Рабочая Газета


Професія - Вітчизну захищати

"Це одна з найсуперечливіших постатей Великої Вітчизняної війни, - пише у своєму листі до "РГ"наш передплатник, колишній капітан далекого плавання, 97-річний Костянтин Кузьмович Каранфіл з Ізмаїла Одеської області. - Довкола неї досі не вщухають суперечки щодо її вагомості в перемозі над фашистською Німеччиною. Людину, овіяну міфами й легендами, історія спочатку незаслужено забула, а потім повернула із забуття. Було б, шановна редакціє, правильно, якби ви розповіли про відважного захисника Вітчизни. Це цікаво згадати старшому поколінню і корисно знати молоді".

У МУЗЕЙНИХ засіках зберігається копія автобіографії, написаної 20-річним випускником Одеського морського технікуму Олександром Маринеском. Вона починається так: "Я син двох народів - румунського й українського. Мій батько, Іона (Іван) Олексійович Маринеску, служив кочегаром на румунському морському міноносці. Одного разу під час шторму механік ударив його кулаком в обличчя. Батько дав "здачі"лопатою по спині. Його посадили в карцер з вироком - до страти. Вночі охороняти смертника поставили друга, з яким вони змовились і разом утекли. Перепливли Дунай і опинились у Бесарабії. Потім батько добрався до Одеси, влаштувався механіком у торговельного порту. Там зустрів вродливу українку Тетяну, і вони побрались. Батько літеру "у"в кінці прізвища поміняв на "о". А 15 січня 1913 року народився я".
Олександр вправно боксував, вибивав чечітку, гарно співав українських і румунських пісень. Серед однолітків виділявся винятковою повороткістю і вмінням робити такі вправи, на які ніхто інший не був здатний. "Він міг перейти натягнутим на двометровій висоті канатом через дорогу, - згадував його товариш по школі юнг Тимофій Далаков. - А як почне робити сальто- мортале, подиву нашому не було меж".

ЗА ПЛЕЧИМА Олександра, в якому повною мірою виявилися темперамент і моряцькі гени батька, були шість класів трудової школи, досвід плавання учнем матроса Чорноморського пароплавства та блискуче закінчення школи юнг. Марив стати капітаном далекого плавання, і після технікуму одержує посаду помічника капітана на торговельному судні "Червоний флот".
Невдовзі кмітливого, з лідерськими задатками юнака направляють на вищі курси командного складу. Після них він стає штурманом підводного човна Щ- 306 Балтійського флоту. Службові сходинки брав "без надриву", в дусі сальто- мортале. У 23 роки - лейтенант, у 25 - старший лейтенант, у 27 - капітан 3- го рангу.
Однак у всіх трьох атестаціях повторювався один і той же запис: "Спеціальність знає відмінно. Проте недостатньо дисциплінований. Керувати особовим складом може під постійним наглядом".

ТА ЙОМУ багато що пробачали. Адже екіпаж керованого ним підчовна "М-96"за підсумками бойової і політичної підготовки 1940 року посів перше місце, установивши рекорд швидкості занурення - 19,5 секунди при нормативі 35 секунд, а командира нагородили золотим годинником і підвищили у званні до капітан-лейтенанта. У зв'язку з оточенням Ленінграда фашистськими військами субмарина починає борознити води Фінської затоки. З липня 1941 року капітан Маринеско успішно здійснює бойові походи. Його нагороджують орденом Леніна. Проте за порушення військової дисципліни виключають із кандидатів у члени партії.
У квітні 1943 року його призначають командиром середнього підчовна "С-13", на якому він прослужить до перемоги над гітлерівською Німеччиною. За вміння з кожного походу повернути субмарину на базу неушкодженою його у вересні 1944 року все-таки приймають до лав ВКП(б).
У жовтні він атакує німецький транспорт "Зігфрід". Не потопивши судно чотирма торпедами, він підбив ворога артилерійським вогнем із 45-мм та 100- мм гармат. За цей похід капітан Маринеско був удостоєний ордена Червоного Прапора. Звісно, була "поляна", щоправда без порушення дисципліни.
ПІД ЧАС перебування човна на базі у фінському Ханко капітан із товаришем подався у місто Турку зустрічати Новий, 1945 рік. Там темпераментного підводника знову занесло. Справою зайнявся "СМЕРШ". Запахло трибуналом. За капітана заступився командуючий Балтійським флотом Володимир Трибуц, давши йому шанс спокутувати провину в бойовому поході, який став історичною вершиною його військової слави.
Опівдні 30 січня 1945 року керований "штрафником"підчовен "С-13"на підході до бухти Данцига наздогнав німецького "Вільгельма Густлоффа"і з боку ворожого берега (що було дуже ризиковано) трьома торпедами відправив його на дно. Військові дослідники цей епізод назвали "атакою віку", оскільки потоплений корабель був найбільший із тих, які радянські військово- морські сили знищили протягом Великої Вітчизняної війни.
У поданні на присвоєння командиру підчовна "С-13"звання Героя Радянського Союзу командир 1-го дивізіону підводних човнів Балтійського флоту капітан 1- го рангу Олександр Орел зазначав: "Потопленням лайнера "Вільгельм Густлофф"завдано непоправного удару по підводному флоту фашистської Німеччини, оскільки було знищено таку кількість підводників, якої вистачило б для укомплектування 70 підводних човнів середнього тоннажу".
У районі тієї ж бухти Данцига "С-13"атакує і топить транспорт "Генерал фон Штойбен"водотоннажністю 14 660 тонн, на борту якого було 3500 німецьких танкістів. Головний факт очевидний: за кількістю потоплених ворожих суден рекордсменом серед радянських підводників став Олександр Маринеско. На дно він відправив 42 557 німецьких брутто-регістрових тонн. Це був апогей сальто-мортале сина двох народів.
На підставі подання Олександра Орла годилося б урочисто вручити відважному капітану підчовна "С-13"Золоту Зірку Героя. Але "штрафник"отримав орден Червоного Прапора.

ЗІРКА слави нашого героя у 32 роки різко покотилась донизу. Через злощасну "галявину на водній глибині", якою відзначив закінчення війни, його знімають з посади командира "С-13", понижують у званні до старшого лейтенанта і звільняють у запас.
Непросто було відважному підводнику знайти своє місце в цивільному повоєнному житті, щоб прогодувати дружину і двох дочок - Тетяну та Леонору. Працюючи заступником директора інституту переливання крові, він упіймав свого начальника на крадіжці. Але той викрутився, звинувативши Маринеска у незаконній видачі торф'яних брикетів для опалення квартир працівників установи. І підводник три роки провів на Колимі.
Після дострокового виходу на волю працював на різних підприємствах Ленінграда. Завдяки клопотанню колишніх товаришів по службі, йому повернули звання капітана 3-го рангу, призначили персональну пенсію, поліпшивши його матеріальне становище. Але підкошене в'язницею здоров'я поправити він не зміг. Коли його перевозили з лікарні до військового госпіталю, Олександр Маринеско крізь віконце автомашини дивився на кораблі, що стояли вдалині на рейді, і вперше в житті заплакав: "Більше я їх ніколи не побачу".
Серце відважного підводника зупинилося 25 листопада 1963 року. До присвоєння йому звання Героя (посмертно) залишалося 37 років.
Підготували Михайло БАЛТЯНСЬКИЙ та Анатолій КАЗИМІРЧУК, кандидат історичних наук.

