Національну поліцію", "Про оперативно- розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", а також іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 акта найвищої юридичної сили визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. А органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Так само в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та іншими актами, відповідно до ч.1 ст.8 закону "Про Національну поліцію"має діяти поліція. Основні її повноваження визначені в ст.23 цього закону, а з огляду на обмеження, встановлені ст.24, виконання інших (додаткових) функцій може бути покладене на поліцію виключно законом. Водночас жодні норми не надають її органам права проводити перевірки діяльності судових органів на предмет дотримання вимог антикорупційного законодавства, використання бюджетних коштів.

За таких обставин обраний департаментом захисту економіки національної поліції спосіб отримання інформації з визначених у запиті правових підстав, по суті, свідчить про проведення перевірки суду, що не передбачено чинним законодавством та слід розцінювати як намагання правоохоронців ініціювати збір інформації в не передбачений законом спосіб та як фактичне перебирання на себе повноважень державних органів, уповноважених на здійснення функцій контролю у сфері запобігання та протидії корупції.

Наталья МОРЩАГИНА, председатель Одесского апелляционного хозяйственного суда

Джерело: www.zib.com.ua

Правовий тиждень

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины