І знов про мову, як про рибу гроші

Бажання написати статтю у мене з'явилося після нової новини про висновок
Венеціанської комісії щодо мовного закону. Наша влада вже більше року
намагається "протягнути" закон, який змоделований так, що може з легкістю
змінити мовну ситуацію в Україні на користь російської. А нам це треба?

Соціолінгвістика - порівняно нова наука, що швидко розвивається. У широкому
розумінні вона займається вивченням функціонування мови чи мов у одній
країні, або ж у порівняльному аспекті декількох країн. У вузькому значенні
вона займається вивченням проблем двомовності, або ж білінгвізму - явищя,
коли людина однаково добре володіє обома мовами, а також явищами
перемикання коду, тобто переходом з однієї мови до іншої.

В Україні ця наука актуальна через те, що українська та російська мови у
засобах масової інформації, газетах, журналах вживається в однаковій
кількості, або ж, інколи, доходить до правового казусу, коли російська
більш вживана ніж державна мова.

Соціолінгвістичні дослідження двомовності як складової мовної ситуації
багатомовних соціумів спираються як на соціальні, зовнішні фактори, так і
на внутрішні, іманентні.З цього погляду:

1) зовнішні фактори для України - впливова фінансова допомога для розвитку
російської мови та культури в Україні, також історичний спадок - ностальгія
за Радянським союзом, що призводить до небажання визнавати українську мову
як єдино-державну як в Росії, так і на сході та півдні країни. Неварто
забувати і про той чинник, що в Україні вся масова культура завезена з
Росії, а отже, тут велику роль відіграє бізнес. Російські продюсери можуть
заплатити більше грошей телеканалам, чим, скажімо, українські, які цих
грошей не мають, і звичайно, що це набагато вигідніше. Якому каналу вигідно
самим купляти у закордонних каналів, а потім ще й за свої гроші
перекладати, якщо ж російську розуміють всі, перекладати не треба і можна
"вибити" гроші за показ. Також, варто взяти до уваги, що Україна не
виробляє ще для своїх громадян достатньої кількості одиниць масової
культури, тому і вдається до пошуків у всіх можливих альтернативних
джерелах.

2) до внутрішніх чинників відносяться відсутність дієвих мовних законів,
які б вказували на головну роль української мови у всіх сферах життя,
відсутність масової культури у потрібній кількості, відсутність вольового
рішення з боку влади, відсутність престижу для російськомовних громадян
щодо вивчення української мови, а також відсутність у потребі вивчення
української мови взагалі.

Неможливо уявити ситуацію, коли б росіянин з українським паспортом, або ж
російськомовний українець переїхав би в іншу країну на постійне місце
проживання і не вивчив би місцеву мову. Чому ж тобі така ситуація виникає в
Україні?

Звернімося до досвіду Литви, Латвії та Естонії. У кожній з цих країн, що
були так само як і ми в Радянському союзі, живе велика кількість росіян,
але ні у кого не виникає думка "протягувати" у парламент закон про другу
державну мову. Відбувається це через те, що Балтійські країни ще під час
одержання незалежності прийняли закон про те, що отримати громадянство може
лише та людина, яка складе іспити з державної мови, і потім ці країни
почали швидко піднімати економіку країни, для того, щоб людям було б
вигідно мати паспорт їхньої держави ніж, скажімо, Росії, так само і з
росіянами, як живуть в Америці, Чехії чи будь-якій іншій країні - для того,
щоб отримати посвітку для довготривалого проживання треба скласти іспит з
мови/ історії країни.

Але, навіть, якщо ми приймемо відповідні закони для поліпшення мовної
ситуації і будемо вважати, що він буде виконуватися на всі сто відсотків,
залишиться ще білінгвістичний чинник, який відповідає за те, що група носії
двох чи більше мов починає вживати "суржик", або іншу мовну модифікацію,
якщо брати світовий досвід загалом. Для того, щоб позбутися мовних мутацій
треба для початку змінити правопис, який лежить в Академії наук ще з 1999
року, так званий "Проєкт" - проект реформи українського правопису, що
більше відповідає нормам живої української мови і кодифікує мову діаспори,
що є важливим чинником для розвитку України в цілому та і її мови, яку
можна почути на всіх контиентах світу.

Важливим елементом для поліпшення мовної ситуації було б вироблення
програми повернення діаспорян в Україну. Наприклад, можна було б
запровадити якісь стратові пільги за типом соціального житла і надбавок за
роботу в Україні. Це призведе до того, що у суспільство інтегруються носії
мови, які не володіють російської, а натомість є носіями англійською чи
іншої мови, що у свою чергу призведе до поширення вивчення світової мови.

Також, на мою думку треба запровадити іспити з української для всіх, хто
бажає отримати українське громадянство. Для цього пропоную навіть зробити
свій окремий департамент з питань мови, який буде належити лише собі, а не
владі.

Ви можете сказати мені - це все не на часі, що при владі зараз люди, які
цього робити не будуть, що вони все роблять якраз навпаки. Моя відповідь
буде така: я за своїми поглядами ідеалістка. Хай може ще не час, хай може і
даремно, та може, прочитає мою статтю людина, яка потім зможе щось змінити
в цій країні. Або ж ми всі разом змінимо, головне замислюватися над цими
питання, і варто починати вже зараз, для того щоб усвідомити, яку країну ми
хочемо бачити через 10, 20 чи 50 років.

Для людей, які за дві державні мови - скажу так, нам набагато вигідніше
мати свою окрему мову, яка буде однією державною, бо це стимулює економіку,
заставляє людей робити власну інтелектуальну працю, а не скуповувати її за
кордоном. Розвиває свої традиції, а не копіює їх за кордоном, а також
допомагає утримати суверенітет України. Що ж до російської як світової мови
- набагато вигідніше вивчити англійську, бо її знає весь світ. Російську ж
лише - 1/3 світу.

Maryna Byshenko
Читать полностью: http://h.ua/story/346603/#ixzz1h9ijqyze

Клич Нації