Газета "Україна молода"


Кожного дня "перемир'я"на Донбасi ми втрачаємо кращих бійців Тарас ЗДОРОВИЛО

Того ранку в Києві, на майдані Незалежності, було чимало фронтовиків, в основному, демобілізованих бійців-"айдарівців", які приїхали до столиці з усіх куточків України, аби віддати останню шану своїм бойовим побратимам. Чоловіки майже всі у військовій формі, їхнi мужні, суворі обличчя сповнені смутку. Труни з тілами загиблих "айдарівців"Миколою Кулібою та Сергієм Баулою привезли вояки, котрі були із загиблими на бойових позиціях у той трагічний травневий день. Через живий коридор присутніх, що, схиливши голови, стали на коліно, труни занесли під колону - символ незалежності України. Відбулися молебень та панахида, а потім і прощання з полеглими. Промов ніхто не виголошував, лише стиха то тут то там було чути скупі спогади фронтовиків. Згодом траурна процесія з труною киянина Сергія Баули вирушила до Лісового кладовища, де бійця провели в останню путь, навіки віддавши рідній землі. Труну з Миколою Кулібою побратими повезли до Рівного, де на центральній площі міста останню шану герою змогли віддати земляки. Народився й виріс Микола у селі Срібне Радивилівського району, що на Рівненщині, де його й поховали 27 травня... Воювали двоє друзiв

Чорною сторінкою в новітню історію України ввійде 23 травня 2016 року: у цей день на фронті - на Донецькому, Луганському та Маріупольському напрямках - українська армія зазнала найбільших втрат за період останнього "перемир'я". Поранень зазнало дев'ятеро вояків, а сімох героїв уже ніколи рідні не дочекаються вдома...

Серед загиблих у той трагічний день були двоє "дідів"-"айдарівців" (адже в батальйоні з липня 2014 року), колишнi майданівці Микола Куліба (Дядя Коля/Батя Рівненський) 1960 р. н. та Сергій Баула (Ворон) 1970 р. н. - обидва з 2-ї "афганської"штурмової роти. Служили в одному взводі, були командирами відділень.

Із багатьох розповідей "айдарівців"у день прощання з героями вдалося скласти iсторiю хлопців i обставини їх загибелі.

Микола Куліба - колишнiй капітан міліції, закінчив Львівське училище МВС. Згодом звільнився з міліційних лав. Просто з Майдану в лютому 2014 року з токсичним бронхітом Микола потрапив у 5-ту столичну лікарню, адже отруївся "завдяки"беркутівським гранатам iз невідомим газом. Як тільки-но трохи підлікувався, одразу повернувся вже на "мирний"Майдан.

Один iз волонтерів розповів, що його рідний брат служив iз "Дядьою Колею", коли потрапив на Луганську ТЕС, i характеризував того як дуже веселу людину: був "душею компанії".

Згадує молодий боєць: "Рівненське відділення майданівців зібралося, й у липні 2014 року хлопці добровольцями поїхали воювати на схід. Вони ввійшли до 2-ї "афганської"штурмової роти в батальйоні "Айдар", яка була створена на "базі"майданівської 8-ї "афганської"сотні. В "Айдарі" - усі патріоти, ідейні люди, й не потрібно було дивитися, що робиться за спиною! Усі хлопці реально воювали й ніхто не боявся!".

Побратими стверджували: Микола був патріотом, i не даремно його називали "Батя Рівненський", адже був справжнім батьком для молодших вояків. Завжди давав корисні поради, передаючи свій бойовий досвід. Навчав хлопців залишатися людьми навіть на війні.

Був добре підготовлений. Свого часу брав участь у локальному протистоянні: воював у Карабасі... "Дядя Коля" - старійшина штурмової афганської роти. І хоча спокійно міг собі сидіти у штабі, адже займався управлінням особового складу, але постійно був на "передку", на "бойових", на вістрі подій.

