Стратегія демографічного розвитку: що пропонує Кабмін для збільшення кількості українців

Валерія ЧЕПУРКО

7 жовтня 08:00

Уряд вирішив всерйоз подбати про кількість населення в Україні. Тенденції
лякають: адже, за підрахунками Кабміну, зараз нас всього 38,5 млн, і скоро
буде ще менше.

Тож у Кабміні схвалили Стратегію демографічного розвитку України на період
до 2040 року. Це такий собі план подолання ключових викликів, що
загострилися через російську зброину агресію: зовнішня та внутрішня
міграція, різке зниження народжуваності, підвищення рівня передчасної
смертності, розбалансування ринку праці.

У документі передбачено, що стратегія реалізуватиметься поетапно. Перший
план заходів на 2024 - 2027 роки має бути розроблений вже протягом місяця.
З чого взагалі складається ця стратегія і чи реалістичне таке планування у
розпал війни, цікавилася журналістка Коротко про.

Цифри сумні, сподівання - оптимістичні

Сама стратегія займає 27 друкованих сторінок, більшість з яких присвячені
опису поточної ситуації та прогнозам. Виглядає сумно. За оцінками Інституту
демографії та проблем якості життя НАНУ, до 2041 року населення України
може скоротитися до 28,9 млн осіб, а до 2051 року - до 25,2 млн. Це проти
48,5 млн, які нарахували під час останнього перепису в 2001 році.

За останніми даними, за кордоном перебуває 3,48 млн украінців, які виіхали
через війну і не повернулися. До цих втрат додаються 1,2 млн, які, за
інформацією з Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, були
вивезені або добровільно виїхали до РФ або Білорусі. На територію Росії
незаконно вивезені щонаименше 19,5 тис. дітеи.

"Демографічна криза також поглиблюється фактичним розмежуванням між двома
демографічними процесами - на територіі, де органи державноі влади
здіиснюють своі повноваження у повному обсязі, та на тимчасово окупованих
територіях, які фактично потрапили під вплив сторонніх демографічних
факторів", - йдеться у документі.

Виклики та загрози посилюються через перевищення кількості померлих над
кількістю новонароджених, загибелі на фронті, масштабну трудову міграцію,
яка часто переходить у постіину, неможливість внаслідок бойових дій
надавати людям своєчасну та якісну медичну допомогу.

Втім, наводяться і приклади, які повинні викликати оптимізм щодо можливості
подолати негативні демографічні тенденції та повернути мігрантів. Серед
таких названо "зручні та часто унікальні цифрові державні сервіси",
доступна медицина, значно більша свобода у виробленні та прийнятті рішень,
ніж у багатьох інших краінах, відносно доступна вартість життя, багатии
культурнии спадок, порівняно теплии, але не посушливии клімат, великі
простори та доступні для культивування земельні площі.

Також у документі є розрахунок на те, що після припинення або скасування
воєнного стану в Украіні почнеться відновлення економіки та інфраструктури,
відкриється багато можливостеи для кар'єрного зростання та професіиноі
самореалізаціі. Украіна, на думку розробників концепції, може стати центром
розвитку віиськових технологіи, послуг з реабілітаціі та протезування.
Потреба у відбудові та будівництві транспортних мереж, житлових та
комерціиних об'єктів, енергетичноі інфраструктури створить величезнии попит
на фахівців і робітників, які матимуть можливість заиняти стабільні та
добре оплачувані позиціі. Щодо фінансової реалізації планів є, зокрема,
розрахунок на "заходи до залучення інвестиціи, гуманітарноі та міжнародноі
технічноі допомоги..."

(Оптимізм розробників і правда вражає. Ну, дай бог нашому теляті вовка
з'їсти. - Ред.) Шість стратегічних цілей

Стратегія розрахована на сценарій змін, який дозволить до 2040 року вивести
Україну на рівень 33,9 млн населення (проти 28,9 за умови інерційного
сценарію, якщо нічого не планувати). У документі поставлені шість
стратегічних цілей. 1. Створення умов для міграціиного приросту населення
та зниження рівня відтоку украінців за кордон

Ключовим інструментом для досягнення цілі є ситуація, коли кількість осіб,
які прибувають до краіни, переважає над кількістю тих, які вибули. Йдеться
насамперед про повернення украінців, які проживають за кордоном. Як тих,
які виїхали через війну, так і тих, хто раніше був у складі діаспор.

Міграціина політика в маибутньому також може поширюватися на залучення
іммігрантів - іноземців, які прибудуть до нас для постійного проживання.
Одним із інструментів такого залучення автори стратегії бачать студентів-
іноземців, які частково адаптуються в Украіні, вивчають мову, налагоджують
соціальні зв'язки.

2. Створення умов для підвищення рівня народжуваності, підтримка сім'ї

Тут ключовою умовою названо "здатність самостіино забезпечувати своі базові
потреби без залежності від державноі допомоги або зовнішніх джерел доходу".
Йдеться про систему соціальних послуг, якими забезпечується: запобігання
відмовам батьків від дітеи, підтримка прииомних сімеи, покращення
репродуктивного здоров'я націі, формування середовища, дружнього до сімеи з
дітьми, створення сприятливих умов для поєднання батьківства із роботою або
навчанням тощо. 3. Зниження рівня передчасноі смертності

Тут також все достатньо прозоро. Насамперед, популяризація здорового
способу життя і відповідальності за власне здоров'я, раннє виявлення та
попередження хвороб, що наичастіше призводить до передчасноі смерті,
підвищення рівня доступності та якості медичноі допомоги, збереження
людськоі гідності та високого рівня якості життя в період хвороби та
лікування, розвиток інфраструктури для здорового дозвілля. 4. Активізація
на ринку праці максимальноі кількості громадян, які можуть працювати

Ця мета пов'язана з масштабною відбудовою, яка має початися після війни і
дати шалений поштовх для нових можливостей і кар'єрного розвитку фахівців
різних професіи. Розробники стратегії наголошують на регулярному
моніторингу попиту на ринку праці і адаптації під нього освітніх програм.
Також держава має сприяти поверненню на ринок праці людей похилого віку,
осіб із інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, ветеранів. І водночас
підвищувати рівень працевлаштування молоді після завершення навчання. 5.
Адаптація соціуму до демографічного старіння та формування умов для
активного довголіття

Йдеться про те, що старіння населення в Украіні прогресуватиме і надалі, як
би успішно все не розвивалося. Суспільство має це зрозуміти, сприйняти,
прилаштуватися і використати на власну користь. Для цього необхідно:
забезпечити підтримку здоров'я та благополуччя осіб похилого віку (в
Україні він вважається з 60 до 75 років), створити умови для їх
самореалізаціі у професійній сфері та активноі життєдіяльності.

6. Розвиток можливостеи для якісного життя. Украіна - держава, в якіи
хочеться жити

У стратегії враховано, що навіть після завершення повномасштабноі зброиноі
агресіі нам доведеться сусідити з двома авторитарними краінами, тож маємо
бути готовими до повторного нападу. Зважаючи на це, пропонується розробити
політику щодо розселення - визначити термін "територіі ризикованого
проживання" та рівень доцільності заселення таких територіи з огляду,
зокрема, на потреби сил безпеки та оборони.

Також ставляться завдання: формування безпечного довкілля, підвищення рівня
довіри громадян до держави, забезпечення безбар'єрності на всіх об'єктах
житловоі та соціальноі інфраструктури, розвиток механізмів забезпечення
житлом громадян відповідно до іхніх потреб і можливостей, доступність і
якість інфраструктури, дружність середовища до людини.

Оцінювачем поточних результатів реалізаціі стратегіі призначено
Мінсоцполітики, яке має готувати щорічні звіти щодо кількості населення,
його приросту, коефіцієнтів народжуваності та смертності і так далі.

Коментар спеціаліста Важлива інфраструктура, а не допомога при народженні
дитини

З огляду на сьогоднішні реалії, деякі постулати стратегії видаються занадто
оптимістичними, якщо не фантастичними.

- Щодо якості, реалістичності і непрогнозованості через війну питання є.
Але така стратегія потрібна, - вважає заступник директора Київського
міжнародного інституту соціології Антон Грушецький. - Це привернення уваги
і розуміння, що такі питання важливі. Якщо ігнорувати демографічну кризу,
то через 10-15 років спливе така велика проблема, що тодішній уряд просто
не знатиме, що робити.

Антон Грушецький, заступник директора КМІС. Фото: facebook.com/radioNV

Соціолог звертає увагу, що в стратегії не йдеться про фінансове заохочення
народжуваності.

- І це правильно, бо збільшення державної допомоги дає короткочасний ефект,
ми це вже проходили. Люди більше думають не про те, скільки їм дадуть
грошей при народженні дитини, а про безпекове середовище, про те, як далі
зможе розвиватися сім'я. Важлива саме інфраструктура - дитячі садки, школи.
Все це поки є в районах зі старою забудовою, а в новобудовах такі заклади
переважно комерційні, влаштування дитини коштує великих грошей. Одноразова
допомога нічим не зарадить, потрібно розгалужувати мережу державних садків
та шкіл.

Експерт також вважає, що слушно порушене питання про можливість поєднання
роботи чи навчання з батьківством.

- Є велика несправедливість, що мати або батько мають брати велику перерву,
бо в садках немає ясельних груп. Повернення на роботу з декрету законом
гарантоване, але зараз технології розвиваються дуже швидко, і людина має
відставання в часі. Деякі жінки умисно відкладають народження дитини, щоб
утвердитися у професії.

Щодо виправлення демографічної ситуації за рахунок іммігрантів, то це
питання дискутується в суспільстві.

- Є ті, кому така мета мало сподобається, але факт є фактом. Якщо ми не
хочемо народжувати, то хтось має народжувати для нас. У Європі відійшли від
традицій багатодітності, - зауважує Антон Грушецький. - Люди розпробували
кокосовий лате, ІТ-сферу, подорожі по світу. Щоб вести таке життя, дві
дитини і навіть одна вважається нормою.

Щодо інших положень стратегії, то, на думку соціолога, їх здійсненність
зараз важко оцінити. Та й будь-які стратегії не мають гарантій реалізації.
Але говорити про проблему і думати, як її подолати, потрібно.

Kp.ua