Щоб казку зробити дійсністю ...

Група експертів ЄС, яка протягом усього 2011-го року вивчала психологію так
званого "середньостатистичного жителя України", дійшла вельми цікавого
висновку. Виявляється, більшість наших співгромадян у віці від 25 до 75
років щиро вірить в дива, в цілому, і новорічне диво, зокрема. І зовсім
неважливо, хто стане, висловлюючись сучасною мовою, "провайдером" такого
чуда - Дід Мороз, Санта-Клаус, невідомий спонсор чи, наприклад, державна
лотерея. Але факт залишається фактом: навіть в умовах різкого падіння рівня
життя в країні, підвищення цін на продукти першої потреби, політичної
нестабільності і невизначеності майбутнього українці не втратили оптимізму.
І це - головне.

Професор філософії університету Осло Рулле Ерлунг досі не може зрозуміти,
чим саме керуються громадяни України, які називають себе оптимістами. У
його звіті, представленому на засіданні впливової міжнародної організації
HEF, стверджується буквально таке: "Напевно, щось є в їхній (українців)
ментальності, що дозволяє в найскладнішій ситуації не втрачати присутності
духу і вірити в те, у що практичні західні європейці давно не вірять".

На думку професора, чия група протягом останніх одинадцяти місяців
проводила різноманітні опитування громадської думки на території від Львова
до Луганська, єдине пояснення цьому явищу полягає в схильності самих
українців дарувати ближньому воістину казкові подарунки. Мовляв, зробивши
приємне родичам, друзям і навіть незнайомцям, людина цілком може
розраховувати на взаємність. "Норвежці, наприклад, і в найбільш "казкове
"свято - Різдвяний святвечір - не забувають про свою традиційну ощадливості
і педантичність, - сказав Ерлунг кореспонденту агентства "ГолосUA". - Так,
презентуючи навіть саму незначну дрібничку, вони неодмінно вкладуть в
подарункову коробку магазинний чек або товарний цінник. Про яке диво можна
говорити, якщо часом рідні люди з гордістю демонструють один одному товщину
своїх гаманців і як би між іншим натякають, що " дар у відповідь" не
повинен бути ні дорожче, ні вже тим більше дешевше".

Приклади щедрості українців, наведені в соціологічному звіті HEF, можна
піддати якщо не сумніву, то, щонайменше, критиці. З одного боку, як вже
дуже "оптимістично" дослідники відгукуються про український спосіб життя і
чудесні випадки, що сталися з респондентами. Адже, врешті-решт, існує й
інша статистика - зокрема, самогубств, злочинів і різних проявів депресій.
Але це, як каже ведучий популярної телепрограми, зовсім інша історія. І
саме зараз, напередодні Нового Року та Різдва так щиро хочеться повірити в
хоча б часткову правоту західних учених., які переконалися в тому, що дива
трапляються - навіть у нас.

... Тремтячими руками Валентина Григорівна витягує з старого секретера
документи на право володіння розкішним двоповерховим особняком в елітному
селищі під Києвом. Пенсіонерка, яка все життя прожила в напіврозваленому
бараці на околиці Чернігова, досі не може дати собі чітку відповідь на
запитання, що саме хорошого вона зробила в житті, щоб на старість доля
піднесла їй настільки дивовижний і, м'яко кажучи, приємний сюрприз.

Усіх деталей того, що сталося з нею, Валентина Григорівна не знає, а тому і
журналістам, і просто цікавим розповідає дивну історію про те, як в один
воістину прекрасний день на порозі її будинку з'явилися юристи, і,
представившись співробітниками "фірми великого клієнта" вручили їй дарчу на
нову дачу. "Я мало не збожеволіла, - каже пенсіонерка і на її очах блищать
сльози. - Ні рідних, ні близьких у мене немає, соціальних виплат не
вистачає і останнім часом я вже почала думати, що просто нікому
непотрібна". Втім, дізнатися, кому і навіщо Валентина Григорівна
знадобилася зараз, можливим не уявляється. Адвокати зуміли стримати дану
"великому клієнтові" обіцянку, і так і не назвали прізвище дарувальника. У
кожному разі, Новий 2012-й рік жінка відсвяткує в новому - теплому і
затишному житлі.

Як не дивно Валентина Григорівна - не єдина жінка похилого віку, турботу
про яку перед новорічними святами взяли на себе невідомі "благодійники".
Так, на Сумщині протягом останніх декількох місяців таємничі волонтери
опускають в поштові скриньки цілого ряду пенсіонерів так звані "листи
щастя". У конверті без зворотної адреси та будь-якого натяку на адресанта
міститься нейтральна вітальна листівка, в яку вкладається купюра в сто
гривень.

Подібних випадків по області було зафіксовано десятки, якщо не сотні.
Причому ні співробітники соціальних служб, ні представники численних
благодійних організацій нічого не чули про організаторів такої акції.
Правоохоронці розводять руками - ніякого злочину в тому, що хтось дарує
людям похилого віку гроші, просто немає. На різних форумах у Всесвітній
павутині періодично з'являються заклики продовжити почин невідомих, і не
виключено, що у авторів ідеї найближчим часом з'являться послідовники. У
тому ж Інтернеті ходять наполегливі чутки (чи припущення - кому як більше
подобається), що на Новий рік та Різдво "підшефні" отримають не тільки
традиційні сто гривень, але і продуктові набори ".

Далі - більше. Напередодні Нового року свою чергову інтерпретацію отримала
казка про Попелюшку. Цього разу - українську. Правда, в цьому випадку
"чарівник" або - точніше, "фея" себе назвала. Якась підприємниця зі Львова,
дізнавшись про проблеми п'яти малозабезпечених багатодітних сімей із
Запоріжжя та Полтавської області, вирішила виступити в ролі Святого Миколая
і буквально задарували їх дорогими подарунками. Діти отримали новий одяг та
комп'ютери, а батьки - мікроавтобуси для спільних поїздок на природу. Крім
того, одна з матерів отримала гроші для повного погашення старого
банківського кредиту.

"Звичайно, подібні випадки, навіть при всій їх фантастичності та
казковості, мають місце, - сказав кореспонденту агентства "ГолосUA"
психолог Олег Лісовий. - І слід особливо відзначити їхню тенденцію до
зростання. Зараз поняття благодійність вже виходить за межі поняття" мода
". Можна сміливо сказати, що сьогодні синонім благодійності - це, скоріше,
"милосердя", тобто його початкове трактування. Можливо, тому в Україні все
частіше відкриваються дитячі будинки сімейного типу та спонсорські фонди і,
нарешті, із завидною регулярністю проводяться ті ж благодійні акції ".
Людина на підсвідомому рівні вірить у диво і підсвідомо по можливості
готова поділитися цим дивом, зазначив психолог.

Як би там не було, а звіт HEF і справді вселяє оптимізм. І якщо соціологи,
які, за великим рахунком, так і не представили точної статистики по
"українських ідеалістах", не помилилися, українське суспільство напевно
чекає велике майбутнє. Незважаючи ні на які політичні і економічні кризи.
Принаймні, в це хочеться вірити ...

ГолосUA