Протестний бриз, нові "перевертні в погонах" і реформа, яка не відбулася
"STATUS QUO", Харків, 12.12.2011, 16:16
Харковом минулого тижня прокотилися хвилі протесту. Щоправда, невеликі:
ніяких бур - просто легкий бриз. Приводів попротестувати назбиралося
відразу декілька, проте нечисленні учасники проводили акції скоріше не для
того, щоб домогтися вирішення якихось проблем, а просто так, щоб
продемонструвати свою позицію.
По-перше, до Пенсійного фонду знову вийшли харківські чорнобильці. Їх мета -
показати владі, що їх не зупинити ні батогом, ні пряником, і вони все одно
будуть вимагати виплачувати виграні через суди підвищені пенсії. Кнутом у
даному випадку варто вважати спроби влади розколоти чорнобильський рух
оприлюдненням інформації про захмарні розміри пенсій заводив акцій протесту
на тлі більш ніж скромних виплат іншим чорнобильцям, пряником - підвищення
Кабміном середніх розмірів чорнобильських пенсій.
Харківські чорнобильці вийшли на площу на тлі загасання гучної акції з
голодуванням донецьких колег і, напевно, хотіли тим самим надати
"чорнобильському бунту" новий імпульс. Проте щось у них відразу не
заладилося. Продовжилася "безстрокова акція" всього пару днів і
запам'яталася, насамперед, украденим наметом, який пікетувальники не змогли
вберегти від двох невідомих. Потім організатори акції ображалися на
міліціонерів, які чергували на площі, бо вони не кинулися наздоганяти
викрадачів, писали заяву, до якої міліція дуже серйозно поставилася і
навіть завела кримінальну справу... Загалом, виглядало все це просто
анекдотично. А далі суд і зовсім заборонив проводити на площі акцію
протесту з наметами і звукопідсилюючою апаратурою, мотивувавши це турботою
про свободу пересування по площі інших людей. Втративши і намет, і законну
можливість його встановити, пікетувальники акцію взагалі згорнули і
заявили, що тепер поїдуть протестувати до Києва.
По-друге, мітингували комуністи. Згадавши, що захищати соціальні права
народу - це їхня вотчина і не треба давати різного роду опозиціонерам
можливість заробити на цьому електоральні переваги (і, як завжди, забувши,
що вони самі мають певний стосунок до влади, принаймні, на парламентському
рівні), Компартія провела в Харкові мітинг проти підвищення квартплати. Все
було як завжди: натхнені активісти глибоко пенсійного віку, червоні
прапори, гнівні плакати. Поскандували навіть "Кернеса - у відставку!" -
навряд чи всерйоз бажаючи замінити мера, швидше, просто щоб звернули увагу.
Приєдналися до боротьби проти нової квартплати і головні нині опозиціонери -
ВО "Батьківщина". Мітингів не проводили, але поставили по місту кілька
наметів зі збору підписів громадян, а також організували збір підписів
через інтернет. Теж якось непереконливо і навряд чи дієво: навряд чи влада
при затвердженні тарифів буде брати до уваги те, скільки підписів проти
цього зібрала опозиція. Тим більше що при бажанні ці підписи легко можна
оголосити сфальсифікованими, особливо зібрані через інернет. Набагато
більше головного болю мiській владі здатна доставити акція "Свободи", яка
збирає не підписи, а заяви громадян, і має намір кожне з них подати у формі
запиту. Адже на кожен запит доведеться давати відповідь.
І остання акція, про яку хотілося б згадати, пройшла біля Генконсульства
Росії: кілька десятків громадських протестували проти фальсифікації
результатів парламентських виборів у Росії та репресивних методів боротьби
з тамтешніми мітингувальниками. Російські події особливо цікаві у зв'язку з
аналогічними виборами наступного року у нас і беручи до уваги схильність
українського бомонду іноді сліпо копіювати російський приклад (згадайте
хоча б абсурдну історію з переведенням - непереведенням годинників). Якщо
коротко узагальнити те, що відбувається в Росії, то влада там, не
опускаючись до дрібних фальсифікацій, продемонструвала прихильність
принципу "головне - не як голосують, а хто рахує" (інтернет просто-таки
забитий інформацією про те, як у геометричній прогресії по дорозі з
дільниць до виборчкомів у протоколах росли показники правлячої партії).
Друга особливість "виборів по-російськи" - охочим протестувати жорстко
продемонстрували, що церемонитися з ними ніхто не буде. А як справедливо
зазначила на харківському пікеті голова громадської організації "Молодіжна
правозахисна група - Харків" Вікторія Бабій, вийшовши з "холодної" зі
зламаним носом, далеко не кожен захоче продовжувати протестувати. Звичайно,
"щеплення демократії", отримане в попередні роки нашою країною, ускладнює
реалізацію в Україні подібного сценарію. Але й виключати його теж не варто.
Минулого тижня з'явилося розпорядження про перерозподіл повноважень між
заступниками голови Харківської облдержадміністрації Михайла Добкіна. В
принципі, нічого екстраординарного не сталося: у зв'язку зі відходом
Володимира Бабаєва, який став ректором академії міського господарства,
деякі функції решти шести заступників були підкориговані. Новому першому
заступнику Валентину Дулубу не дістався такий серйозний напрямок у роботі
Бабаєва, як промисловість, при цьому він продовжить курирувати сфери ЖКГ та
ПЕК, якими займався і будучи звичайним заступником. Промисловість перейшла
до Юрія Сапронова, відповідального за суміжну тему економіки. При своїх
залишилися інші заступники: аграрний - Віталій Алексейчук, медично-
соціальний - Ігор Шурма, організаційно-правоохоронний - Василь Хома, а
також Євген Савін, якому до політики і спорту після відходу восьмого
заступника - Вадима Ландсмана - додали ще й освіту.
У зв'язку з цим варто згадати про широко анонсований другий етап
адміністративної реформи, в ході якого глав регіонів Україні повинно було
залишитися по три заступники. Про старт реформування ще навесні заявив
голова президентської адміністрації Сергій Льовочкін, завершитися процес
повинен був до кінця третього кварталу. Однак завершується уже і четвертий
квартал, а кількість заступників губернатора Харківщини скоротилася з
восьми (найвищий на той час показник в Україні) всього лише до шести. І
судячи з того, як розподілені повноваження, їх ділили без урахування
необхідності скорочення кількості заступників: без повного переформатування
системи скоротити зараз, у принципі, можна тільки аграрного віце-
губернатора.
Втім, заявлена в ході адмінреформи кількість заступників голови
облдержадміністрації є зараз тільки в деяких невеликих областях України -
наприклад, Кіровоградській та Тернопільській. В областях побільше -
Полтавській, Львівській, Луганській, Одеській - їх по чотири, а в
Дніпропетровській та Донецькій, як і зараз у Харківській, по шість. Таке
підрівнювання кількості заступників залежно від величини і значення області
наводить на думку про негласні домовленості, що йдуть, м'яко кажучи,
врозріз із заявленим навесні курсом. Так що заступникам Михайла Добкіна
навряд чи варто боятися, що вони можуть несподівано позбутися крісел. Хіба
що комусь, як Бабаєву і Ландсману, підберуть хорошу посаду в іншій сфері.
І ще про одну реформу, з реалізацією якої поки не склалося. Напередодні
Нового року на межі колапсу виявилася система реєстрації прав на
нерухомість. Згідно з ухваленим ще два роки тому закону, з 1 січня 2012 р.
цією роботою повинні були перестати займатися БТІ, яким залишили тільки
функцію виготовлення технічної документації. Але орган, якому повинна
передаватися функція реєстрації - "Укрдержреєстр", - за два роки так і не
створили. Харківські ріелтори ще з осені квапили клієнтів з угодами,
лякаючи тим, що абсолютно незрозуміло, чи зможуть вони зареєструвати
власність після 1 січня.
Необхідність цієї реформи пояснювали корумпованістю, дорожнечею і
повільністю БТІ, які є комунальними структурами. Створюваний держорган,
мовляв, буде дешевим (ціни будуть регулюватися державою, а не місцевими
органами влади), швидким і прозорим. Однак те, що нова структура почне
працювати як годинник, сумнівно, а от збільшення інстанцій, які треба
пройти покупцеві квартири (й "Укрдержреєстр", і БТІ), - цілком реально. У
кожному разі, нову систему так і не створили, і рятувати ситуацію довелося
Верховній Раді: 9 грудня вона відстрочила введення нового закону ще на рік.
Так що відкладається ще й ця реформа, на відміну, наприклад, від реформи
податкової. З нового року підприємці будуть жити за новими правилами, які
поки до кінця не зрозуміли ні вони, ні податківці. Але це - тема для
окремого аналізу.
Минулого тижня стався скандал у харківській міліції. У понеділок
міліцейські органи внутрішньої безпеки затримали чергових "свавільників" -
групу патрульних у званні від сержанта до капітана міліції й у віці від 27
до 38 років. Піймавши кур'єра з 250 г наркотиків, вони намагалися вирішити
проблему неофіційним шляхом - вимагали за його звільнення близько 30
тис.грн. Вимагачів затримали і завели кримінальну справу. Особливих
репресій, як після гучної справи про торгівлю зброєю (тоді розбиратися до
Харкова приїхав особисто міністр внутрішніх справ і злетіло чимало погонів)
не було. Воно й не дивно: нове керівництво харківської міліції тільки-
тільки почало наводити лад. Що ж, поле діяльності у нього, як бачимо, дуже
широке.
А Комінтернівський райвідділ міліції Харкова, який прославився в історії
про торгівлю зброєю, там часом отримав нового начальника. Примітно, що ним
став виходець з Донбасу Олександр Анохін, який працював колись разом із
нинішнім керівником облуправління міліції Віктором Козицьким і, очевидно,
користується його довірою. Так що "донбасизація" харківських правоохоронних
органів триває. Однак не можна сказати, що це повсюдний процес:
повертаються і старі харківські кадри. Колишній начальник міського
управління міліції Микола Фоменко, звільнений після того ж скандалу в
Комінтернівському райвідділі, став першим заступником начальника
міськуправління. І не виключено, що через якийсь час він займе своє старе
крісло, що, як і раніше, залишається вакантним.
Влад Ксьонз
Status Quo
