Офшорний рай для бидлоеліти (частина сьома)
(продовження, початок тут)
Справедливості заради слід зазначити, що на ниві розкрадання грошових
коштів НБУ & МВФ відзначився не тільки Юра Єнакієвський. Оскільки не менш
цікава історія сталася ще в одному відомому банку - Надра. Там теж є
кримінальні справи, і точно також не фігурують ляльководи..
Як казав класик "будь-який злочин залишає після себе фінансовий слід". Тож,
важко навіть собі уявити, скільки фінансових слідів пройшло через головну
фінансову установу країни. І вже тим більше, мало хто посвячений у хоча б
десяту частину таємниць емісійного центру, розташованого за адресою: 01601
Київ, вул. Інститутська 9.
От взяти наприклад такий очевидний факт: НБУ друкує банкноти, виготовляє
монети, витрачає на цей процес певну суму грошей. Але погодьтеся, вартість
паперу, котрий йде на виготовлення купюр, фарби, обладнання, та інш. - не
йде ні в яке порівняння з номіналом виготовленої банкноти, враховуючи
кількість виготовленої і запущеної в обіг національної валюти! Банкіри
тільки посміхнутися, відразу ж назвавши різницю вартості за друкування
паперових грошей відомим терміном "сеньйораж". Аналогічним чином, мережеві
хом'яки, які переказують на форумах і блогах теми про швидкий крах долара,
краще за всіх інвестбанкірів знають, що друкування 100-доларової купюри
обходиться менш ніж в $ 0,5, а її купівельна здатність дорівнює саме $ 100.
Отже, $99,5 складає чистий дохід емітента. Саме цей надприбуток і дозволяє
Сполученим Штатам проводити активну експансію і диктувати свою волю
практично без винятку всім державам. Однак, варто лише поставити просте
запитання цим самим хом'якам, які чудово орієнтуються в перепетіях ФРС,
щодо нашої дійсності, ті тільки руками розведуть. Саме так. Ось де собака
заритий! Ось хто є найприбутковішим суб'єктом господарської діяльності в
нашій країні. Торгівля зброєю, наркотиками і дівчатами легкої поведінки за
своєї рентабельності і прибутковості не йде ні в яке порівняння з
друкуванням грошей на банкнотно-монетному дворі НБУ. Адже емісія
безготівкових грошей обходиться ще дешевше! Я однозначно не помилюся, якщо
зазначене питання поставить в безвихідь не абстрактного писаку в інтернеті,
а більшу частину депутатського корпусу. Так що депутати - міністри теж не
все знають. Чи варто говорити про те, яка влада зосереджена в руках голови
НБУ, і що саме знає людина, яка очолювала банківську систему Україна
рекордно тривалий час. Питання, самі розумієте - сакраментальне.
ВОЛОДИМИР СТЕЛЬМАХ: давня історія
Після перемоги ідеалів Помаранчевої Революції Національний банк першим з
вітчизняних держструктур отримав нового керівника. Призначення головою
Нацбанку Володимира Стельмаха здалося б дивним лише для недолугих ледарів,
хто в ті буремні роки абсолютно не цікавився політикою. Ті ж, у чиїх
будинках була присутня хоча б радіоточка, знали, що в дуже близькому
майбутньому НБУ "візьме" потрібна людина. Стельмаха не можна назвати
випадковою людиною як у вітчизняній банківській системі, так і в
українському політикумі. З квітня 1992 року він працює в Національному
банку Україні - спочатку членом Правління, начальником Головного управління
методології банківських технологій, а через рік - першим заступником Голови
Правління НБУ. У січні 2000 року Верховна Рада країни майже одноголосно
довірила Стельмаху пост Голови НБУ. До слова, постанови нового глави
Нацбанку відрізнялися чіткістю, гривня набула-таки новий вид, а банкіри
отримали в особі Стельмаха справжню підтримку.
Втім, були й вельми недвозначні моменти. Зокрема, на час роботи Стельмаха
припали розборки з МВФ, який зненацька зацікавився тим, як Україна
використала отримані в 1997-1998 в кредит кошти. Міжнародний аудит
використання коштів Міжнародного валютного фонду, отриманих Україні в 1997
році, провела фірма PriceWaterhouseCoopers. Були виявлені документи, що
свідчили про фінансові маніпуляції, які здійснював Нацбанк з кредитними
коштами МВФ. Аудит також підтвердив, що Національний банк давав в МВФ
завищені дані про обсяг золотовалютних резервів країни. Перевірка показала,
що НБУ проводив ряд операцій, про які МВФ нічого не знав. Але негаразди
загладив тодішній прем'єр Ющенко (він, до речі, і був ініціатором цієї
афери), який зазначив, що завищені дані НБУ про стан золотовалютних
резервів можуть бути просто помилкою. Пізніше до Києва прибули перші члени
робочої місії Міжнародного валютного фонду. Основні дискусії між
українською владою і кредиторами розгорнуться навколо вже традиційних
питань - виконання бюджету, експортної політики, приватизації та реформ в
енергетиці. Переговори були затьмарені тим, що напередодні приїзду місії
Міжнародного валютного фонду прокуратура Києва порушила кримінальну справу
проти співробітників Національного банку. Але все обійшлося. Національний
банк повернув МВФ раніше отриманий від нього кредит в розмірі 200 млн.
доларів, а Рада директорів Міжнародного валютного фонду офіційно визнала,
що Україні неправомірно отримала три транші за програмою EFF, надавши Фонду
неправдиву інформацію про розміри своїх золотовалютних резервів. Директора
МВФ також відзначали, що не було представлено жодних свідчень незаконного
присвоєння резервів України, хоча, як зазначається в прес-релізі,
експертиза аудиторів була неповною через відмову надати інформацію деякими
неукраїнськими банками. Питання щодо "неукраїнських банкірів" і горезвісних
$200 мільйонів від МВФ був настільки однозначний, що Стельмаха довелося
негайно зливати. Не відразу, але з другої спроби вдалося.
Примітно, що депутатам перед голосуванням роздали пакети документів, щодо
діяльності Стельмаха у справі банку "України". Тоді під слідством
перебувало двоє людей - сам Стельмах, і його альтер его - Костянтин
Раєвський. Найбільшу популярність на цьому терені отримала діяльність
Раєвського в сумно і скандально відомому банку "Україна". Його ліквідатором
він був наначен 27 червня 2002. Вже через тиждень розмір суми, яку слід
було виплатити кредиторам-першочерговикам, раптом зменшився з 223 млн. грн.
до 193 млн. грн. На одній з прес-конференцій Стельмах так і не зміг виразно
і конкретно пояснити, як і куди зникли 30 млн. грн. До кінця 2002 року
загальна сума недостачі майна банку становила майже 6 млн. грн.: З
комп'ютерної техніки - 40% всієї суми, основних засобів - 34%, транспортним
засобам - 25%. З розмахом працювали Раєвський і Стельмах! Головним джерелом
доходів Раєвського (який ніколи не забував ділитися зі своїм шефом
Стельмахом), стала незаконна продаж приміщень філій та відділень банку
"України" в усіх регіонах країни. Мережа ця була величезною - 520
банківських і 359 допоміжних споруд! Офіційно її вирішили передати в оренду
як цілісний майновий комплекс. Але до початку оголошеного тендера мережа
налічувала лише 472 регіональних відділення. Наприклад, будівля Харківської
обласної дирекції площею 2,5 тис. кв. м "дивним чином" виявилося у банку
"Базис", будівля одного з відділень у Одесі (650 кв. м) - "Фінбанк". У
список цілісного комплексу не потрапили обласні дирекції в Києві, Одесі,
Донецьку, Луганську. А переможець тендеру так і не зміг в'їхати в більш ніж
70 приміщень через те, що вони вже були зайняті іншими банками.. Забігаючи
наперед, слід зазначити, що у 2010 році Раєвський будучи на посаді
керівника Департаменту реорганізації і припинення діяльності банків, очолив
дерибан Укрпромбанку, але то інша історія. А ми ж повернемося до того
самого банку з "іноземними інвестиціями", що зненацька викликав таку пильну
увагу з боку МВФ. Причому, із завидною постійністю, та ще й через роки!
Павуки в банку
Банк "Надра" був створений у 1993 році нинішнім депутатом від партії
"Єдиний центр" Віктором Тополовим та його партнерами по групі "Київ-
Донбас". У 1997 вони продали цей тоді ще маловпливовий банк "Надра" новим
власникам. Ними виявилися громадяни США з херсонським корінням - брати-
близнюки Ілля та Вадим на Сегаль. На момент, коли Сегалі придбали банк
"Надра", вони володіли у Росії "Петрофф-банком". Загадкові браття ніколи не
давали інтерв'ю, не були відомі широкому загалу, та не фігурували в
офіційній інформації про власників банку "Надра". Цьому, безумовно, була
причина: російський "Петрофф-банк" створювався в 1990-х братами Сегаль за
кошти і на кошти відомого Семена Могилевича. У якого в якості молодшого
партнера й починав трудитися Дмитро Фірташ. "Російсько-американській" (в
лапках, тому як інтереси Могилевича простягалися практично скрізь, куди
тільки можна було дотягнутися) стороні знадобився свій контрольований банк
в Україні, причому банк з відносно чистою історією. Партнером братів Сегаль
став Ігор Гіленко (який до 2009 обіймав посаду керівника банку). Четвертим
учасником був Вадим П'ятов. Оцей "квартет", в який входили брати Ілля та
Вадим Сегаль, Ігор Гіленко і Вадим П'ятов до останніх подій володів
контрольним пакетом банку "Надра" - трохи більше 50%. При цьому на сайті
банку в переліку акціонерів фігурували лише два останніх прізвища: Ігор
Гіленко - 33.4% та Вадим П'ятов - 19.6%.
В банку "Надра" також був другий пул акціонерів, який володів понад 33%.
На початку 2000-их років в партнерство до братів Сегаль увійшов відомий
харківський олігарх Олександр Ярославський, і в якості незалежного
бенеціарія - його молодший партнер Ернест Галієв. Але буквально через
півроку пакет акцій, що належав Ярославському-Галієву, був проданий групі
західноукраїнських бізнесменів, до якої входили колишній депутат, начальник
виборчого штабу Литвина 2006 року Ігор Єремєєв, а також Петро Димінський та
Сергій Лагур (про становлення Єремєєва, який починав, як і нинішній
губернатор Харківщини, Михайло Маркович Добкін, з інспектування кіосків у
адідасовському костюмі, і його подільниках Івахів - Димінський - в одному з
наступних матеріалів). Свідченням того, хто був реальними власниками
"Надр", був розподіл робочої площі в центральному офісі банку. Так, Єремєєв
і Лагур поселилися на сьомому поверсі будівлі по вулиці Артема, а браття
Сегаль - на восьмому.
Восени 2008 року інтерес до банку "Надра" проявив Дмитро Фірташ. Складно
сказати, чому раптом, в розпал економічної кризи, Фірташ почав перебирати
на себе банк, який перебував у важкому економічному стані. Але він провів
переговори, після чого чи то сплатив задаток за банк, чи то всю суму. Ще
більш дивною є сума, яка була витрачена Дмитром Васильовичем. Офіційної
інформації з цього приводу не існує, а неофіційно джерела з НБУ
розповідають, що Фірташ передав 45 мільйонів доларів. Різниця в цифрах
виглядає шокуючою - кілька років тому Єремєєв і Димінський планували
вивести банкна ІРО і отримати капіталізацію в 2 мільярди доларів. Акції
банку були оформлені на кіпрські офшори, які й продавалися Фірташу. За
словами джерел, угода була закрита 23 грудня 2008 року. Тоді Фірташ подав у
Нацбанк гарантії своєї "Group DF" на отримання "Надрами" рефінансування -
олігарх цього ніколи не став би робити, не маючи гарантій входження у
власність банку.
10 лютого 2009 року Нацбанк на прохання групи Фірташа ввів у "Надрах"
тимчасову адміністрацію на чолі з Валентиною Жуковською. Жуковську
рекомендував партнер Фірташа по каналу "Інтер" Валерій Хорошковський, яку
він добре знав, коли вона працювала заступником голови правління
"Укрсоцбанку". Про лояльність Жуковської до Фірташа вказує і той факт, що в
останній період частим гостем у її кабінеті став Іван Фурсін - молодший
партнер Фірташа в "РосУкрЕнерго". Сам Фірташ міг легко добитися від НБУ
потрібного зовнішнього управляючого для "Надр" - олігарх перебував у вельми
близьких стосунках з заступником глави НБУ Анатолієм Шаповаловим, вони
навіть є сусідами по маєткам на дамбі в Конча-Заспі.
Відразу ж посла продажу банку, СБУ почало активно копатися в брудній
білизні означеної фінансової установи. У листопаді 2008 року, вже після
відкриття лінії рефінансування для "Надр", старий менеджмент не збирався
повертати гроші вкладникам. В умовах, коли банк перебував на межі
катастрофи, його керівництво видало кредити структурам, які входять в сферу
інтересів Ігоря Єремєєва. Зокрема, 390 мільйонів гривень, отриманих від
НБУ, надійшло на рахунки двох малопримітних фірм. 170 мільйонів гривень у
кредит отримало таке собі товариство з обмеженою відповідальністю "К-Л-О".
Фірма "К-Л-О" не має стосунку до однойменної мережі заправок, а видом її
діяльності значаться "посередницькі послуги". Зареєстрована вона була в
квартирі у Дніпропетровську. Друга фірма - приватне підприємство "Найт" -
отримала від банку "Надра" в кредит 210 мільйонів гривень. Ця компанія
зареєстрована в Дніпродзержинську, а видом її діяльності є "роздрібна
торгівля в неспеціалізованих магазинах". Кредитні кошти лише транзитом
затрималися на рахунках двох компаній, а потім вони були розпорошені через
низку фіктивних підприємств.
Наступні події навколо "Найт" і "К-Л-О" відбувалися синхронно і закінчилися
їх закриттям разом з усіма боргами, які вони мали перед банком "Надра". 17
лютого 2009 року обидві фірми ухвалюють рішення про свою ліквідацію. 5
березня, знову в один день, Господарський суд Дніпропетровської області
відкриває провадження про ліквідацію компаній "К-Л-О" та "Найт". 17 березня
виходять дві постанови Господарського суду Дніпропетровської області про
визнання цих фірм банкрутами. А ще через півтора місяці, 14 травня суд
знову в один день виносить дві ухвали - про остаточну ліквідацію ТОВ "К-Л-
О" і приватного підприємства "Найт":
Обидва рішення винесені суддею Петренком. Тут же в судових ухвалах
зафіксовано, що компанія "Найт" винна банку "Надра" 230 мільйонів гривень,
а "К-Л-О" - 190 мільйонів, але коштів для погашення цих боргів у них немає.
"За результатами ліквідаційного балансу в банкрута відсутнє майно, тому
слід прийняти рішення про ліквідацію юридичної особи банкрута. Згідно з
законом, вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються
погашеними", - сказано в судовому рішенні.
Залишається питанням, як "Надра" без адекватних застав надало такі кошти в
позику, куди дивився кредитний комітет, куратор з НБУ і хто тиснув з
необхідністю надання таких кредитів?
Зі статутних документів фірм "К-Л-О" і "Найт" неможливо встановити їх
походження. Власниками обох компаній є фізичні особи, які більше не
фігурують в установчих документах інших структур. Зате в судових ухвалах
про ліквідацію "К-Л-О" і "Найт" можна знайти сліди реальних організаторів
цієї схеми. Зокрема, видно, з ким ще мали справу ці дві фірми. Так,
товариство з обмеженою відповідальністю "К-Л-О" залишилося винним 500 тисяч
гривень компаніям "Вест Ойл Груп" і "Континіум-Укр-Ресурс". А приватне
підприємство "Найт" мало кредиторську заборгованість перед тією ж компанією
"Вест Ойл Груп" і спільним україно-англійським підприємством "Західна
нафтова група". І "Вест Ойл Груп", і "Континіум-Укр-Ресурс", і "Західна
нафтова група" входять у сферу інтересів бізнесмена і колишнього керівника
фракції Литвина Ігоря Єремєєва. Який, про що згадувалося на початку статті,
був одним з реальних, але непублічних співзасновників банку "Надра".
Cпритні руки в чужій кишені
Всі кризи, які трясли молоду державу, йшли йому на користь; все, на чому
держава втрачала, приносило йому прибуток. Він проривався в кожний пролом й
тягнув звідти свою сотню тисяч. І він був один, зовсім один зі своїми
мільйонами. У різних кінцях країни на нього працювали великі і малі
пройдисвіти, але вони не знали, на кого працюють. Корейко діяв тільки через
підставних осіб. І лише сам знав довжину ланцюга, по якій йшли до нього
гроші.
Не секрет, що найбільші статки робляться саме під час кризи. Але якщо в
нормальних країнах для того, щоб заробити грошей, потрібно насамперед
попрацювати головою, то в Україні можна голову і не задіяти. Достатньо мати
хороші зв'язки з чиновниками. Саме цими двома якостями користуються
сьогодні вітчизняні ділки фінансів і кредиту, коли намагаються отримати
контроль над націоналізованими проблемними банками, які ж самі і довели до
ручки, вимивши з них усі живі активи. Чим більше криза, тим масштабніше
супроводжуючий його переділ власності. Причому, чим більше потенційного
прибутку обіцяє одержання контролю над тим чи іншим активом, тим менш
розбірливі протиборчі за нього сторони у своїх методах боротьби.І з боку
дуже пізнавально спостерігати, як різноманітні групи при владі стають
спочатку непримиренними супротивниками, а потім швидко можуть піти на
компроміси та примирення, якщо мети досягнуто. Найяскравішим прикладом
таких взаємовідносин є ситуація навколо проблемних банків - ласого
шматочка, поборотися за який, використовуючи ресурси держави, поспішають
усі групи придворних бізнесменів. Утім, якби в таких відносинах було
помічено тільки бізнес-структури, із цим можна було б навіть змиритися -
мало хто в нашій країні побудував великий бізнес, ніколи не обдурюючи
партнерів. Проте з окремих нюансів підкилимового бою за проблемні банки,
які стають надбанням громадськості, можно зробити парадоксальний висновок:
за можливість заробити на грошах вкладників сьогодні борються саме ті, хто,
за ідеєю, покликаний ці гроші всіляко захищати. Йдеться про Національний
банк і секретаріат президента, з одного боку, і Кабінет міністрів - з
іншого.
Уже дехто забув, але наприкінці 2008 року Юлія Тимошенко мала ворога N1.
Ним був не Дмитро Фірташ, а Національний банк України. Прем'єр не втрачала
нагоди виступити з різкою критикою рефінансування, яке здійснює НБУ. Вона
навіть ініціювала фіктивне звільнення Володимира Стельмаха з посади,
визнане Конституційним судом незаконним. Головна претензія Тимошенко
полягала в непрозорості процедур, які супроводжували роздачу мільярдів
надрукованих грошей.
Прем'єр Юлія Тимошенко звинувачує президента, його секретаріат та голову
Нацбанку у продовженні махінацій на валютному ринку та вимагає в глави
держави до четверга внести подання про відставку Володимира Стельмаха з
посади голови Нацбанку. "Сьогодні відкрилися принципово нові факти... Я
хотіла б розказати, як продовжуються афери НБУ під прикриттям президента з
курсом гривні", - почала прем'єр свій брифінг. За її словами, "з минулої
п'ятниці, коли курс почав знижуватися до нормальної відмітки 6-6,5
грн./дол., Нацбанк вийшов з інтервенціями навпаки - по суті після моєї прес-
конференції НБУ почав працювати на утримання падіння курсу гривні". "Грали
на підвищення ціни долара і на падіння гривні, штучно, в ручному режимі,
маючи на меті обвалити гривню остаточно і дати можливість спекулянтам, яких
вони сьогодні фінансують через механізм рефінансування, заробити свої
мільярди", - пояснила прем'єр. Тимошенко заявила, що "це відбувається тому,
що сьогодні президент разом зі своїм секретаріатом і главою НБУ продовжують
махінації". Так, за словами прем'єра, "у понеділок Шаповалов (заступник
глави секретаріату президента), повернувшись від президента, зібрав
правління Нацбанку і поставив на голосування питання про виділення Фірташу -
"Надра банку" ще 2,5 мільярдів гривень". "Правління відмовилося голосувати
за виділення 2,5 млрд., після цього Шаповалов поставив питання: давайте
виділимо 1,5 млрд. Доторгувалися до того, що правління Нацбанку навіть 300
млн. грн. відмовилося дати. Ніхто не хоче при зміні влади сидіти на
ґратами", - зазначила Тимошенко.
"Я переконана, що все це робиться сьогодні на чолі з президентом,
Стельмахом і Шаповаловим... Я вимагаю від президента термінового звільнення
голови Нацбанку", - заявила Тимошенко. "Якщо президент сьогодні або завтра
максимум не подасть подання на звільнення Стельмаха, я переконана, що всю
відповідальність за все, що відбувається в секторі економіки, банківському
секторі, з бюджетом кожної родини - це персональна відповідальність
президента і він має звітувати за це перед суспільством", - додала вона.
"Зміна керівництва Нацбанку призведе до встановлення нормального для цієї
кризової ситуації курсу гривні у 6-6,5 грн./дол.", - переконана Тимошенко.
Дійсно, як дика диспропорція порівняно з усіма іншими тоді виглядали 7,1
мільярда, які отримав банк "Надра". Але згодом, схоже рефінансування почали
отримувати інші банки, але Юлія Тимошенко жодним словом не згадувала про
організований НБУ конвеєр рефінансування, учасником якого неможливо стати,
якщо не знайдеш спільної мови з кількома високопосадовцями НБУ!
Сама Тимошенко на питання, чому вона мовчить про те, про що вчора кричала,
відповіла оригінально: "Я припинила будь-яку критику, бо на неї немає
ніякої реакції". Насправді ж, за півроку в питанні рефінансування банків
нічого не змінилося, окрім одного - гроші також активно отримуювали банки,
наближені до блоку Тимошенко.
Загальновідомо, що цифри виділеного рефінансування були, є і залишаються
глибоко засекреченими. Безумовно, дещо проривається в пресу, зливається
через ГПУ або правоохоронні органи. Але лише частинами. Окремими епізодами,
з яких, як по крупиці можна вловити тенденцію і робити певні висновки. Не
знаючи всієї картини цілком.
Отже, за півроку, які минули після припинення критики з боку Тимошенко,
гроші почали активно вливатися в банки, підконтрольні членам БЮТ. Так, якщо
в грудні 2009 "Брокбізнесбанк" братів Буряків (до речі, їм якраз почали
задавати дуже неприємні питання, з боку СБУ) отримав лише 465 мільйонів
гривень рефінансування, то станом на червень - 2 мільярда гривень.
Або інший приклад - банк "Фінанси та кредит" був у числі претендентів на
рекапіталізацію. Держава збиралася забрати банк собі, а суперечка
стосувалася лише того, скільки відсотків залишиться у його нинішнього
власника Костянтина Жеваго. Однак у кінцевому підсумку "Фінанси і кредит"
випали з переліку на рекапіталізацію. Не отримавши вигідних для себе умов,
Жеваго пішов до Нацбанку і отримав там потрібні гроші, не втрачаючи жодного
контролю над банком. Тож, якщо станом на грудень 2008 банку "Фінанси та
кредит" було виділено 2 мільярда 698 мільйонів гривень, то станом на
червень до цієї суми додалося 2,4 мільярда по статті "короткострокові
стабілізаційні кредити" (це питання також активно відпрацьовується СБУ).
На 4 мільярди виросло рефінансування, отримане "Приватбанком" Ігоря
Коломойського, давнього приятеля і спонсора Тимошенко. Так, якщо в грудні
2008 року "Приват" мав 3,4 мільярда рефінансування, то в червні цього - 7,4
мільярда.
"Діамантбанк" Давида Жванії та Миколи Мартиненка негайно отримав 250
мільйонів рефінансування, тоді як в грудні в них було тільки 70 мільйонів.
Крім того, Нацбанк не залишився глухим до схем Тимошенко, яка накачала
"Ощадбанк" гривнями для подальшого обміну на долари і розрахунку ними з
російським "Газпромом". "Ощадбанк" отримав під цю схему 4,6 мільярда
рефінансування, а згодом - 15 мільярдів. Установа і депутата Леоніда
Клімова "Імексбанк" отримала 600 мільйонів рефінансування і 500 мільйонів
короткострокового стабкредиту, а після того відмовилася від входження
держави у власність. Дрібний "Актив банк" братів Клюєвих був
профінансований на 337 мільйонів, а маловідомий банк "Фінансова
ініціатива", який пов'язують з Олегом Бахматюком, отримав 2 мільярда
гривень рефінансування..
Друге питання, на яке ніколи не буде дана відповідь - під яку заставу
давалося рефінансування, під який відсоток і куди воно розпорошувалося.
Відомо, що одним банкам давали рефінансування під 12%, іншим - під 18%.
Тож, складно не перейнятися "праведним гнівом" прем'єр-міністра Юлії
Тимошенко, довідавшись про прийняте рішення НБУ виділити чергові 3 млрд.
грн. банку Надра. У результаті загальний обсяг наданого цій установі
рефінансування перевищив 10 млрд. грн. Це не жарти, ця сума порівнянна з
річною недоїмкою Пенсійного фонду України! Але ж суть претензій, якщо
відкинути вищевикладені люб'язності на адресу дружніх фінансистів, виглядає
досить прозаїчно.
План Фірташа був досить простий: отриманий від держави внесок у капітал
банку у вигляді цінних паперів НБУ був використаний для вивільнення саме
тієї злощасної гарантії, яку внесла Group DF для забезпечення
рефінансування НБУ. Одночасно, після націоналізації банку та вливання
капіталу з боку держави, менеджмент банку одержав би можливість для
формування резервів і списання "поганих" кредитів. Таким чином, пан Фірташ
одержав в управління держбанк, який, за рахунок держави, легко можна було б
використовувати як донора для створення нової фінустанови. Цього можна
легко домогтися, передаючи з проблемного банку у здоровий активи і пасиви.
За схожою схемою наприкінці 90-х було створено "Індекс Банк", у котрий
тодішній тимчасовий адміністратор банку "Україна" Тополов передав частину
активів і мережу відділень (згодом банк продали групі Credit Agricole).
Ще одним способом заробити на банку "Надра" статв "навар" на різниці між
купівельною і номінальною вартістю його зовнішніх зобов'язань. У момент
їхньої скупки вартість зовнішніх боргів банку "Надра", падала до 15-30
центів за кожен долар номіналу. Отримавши контроль, Group DF, змогла б
домогтися від держави вигідних умов реструктуризації виплат за цими боргами
відразу після націоналізації банку. Наприклад, погашення 15-30% номіналу
відразу (тобто фактично вкладених грошей), з наступним поверненням протягом
кількох років решти заборгованості і дуже привабливих відсотків. Найбільшу
активність щодо скупки боргів олігарх виявляв у лютому-березні 2009 року. А
потім - у грудні, після того, як Кабмін відмовився провести рекапіталізацію
"Надр" і прийняв рішення про переведення його активів і пасивів у "Родовід
Банк" (який зацікавлені особи хотіли використовувати так само, як Дмитро
Фірташ, - для виведення цікавих активів в інші фінустанови).
Хай там як, але до кінця 2009 року компанії, близькі до Дмитра Фірташа,
сконцентрували його зовнішніх боргів на суму близько 600 млн. дол. Проте
рекапіталізувати банк усе не виходило. По-перше, олігарху ніяк не вдавалося
докупити зовнішніх зобов'язань банку, щоб довести власну частку до 75%
їхнього обсягу і мати можливість повністю контролювати процес
реструктуризації. По-друге, до початку 2010 року серйозно погіршилася
якість кредитного портфеля банку "Надра", що призвело до різкого збільшення
його потреби в додатковому капіталі. Для повернення адекватності капіталу
банку до нормативного рівня в 10% у банк необхідно влити майже 10 млрд.
грн. Половину з цих коштів національний банк пропонував внести державі, а
ще половину - приватному інвестору, яким виступає афілійована з Group DF
австрійська компанія CentraGas Holding AG. Одначе, вносити свої кошти в
капітал банку пан Фірташ не має наміру. По-перше, компанія CentraGas
Holding AG, відповідно до своєї звітності, не має достатніх коштів для
сплати необхідних 5 млрд. грн. По-друге, компанії, які контролюють зовнішні
зобов'язання банку "Надра", вже звернулися в НБУ з проханням дозволити їм
конвертувати борги банку в його акції, або субординований борг. Якщо це
станеться, то сконцентровані в руках пана Фірташа 600 млн. дол. зовнішніх
зобов'язань банку "Надра" перетворяться на його внесок у капітал банку.
Нагадаємо, це внесок обійшовся олігарху приблизно в одну п'яту його
реальної вартості - тобто близько 1 млрд. грн.
У разі додаткової рекапіталізації банку "Надра" виплати вкладникам буде
здійснено за рахунок живих грошей, які банку надасть держава. Щойно Мінфін
передасть банку ОВДП, Нацбанк їх одразу монетизує і прийме як гарантії за
виданим раніше "Надрам" рефінансуванням, звільнивши гарантії Group DF. При
цьому, відповідно до законодавства про акціонерні товариства, держава не
зможе впливати на процес управління банком, тому що не має необхідних для
проведення зборів акціонерів 60%+1 акція банку. У свою чергу, пан Фірташ за
допомогою менеджменту одержить можливість здійснити за рахунок державного
капіталу формування резервів під "погані" кредити банку та вивести їх з
балансу...
14.02.2011 Національний банк України схвалив схему докапіталізації Надра
Банку. Про це заявив очільник НБУ Сергій Арбузов, пише газета "Комерсант-
Україна". "Для остаточного відновлення діяльності банку "Надра" потрібне
проведення його додаткової капіталізації, в першу чергу за рахунок коштів
приватного інвестора. Тому Нацбанк затвердив план капіталізації банку за
рахунок приватного інвестора. Хоча ми не виключаємо можливості надання
державних коштів для збільшення регулятивного капіталу банку", - заявив
голова НБУ. Також Арбузов оголосив про продовження повноважень тимчасової
адміністрації в Надра Банку. Термін роботи адміністрації він не назвав, але
ухвалений парламентом закон дозволяє продовжити його на півроку. За словами
чиновника, після збільшення капіталу Надра Банк почне виплачувати вклади
без обмежень. Докапіталізацію Надра Банку на 8,3 млрд. гривень на
паритетних засадах мали намір провести власник Group DF Дмитро Фірташ і
уряд, нагадує видання. Як пояснив виданню високопоставлений співрозмовник в
НБУ, після вливання бізнесменом грошей у капітал Кабмін надасть банку
"Надра" субординований борг через посередника - Укрексімбанк.
Генпрокуратура через суд вимагає від Нацбанку надати документи про
виділення та повернення 24 фінансовими установами кредитів рефінансування
за 2008-2010 роки. Генеральна прокуратура в серпні звернулася в Печерський
райсуд Києва з проханням "розкрити інформацію, що містить банківську
таємницю Національного банку України", повідомляє "Дело". Зокрема,
заступник генпрокурора Віктор Занфіров звернувся до суду з проханням
зобов'язати Нацбанк надати копії документів, що стосуються надання та
повернення банками всіх видів кредитів для підтримки ліквідності за період
1 червня 2008 року - 1 січня 2011 року. Також у Генпрокуратурі мають намір
витребувати копії документів, пов'язані з видачею банкам кредитів:
кредитних договорів, договорів застави, актів та довідок перевірки
цільового використання коштів і т.д., акти (довідки) інспекційних перевірок
Нацбанку.
Проте суддя відмовився приймати цю заяву, запропонувавши оформити її
належним чином - уточнити вимоги і визначити коло осіб, про яких заявник
просить розкрити інформацію. Після цього Генпрокуратура повторно направила
звернення до суду. Цього разу в заяві був наведений перелік з 24 банків, за
якими слідчі хочуть отримати інформацію. До списку увійшли такі фінансові
установи: Європейський банк розвитку та заощаджень, КБ "Причорномор'я", АКБ
"Одеса-Банк", АКБ "Європейський", КБ "Національний стандарт", АБ "Банк
регіонального розвитку", АКБ "Східно-європейський банк", ТОВ "Український
промисловий банк" , ТОВ "АРМА". Крім них, Генпрокуратура має намір
розсекретити документи Банку "БТГ Енергія", АКБ "Трансбанк", КБ "Іпобанк",
ВАТ "Синтез", ТОВ "Діалогбанк", ПАТ "Земельний банк", КБ "Надра", ВАТ
"Родовідбанк", "Банку Столиця", КБ "Володимирський", ЗАТ "Інпромбанк", ВАТ
"Кредитпромбанк", ВАТ Банку "Фінанси та кредит", ПАТ "Укргазбанк", ЗАТ
"Київ". 17 серпня Печерський суд знову залишив без уваги заяву Генеральної
прокуратури, пояснивши, що вона не точно сформульована, на підставі чого
повернув її заявнику.
За час кризи НБУ надав банкам близько 100 млрд. грн. рефінансування. На
сьогоднішній день фінустанови повернули регулятору лише 30% цієї суми.
На сьогоднішній день заборгованість комерційних банків перед НБУ складає
близько 70 млрд. грн. Про це повідомив глава Національного банку Сергій
Арбузов. "Я спеціально аналізував цю ситуацію, розуміючи, що мені
неодноразово ставитимуть запитання з цього приводу. З виданих в період
кризи близько 100 млрд. грн. сьогодні в системі залишаються кредити
рефінансування на суму близько 70 млрд. грн. ", - сказав він. Разом з тим,
він відзначив, що зауважень до наданих Нацбанком кредитів немає.
тепер я став багатий
Отже, доля 70 мільярдів гривень, отриманих банками від НБУ, залишається
невідомою. Відомо лише одне - Україна отримала кредити МВФ, які віддавати
будуть зовсім не шахраї-банкіри. Віддавати протринькане будемо ми, наші
діти, внуки і правнуки. Хто ж куди і як витратив ці мільярди - не
дізнається ніхто з нас. В кінці-кінців, банківська таємниця, і фінансові
оборудки НБУ охороняються куди суворіше, ніж найголовніша державна таємниця.
(далі буде)
ХайВэй