Рабочая газета


Памфлетон А также о подлецах, мерзавцах, сволочах и семантике

ПРЕЖДЕ всего, о семантике. Кто-то подумает: повторяется автор, уже писал. Не повторяюсь, а повторяю. Чтобы не забывали. Семантика - это раздел лингвистики, изучающий смысловое значение единиц языка (Википедия). То есть речь идет о смысле слова. О вкусе слова. А то у нас стали подзабывать, что за каждым словом стоит немалая история смыслов и понятий.
Для примера приведу то ли легенду, то ли кусочек путешествия по смыслам. О происхождении слов "подлец"и "мерзавец". На Руси в давние времена зимой практиковали такую казнь для преступников: человека обливали водой и оставляли на морозе умирать. Тот, который подливал воду, - подлец. Тот, который замерзал - мерзавец. Но оба равны в своем сволочизме, поскольку смысл слова "сволочи" - дрянные, подлые люди; сброд, подонки.
Герой - человек, совершающий подвиги, необычные по своей храбрости, доблести, самоотверженности.
Понятие "предатель"в толковых словарях имеет уж очень обтекаемую форму. Зато в словарях синонимов он во всей красе - изменник, дезертир, обманщик, полицай, иуда, Каин, перебежчик, отступник, отщепенец, ренегат, вероотступник, клятвопреступник, христопродавец, переметчик, душепродавец, продажная шкура.
Обязательно приведу примечание к странице синонимов со словом "предатель": "Всего 25 синонимов. На странице нет нецензурных слов". А вот у народных синонимов к слову "предатель"нецензурщины, сиречь мата, много.
А теперь к теме. Десятого января 1944 года была казнена Зина Портнова (17 лет). Она родилась 20 февраля 1926 года в Ленинграде в семье рабочего. Окончила семь классов. В июне 1941 года девочка на школьные каникулы приехала в деревню Зуя, что возле станции Оболь Витебской области. После вторжения фашистов на территорию Советского Союза Зина оказалась на оккупированной территории. Уходить с беженцами она не захотела, поэтому решила остаться в городе Оболь. В 1942 году патриотическая молодежь создала обольскую подпольную комсомольскую организацию "Юные мстители", куда вошла и Зина Портнова. Потом она становится разведчицей партизанского отряда, участвует в подрывах эшелонов.
В 1943 году Обольское подполье было практически разгромлено. Командование партизанского отряда приказало Портновой установить связь с оставшимися в живых. Связь она установила, но до отряда не дошла - в деревне Мостище Зину опознала некая Анна Храповицкая, которая тут же сообщила об этом в полицию. Девушку задержали и переправили в Оболь. При допросе в гестапо Зина выхватила пистолет следователя и застрелила его. Прибежали два немца- охранника, их девушка тоже застрелила. Она выбежала из здания и бросилась к реке в надежде спастись вплавь, однако не успела добежать до воды. Очередью из автомата ей прострелили ноги.
Пытки длились больше месяца. Ей отрезали уши, выкололи глаза, выжигали звезды на теле, однако Зина не назвала имен других подпольщиков. Ее расстреляли в тюрьме. А 1 июля 1958 года Зине Портновой посмертно присвоили звание Героя Советского Союза.
Много их было, детей войны, убитых, замученных, но не сдавшихся. У меня они на слуху: Володя Дубинин, Леня Голиков, Валя Котик, Зоя Космодемьянская, Зина Портнова.
Предателей тоже было немало. Еще со времен Ивана Грозного - Курбский, Бельский, ходивших на Русь с турками, татарами, литовцами. Был Мазепа. Был Власов. Но их имена прокляты. Их именами не называют улицы. В церквях им пропели анафему. В России только последние выродки с подачи американских спонсоров делают попытки облить грязью героев. Но даже они не смеют делать героев из предателей и палачей. В России за такие штуки могут и голову разбить в черепки.
А вот что делается в Украине, можно и не рассказывать. Страну предали, это понятно. И цена предательства уже тоже видна. Вспомните, что у нас происходит в управлении страной. Был грузинский десант, наворовался, напаковался и удрал. Один Саакашвили еще держится, играет в игру, понятную только ему самому и Госдепу. Украинской железной дорогой с апреля прошлого года руководит поляк - Войцех Балчун. Скоро этой некогда богатейшей отрасли полный гаплык.
В октябре 2016-го другой поляк, Славомир Новак, возглавил Укравтодор. Казалось бы, дороги наши и так в полном развале, но теперь их просто не станет. Латыш Райвис Вецкаганс будет заниматься морскими портами. Помните правление Кравчука, когда бесследно исчез самый большой торговый флот в мире?! Теперь остатки заметут под европейский ковер. Как замели Южмаш, ГП "Антонов", Харьковский тракторный. Список можно продолжать до конца газетной площади.
Так что тарифы, цены, инфляция - это прямая цена предательства. Но не самая главная. О главной цене сказал директор украинского института анализа и менеджмента политики Руслан Бортник на пресс-конференции в Киеве: "Когда закончится эта пресс-конференция, которая идет час, украинцев станет на 80 человек меньше. Ключевым трендом года станет депопуляция украинцев. По данным ООН, украинцев каждый час становится на 80 человек меньше".

Автор: Евгений КОРОТКОВ.

Рабочая газета


Жизнь как она есть

С каждым днем в стране все меньше рабочих мест, закрываются предприятия и фирмы, а с мелким и средним бизнесом власть ведет "войну науничтожение". Разрушенные киоски

ЖЕНА поручила купить большой кипятильник, и я решил зайти в киоск "Тысяча мелочей"возле метро, где часто покупал разные вещи, нужные в быту. Работали там мужчина и женщина, приветливые, хорошо знающие свой ассортимент. Нравилось мне, что они обслуживали покупателей быстро, а в киоске был большой выбор товаров.
Подхожу к метро - и глазам своим не верю: все киоски поломаны, стоят с покосившимися крышами, как изувеченные инвалиды.
- Что случилось? - спрашиваю продавщицу Валентину.
- Кличко начал уничтожать мелкий и средний бизнес, - тяжело вздохнув, сказала она. - По всему Киеву сносят киоски. И никого не волнует, что сотни людей теряют работу. А ведь почти у каждого продавца или владельца киоска есть семья, как минимум, три человека. А я, дура, за Кличко агитировала, думала, если он станет мэром, то в Киеве будет порядок. Вот вам и "новый порядок" - киоск разрушен, торговать запрещено. Чем я буду кормить своего ребенка?! Думала, куплю дочке к Новому году говорящую куклу. Откуда я знала, что по милости мэра в один миг стану безработной?
- Валя, как вы думаете, почему городская власть закрывает киоски?
- Чиновники и мэр выполняют заказ олигархов, владеющих торговыми центрами и рынками. А мы, продавцы маленьких киосков, конкуренты для олигархов. Сейчас идет борьба за каждого покупателя, вот нас и лишили права торговать, чтобы прибыль торговых центров и рынков выросла, - высказала безрадостное предположение продавщица.
К разговору подключилась ее коллега Ирина.
- Я из райцентра, - говорит она. - В 1990 году у нас было 12 крупных предприятий, работы не было только для ленивого. А сегодня ни один завод не работает! В центр занятости обращаться бесполезно, даже на учет не ставят. Говорят: у вас есть земля, на ней и работайте. Да, у меня есть земля, я готова на ней трудиться не покладая рук. Но куда я дену свою продукцию? На городские рынки меня не пускают, оптовики закупают нашу продукцию по такой низкой цене, что выгодней свиньям скормить урожай. А без денег в селе не проживешь: за газ надо заплатить, за воду, за электричество. Вот я и поехала в Киев. Устроилась продавцом в киоск. Работа каторжная, по 16 часов в сутки. Две недели работаешь, две недели отдыхаешь. Со сменщицей общего языка мы не нашли. Стала я работать одна, без подмены. Представляете, два месяца работала по 16 часов в сутки, без выходных, без праздников! Иногда даже ночевала в киоске, потому что ночью ехать в другой конец города, где я снимаю комнату, страшновато. Втянулась - и вдруг киоск сломан, торговать нельзя! Куда я пойду? Кто меня возьмет на работу?! Вот если бы мэр был бы помягче с простыми людьми.., - мечтательно произнесла моя собеседница. Не пожируешь на 1300 гривен

И ВСЕ же мелкий и средний бизнес выжил, хотя многие предприниматели ушли в тень. - Разрешения на торговлю у меня нет, налоги не плачу, - честно говорит продавец газет Антонина Михайловна. - Да я бы и не смогла заплатить за это разрешение, пенсия у меня 1300 гривен, а это только на хлеб, воду и коммунальные платежи. Если б не копейка, которую я зарабатываю на газетах, вообще бы ноги протянула.
Антонина Михайловна говорит, что люди сейчас мало читают, но все же некоторые газеты покупают.
- Особенно популярны газеты о здоровье, потому что лечиться сейчас дорого, и лучше предупредить болезнь, чем ходить по врачам и аптекам, - размышляет "газетчица". - Молю Бога, чтобы не стало еще хуже. Каждый последующий президент почему-то, увы, не лучше предыдущего. Зная это, просто боишься уже желать каких-то перемен. Олигархи торжествуют

ПОСЛЕ Майдана началось наступление на малый и средний бизнес. "Олігархічній економіці не потрібні освічені, активні та енергійні підприємці. Тому їх вичавлюють: свавіллям, рейдерством, позбавленням перспективи", - говорит предприниматель Валерий Пекарь. Только в 2015 году бизнес-омбудсмен получил 585 жалоб от украинских предпринимателей. 51 процент касался деятельности Государственной фискальной службы Украины, в том числе Государственной налоговой инспекции и таможенной службы Украины. Примечательно, что 82 процента всех жалоб поступило от представителей малого и среднего бизнеса. С каждым годом небольшие бизнес-проекты возникают все реже и реже. По сравнению с 2000 годом в 2014 году темпы регистрации новых физических лиц снизились почти в четыре раза, а юридических - более чем в два раза. Крупный капитал подмял под себя мелкий и средний бизнес, сотни тысяч людей или стали безработными, или ушли в теневую экономику...

Автор: Николай ЕРЛАНСКИЙ.

Рабочая газета

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины