Газета "Версії"


Чи не найпопулярніший сучасний український поет і письменник Сергій Жадан про Чернівці відгукується з надзвичайною теплотою - і у своїй авторській колонці, і в розмовах. А про проблеми сучасної України - зокрема, в цьому інтерв'ю - говорить із болем і гіркотою. Зрештою, як і у своїх творах, у яких щонайменше намагається озвучити і проговорити ці проблеми. "Озвучити і проговорити" - у цьому він бачить наше актуальне завдання, про це говорив на відкритті літературного фестивалю "Мерідіан Черновіц", це, вочевидь, і малося на увазі на презентаціях його нового роману "Інтернат"і програми "Лінія Маннергейма".

фото promin.cv.ua

- Вперше я приїхав у Чернівці, здається, у січні 1996-го, і першим побачив Сергія Пантюка, - пригадує на наше прохання харків'янин. - Пантюк тоді саме жив тут, і на його запрошення приїхали ми - група письменників. Ми були молодими авторами, у нас щойно вийшли перші книги у видавництві "Смолоскип"... Було холодно, темно, лежали замети на вулицях, приміщення також були холодні... Я не згадаю зараз, де саме ми тоді виступали - але це був великий зал, і там усі сиділи в шубах. Та тоді, власне, вся Україна така була. У Харкові теж тоді літературні вечори були такими...

Після того Ви регулярно бували в Чернівцях. Які враження від змін у місті?

Безперечно, це позитивні зміни. Як на мене, стороннього спостерігача (бо звісно, я не можу бути повністю об'єктивним, бо тут не мешкаю і багато чого не знаю), місто міняється тією мірою, якою міняється вся країна - тобто, у позитивний бік.

Берете участь у різних фестивалях, які проходять у різних містах.
Порівнюєте їх?

Вони різняться - і рівнем підготовки, рівнем задіяності туди капіталу, інвесторів. З іншого боку, є така проблема українських фестивалів - вони доволі одноманітні в плані лайн-апу. Всюди виступають одні і ті самі музиканти, і всі наші фестивалі - вони такі... доволі "всеїдні". Тобто робиться музичний фестиваль, і запрошуються ті, кого можна запросити.

А як організатори фестів мають підбирати учасників? Адже, окрім творчості, ті демонструють зі сцени і свої переконання. Так має/може бути, чи митці мають бути аполітичними?

Зрозуміло, що організатори не можуть виставити митцеві вимогу "не говори це, а говори це". Але з іншого боку, вони мають розуміти, що несуть відповідальність за те, що відбувається на сцені. Ну а як же ж...

Коли я організатор, я розумію: якщо зі сцени хтось закликатиме до братання з Путіним, то відповідальність не лише на тому, хто це говорив, а й на мені як на організаторі - це ж очевидно. І як людина, яка сама постійно щось організовує, я це розумію. Слід керуватися якимись принципами здорового глузду, запрошувати людей, яким довіряєш, яких знаєш...

Ви свої вірші кладете на музику, але це не є традиційні пісні. Це або рок - або щось інше, як-от Ваш проект "Лінія Маннергейма". Це абсолютно різне. Так ви орієнтуєтеся на різного глядача-слухача, це мають бути різні люди - чи одні і ті самі, але з різним настроєм?

Ну я взагалі скажу: я не орієнтуюся на глядача-слухача, я просто роблю те, що мені цікаво. Якщо це резонує з читачем-слухачем - то добре, а ні - ну... буває. Так, я бачив, що частина людей учора вийшла з залу, де ми презентували "Лінію Маннергейма", але, послухайте, це ж специфіка фестивалю. Вхід вільний. Захочу - зайду, захочу - вийду. Коли це робиться за квитки - то зазвичай не приходять люди, яким це нецікаво, і якщо людина вже прийшла, то вона лишається. Тому я до цього ставлюся по-філософськи.

Як підбираєте команду для таких проектів?

Намагаюся працювати з людьми, яким довіряю, з якими перебуваю "на одній хвилі". Бо інакше - нецікаво. Ми ж це не робимо заради заробітку.

Вас знають, люблять, читають напам'ять вірші, Вам вірять... Як воно - бути кумиром?

фото Василя Салиги

Ну, я постійно закликаю не вірити (сміється - авт.) Сумніватися. Мені здається, що кумир мав би закликати до сумнівів і до пере-перевірки інформації. Та нє, якщо ти себе починаєш відчувати якимось гуру, месією - очевидно, що тобі краще зайнятися чимось іншим... Піти в політику, наприклад. В церкву...

До речі, не збираєтеся в політику?

Нє-нє, мені добре тут, так що "туди"я не хочу.

І от питання про наболіле. От є в нас Андрухович, Прохасько - також, певною мірою, кумири... А є інші люди, які також люблять Україну, боронять її і віддають життя. І вони російськомовні. Дуже хочеться їм усім сказати щось таке мудре, щоби їх примирити. Чи маєте Ви щось таке мудре для тих і тих?

Чогось особливо мудрого у мене нема... Мені здається, що достатньо просто бути законослухняним громадянином. У нас є Конституція України, де все прописано. У нас є державна мова. Що тут можна ще вигадувати?

А в побуті?

У Конституції також вказано - що мають забезпечуватися права людей. Там не написано, що тих, хто в побуті розмовляє російською, треба розстрілювати.

Я розумію, про що Ви говорите, і багато разів висловлювався з цього приводу, і отримував дуже багато критики... Коли ти говориш, що любити Україну можна і російською мовою - це в багатьох українців викликає ненависть, лють. І я розумію реакцію цих українців: вони в такій заяві передусім бачать спробу захистити російську мову. Не громадян України, не наших співвітчизників, не людей, з якими ми разом, які часто з тобою перебувають на якійсь одній людській позиції (вони теж за незалежну, вільну, демократичну соборну Україну), а бачать в цьому лише бажання підтримувати і розвивати російську мову. Знаєте, я слідкував за усім, що відбувається, читав усі ці реакції, яких дуже багато, які дуже страшно непримиримі і страшно радикальні, і мені здалося, що єдиний висновок, який можна зробити: учасники цієї псевдо- чи квазідискусії висловилися. Кожен сказав щось своє. Сказав один, сказав опонент, кожен сказав щось, що йому болить - а насправді, мені здається (і це страшенно симптоматично, і я намагався говорити це на відкритті фестивалю) - що ми, на превеликий жаль, не можемо зійтися цією мовою, якою б ми говорили між собою. У нас саме слово "діалог"викликає сьогодні просто алергію, за цим відразу бачиться зрада, далі бачиться спроба порозумітися з Путіним... а йдеться насправді, як на мене, про речі значно важливіші. Що ми не можемо домовитися між собою. Між тими, хто в принципі підтримує Україну, хто хоче бачити її вільною, незалежною, без сепаратистів, без п'ятої колони і так далі. Не можемо домовитися тому... не знаю я, чому ми не можемо домовитися! Це питання значно складніші. Чому так багато розумних людей, які висловилися за останній місяць з цього приводу, не почули своїх візаві, своїх опонентів - а лише намагалися показати свою травму, свою рану, свій шрам, свою вавку...

Чи не то саме зараз відбувається і з Законом про освіту?

Там, думаю, питання в самих трактуваннях термінів - "нацменшин", "корінного населення"тощо. Та що казати - Україна 26 років мовчала, 26 років боялася говорити сама про себе і боялася називати речі своїми іменами. Зараз пробує і, очевидно, це не завжди виходить. Але - ну не виходить зараз - вийде завтра. Говорити-то треба. Від того, що сказані якісь речі і когось образили - ну да, когось образили. Хтось сприйняв це як образу. Але багато ж хто так думає, і треба проговорити це. Що робити в цій ситуації? Взяти і спалити всі книжки Андруховича? Чи навпаки, стати грудьми за Андруховича і доводити, що він правий у кожному своєму слові... Одним словом, я думаю, треба любити, як то кажуть, "театр в собі, а не себе в театрі".

І саме такі фестивалі, очевидно, цьому сприяють...

Безперечно.

Маріанна АНТОНЮК, "Версії"

Версії.cv.ua


Опісля бурхливих вересневих сонячних катаклізмів хотілося, щоби наступний місяць був більш спокійний. Та Сонце не поспішає вгамовуватися й практично весь жовтень триматиме нас у напрузі. Сплески сонячної активності прогнозуються практично на весь місяць, а в середині та в кінці жовтня можна очікувати на більш потужні магнітні бурі - ще й не по одному дню кожна.

Магнітні коливання очікуються на 1,2,15,16,17,22,27,28,29 жовтня.

Магнітні бурі очікуються 11-12-13-14 жовтня, 21 жовтня та 24-25-26 жовтня.

Отже, кожному з нас варто пильнувати, аби магнітні бурі не заскочили зненацька й не зіпсували самопочуття та настрій у середині осені.

Версії.cv.ua


Під час 24-го Форуму видавців Львів зібрав літераторів із 24 країн світу. Презентації, читання, зустрічі з письменниками провели у 39 локаціях по всьому місту. 168 видавництв привезли понад 100 тонн літератури. Серед учасників Форуму був і народний депутат України Сергій ТАРУТА, який презентував книжку "Доктрина збалансованого розвитку "Україна 2030".

- За 26 років незалежності ми не змінили систему управління країною. Не розробили стратегію її розвитку. Не створили нової економічної моделі. Не ухвалили Конституцію, що впровадила б ринкові умови, - каже 62-річний Сергій Тарута. - До 1994-го мали найбільшу в світі інфляцію - 64 відсотки, падіння економіки - 45 відсотків. Україна дуже залежала від Росії. Експорт на тамтешній ринок становив 45%, імпорт - 65%. А ще 80% наших підприємств працювали в кооперації з російськими. Багато хто мав надію, що Народний рух змінить країну. Проте в нас ніколи не було збалансованої політики, лише крайнощі. З одного боку - застаріла радянщина, з іншого - націоналістичні гасла. Так вони і не домовилися.

Доктрина - це науково обґрунтована концепція розвитку України. Навколо неї мають об'єднатися активна частина суспільства, університети, науковці, молодь. Вони відкриють для себе й країни нові можливості в майбутньому - й допрацюють документ.

Доктрину за ініціативи Сергія Тарути розробили науковці Національного університету ім. Тараса Шевченка, "Київського політехнічного інституту", столичного Національного економічного університету, Києво-Могилянської академії та Національного університету біоресурсів і природокористування.

- Ми обрали модель, якої ніколи не було в Україні, - людиноцентричну. Особистість має бути головною цінністю, - продовжує Тарута. - Зараз це не так. Багато українців гинуть на дорогах, на промислових підприємствах, у лікарнях. Але держава за це не відповідає. Україна за показниками гуманістичних цінностей - на передостанніх місцях у світі. Ми пропонуємо, як це можна змінити. Передусім треба підняти роль освіти, науки й культури.

У книжці описані 8 механізмів збалансованого розвитку. Перший - розвиток людського капіталу. Другий - новий суспільний договір. Третій - "розумне врядування", коли держава є сервісом для громадян. Четвертий - мережевізація й кластери економіки. П'ятий - зростання економічної активності людей. Шостий - розвиток креативної економіки, яка базується на інтелектуальному потенціалі. Сьомий - залучення активів, виведених бізнесом з України. Восьмий - стійка інвестиційна безпека.

Версії.cv.ua

Все публикации с упоминанием газеты "Версії"

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины