Куди прямуємо?
Куди Ми прямуємо?
Незалежна Політологічна Агенція "Майбутнє України" м. Івано-Франківськ.
Кушнір Олександр
На порозі 2012 року хочеться ще раз нагадати питання "Куди Ми йдемо?". Адже
ми і сьогодні після 20 років незалежності не знаємо куди прямуємо і чого
чекати нам у майбутньому.
У цьому дослідженні використовуватиметься два методи: порівняльний та
моделювання. Перший для того, щоб порівняти Україну з іншими державами та
їхніми шляхами розвитку. Адже в порівнянні часто пізнається істина.
Моделювання - це метод "приміряння на себе чужого плаття". "Україна" як
молода і дуже сексуальна дівчина має спершу "приміряти" на себе плаття
запропоновані різними "кравцями", а потім придбати собі якесь одне для
повсякденного використання. Саме тому ми послуговуватимемось цими двома
методами.
Почнемо з порівняння. Компоративістика в Україні розвинена добре. У нас не
вистачає вміння використовувати її для повсякденних потреб. Але ми не про
царину української методології. Ми порівнюватимемо Україну з Польщею,
Ірландією та Білорусією. Усі ці держави мають порівнювану територію,
економіку, історію, чисельність населення, міграційні рухи тощо. Україну
важко порівнювати з Сьєра-Леоне чи США. Це в принципі різні геополітичні
гравці. Україна по всіх параметрах в геополітичному сенсі є "твердим
середнячком", а не аутсайдером чи лідером світового світопорядку. Отож,
розпочнемо порівняння.
Ірландія як і Україна всю історію була під впливом імперії. Пройшла схожий
історичний розвиток. На сьогодні це передова держава Європи. Часто виступає
лідером ринку, як от у сфері виробництва комп'ютерної техніки. Ще у 1973
році, за словами Ю. Щербака, Ірландія була відстала аграрна клерикальна
країна ("Україна в зоні турбулентності" с.203). У 1973 році Ірландія
вирішила вступити у ЄС і зняти торгівельні бар'єри. Понад 13% державного
прибутку Ірландія вирішила направити у сферу освіти і науки. Ліквідувала
державну монополію у виробництві електроенергії, кораблебудуванні,
банківській та страховій сферах.
Важливу роль відіграло Агентство промислово розвитку, що займалось
залученням іноземних інвестицій, субсидіями для фірм, підготовці високо
кваліфікованих працівників, видача грантів для досліджень і розробок. ВВП у
відповідь на ці кроки стабільно зростало на 4,7% щорічно.
У 2000 роках Дублін відкинув націоналізм, як шлях розвитку і "став на
рейки" лібералізму. Вільна торгівля і монетарна політика дала експортні
надходження 91% ВВП - 47 млрд. євро на рік (Ibidt, с. 204). Покінчено з
протекціонізмом і перейдено до повної лібералізації. Індекс розвитку
підскочив до 83% (Південна Корея - 64%, Норвегія - 31%, США - 22%, Британія
- 17%). Податок на дохід знижено з 40% до 20%. Уніфікований податок для
підприємців склав 12,5%. Це призвело до зростання реального доходу
ірландців на 30%. За цим показником Ірландія стала лідером ЄС.
В освіті Дублін, як вже говорилось, поставив все на молодь - "покоління
клавіатури". Спеціалісти і сфері ІТ, інженери. Серед високо освічених людей
25-34 років Ірландія вийшла на перше місце серед 25 найрозвиненіших держав
світу.
Поряд з цими приголомшливими фактами економічного "прориву" Ірландія
отримала ряд соціальних поразок. Майже вся економіка опинилась у руках
іноземних інвесторів, ірландська мова майже зникла, нею спілкується 20-30
осіб при 4 млн. населенню цієї чарівної держави. В Ірландію приїхали
мільйони працівників з Центральної та Східної Європи. Ірландців у світі
живе більше ніж в самій Ірландії. Ірландія майже повністю втратила націю та
національні ознаки, окрім напевно найсмачнішого пива у світі - "ГІННЕСС".
Чи варто нехтувати нацією заради економічного "прориву"? Я вважаю, що ні.
Білорусія - "остання деспотія Європи"! Економічний розвиток нашого
північного сусіда заставляє замислюватись наших громадян про доцільність
переїзду на роботу до Білорусі. Все частіше на вулицях і в транспорті про
привабливі ціні на автомобілі в Білорусі, завезені туди з держав ЄС. Хтось
з моїх родичів сказав, що хоче жити краще мовчки і з хлібом та порядком в
Білорусі ніж у злиднях з політичним хаосом в Україні.
Дивлячись на валютні коливання, протести, рецесію в Білорусії, хочеться
нагадати сказані слова. Поряд з економічним негараздами політичний курс
Мінська трохи дивує. Але Білорусь обрала шлях керованої економіки та
плазування то перед ЄС то перед РФ. Невже такий шлях прийнятний для Києва?
Судячи з усього, що так.
Польща. Ця держава обрала шлях лібералізації економіки, але поряд з цим не
втрачає національного обличчя.
З 2008 року член ЄС та НАТО. ВВП - $640 млрд. на 38 млн. поляків (152 млрд.
на 46 млн. українців. ) (Ibidt, с. 210) Зростання добробуту населення
призвело до того, що полячки почали жити в середньому 79,6 років, чоловіки -
70,9. Українки - 74 роки, чоловіки - 62(!) роки. Кількість незадоволених
життям поляків зменшилась з 40% до 22%. Навіть світова економічна криза не
сильно вдарила по полякам. Польща вийшла з неї з найменшими втратами серед
держав ЄС. Україну криза не вдарила, а просто відправила в нок-даун. Від
якого ми не можемо оправитись і досі, ще й чекаємо наступного файного удару
від світової економіки у стилі Віталія Кличка.
Скільки ми ще таких ударів витримаємо? Голова свариться з руками і ногами,
руки безладно махаються у повітрі, ноги постійно підкошуються, ось-ось
упадемо. "Треба триматись!" - чути десь з Заходу, "Та падай уже!" - лунає
зі Сходу. І лише нам обирати падати чи боротись, боротись ми можемо і ми це
вже доводили в попередніх боях. Тож, що робити?!
Отож, Україна обирає свій шлях розвитку уже 20 років. Ми можемо ще років 20-
40 обирати шлях розвитку. Але за цей час можемо втратити найдорогоцінніше -
націю. Нас станом на 2011 рік за неофіційними даними 40 млн. Кількість
українців у світі зростає такими темпами, що стає страшно за наше
біологічне існування як виду. Вдумайтесь 12 млн. таких як ми уже немає в
Україні лише за 20 років. Ще років 40 і ми зникнемо, "розійдемось по
світах", як казав наш пророк Т.Г. Шевченко.
Ми можемо згрупуватись, провести інвентаризацію, залучити наш мозок, що ще
жевріє і створити свій шлях. Можемо обрати чийсь шлях. Можемо, звичайно,
залишити те, що є. Тобто, постійні чвари у політиці, сім'ях, спричинені
нестерпним фінансовим станом, нездатними на реальний прорив дипломатичний
корпус, величезні інвестиції Кіпру, неймовірні перемоги пара олімпійців,
провали у медицині, інфраструктурі, освіті, неймовірні темпи інфляції,
недолугі ЗМІ, суди, міліцію, найкрутішу у світі корупцію. Якщо нас ці всі
здобутки влаштовують - ВІТАЮ! Ми вигадали новий вид модернізації -
"Український ДАО". Тепер ми з можемо гордитись тим, що розвиткові держави
світу йдуть нашим - "українським шляхом". Можливо саме так ми зможемо
перевести наші негативи в ПОЗИТИВ!!
Отож, ПОЗИТИВУ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВАМ У НОВОМУ РОЦІ!!!!! ЛИШЕ З ПОЗИТИВОМ
МИ ПЕРЕМОЖЕМО НАШІ Ж НЕГАРАЗДИ!!!
ХайВэй
