Революція відміняється

Автор - Олеся Ісаюк, для lb.ua

Новини з Росії: у стрічці внизу - "Дозволено протестувати. Російська влада
дозволила провести мітинг протесту 10 грудня". У той момент стало зрозуміло
- революції в сусідній країні не буде. Може, то і краще, бо чим
закінчуються російські революції - усі бачили в 1917 році. "Не приведи,
Господи, побачити російський бунт..."

І в Україні наразі другої Помаранчевої революції не передбачається. Попри
тотальне і справедливе незадоволення владою, попри всі негаразди.

Логіка наших чорнобильців, матерів-одиначок, підприємців і всіх решту теж
недалеко втекла. Вони, хоч і не конче просять дозволу, але вагомою
складовою їх вимог є пільги. Хто розпоряджається розподілом пільгових
фінансів? Та ж таки влада, проти якої і протестують. Так що "революція",
яка починається з тиску на владу заради пільг, не видається надто
багатообіцяючою.

Це не значить, що маємо відмінити будь-які пільги і лишити потребуючих на
ласку Божу і благодійних організацій. Але сама пільга - річ з подвійною
природою. Нікому і ніколи не вдавалося обґрунтувати пільги раціонально,
тому що з точки зору економіки пільга тільки виводить гроші з обороту у
"бюджет проїдання" і найбільше від неї благо - тимчасово підвищена
купівельна спроможність населення. Простіше кажучи, раз на місяць
пенсіонери і решта пільгових категорій приходять на базари і супермаркети
та купують "залізну рацію" на наступний місяць.

Тому пільга - це завжди акт ласки. Її дають, виходячи не з економічних
міркувань, а з міркувань моральних. Перша з таких моральних спонук - це
співчуття до тих, кому в житті пощастило менше. З такого трактування пільги
виростають горді відмови від них, "аби мої діти з чужої руки не їли". На
співчутті і шляхетності побудований ентузіазм благодійників.

Є і інша моральна підстава для надання пільги. Найзвичайнісінька повага до
людини. Більшість пільговиків - люди старші, які віддали державі, в якій
живуть, свої сили, час, вміння. І пільга - це своєрідна вдячність держави
до своїх громадян.

І громадяни ці також мають вибір. Бути споживачами пільги "зі співчуття" чи
власниками пільги вдячності? Наразі виглядає, що більшість вибирає перше. З
чого це видно? А зі спорадичності протестів. Наразі механізм таки - не
надали вчасно чи відмінили пільгу - здіймається галас - на вулицю виходять
невдоволені - галасують аж доки влада не зробить крок у відповідь. Якщо
влада поступиться - заспокоюються, якщо не поступиться - теж заспокоюються.

А якби вибрали буття пільговиками з вдячності? То у другому випадку не
заспокоїлися б, навпаки - протести були б ще голосніші. Та й якби влада
віддала належне, то продовжували б боротьбу - за щось інше, а так насправді
- за власну гідність. Бо її ствердження меж не має.

"Вибивання" пільги з ласки породжує "голодний бунт". Нагадування пільги
вдячності породжує "соляні марші" в Індії 1930-х і такі ж марші чорних у
Америці 1960-х. Породжує Помаранчеві революції і "роки чудес" - такі, як
1989...

Колись російський дослідник теорії етносу Лев Гумільов написав прекрасну у
своїй точності фразу - "Мутація завжди несподівана". Революцію не
передбачиш. Але точно знаю, що не може називатися революцією чи повстанням
те, що починається з прохання дозволу.

Революція, повстання, бунт - називайте, як хочете, але ці всі речі мають
одну спільну рису - завжди несподівані. Ніколи ні в кого не питають
дозволу. Нічого не просять. І навіть не вимагають. Вони - беруть. Не можна
одночасно боротися з чимось і очікувати від нього пільг. Більше того - якщо
очікуєш дозволу чи сигналу, ти не борець. В кращому випадку, солдат для
армій майбутньої революції. Йдеться звісно про ненасильницький шлях, але
навіть безкровний протест не може відбуватися на прохання.

Революція відбудеться тоді, коли на мітинги перестануть просити дозволу. І
коли метою перестануть бути пільги з ласки. Революції роблять ті, хто
сподівається на власні сили. І більше ні на кого. А таких наразі не так
багато.

Тож Путін чинить не так уже і по-дурному, дозволяючи зібратися всім
незадоволеним. Хай постоять, випустять пару. Цікаво лише, чи стане йому
розуму не посилати міліції більше, ніж треба?

Джерело: "Лівий берег"

Додано 21.12.2011

Центр досліджень визвольного руху