СМАЧНОГО!

Нині харчопереробна промисловість вважається одним із найефективніших
секторів вітчизняної економіки, який до того ж виявляє надзвичайну
стійкість до кризових явищ. Протягом останнього десятиріччя ця галузь
давала близько 8% експорту. На ній майже не позначилося загальне падіння
виробництва у 2009 році. В експорті лідирують виробники соняшникової олії.
Найвищі темпи зростання зафіксовано у випуску консервованих овочів, фруктів
і напоїв з них.

Проте, як свідчать дослідження Світового банку, українське сільське
господарство використовує свій потенціал лише на 22%. За роки незалежності
воно істотно скоротилося, рівень сукупного сільгоспвиробництва сягає 72,3%
рівня, зареєстрованого у 1990 році.

Останнім часом ситуація в агросекторі значно поліпшилася: попри недавню
кризу, його прибутковість зросла на 5,4%, а середні темпи зростання досягли
120%. Експорт сільськогосподарської та харчової продукції торік зайняв
четверте місце (18% загального експорту), що дало країні 4,25 млрд дол.
Зокрема, продукти нетваринного походження становили 36,6% експорту, олія та
жири - 27,9, продукція переробки - 26,6, молочна продукція - 7,3, м'ясна та
рибна - 1,3 відсотка.

За географічними і кліматичними умовами, розмірами території та кількістю
населення Україну часто порівнюють з Польщею. В тій державі сільське
господарство (без урахування продуктів переробки) додає до ВВП 4%, у ньому
зайнято 17,4% усієї робочої сили. Починаючи з 2003 року, Польща діяла як
мережевий експортер сільгосппродукції, зокрема перероблених фруктів і
овочів, м'ясних і молочних виробів. У 2005-му ринок харчової й
сільгосппродукції оцінювали майже на 40 млрд дол, причому випуск 85%
товарів забезпечували місцеві виробники.

Україна ж у 2005 р. стала мережевим імпортером харчів із ЄС, маючи на той
час торговельний дефіцит сільгосппродукції на 86,5 млн дол. Одначе підняла
активне сальдо торгового балансу через рік до 59,4 млн дол., а за два роки -
до 231,8 млн дол. Головним ринком для польських харчів (80% експорту) є
держави Євросоюзу, на противагу Україні, яка передусім спрямовує продукцію
до країн СНД.

В українському агропромисловому секторі офіційно зайнято понад 4,2 млн
осіб (близько 20% працюючого населення). Аби повністю використати потенціал
зростання галузі та створити більше робочих місць, експерти, зокрема і
Міжнародної фінансової корпорації (МФК), радять підвищити рівень нашої
системи безпечності харчів і офіційного контролю. В іншому випадку вона
залишатиметься одним із головних бар'єрів для експорту продукції з високою
валовою дохідністю до ЄС та інших розвинутих країн.

Поліпшення національної системи безпечності харчів потребує не тільки
структурних змін, а й удосконалення законодавства, приведення системи у
відповідність до вимог СОТ і міжнародних стандартів. Приміром, норма щодо
обов'язкової сертифікації харчів тривалий час була додатковим бар'єром для
національних виробників. Попри те, що той механізм порушував зобов'язання
України перед СОТ, влада всіляко намагалася відстояти його, хоч він знижує
конкурентоспроможність місцевих виробників і вбиває мотивацію до
запровадження новацій.

Нарешті у жовтні 2010 року вимогу обов'язкової сертифікації харчової
продукції було скасовано. Очікується, що позбавлення від цього
неефективного механізму звільнить компанії, які виробляють продукти
харчування, від зайвих витрат, полегшить виведення на ринок нової продукції
та знизить її вартість. До речі, за оцінками Українського науково-
дослідного центру сертифікації, стандартизації та якості (лише одного з
великої кількості органів сертифікації), річний дохід від його
сертифікаційних послуг сягав майже 40 млн грн. Експерти МФК зауважують, що
слід переглянути і низку інших обов'язкових дозвільних документів, методи
перевірок, які перешкоджають виведенню українських продуктів на світові
ринки.

Перепони
Іншою проблемою, яка не дозволяє державним органам розпочати активну
повноцінну реформу системи контролю безпечності харчів в Україні, є
відсутність відповідної статистики. На жаль, інформація про безпечність
харчової продукції, якою оперує Міністерство охорони здоров'я, не відтворює
реальної картини у зазначеній сфері. Відсутні дані про поширеність
захворювань, спричинених неякісними харчовими продуктами. Доступними є
відомості про випадки харчових отруєнь і гострих кишкових інфекцій, а також
отруєнь грибами. Проте вони не дають повного уявлення про проблеми зі
здоров'ям людей, пов'язані з безпечністю харчів.

Водночас у країнах Євросоюзу у 2007 році було створено спеціальну робочу
групу, яка мала надавати громадськості максимально повні, статистично
надійні дані про стан здоров'я населення ЄС, пов'язаного з безпечністю
продуктів харчування. Ця група розробила дев'ять критеріїв, за якими склала
перелік "ТОП-20" хвороб, зумовлених недотриманням вимог безпечності
харчової продукції. Нині країни Євросоюзу надають найповнішу інформацію про
зареєстровані випадки кожної зазначеної в переліку хвороби. Цей приклад
може бути цікавим для України.

Статистичні питання пов'язані не тільки з проблемами здоров'я, що
асоціюються з безпечністю харчів, зауважують експерти МФК. Система
статистики вимагає нових підходів до реєстрації операторів харчового ринку.
Наразі в нашій державі існує єдиний державний реєстр усіх підприємств і
організацій (доступ до нього обмежений), але відсутній єдиний реєстр
операторів харчового ринку. В інтернеті можна знайти список підприємств, що
підлягають державному ветеринарному контролю, але цей перелік далеко не
повний. До нього, зокрема, не входять оператори харчового ринку, які не
працюють із сировиною тваринного походження, ресторани, продуктові магазини.
Цікавим може бути приклад Данії, оскільки підхід тамтешньої влади до
реєстрації операторів харчового ринку забезпечує наявність детальної
інформації про підприємства, що виготовляють продукти тваринного походження
на експорт і для внутрішнього ринку, та їхню загальну кількість. А також
про загальну кількість підприємств, які випускають харчі та корми,
кількість зареєстрованих магазинів і ресторанів. Така інформація дає
можливість ефективно і результативно планувати перевірки, організовувати
державний контроль за діяльністю операторів харчового ринку.

Зрушення
Перші думки у нашої влади з приводу того, що систему безпечності харчів
треба змінювати, з'явилися після того, як до України зачастили міжнародні
контролери. У 2006-2008 роках міжнародні місії приїздили з перевірками по
два-три рази на рік. Їхні методи контролю дивували своєю прозорістю та
ідеальною об'єктивністю. І ті, кого перевіряли, не могли знайти жодних
нюансів, із якими хотілось би не погодитись.

Адже кожна дія, кожне рішення міжнародних контролерів мали чітке
аргументоване підтвердження. Чомусь після візитів вітчизняних інспекторів у
виробників харчів виникало безліч питань і невизначених моментів.

Міжнародні експерти швидко і ефективно справлялися зі своїми завданнями.
Процедури перевірок були прозорими і зрозумілими, тож не виникало сумнівів,
що до якогось підприємства перевіряльники могли б поставитись упереджено.
Влада зрозуміла, що час змін настав. І не тому, що вітчизняним контролерам
складно жилося. Ситуація влаштовувала майже всіх. Отруїлися малята у
дитсадку - головному районному санітарному лікарю могли винести догану, а
виробника неякісної продукції оштрафувати на невелику суму. Не влаштовувала
ситуація тільки тих, хто отруївся.

Аби в Україні можна було визначити того, хто виготовив неякісну небезпечну
продукцію, було розроблено спеціальний законопроект, який ось-ось
передадуть до парламенту. Якщо нардепи ухвалять його, ситуація з випуском
продуктів харчування у нашій державі буде прозорою. Поки міжнародні
експерти зазначають, що у нашому виробництві багато тіньових нюансів, у
яких їм важко розібратися. А українським споживачам ще складніше. Тому
систему харчової безпеки треба зробити прозорою.

Україна ухвалила рішення до кінця 2013 року відмовитися від додаткової
авторизації імпортних харчів. До того ж рішенням Президента України було
створено єдиний контролюючий орган на базі Державного комітету ветеринарної
медицини - Державна ветеринарна та фіто-санітарна служба. До неї входять не
тільки ветеринари. Зараз санітарна служба має скоротити 45% працівників
(ветеринарів поменшає на 30%), тож до нового органу прийдуть спеціалісти
санітарної служби, фаховість яких оцінюватиме МОЗ. Обов'язкова сертифікація
харчів відходить у минуле, але дублювання повноважень контролюючих органів
на ринку поки залишається. Зокрема, повноваження Державної інспекції із
захисту прав споживачів (донедавна - Держспоживстандарт) перетинаються з
повноваженнями новоствореного контролюючого органу.

Надійна система
Законопроект передбачає, що система НАССР (аналіз небезпечних чинників і
критичні точки контролю), тобто система управління харчовою безпекою,
заснована на аналізі потенційних небезпек та їхньому запобіганню протягом
усього виробничого процесу, для українських підприємств буде обов'язковою.
НАССР було створено у 60-х роках американською космічною агенцією NASA.
Вона швидко стала популярною серед виробників завдяки своїй гнучкості та
адаптивності до різних видів бізнесу.

За цей час НАССР визнано однією з найефективніших систем управління
безпечністю харчової продукції. У країнах Євросоюзу та США вона стала
обов'язковою для виробників харчів і основою для багатьох міжнародних
стандартів у сфері харчової промисловості.

Нині сучасна система управління безпечністю харчів, заснована на НАССР,-
це також перевірений часом бізнес-інструмент скорочення ризиків харчової
безпеки для харчових підприємств. Ці системи все частіше сприймаються як
механізм підвищення вартості підприємств за рахунок операційної
ефективності та зростання продажу. Наявність на підприємстві системи НАССР -
мінімальна вимога до експорту продукції до ЄС та інших великих ринків. В
Україні великі роздрібні мережі все частіше потребують наявності систем
управління харчовою безпекою від своїх постачальників, зокрема від
виробників товарів їхніх власних торгових марок. Українські покупці стають
все вимогливішими до безпечності продукції. Розуміючи це, вітчизняні
підприємства засновують свої бренди на харчовій безпеці й запроваджують
НАССР.

У законопроекті сказано, що систему НАССР можуть запроваджувати на
підприємстві впродовж одного- чотирьох років. А в експортерів харчів, які
не мають її, відразу після вступу в дію закону дозволи на експорт (не
тільки до ЄС) будуть вилучені. Міжнародне право зазначає, що країна не може
експортувати продукцію, яка не відповідає національним вимогам. А в
національних вимогах визначено, що система НАССР обов'язкова, незважаючи на
продовження термінів, аби наші підприємства встигли підготуватися до неї й
не мали втрат. Поки з 12 тис. підприємств переробної галузі до НАССР
долучилося небагато.

Майже половина інспекторів ветеринарної медицини читає абревіатуру НАССР
російською, а не англійською. Тож до лав інспекторів, які відповідатимуть
за визнання дієвості цієї системи, залучатимуть молодих, перспективних,
освічених фахівців, які отримуватимуть хорошу зарплату. На першому етапі
діятиме декларативний принцип: підприємство може просто заявити про
запровадження НАССР, але потім діяльність кожної системи перевірятимуть.
Аби систему було визнано дієвою, жодних сертифікатів не потрібно.

Інспекторові достатньо попрацювати на невеликому підприємстві кілька годин,
на великому - два-три дні, щоб розібратися, чи працює система. Коли буде
визначено, що НАССР не діє, але це не критично для виробництва харчів,
інспектор випише зауваження і резолюцію: систему визнано дієвою за умов
усунення зауважень. Вони обов'язково обговорюватимуться з виробником, який
може обстоювати свої позиції.

Якщо серед зауважень є хоч одне критичне, котре може спричинити випуск
неякісної чи небезпечної продукції, діяльність підприємства буде
призупинено до усунення зауваження. Ці європейські норми не мають дратувати
виробників. Усі подальші результати перевірок інспектор включатиме до
спеціальної бази даних, якою можуть скористатися і споживачі продукції.
Запровадження НАССР - недешевий процес, тож ЄС вирішив допомогти Україні
грішми, як свого часу Італії, Польщі, Ірландії. Завдяки НАССР буде
запроваджено внутрішній контроль, відстежування вантажів, скасують і форму
N 2 на всю готову продукцію і сировину тваринного походження. Завдяки цьому
великі підприємства заощаджуватимуть до 1,5 млн грн на рік, але й нестимуть
більш серйозну відповідальність.

Коли виявиться, що в отруєнні винний виробник (розслідування буде прозорим
і жорстким), на нього накладуть великий штраф або продукцію вилучать з усіх
торговельних мереж. Такі випадки висвітлюватиме преса. Це катастрофа для
бізнесу, можна втратити суттєву частку ринку. До речі, торговельні мережі
нестимуть відповідальність нарівні з виробниками.

Наразі прийшов час тих, хто старанно запроваджував систему НАССР й інколи
сумнівався, чи варто це робити. У них є час удосконалити свою роботу. Малі
підприємства можуть запровадити НАССР самостійно без допомоги
консалтингових агенцій, зазначають експерти. А ось великим радять
звернутися до консультантів, зокрема й МФК.

Олена КОСЕНКО

Демократична Україна