Преса: Тимошенко ''максимально ускладнили долю''. Огляд українських тижневиків

Українські тижневики розмірковують на тему долі Юлії Тимошенко і того, як
на неї вплине зустріч європейських міністрів із Рінатом Ахметовим, про
можливість компромісу між владою та опозицією, а також про передчасну
метушню довкола престолу голови УПЦ МП.

"Донецький оффсайд"

"Якщо міністри закордонних справ Швеції і Польщі ставили собі за мету
максимально ускладнити долю Тимошенко, то вони вибрали правильний шлях -
злітали до Ахметова", - цитує "одну людину з близького оточення Януковича"
останнє число тижневика Дзеркало тижня (No 43), коментуючи візит двох
дипломатів до Донецька 23 листопада. Видання пише, що ці два дипломати, два
головні лобісти України в ЄС, роблячи цей жест відчаю, були впевнені, що
діють на благо Тимошенко, а головне - України.

На думку Дзеркала, приймаючи рішення здійснити цей неординарний і
безпрецедентний візит, дипломати, очевидно, побачили, що, по-перше, в ЄС
майже втратили надію на взаємопорозуміння з Віктором Януко­вичем,
усвідомивши, що говорять із ним різними дипломатичними мовами. По-друге,
польський і шведсь­кий дипломати бачили в Ахметові одного з небагатьох
впливових представників чинної влади, зацікавлених у розвитку західного
вектора руху України як альтернативи вектору східному. По-третє, очевидно,
євро­пейські політики стали жертвою поширеного міфу про те, що
Яну­кович - лише маріонетка в руках його оточення і більшість ниток від
його бутафорської пос­таті перебувають у руках Ахметова.

Тижневик припускає, що з самого початку місія дипломатів була приречена на
провал, оскільки і в Ріната Ахметова були питання до екс-прем'єра, бо
питання захисту власності для нього - одне з ключових, а Юлія Тимошенко -
єдиний український політик, кот­рий продемонстрував, як власність можна
відібрати не в "чесній пацанячій боротьбі", а на користь держави.

Що ж до європерспектив України, які, на думку Дзеркала, тьмяніють щогодини,
тижневик пише: "Янукович не мав наміру будувати Європу в Україні:
європейські цінності й правила гри - як іржа для вибудуваної ним народної
клітки ... До його намірів уходило і все ще певною мірою входить прагнення
зачепитися за Європу, щоб вирішити головне завдання - не бути втягнутим в
орбіту Москви... Сьогодні Віктор Янукович упевнений, що він зможе
втриматися перед путінським натиском, навіть якщо Європа повернеться до
нього спиною. Він не дуже боїться Європи, яка жорстко, голосом німецького
президента Вульфа, окреслила можливу перспективу: ізоляція, проблеми з
бізнесом, остракізм".

Дзеркало тижня нагадує: "Насправді ж Україні угода про асоціацію потрібна,
аби почати змінюватися всередині. Це далеко не єдина, але дуже важлива
умова - поштовх, каталізатор, формальний привід для якісних змін в усіх
сферах життя. Януковичу ці зміни не потрібні. Вони потрібні нам".

"Компроміс сьогодні не в моді"

Так стверджує останнє число тижневика Комментарии (No 45), розмірковуючи
про можливість компромісу між владою і опозицією, а з ним і перспективи
євроінтеграції України. Як пише видання, головною перешкодою на шляху до
успішного проведення самміту 19 грудня є президент Віктор Янукович, який
сам є "одним з найбільш непримиренних яструбів" у владі.

Раціонального пояснення такої поведінки не існує, вважає газета. Протестна
напруга в країні зростає, підтримка Партії регіонів тане на очах, проте
Президент і його найближче оточення відмовляються зрозуміти, що ситуацію
можна було б вирішити, "давши відмашку" звільнити деякиз в'язнів
Лук'янівського СІЗО, які стали відомими на цілий світ.

На думку Комментариев, Банкова просто боїться випускати лідерів опозиції з
в'язниці, бо таким чином вона визнає власну поразку. Через це робляться
маленькі поступки Євросоюзу у вигляді нового закону про вибори і
відкидаються будь-які економічні кроки, які можуть викликати гнів
електорату, як що підвищення ціни на газ.

"Наступна революція закінчиться остаточною перемогою, а не разчаруванням"

Тижневик Фокус (No 47) публікує думки народного депутата Тараса Стецьківа
про можливість і перспективи масових протестів в Україні.

На думку Стецьківа, попри розчарування і велику образу на керманичів
Помаранчевої революції, Майдан дав народові України величезний досвід. "Ми
зрозуміли, що коли на вулиці мільйон, загрозлива і всемогутня влада зникає:
у неї нема ані армії, ані міліції. Переконалися, що можемо довіряти
незнайомим людям і, головне, не помилитися у своїй довері. Зрозуміли, що
самоорганізація - це реальная практика, а не абстрактни міф", - пише
Стецьків. Головною проблемою організації нових протестів Стецьків бачить
відсутність лідера і роз'єднаність опозиційних партій. Проте він висловлює
переконання, що новий лідер обов'язково буде, тому що на є великий
суспільний запит.

Метушня навколо престолу УПЦ - чи не зарано?

Кожен епізод погіршення здоров'я блаженнішого митрополита Київського
відразу дає привід для чуток і внутрішнього ворушіння охочих зайняти
кафедру, яка ще не встигла осиротіти, пише Дзеркало тижня. Газета зазначає,
шо, на жаль, й цього разу можна було побачити передвиборноу кампанію, старт
якій дала хвороба митрополита .

Головною діючою особою цієї кампанії уже став митрополит Одеський та
Ізмаїльський Агафангел, який оголосив себе у зв'язку з немічним станом
предстоятеля УПЦ "головним архієреєм". Оголосивши себе "першим" та
запропонувавши обговорити питанням влади в УПЦ негайно, митрополит Одеський
не дуже здивував публіку, адже Агафан­гел має славу незвичайно
яскравого політика, і не тільки церковного. І його функція - розчистити
шлях тому, кого на його тлі визнають більш "компромісним".

Кандидатів є три, пише тижневик: митрополит Донецький і Маріупольсь­кий
Іларіон, митрополит Чернівецький і Буко­винський Онуфрій і митрополита
Вишгородський і Чорнобильський Павло, намісник Києво-Печерської лаври.
Кожен з них певною мірою є лояльним до Москви, має сильні і слабкі
"менеджерські" якості, а також свої погляди на подальший розвиток УПЦ.

Дзеркало застерігає, що на нас всіх, мабуть, чекають потрясіння, пов'язані
з невмілим управлінням або надміру радикальним стилем нового церковного
керівництва.

"Ми міркуємо, чи запропонують нам переглянути статус УПЦ і/або відмовитися
від її статуту. Чомусь найбільше побоювань викликає у спостерігачів
майбутня інтеграція в Русский мир або, навпаки, "автокефалізація"
української церкви. Значно менше побоюються того, що церква цілком
потрапить під вплив влади і її використовуватимуть на догоду політичному
моменту. Що, на жаль, набагато ймовірніше, ніж міфічний Русский мир, який
ніде й ніколи не існував, чи автокефалія, в якій насправді ніхто по-
справжньому не зацікавлений", - підсумовує тижневик.

Огляд преси підготувала Наталія Матюхіна, Служба Моніторингу Бі-Бі-Сі

Київська Правда