"Ідентичність Миколаївщини". Окраса і гордість краю - Ольвія (відео)

17.04.2024 22:24

Творці проекту "Ідентичність Миколаївщини" розміщують на фб-сторінці з
такою ж назвою дописи про історичні особливості нашого краю, які найбільше
розкривають сенс поняття "Ідентичність Миколаївщини".

Національний історико-археологічний заповідник "Ольвія" був заснований у
1926 році. Сьогодні заповідник складається з двох частин: міста Ольвії з
некрополем і території сучасного острова Березань, що навпроти
Чорноморської коси.

Антична Ольвія, що розміщена на території сучасної Миколаївської області,
складає невід'ємну частину культурної спадщини України. Вона була однією з
чотирьох найбільш крупних античних держав Північного Причорномор'я. В
перекладі з давньогрецької "Ольвія" означає "Щаслива". Це офіційна назва
міста, засвідчена у виданих ним декретах, написах на монетах, в більшості
літературних джерел. Проте в творах деяких античних авторів місто названо
Борисфеном (грецька назва Дніпра).

Про Ольвію згадують ще античні автори, зокрема "батько історії" Геродот,
який, на думку багатьох дослідників, міг відвідати Ольвію близько середини
V ст. до н.е.

Ольвія була заснована грецькими переселенцями на правому березі Гіпанісу
(нині - Бузького лиману) у II чверті VI ст. до н.е. і проіснувала майже
тисячу років, до 70-х років IV ст. н.е. В часи розквіту територія міста
складала 50-55 га., його некрополя 500 га., а по берегах Бузького,
Дніпровського та Березанського лиманів, розміщались півтори сотні сільських
поселень, що складали сільськогосподарську округу - хору Ольвії.

Ольвійський античний поліс складався із міста Ольвії - культурно-
політичного і торгового центру - і хори. За своїм політичним впорядкуванням
це була демократична рабовласницька держава. Але в такій державі на виборах
приймали участь тільки повноправні громадяни. Прав громадянства були
позбавлені жінки, іноземці і раби.

В кінці IV-III ст. до н.е. Ольвія досягає найвищого за всю свою історію
розвитку. Площа міста збільшується до 50-55 га, кількість населення досягає
20-ти тисяч чол. До кінця IV ст. Ольвія починає випускати золоті монети.

З кінця III - в першій половині II ст. до н.е. Ольвія вступила в період
соціально-економічної і політичної кризи, посилилась майнова нерівність.

Подальший занепад в Ольвії призводить до того, що вона потрапляє під владу
скіфів. Але скіфська влада над Ольвією тривала недовго.

В середині I ст. до н.е. в Ольвії відбулась страшна катастрофа - її
повністю розгромили розбійницькі племена гетів, під керівництвом свого
вождя Буребісти.

Після гетського розгрому Ольвія близько ста років лежала в руїнах. Пізніше,
як відмічає Діон Хрисостом: "...після розгрому борисфеніти знову заселяли
місто, можливо, за бажанням скіфів, які були зацікавлені в відновленні
торгівлі з греками".

Але відновлена Ольвія нічим вже не нагадувала того квітучого міста, яке
знаходилось тут до спустошення його гетами. Місто тепер займало тільки
частину своєї попередньої території, кількість населення становила лише 2
тис. чол. Пізніше відбувається деяке пожвавлення в Ольвії, відновлюється
поступово торгівля, ремісничі виробництва, сільське господарство. Але
Ольвія залишається другорядним центром, маючи тільки місцеве значення.

Припинення життя Ольвійської держави співпало з важкою внутрішньою
економічною кризою більшості античних міст Північного Причорномор'я.

Першими людьми, які ступили на колишню ольвійську землю, були турки (XVI-
XVIII ст.). Вони по-варварському знищували і грабували матеріальні і
культурні цінності.

Руїни Ольвії стали місцем добування каменю для будівництва міст. В
результаті чого були повністю знищені наземні спорудження Ольвії.

Допис підготувала Ганна Червак, експертка проєкту "Ідентичність
Миколаївщини: минуле, сучасне і майбутнє", викладачка МІРЛ Університету
"Україна", історикиня.

Вечерний Николаев