Сергій Баула. Хлопці казали, що це була людина з "золотими"руками. Сергій постійно усміхався, а коли його питали, чому так, казав, що не може жити інакше - не посміхаючись... Двометровий велетень-"айдарівець"згадував про "Ворона": "У 1990-ті почав займатися меблями - спочатку зробив декілька неймовірних ручних робіт, які вразили спеціалістів. Згодом відкрив уже власну фірму, виготовляючи унікальні речі. Любив "штовхати", вирішувати складні проблеми, але коли все налагоджувалося - втрачав до них інтерес i починав шукати нові труднощі. Таким він був і на війні. Там, де тихо й спокійно, він не бачив собі застосування. Завжди був у гущі подій - у найважчих місцях, точках.

Два тижні тому ми посували нашу лiнiю, вирівнювали територію. Пішли її перевіряти, адже вся була замінована "сепарами"ще у 2014-2015 роках. А з "того"боку нам назустріч вийшло три групи. "Ворон"в авангарді, був годинний бій. У нас лише один "300"-й. У тому бою Сергій зачепив розтяжку, але залишився цілим"...

Високий худорлявий вояк iз прапором у руках розповів, що "Ворон"був "безшабашний". Війни не боявся й постійно "ліз"уперед. Завжди підтримував і прикривав. "Наприклад, у листопаді 2014 року, в Сокольниках, коли втретє штурмували цей населений пункт, ми з Сергієм та іншими хлопцями потрапили в засаду: з посадки по нас впритул, із метрів семи, "врізали"кулемети. Але він тоді не побоявся, а йшов уперед..."

Розповідь продовжив "Кльон" - ще досить молодий чоловік, але повністю сивий...

"Із Сергієм познайомився в серпні 2014 року. Саме тоді ми виїхали в "Айдар". Перед цим зо два тижнi побули на збірному пункті в Харкові. В "Айдарі"дуже здружилися й були разом до лютого 2015-го, потім наші дороги розійшлися... По мобілізації я потрапив на підсилення під Донецький аеропорт, у 93-тю бригаду, а він залишився в батальйоні.

Згодом я демобiлiзувався й уже два місяці, як не в строю. За тиждень до загибелі він мені подзвонив, аби приїхав до нього, щоб знову разом служити- воювати. Я вже й документи подав у воєнкомат, от-от мав iз Сергієм зустрітися...

До речі, "Ворон"був дуже вправним гранатометником - із 400 метрів він влучав у ціль розміром із дорожній знак. Як воїн був дуже відчайдушний i добре підготовлений. Ви ж бачите, скільки людей прийшло попрощатися - це ж неспроста..." - завершив розповідь боєць.

Згадує Володимир Правосудов ("Шторм"): "Із хлопцями з одного взводу, тож були постійно разом. Вони були як усі: ми не ділилися на кращих чи гірших - їли одну пайку, разом воювали...

Пригадується "гаряче"літо 2014 року. Нещодавно, напередодні загибелі, на них подали документи для нагороди за утримання Луганського аеропорту. Тоді, за два тижні боїв за ЛАП, загинуло 49 "айдарівців"... Загалом за ЛАП бої тривали з перервами цілий місяць. Почали ми його брати ще 27 липня - тоді за один день під Георгіївкою загинуло 13 наших бійців. Потім "80"-ка (80-та окрема десантно-штурмова бригада. - Ред.) закріпилася, і ми ще раз уже через них пішли на Новосвітлівку - 13 серпня, а потім і Хрящувате, 14 серпня - тоді за ці два дні полягло ще шестеро "айдарівців". Луганський аеропорт ми утримували до 29 серпня 2014 року, а потім відійшли..."Останнє бойове завдання

Побратими розповідали, що Сергій та Микола хотіли трохи відпочити, пішовши у нетривалі відпустки.

Невисокий молодий боєць небагатослівний: "Скрізь, де стояли поблизу населених пунктів і в Луганській, і в Донецькій областях, пенсіонерам віддавали харчі, а самі були на печиві. Місцевим жителям надавали меддопомогу".

А потім емоційно додав: "Хлопців шкода, таких людей дуже шкода!.. Це неправильно! Не хочуть у нашій ВР, та й інші можновладці думати головою, їм лише гроші потрібні. А сюди, на Майдан, попрощатися з хлопцями - хоч би один iз "небожителів"прийшов.

На те, що робиться, скільки людей загинуло, вони закривають очі. Перемир'я немає!!! Війна продовжується. Як "крили"нас забороненими снарядами, так і "криють"дотепер. А наші все повідводили...".

Згадував про побратимів i розповідав про проблеми батальйону командир взводу, кремезний вояк: "Не раз нашому батальйону доводилося приходити на нове, "голе"місце поблизу посадок i починати все з "нуля". Неприємно - ставлення до армії: адже ніякого інженерного забезпечення не було й немає. З 2014 року майже всі фортифікаційні споруди викопували лише руками, лише раз на"29"-му вдалося "вибити"інженерну службу, допомогли технікою. А зазвичай хлопці стоять на посту й паралельно ще копають бліндажі і т.п. по ночах, аби не "засвітити"свої укріплені позиції.

Зараз на сході постійно сильні дощі, уявіть, що там в окопах робиться. Хлопці сидять мокрими, зміни немає. А те, що по телевiзору розказують... От Нацгвардію вдягають добре, вони випещені. Та й техніка у них хороша й нова. А нашим як дали форму-"піксельку" - і все, ніякого змінного одягу ніхто не бачив. Валянки, в яких наші хлопці там сидять, й усе інше, - волонтерський одяг. Соромно за нашу армію!..

Розказують про "натовські"стандарти. Які там стандарти - що там одяг, та в нас поламана, недобита техніка, ті ж БМП - "убиті". Правду говорити бояться! Та "натовський"вояк відмовиться служити при таких умовах. У нас у роті - два "УРАЛ"-и... з Майдану, й волонтерські легкові машини, які держава хоче у нас забрати - не давши фактично нічого. Хіба-що "ЗІЛ", до якого треба під бак вішати відро, бо паливо витікає. То нехай держава назад собі його забирає, бо все одно на ньому ніхто не їздить!

...У той трагічний день наш безпілотник чомусь утратив управління й упав у полі на "сепарських"позиціях, поблизу Тарамчука (Мар'їнський район, що на Донеччині. - Ред.). Розвідка попросила хлопців, аби допомогли - забрали дрон. Вони вдвох і виїхали на "легковушці"... По рації їм устигли крикнути, що саме там міни, тож якби вони розвернулися назад... А так наїхали на міну: передні колеса проскочили, а задні - ні! Можете на фото біля Стели подивитися, що залишилося від їхнього Nissan - розірваний вщент...

У Сергія недавно був день народження, відзначали 46-річчя - заради цього його зняли з позицій, це було в Славному. Ми сиділи на лавці, він згадував свою молодість - службу, ще при "Союзі", на кордоні з Афганістаном. Потім раптом сказав, що восени треба буде звільнятися з армії..."

P.S.

І знову втрати: 27 травня під Старогнатівкою загинув бойовий офіцер - комбат 72-ї окремої механізованої бригади Андрій Жук. Із ним 29 травня також відбулося прощання на майдані Незалежності. У день прощання з героєм на фронті полягло ще п'ятеро українських вояків... Ось таке "перемир'я"під час АТО. Чи все ж війна без правил?

Україна молода


Тетяна ЗІНЧЕНКО

Коли розрізати червону соковиту ягоду у формі сердечка навпіл і з'їсти ці половинки парі, така пара закохується один в одного відразу і надовго. Напевне, назавжди - це вже мої роздуми при читанні давньої легенди про Римську імперію, де полуницю вважали символом богині Венери і загальновизнаним афродизіаком. А відлуння Середньовіччя - це візерунки з полуниці на вівтарях у церквах і соборах - як символу праведності та досконалості. Інші легенди - про полуничні ванни красунь, які жили багато віків до нас, але володіли магією вічної молодості. Така вона, сила цієї смачної ягоди - полуниці або ж трускавки, як iз любов'ю називають її сучасники. Отож користь її приймемо як аксіому - навіщо доводити те, що очевидне? Хоча заради справедливості треба нагадати поради дієтологів: 100 г полуниці на день - наша денна норма вітаміну С. З полуниці добре починати свій день - вона нормалізує обмін речовин, додає настрою, аромату і кольору новому дню. Десертом iз неї добре і закінчувати день - вона малокалорійна, заспокоює, насичує. Ягідна радість iз сметаною

Отож на всіх городах,та і на базарних рядах також, нині у фаворі - полуниця. Не хочеться пропускати жодного дня цього благодатного сезону: їсти її просто так, готувати з нею десерти, пекти пироги,варити вареники, супи, нарізати салати. Ніщо так не збуджує кулінарну фантазію, як полуниця: барвиста ягода сама по собі сприяє настрою. Отож хочете -помийте ягоди під проточною водою і вже смакуйте ними на здоров'я, а хочете - організуйте собі незабутній день чи вечір iз полуничним присмаком. Мій колега Сергій, приміром, відразу ж диктує просту і незаморочливу "формулу"свого улюбленого полуничного десерту "полуниця + сметана = йогурт", і всі відразу погоджуються з тим, що такий десерт уже став полуничною класикою. У чоловіків усе простіше, особливо в кулінарії, а от дівчата вже уточнюють свої нюанси цієї "класики": сметану треба замінити йогуртом, і тоді все стане на свої місця. "Тільки з вершками і цукровою пудрою!" - розпалювали апетит мої племінниці. Кожному, як говориться, своє, а я десь надибала на висновки вчених iз Ноттінгемського університету, які вивели формулу ідеального смакового поєднання полуниці з вершками: для того щоб повністю насолодитися смаковими якостями страви, потрібно сім ягідок полуниці - приблизно 210 г - і 105 г вершків. До того ж у ході цього дослідження виявилося, що найкраще доповнення до полуниці - йогурт, iз тим поясненням, що смак йогурту дозволяє повною мірою відчути аромат ягід. "Проста полунична класика" - і полуниці, запечені з вершками

Улюблене зі студентства - свято душі, радість від чергового подоланого іспиту, зустріч літа - цей список кожен може продовжити, втім, такі приємні миттєвості і снують власну історію найкращих спогадів. Миєте полуниці, розкладаєте на змащене маслом чи викладене пекарським папером деко, викладаєте поверху крем iз білка, цукрової пудри, лимонного соку (інгредієнти беруться на око: цукрова пудра - скільки ви звикли і дозволяєте собі у випічці, білків - з 2-3 яєць на півкілограма полуниці, лимонного соку - кілька крапель, ваніліну - на кінчику ножа). Зверху, за бажанням, можна горішки, мигдальну чи кокосову стружку, цукати чи насіння, не забувайте,що полуниця любить тих, хто не стомлюється фантазувати. І в духовку - до ледь рум'яної скоринки вершків. І влаштовуйте полуничну вечірку!

А ще із швидких, але дуже смачних полуничних рецептів, з особливим акцентом на корисність, треба згадати полуничне смузі і відразу ж його приготувати, бо це просто. Такий сніданок вас справді не підведе. Візьміть по склянці кефіру і полуниці (почищеної і помитої), столову ложку вівсяних пластівців (які не потребують варіння), чайну ложку меду і половину чайної ложки насіння льону і збийте в блендері.

Насолоджуйтеся, це літо, друзі! ПРО ЗАПАС

Різні способи зберегти ягоди на зиму

Полуниця не втрачає свого аромату та барвистості і взимку, особливо заморожена. Тому вже зараз потрібно подбати і про довгі зимові вечори з полуничкою. Якщо її заморозити - взимку буде запашний кисіль, чи літній пиріг, чи десерт, коктейль, каша чи смузі. Полуницю потрібно помити, посушити і подрібнити - можна блендером, а краще - перетерти через пластмасове сито, так вона збереже свій колір найкраще. Перемішати з цукром (на 1 кг полуничної маси - 0, 5 кг цукру), розкласти в пластмасові харчові контейнери і відправити у морозилку. (До речі, якщо заморозити хочеться всього і багато, а контейнерів не вистачає,виливайте підготовлену масу в целофанові харчові пакети, викладайте їх у ті контейнери,що є, і дочекайтеся, поки вони заморозяться. А потім акуратно витягуйте пакетики з контейнера і викладайте у морозилці один на інший, неначе цеглинки - таким чином і місця в морозилці буде більше, і контейнери звільняться).

Джем iз полуниць - те, що обов'язково має бути на зиму! Почистіть ягоди, помийте їх і засипте цукром у пропорції 1:1. Залиште постояти ніч, щоб утворився сік, а зранку ставте спочатку на півгодинки на повільний, а потім - на сильніший вогонь. Наприкінці на ягоди витисніть сік лимона, а кому подобається полуниця ванільна - вкиньте дрібку ваніліну. Не забувайте час від часу помішувати вариво і знімати піну. Хто хоче, щоб колір джему i його аромат збереглися максимально природними і на довший термін, варіть джем за три прийоми по 10 хвилин, даючи перерву на час, поки він остаточно прохолоне. Готовність джему легко визначити за краплею: час знімати тоді, коли вона не розтікається по тарілці. Насамкінець смакоту розливають у стерилізовані банки і закручують. Перевертати банки не потрібно.

Полуничне желе з агар-агаром - те, що я спробувала минулого року вперше і що мені дуже сподобалося. Знаючи про корисність агар-агару (морські водорості, страви з ним не тануть у теплі і з нього вдаються чудові заготовки) і полюбляючи як полуницю, так і мармелад, я вирішила поекспериментувати. Експеримент був більш ніж вдалим, тому буду готувати таку смакоту знову. На кілограм полуниці (перебраної, помитої і висушеної) потрібно 700 г цукру і 4 чайні ложки агар-агару (продається в супермаркетах і аптеках). Полуницю перемішати з цукром і почекати, поки вона пустить сік (3-4 години). Потiм довести її докипіння, знімаючи піну і помішуючи, і варити на повільному вогні 5 хвилин). Агар-агар розчинити в теплій воді (третина склянки) на 10 хвилин, а потiм вилити у варення. Прокип'ятити на повільному вогні варення ще 5 хвилин, розлити по баночках, а як захолоне - закрити кришками і поставити в холодильник. Зберігається довго - може і всю зиму, але тільки в тих, у кого сила волі натренована дозувати смакоту. Чудовий полуничний мармелад готовий!

Україна молода


Радіоведуча-поетеса Оксамитка Блажевська вміє готувати й подавати Тетяна ЗІНЧЕНКО

Як втілюються мрії (і не лише полуничні, просто полуниця сприяє втіленню мрій) - ділиться своїми міркуваннями радіоведуча програм НРКУ і поетеса Оксамитка Блажевська. Власне, з її полуничного пирога, який вона спекла на власний день народження, і почався мій новий полуничний сезон. Пиріг був настільки смачний, ароматний і простий водночас, що в мене також з'явилася мрія: аби полуничний сезон тривав нескінченно.

Слава про Оксамитчин полуничний пиріг розлетілася так швидко, як червоніють зараз на грядках полуниці. Свій рецепт радіоведуча не стомлюється повторювати всім "спраглим", не приховуючи, що сама у захваті від полуничної випічки. "Давно мріяла таку смакоту приготувати. І от це нарешті сталося, - розказує, як просто втілити мрію в життя Оксамитка. - І це не тільки смакота: цей пиріг має пречудовий спокусливий вигляд - так і хочеться його скуштувати.

Внизу має бути тісто, потім на нього викладають полуниці, а зверху треба полити сметанною заливкою. Для тіста потрібні такі інгредієнти: 200 грамів борошна (я брала цільнозернове, але можна й звичайне вищого сорту, тоді тісто буде світлішим), 100 грамів вершкового масла, яйце, столову ложку цукру. Для начинки потрібно: 300-400 грамів полуниці, 300 г сметани жирністю 15-20%, 3 яйця, 80-100 г цукру, чайну ложку ванільного цукру, 2 столові ложки борошна".

Спочатку готуємо тісто, продовжує Оксамитка. Вершкове масло ріжемо на маленькі шматочки і змішуємо з борошном. Має вийти крихке тісто. Робимо невеличке заглиблення в тісті, вбиваємо туди яйце, додаємо зверху цукру. Починаємо потроху розмішувати, спочатку яйце з цукром, потім - iз борошном. Спочатку тісто може прилипати до рук і розсипатися на шматочки, але чим далі ви його вимішуєте, тим воно більше злипається всередині. Замішане тісто скачати в кулю, загорнути в харчову плівку і покласти на півгодини в холодильник. Поки тісто охолоджується, беремо полуницю, добре промиваємо її під водою, відриваємо листочки і даємо їй обсохнути на пергаментному папері. Потім полуницю можна порізати на половинки або четвертинки. Далі готуємо сметанну заливку для пирога. У мисці збиваємо вінчиком чи міксером яйця, цукор і ванільний цукор. Потім додаємо сметану і борошно, і ще раз добре збиваємо. Дістаємо тісто з холодильника і викладаємо у форму для випічки, при цьому зробивши бортики. На тісто викладаємо полуницю і заливаємо сметанною заливкою. Ставимо полуничний пиріг у розігріту до 180- 200 градусів духовку. Випікаємо пиріг приблизно 45-50 хвилин. Заливка ще може бути м'яка, але не хвилюйтеся: вона застигне повністю, коли пиріг охолоне.

А ще Оксамитка Блажевська радить скуштувати літній торт рибалки. Добре рибалкам - такий чудовий торт їм присвячений! Утім такий може приготувати кожен. Це дуже смачний торт, для приготування якого духовка не потрібна. Просто треба мати кілька інгредієнтів, а саме: 100 г вершкового масла, 300 г вівсяного печива, 200 мл вершків 30% жирності (можна брати й 20%), 2 чайні ложки ванільного цукру, півкілограма свіжих полуниць.

Спочатку треба розтопити масло і почекати, поки воно охолоне. Тим часом можна покришити печиво. Змішуєте печивні крихти з маслом до однорідної консистенції. Викладаєте в круглу форму з пергаментним папером, робите бортики. І ставите на годину в холодильник. Тим часом збиваєте міксером вершки, додаєте до них ванільний цукор. Очищуєте полуницю і нарізаєте скибочками. Коли тісто з печива і масла охолоне, викладаєте частину полуниць у форму, вкриваєте збитими вершками і прикрашаєте рештою полуниць. Смачного! Це справді дуже смачно!

Полуничний крамбл - ще один з улюблених полуничних "мрій"поетеси. "Крамбл - це традиційний англійський десерт, який я для себе відкрила рік тому, просто замовивши в одному кафе десерт із такою назвою, - каже вона. - Виявляється, його дуже легко приготувати вдома. І не лише з полуницею, а й з чорницею, смородиною, суницями. Цей десерт складається з трьох шарів: нижній - це полуниця, середній - тісто-крихта, і верхній - морозиво. Уявили такий кулінарний шедевр? Тож приступайте до його приготування. Складники такі: 500 г полуниці, одна четверта чайної ложки кориці, 3 столові ложки цукру, дві третини склянки борошна, 50 г вершкового масла, цукрова пудра, лимонний сік.

Змішуємо корицю, цукор і борошно. Нарізаємо в цю суміш шматочками охолоджене вершкове масло. Змішуємо все до стану крихти. Форму або змащуємо вершковим маслом, або кладемо туди пергаментний папір, тоді змащувати не потрібно. Вимиту і обсушену полуницю викладаємо у форму, перед цим розрізавши великі ягоди на 2-3 частини. Посипаємо зверху цукровою пудрою і поливаємо трошки лимонним соком. На полуницю викладаємо пісочну крихту і ставимо в розігріту духовку. Запікаємо при температурі 180-200 градусів 15- 20 хвилин до золотистого кольору. Коли подаємо на стіл, додаємо зверху кульку морозива.

Смачного!

Україна молода

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины