"Україна вступить до ЄС до 2030 року". Посол ЄС в Україні Катаріна Матернова - про майбутнє українців, зміни у США та інвестиції після війни

26 листопада, 08:17

Катаріна Матернова: "Зараз ми вже перебуваємо в марафонській фазі вступу
України до ЄС" (Фото: Сергій Канциренко/NV)

В інтерв'ю NV посол ЄС в Україні Катаріна Матернова розповіла про те, коли
саме змінилося сприйняття України в Євросоюзі, від яких чинників залежить
членство країни в ЄС і чому вона може стати магнітом для іноземних
інвесторів

Розмова відбулася в рамках заходу NV "Україна 2050. Діалоги про майбутнє"

Отже, Євросоюзофіційно розпочав переговори про вступ України до ЄС. Однак
європейські лідери по-різному оцінюють наші перспективи. До того ж у США
новий обраний президент, який дав зрозуміти, що може скоротити співпрацю з
Європою в галузі економіки та безпеки. Як ви оцінюєте ситуацію для Києва в
таких умовах?

Я працювала з Україною майже 10 років до того, як стала тут послом
Євросоюзу. І дуже добре пам'ятаю всілякі засідання і саміти Асоціації та
Ради між ЄС і Україною, на яких ми намагалися в певному сенсі лавірувати -
з одного боку, демонструючи співробітництво, але водночас не даючи
особливих зобов'язань щодо інтеграції України до Європейського Союзу.

https://www.youtube.com/embed/LAMZgNN3ob4?si=gee7RTbR0ctejyz-

Особисто мені насправді сумно, що саме російське вторгнення і жорстока
агресія РФ змусили змінити сприйняття ситуації. Але іноді для того, щоб
поміняти парадигму, дійсно необхідні якісь важкі події, криза. Пам'ятаю, що
28 лютого 2022 року ми були зайняті тим, що намагалися отримати бронежилети
для наших українських друзів, і в цей самий момент дізналися, що президент
Зеленський подав заявку на вступ до ЄС. Це було трохи несподівано. Щось на
кшталт: "Зачекайте-но, це те, про що ви зараз думаєте?"

Але це дійсно стало тим моментом, коли відбулося це зрушення парадигми.
Українське керівництво й українське суспільство починали боротьбу проти
російської агресії, і водночас вони заявили, що хочуть рухатися в бік ЄС.
Думаю, це був дуже важливий момент. Ще п'ять років тому я навіть не могла
уявити, що це можливо. І зараз рада, що ми перебуваємо на цьому шляху.
Україна вже пройшла свого роду спринт-дистанцію: спочатку була країною-
кандидатом, потім був другий крок, третій, четвертий, нарешті, офіційне
відкриття переговорів про вступ.

Фото: Сергій Канциренко/NV

Зараз ми вже перебуваємо в марафонській фазі вступу України до ЄС. Два
тижні тому я представила прем'єр-міністру та спікеру Ради останній звіт про
розширення, який є дуже позитивним для України. Він не фіксує величезних
історичних змін, але показує нам, що було досягнуто прогресу в дуже
складній і важкій частині наших розділів. За одним винятком, прогрес
спостерігається в кожному з них, і немає жодної області, де був би відкат
назад. Що само по собі чудово - адже це відбувається під час історичної
боротьби, яку ви ведете проти Росії. Чудово й те, що ви дійсно рухаєтеся
вперед в іноді, можливо, дуже нудних галузях, пов'язаних із відповідністю
законам і правилам ЄС.

Я, як і раніше, прогнозую, що Україна стане членом ЄС до кінця десятиліття

Світ навколо нас зараз дуже невизначений, і я думаю, що певний час ми
відчуватимемо навіть ще вищий ступінь невизначеності, і вона
зберігатиметься певний час після зміни влади у Сполучених Штатах. Але мені
здається, що деякі з призначень у сфері зовнішньополітичного істеблішменту
насправді обнадіюють. Скоро ми побачимо, хто складатиме повне оточення
президента США з питань України. Є різні голоси. Але я насправді думаю, що
в Конгресі, як і раніше, збережеться двопартійна більшість, яка
підтримуватиме українську боротьбу. Ми скоро побачимо, до якої міри. Тим
часом європейська підтримка залишається дуже міцною.

Які саме призначення в новій адміністрації США здаються вам обнадійливими?

Наразі відоме ім'я радника президента з національної безпеки, і є
кандидатура держсекретаря. І той, і інший є досвідченими професіоналами в
галузі зовнішньої політики та безпеки.

Фото: Сергій Канциренко/NV

Я колись уже ставив вам запитання про те, скільки часу потрібно Україні для
вступу в ЄС. Ви тоді відповіли, мовляв, якщо війна закінчиться 2024-го, то
знадобиться ще п'ять років. Ваша думка відтоді не змінилася?

Я не впевнена з приводу "середніх показників". Насправді, якщо говорити про
Литву, Латвію і Словаччину, то вони офіційно почали переговори у 2000 році,
а вступили в ЄС у 2004-му. А Чехія, Угорщина, Польща, Естонія, Словенія
розпочали переговори приблизно на півтора року раніше, тож у цьому випадку
це зайняло 5,5 років. Хорватія вступила в ЄС пізніше, Болгарія і Румунія -
теж пізніше. Складно виділити середній період.

У всякому разі вже очевидно, що війна в Україні, на жаль, цього року не
закінчиться.

Так, ви маєте рацію, але я, як і раніше, прогнозую, що Україна стане членом
ЄС до кінця десятиліття. Цей прогноз зробив і президент Європейської ради
Шарль Мішель, який йде, тож у мене навіть є "прикриття" для цієї оцінки.

Розумієте, у процесі розширення ЄС існує два аспекти, у випадку з Україною
їх навіть три. Перший із них - війна, другий - технічна частина - самі
переговори, а потім є ще політична частина, яка являє собою ратифікацію
рішення всіма державами-членами ЄС. Тобто все це має бути ратифіковано в
якійсь формі. У деяких випадках рішення ратифікується національним
парламентом, в інших - виконавчою владою.

До того ж розширення Європейського союзу за межі нинішнього формату 27
країн - це теж складний процес, тому що ви не можете розширюватися до
нескінченності без реформування самої системи. Тому доведеться вносити
зміни в процес ухвалення рішень, у склад колегії і також у всілякі рішення,
які нелегко ухвалити, якщо на вас не чинять тиску. Тому існує питання
легітимного поглинання з боку ЄС.

Фото: Сергій Канциренко/NV

Тож не всі проблеми виходять із боку кандидата, у цьому разі України. Вони
також є і з боку Європейського Союзу, і будьмо відвертими, розширення ЄС не
є темою, що не викликає суперечок і протиріч.

Це суперечлива тема, і тут завжди є багато скептиків. Ми всі бачимо
зростання ультраправих у багатьох країнах Європи, що може призвести до
таких тенденцій, які ми спостерігаємо цими днями - до зростання
ізоляціонізму, більшої закритості, тож усе це необхідно подолати.

Щось необхідно буде побороти, щось необхідно пояснювати - доведеться
продовжувати безперестанку доводити, чому мати Україну серед своїх
співтоваришів насправді в інтересах європейських громадян. Але я твердо
вірю, що з Україною у своїх лавах ми будемо сильнішими, більш інноваційними
і, безумовно, більш життєздатними і безпечними. Але цей процес не буде
легким.

Так, але ваш прогноз про те, що до 2030 року Україна може і повинна стати
членом ЄС, дуже надихає. Це означає, що я встигну стати громадянином ЄС, не
покидаючи України, що здавалося неможливим ще чотири роки тому. Які
переваги для України у членстві в ЄС? Можете виділити два чи три пункти?

Насамперед, ви стаєте частиною найбільшого економічного блоку у світі, в
рамках якого компанії можуть вести вільну торгівлю одна з одною. Студенти в
ЄС можуть навчатися там, де вони хочуть - мій син виріс у Бельгії, а зараз
навчається в Іспанії, і це абсолютно нормально для громадян ЄС. Люди тут
можуть вільно працювати за кордоном. А, маючи Україну у своїх лавах, ми
станемо також набагато сильнішими в частині безпеки, як я вже згадувала.
Думаю, це є найбільшими перевагами.

У яких галузях Україна продемонструвала значний прогрес у рамках процесу
вступу до ЄС, а в яких - поки що відстає?

Я думаю, що значного прогресу досягнуто в галузі цифровізації. Україна
насправді є лідером у царині цифрового уряду, і це та сфера, в якій ми
найбільше просунулися в дискусіях про вступ України до ЄС. Щодо цього скоро
з'явиться можливість виходу на внутрішній ринок ЄС у низці цифрових послуг,
- ми почнемо з роумінгу, але незабаром після цього підуть інші цифрові
послуги. Я думаю, що в галузі оборони та оборонних інновацій ви теж багато
в чому є лідерами.

Нам доводиться бути лідерами.

Так, це правда. Україна також домоглася великого прогресу в галузі
екологічного регулювання, але, очевидно, що багато чого з цього не буде
реалізовано, поки не закінчиться війна. Я думаю, ви домоглися великого
прогресу в тому, що ми називаємо "основними принципами", тобто в питаннях
верховенства права, боротьби з корупцією, реформування судової системи,
прокуратури, Але це та сфера, в якій ще треба продовжувати роботу, тому що
ви все ще на півдорозі. Але я хочу підкреслити, що багато чого вже було
зроблено, було створено антикорупційні інститути, вони укомплектовані
персоналом і функціонують, напрацьовують досвід. Але й тут потрібно
рухатися далі.

Фото: Сергій Канциренко/NV

Я також вважаю, що великий прогрес було досягнуто в усій галузі регулювання
бізнесу, бізнес-стандартів, середовища, але це все ще необхідно
продовжувати.

Яке найсерйозніше заперечення належить подолати Україні, щоб приєднатися до
ЄС?

Необхідно виграти війну.

Так, це проблема для всіх нас, навіть без приєднання до ЄС. Ми
спостерігали, як ключові партнери та союзники, як, наприклад, Польща дуже
підтримували євроінтеграційні прагнення України. Але ми також побачили, що
це ставлення змінилося - наприклад, у Польщі з'явився страх конкуренції з
боку українських сільськогосподарських компаній. Наскільки серйозною
перешкодою на шляху приєднання України до ЄС може стати цей страх
конкуренції з боку деяких центральноєвропейських держав?

Для мене це звучить, як найдосконаліше дежавю. Це саме те, через що нам
самим довелося пройти. Я маю на увазі Словаччину, Польщу, Чехію. Тільки
тоді загрозу становили польські сантехніки, які можуть наповнити Францію,
Іспанію, Італію.

А тепер це українські фермери.

А тепер це українські фермери. Повірте, свого часу загрозою були і польські
фермери, і чеські далекобійники. Це повне дежавю. І тут мають підключатися
лідери, щоб пояснювати і долати таку реакцію суспільства і бізнесу. І це
те, про що я говорю моїм колегам у Брюсселі - пояснюю, що в України вже по
суті була репетиція того, що відбуватиметься, бо ми в односторонньому
порядку відкрили внутрішній європейський ринок для українських продуктів,
щойно почалася війна. І в нас була ця відповідна реакція.

Але саме тому нам потрібно пояснити, а також долати дезінформацію і
наративи, спрямовані проти приєднання України до ЄС. Зокрема з боку вашого
великого сусіда, який, звісно, з радістю підживлює це невдоволення в ЄС і
який стоїть за великою кількістю дезінформації про те, що означатиме
присутність України в Європейському Союзі. І як я сказала, що роз'яснення -
про те, що розширення ЄС 2004, 2007 і 2013 років були економічно
надзвичайно успішними та корисними для європейської економіки в цілому.

Але це не означає, що на місцях не можуть виникнути якісь деформації, які
відчуватимуться особливо державами, що межують із вами. І саме тому ЄС
розробив локальні гарантії, які можуть певною мірою захистити місцевий
бізнес на тимчасовій основі. Вам просто потрібно зрозуміти, що ви велика
країна, у вас дуже сильне сільськогосподарське виробництво, яке надалі
стане набагато сильнішим, і це буде сприйматися і як можливість, і як
загроза. Але в цьому немає нічого нового. Так відбувається з кожною хвилею
розширення.

До речі, про наших сусідів. Думаю, кожен, хто відвідує зараз Варшаву,
бачить, якого величезного прогресу досягла країна за останні 20 років.
Дійсно, членство в ЄС означає доступ до величезного ринку ЄС, фінансування
для інфраструктури, велику кількість іноземних інвестицій. Якщо говорити
про історію успіху Польщі або, наприклад, Чехії чи вашої рідної Словаччини,
то яка в ньому частка членства в ЄС - 20%, 50%?

Я б сказала 50%. І я говорю не тільки про фінансування, субсидії з боку ЄС.
Я б поставила це на останнє місце. Так, на Польщу це справило величезний
вплив у плані розвитку інфраструктури - особливо на сході ми бачимо
переваги цього, коли перетинаємо кордон з Україною. Але решта 50% - це
реформи, які ми провели, коли комунізм упав.

Польща пережила надзвичайно складну ситуацію з гіперінфляцією і дуже
складні реформи. У Чехословаччині ми пройшли через аналогічні складні
макрореформи, структурні реформи. Тому всі країни пройшли через всебічне
економічне та інституційне реформування. Але великим стимулом для того, щоб
ми змогли провести ці реформи, стала перспектива членства в ЄС. Тож для нас
це було політичним паливом для проведення реформ і для трансформації
загалом.

І останнє запитання. Усі ми знаємо, що навіть до війни Україна не була
магнітом для іноземних інвестицій, і, очевидно, що після війни вона буде
відчайдушно потребувати інвестицій. Які перспективи післявоєнної України з
точки зору державного фінансування і приватних інвестицій з ЄС. Чи можуть
ці два фактори стати рушійними силами українського зростання?

Вони мають стати рушійними силами, оскільки немає можливості фінансувати
відновлення лише з державних джерел. Я маю на увазі, що зараз ви вже
отримуєте багато коштів на стабілізацію країни, на бюджет, а також
військову допомогу. Ви також отримуєте фінансову підтримку у відновленні
зруйнованої інфраструктури, тому що українські школи, лікарні розбомблені,
мости підірвані. Але для того, щоб провести повоєнну реконструкцію, щоб
подолати руйнування, завдані росіянами, потрібен приватний капітал. Щойно
війна закінчиться, приватний капітал не відчуватиме такого страху, і якщо
продовжиться поліпшення бізнес-середовища, це працюватиме.

Вам також доведеться подолати російський наратив про те, що Україна -
найкорумпованіша країна у світі. Це, звісно, не так, але це уявлення існує,
і воно досі стримує багатьох людей. Але всі позитивні речі об'єднуються -
продовження реформ, поліпшення бізнес-середовища, інші зміни; і коли зникне
відчуття ризику війни, - це дуже сильно привабить інвестиції. Адже на
відміну від більшості країн, - скажімо, моєї рідної країни, - ви насправді
являєте собою великий ринок. Тому у вас будуть як внутрішні інвестиції, які
шукатимуть вашу спеціалізовану робочу силу, якої тут багато, так будуть і
компанії, які зацікавлені в Україні як у ринку самому по собі. Я родом із
країни з населенням у 5 млн осіб, і це не зовсім той ринок, який когось
зацікавить, але в України є ці переваги. Плюс активи України величезні. Це
мінеральні багатства, чорнозем, інноваційний потенціал, цифрові навички,
людський капітал, а також освітні та інженерні традиції, які добре
розвинені у вашій країні.

Фото: NV

New Voice