Газета 'Народна армія'


У наш час жінки зламали стереотипи про те, що служба в армії є суто чоловічою справою. Нині представниць прекрасної статі можна побачити і серед артилеристів, десантників, навіть серед льотчиків. Чимало з них є сьогодні й на передовій у районі АТО. Жінки додають сили та витримки чоловікам, зміцнюють їхній бойовий дух і нерідко є зразком у виконанні військового обов'язку й прояву мужності.

Підкреслюючи роль жінок-військовослужбовців, їхнє прагнення нарівні з чоловіками стояти на захисті Батьківщини, у Збройних Силах України проходить Всеармійський конкурс серед військових медиків "Берегиня в погонах - 2018"під гаслом: "Жіноча краса в однострої рятує життя".

Конкурс "Берегиня в погонах"відрізняється від традиційних регіональних або всеукраїнських конкурсів краси. Журі не тільки визначає переможниць за зовнішніми даними, а й передусім оцінює їхню професійну підготовку. Словом, "Міс у погонах"має бути "на голову вищою", ніж просто "Міс-чарівність".

Цьогорічний конкурс проходитиме в два етапи. Перший - регіональний: змагання з професійної майстерності, фізичної підготовки та жіночої вроди у військових частинах, військово-медичних закладах та установах ЗС України.

Конкурсантки (серед лікарів і медичних сестер) змагатимуться з фахової та фізичної підготовки, а також виявлятимуть свої творчі здібності. За рівної кількості отриманих балів перевагу віддаватимуть учасницям АТО.

За підсумками регіональних змагань "Народна армія"опублікує на своїх сторінках та на сайті газети фото переможниць першого етапу конкурсу, а також короткі розповіді про них.

Звертаємо увагу на те, що для публікації в газеті "Народна армія"інформації про переможниць першого (регіонального) етапу конкурсу потрібно надіслати в редакцію (на електронну адресу: n_army@army.kiev.ua) кольорові фотокартки портретного формату (у військовому однострої) до 25 травня 2018 року й надати дані про вік, освіту, посаду, вислугу років на військовій службі, сімейний стан, уподобання конкурсантки, а також її контактний телефон.

Другий, фінальний, етап конкурсу та оголошення переможниць відбудеться напередодні Дня медичного працівника України на початку червня 2018 року.

У фінальній частині конкурсу переможниць визначатимуть за професійною підготовкою (знання та навички з тактичної медицини, медицини невідкладних станів, організації медичного забезпечення ЗС України); фізичною підготовкою (віджимання від підлоги, плавання тощо); творчим конкурсом; конкурсом-презентацією; інтелектуальним бліц-опитуванням; дефіле у вечірніх сукнях.

Лейтенант медичної служби Антоніна Мельник - начальник офтальмологічного відділення Військового медичного госпіталю міста Житомир. Переможниця регіонального етапу конкурсу "Берегиня в погонах-2018"в своєму колективі

Молодший лейтенант медичної служби Вікторія Хухлей - слухач Української військово-медичної академії. "Щаслива, що продовжила сімейну лікарську династію та водночас здійснила давню мрію - бути військовою!" - говорить вона

Старший сержант служби за контрактом Лариса Євмещенко - старша медична сестра терапевтичного відділення військового госпіталю міста Біла Церква. "Коли у мого народу біда, вирішила змінити підбори на берці і пліч-о-пліч з українськими воїнами стояти на захисті Батьківщини!"

Старший солдат-медик Вікторія Гальченко - медична сестра відділення функціональної діагностики військового мобільного госпіталю. Уже у 18 років ця тендітна дівчина вдягнула військовий однострій та вирушила на передову рятувати життя українських захисників

Сержант служби за контрактом Тетяна Пінчук - операційна сестра хірургічного відділення Військового медичного госпіталю міста Житомир. Одна з фіналісток регіонального етапу конкурсу "Берегиня в погонах-2018"

Старший солдат військової служби за контрактом Інна Стельмах - медична сестра отоларингологічного відділення Хмельницького військового гарнізонного шпиталю. Переможниця регіонального етапу конкурсу "Берегиня в погонах-2018"

Народна армія


Першим літаком 5-го покоління, прийнятим на озброєння (2005 р.), став американський F-22 Raptor. Із 2015 року до складу повітряних сил різних країн почав надходити ще один літак виробництва США - F-35 Lightning II в різних модифікаціях. Загалом над створенням власних літаків п'ятого покоління ведеться робота ледь не в усіх провідних авіаційних державах світу. Варто відзначити кілька крилатих машин. Це, зокрема, російські Су-57 (Т-50 або ПАК ФА) та МіГ 1.44, китайські J-20 та J-31 і японський Mitsubishi ATD-X. Крім того, розробкою аналогічних за класом концептів займаються ще кілька країн: спільно Південна Корея та Індонезія (перспективний винищувач має назву KF-X), Туреччина (TF-X), Іран (Qaher F- 313) та Індія (FGFA та AMCA, щоправда, останній проект призупинено 2014 року)

Роботи над цими перспективними літаками у світі розпочато ще наприкінці минулого століття. За задумом розробників, новим літакам належало мати значно вищий бойовий потенціал, ніж був у попередників. Але головною відмінністю мали стати принципово інші, ніж у старших крилатих побратимів, характеристики.

Тож які відмінні параметри літаків, що дають підстави віднести їх до 5-го покоління? Таких чимало: мінімальна помітність літака в радіолокаційному та інфрачервоному діапазонах у поєднанні з пасивними методами отримання інформації бортовими датчиками, а також на режими підвищеної прихованості.
багатофункціональність (висока бойова ефективність при ураженні повітряних, наземних і надводних цілей); надманевреність та політ на надзвукових швидкостях без використання форсажу; наявність кругової інформаційної системи; здатність здійснювати всеракурсний обстріл цілей у ближньому повітряному бою, а також вести багатоканальну ракетну стрільбу при веденні бою на великих відстанях; автоматизація управління бортовими інформаційними системами і системами перешкод; підвищена бойова автономність шляхом встановлення в кабіні одномісного літака індикатора тактичної обстановки з можливістю мікшування інформації, а також використання систем телекодового обміну інформацією із зовнішніми джерелами; аеродинаміка та бортові системи мають забезпечувати можливість зміни кутової орієнтації і траєкторії руху літака без яких-небудь відчутних запізнень; літак має витримувати значні похибки в пілотуванні в широкому діапазоні умов польоту; автоматизована система управління на рівні виконання тактичних завдань з експертним режимом "на допомогу льотчику".

Mitsubishi X-2 Shinshin ("Розум і тіло"), Японія

У Країні вранішнього сонця роботи над створенням власного винищувача 5-го покоління розпочато 2004 року. Літак розроблено фахівцями Технічного проектно-конструкторського інституту (TRDI) Міністерства оборони Японії, а контракт на його виготовлення надано компанії Mitsubishi Heavy Industries. У свій перший політ прототип винищувача X-2 піднявся в небо 22 квітня 2016 року з аеродрому Нагоя.

Загалом Shinshin буде використовуватися як демонстратор і дослідний прототип, щоб визначити життєздатність японських передових технологій для винищувачів п'ятого покоління. Більшість систем новітнього японського літака перебувають на стадії розробки чи глибоко засекречені урядом. Але відомо, що найбільш інноваційною частиною Х-2 буде система самовідновлення Self-Repairing Flight Control Capability. За задумом розробників, вона дозволить виявляти й ідентифікувати будь-які несправності чи пошкодження та адаптувати систему управління, аби зберегти максимально можливий контроль над літальним апаратом.

Су-57 РФ

Су-57 належить до винищувачів важкого класу і призначений для заміни літаків Су-27.

Перспективний російський винищувач 5-го покоління від ДКБ ім. П.О. Сухого (заводський індекс Т-50) свій перший політ здійснив 29 січня 2010 року. Серійне виробництво літака розпочнеться орієнтовно у 2018-2019 роках. З 2023 року на літак планується встановити новий двигун.

Озброєння Су-57 може розміщуватись як на внутрішніх, так і на зовнішніх підвісках. На нього встановлено нову РЛС з активною фазованою антенною решіткою із великою дальністю виявлення цілей. Літак обладнаний навігаційною системою GPS/ГЛОНАСС навігації, а також системами РЕР, РЕБ, пригнічення ІЧ ГСН і дистанційних підривників ракет ворога.

Вартість програми розробки - $2,8 млрд.

F-22 Raptor ("Хижак") США

Цей літак компанії Lockheed Martin став першим винищувачем 5-го покоління, прийнятим на озброєння.

Реалізація програми зі створення F-22 припала на початок 80-х років минулого століття. Перший політ на винищувачі було здійснено 7 вересня 1997 року, а через вісім років (2005 р.) літак надійшов на озброєння.

Raptor виготовлений за технологією "стелс". Він озброєний 20-мм гарматою М61А2 Vulcan із боєкомплектом 480 снарядів. Максимальне корисне навантаження - до 10,3 тонни. Залежно від завдань літак може бути оснащений різноманітними ракетами і бомбами нового покоління із системою інерціально- супутникового наведення.

F-22 є найдорожчим літаком-винищувачем за всю історію: за даними Головного контрольного управління США, на кінець 2010 року повна ціна одного літака F- 22 (з урахуванням вартості програми розробки) сягнула 411 700 000 доларів.

F-35 Lightning II ("Блискавка") США

Ще один представник літаків 5-го покоління - легкий американський винищувач- бомбардувальник F-35 Lightning II, розроблений американською фірмою Lockheed Martin Aeronautics Company. Виготовляється у трьох варіантах - F- 35A - звичайний, F-35B - з укороченим зльотом і вертикальною посадкою та F- 35C - палубний (короткий зліт за допомогою катапульти та посадка з використанням аерофінішера).

Цей літак виявився найменшим з усіх наявних у своєму класі, його довжина лише 15,5 метра, висота - 5,8 метра, а розмах крил - 10 метрів.

Для F-35 спеціально розроблений дисплейний шолом, який дозволяє пілоту "бачити крізь кабіну".

На відміну від F-22, F-35 призначений не тільки для США. Винищувачі постачаються для повітряних сил Великої Британії, Австралії, Туреччини, Італії, Канади, Норвегії, Ізраїлю, Японії, Південної Кореї, Нідерландів і Данії.

J-31 Shenyang ("Кречет"), КНР

Про цей перспективний літак із Піднебесної так само мало інформації, як і про його старшого "брата" J-20. Загалом корпорація-розробник Shenyang Aircraft Corporation позиціонувала своє дітище як винищувач для експорту.

На думку західних експертів, судячи з посиленої передньої стійки шасі з подвійним колесом і двома великими площинами хвостового оперення, яке допомагає збільшити вертикальну стійкість, "Кречет"буде адаптований до експлуатації з авіаносців. Це дозволяє припустити, що J-31 був задуманий свого часу для оснащення перспективного авіаційного крила, яке базуватиметься на одному з китайських авіаносців.

МіГ 1.44 РФ

МіГ 1.44 - дослідно-експериментальний прототип винищувача 5-го покоління, обладнаного двигунами з керованим вектором тяги АЛ-41Ф. Розробку літака розпочато ще у 1980-х роках, у ньому передбачалося широке застосування технологій "стелс".

Розпад СРСР, а також низка фінансових скандалів у МАВО-МіГ поставили хрест на МіГ 1.44. Деяких експерти вважають, що певні технології та загальні види літака були передані Китаю. У червні 2015 року АТ РСК "МіГ"оголосило про відновлення робіт за проектом легкого перспективного винищувача, в основу яких покладено напрацювання за проектом 1.44.

J-20 Chengdu ("Чорний орел") КНР

J-20 Chengdu - перший китайський винищувач важкого класу, розроблений компанією Chengdu Aerospace Corporation. "Чорний орел"виготовлений за схемою "качка"і містить значну кількість елементів, схожих на такі ж, як у російського літака МіГ 1.44, так й американських винищувачів 5-го покоління F-22 та F-35. 9 березня 2017 року китайські офіційні особи підтвердили, що J-20 надійшов на озброєння Повітряних сил Народно-визвольної армії, але й до сьогодні його тактико-технічні характеристики, а також перспективне озброєння тримають у таємниці.

Андрій ЯЦИК, "Народна армія"

Народна армія


Сім'я Струтинських завдячує своїм виникненням війську. Саме у військовій частині Євген і Валентина познайомилися, а згодом стали подружжям

Алтестове. Нещодавно назва цього невеличкого населеного пункту, що на Одещині, була, як то кажуть, у тренді. На жаль, негативному... Побувавши у відрядженні в тамтешньому гарнізоні, наш кореспондент прожив там дві доби та ознайомився з особливостями служби на місці. Особливо вразили молоді офіцери, зокрема їхнє ставлення до служби, відданість частині та готовність долати всі перешкоди, з якими часто-густо стикаються їхні сім'ї

Як на мене, цей гарнізон знаковий з усіх поглядів. У цій частині в око одразу впадає світлий відремонтований вестибюль. На стіні - оригінальна емблема полку з гаслом"Обрані долею. Слабких немає". (Пізніше, коли від'їжджав, ці слова знову привернули увагу, і я навіть здивувався, наскільки точно вони відображають сутність цього військового колективу). Більшість інших приміщень цієї будівлі ще чекає своєї черги на відновлення...

- До нашого заїзду це військове містечко не експлуатували більше як 20 років, - розповідає т. в. о. заступника командира полку по роботі з особовим складом лейтенант Валентина Струтинська. - На сьогодні вдалося відновити водопостачання, електроживлення, відремонтувати казарми для строковиків, їдальню, частину робочих кабінетів штабу, замінити частину вікон на металопластикові. Однак...

Насправді її неважко зрозуміти. Темні стіни й стелі, які подекуди протікають, справляють гнітюче враження. Щоправда, тут не скиглять, адже бачать поступальний рух до поліпшення. Напередодні зими встановили твердопаливний котел, який обігрівав половину першого поверху. У решти приміщень узимку працювали буржуйки та електрокалорифери. До речі, через перевантаження мережі тут часто вимикали світло. У день мого перебування світла не було півдня.

Лейтенант Валентина Струтинська говорить прямо: у кабінетах свого відділення ремонт робили власноруч. Щоб у військовій частині створити пристойні умови, потрібні значні кошти та чимало часу.

- Почали шукати меценатів. Урешті-решт я знайшла підприємців в Одесі, порядних, абсолютно непублічних і таких, що вболівають за армію, - розповідає Валентина Валеріївна. - Вони передали нам будматеріалів на понад 30 тисяч гривень.

Тепер відділ по роботі з особовим складом має повноцінну робочу кімнату, поруч - приміщення під бібліотеку. Над останньою, щоправда, ще доведеться попрацювати. Валентині Струтинській пощастило із чоловіком Євгеном: старший прапорщик має золоті руки.

До речі, ця молода сім'я завдячує своїм виникненням цій новоствореній військовій частині. Валентина Струтинська, колишній працівник військкомату, нарешті домоглася призову на військову службу, бо вважала, що в нелегкий час для України має бути саме в бойовій частині. Тому погодилась не роздумуючи на першу ж посаду, яку їй запропонували. Не знала, наскільки доленосним буде це рішення.

- Я побачив її на залізничному вокзалі, де зустрічав офіцерське поповнення, і відразу закохався, - очі старшого прапорщика Євгена Струтинського, які сяяли, не залишають жодного сумніву стосовно щирості його слів. - Тепер Валентина Валеріївна (а саме так і не інакше звертаються до пані лейтенанта в частині) виконує обов'язки заступника командира, а я так і залишаюся начальником клубу.

Скромність чоловіка-щасливця вражає, адже в недалекому минулому він - досвідчений військовий моряк, який служив на флагмані ВМС України "Гетьман Сагайдачний". Уродженець нині окупованої Горлівки, він марив морем і згодом свою мрію втілив у життя. Коли в Крим цинічно зайшли "зелені чоловічки", він повернувся в Одесу. А звідти після нетривалої відпустки з відвідинами матері та родичів у рідному місті, яке вже кипіло сепаратизмом та яке він не впізнавав, рішуче вирушив у район АТО в складі українського підрозділу.

- Дружину вважаю подарунком долі, адже з її появою моє життя набуло нового змісту, - стверджує Євген. - Ми разом служимо в одній частині, уболіваємо за неї й мріємо про визволення Донбасу з облуди "руского міра".

Нині на тендітних плечах Валентини Струтинської - старшого офіцера відділу по роботі з особовим складом, за сумісництвом прес-офіцера та голови житлової комісії полку - безліч обов'язків.

Відремонтувавши кабінет, вона взялася за проблему з оргтехнікою. Допомогла українська діаспора в Італії. З учасниками волонтерської організації "Оргкомітет Євромайдан у Римі"лейтенант Валентина Струтинська познайомилась під час щорічного військового міжнародного паломництва в Люрд. Бачачи, як вона переймається службою, українці в Італії зробили виняток, і вперше гуманітарна допомога пішла не в район АТО, а в невідоме їм (на той час) Алтестове. Комп'ютери, монітори, принтери та інше приладдя…

- Діаспора нам навіть пересилку оплатила, - розповідає Валентина Валеріївна. - Це було щастям, адже так важливо, коли відчуваєш реальну підтримку й повагу до справи, яку ти робиш.

Настрій Струтинської стає зрозумілим, коли бачиш чимало складнощів, з якими доводиться чи не щодня стикатися тут військовослужбовцям. Парк частини та управління - за кільканадцять кілометрів одне від одного. Маршрутка - чотири рази на день. Змінився військовослужбовець із наряду, а добратися до ППД проблемно. Тут служить чимало учасників АТО. Зайде в маршрутку з двадцятеро таких, і хто ж їх повезе? Громадський транспорт ледве справляється із цивільними. Коли водії маршрутки бачать людей в одностроях, то нерідко проїжджають повз зупинку.

Аби добитися підтримки з боку місцевої влади, т. в. о. заступника командира по роботі з особовим складом Струтинська намагалася реалізувати Указ Президента України про шефську допомогу військовим частинам ЗС України. У різні інстанції полетіли листи з проханням уключити їх у списки підшефних частин. Однак не склалося: у відповідь - відписки на кшталт "Не маємо змоги...", "Не наша територія". Зрештою командир частини, бойовий полковник, який пройшов АТО, на одній із таких відповідей розмашисто вивів: "Досить принижуватись!!!"

Лейтенант Валентина Струтинська ніяк не збагне:

- Як же це так, адже згідно з децентралізацією військова частина на теренах територіальної громади - то справжній подарунок. Із грошового забезпечення сплачує чималий податок у місцеві бюджети...

Тільки нещодавно в районі звернули увагу на реактивників, зголосилися взяти шефство над ними й допомогти коштами. Тож іще один "редут"подолано. Зрештою, як і в справі з присвоєнням у кінці минулого року частині поштової адреси. Саме тоді нарешті було розпочато реєстрацію військовослужбовців при військовій частині, що згодом дало їм змогу стати на житловий облік. Нині в черзі - 36 безквартирних. Ефект від спільної праці Струтинська відчула лише тоді, коли офіцери почали отримувати компенсацію за піднайом квартир. В обласному центрі вартість оренди квартири - від 5 тис. грн, в Алтестовому - 2-3 тис. грн. Вартість проїзду з Одеси до містечка в середньому на місяць становить 1000 грн, а до ППД плюс іще сотня. Звісно, такі витрати були болісні для сімейних бюджетів. Тепер вдалося дещо зняти напруження.

Ще одне питання, яким переймається Струтинська: улаштування дітей військовослужбовців у дитячий садок. У Дачному (поблизу Алтестового) лише один дошкільний освітній заклад на 70 місць. Нині він переповнений дітьми місцевих мешканців. Куди розмістити 87 дітей військових?..

- Сьогодні головне - подолати плинність кадрів, а для цього потрібно забезпечити первинні потреби, - зазначає Валентина Валеріївна. - Прикро, адже часто-густо йдуть найдосвідченіші. І це за некомплекту офіцерського складу. На порядку денному також працевлаштування членів сімей військовослужбовців, організація якісного відпочинку й дозвілля строковиків і контрактників, налагодження медичного забезпечення, забезпечення особового складу пільговими путівками в санаторії.

Дивуюся молодому офіцерові:

- Звідки знання та силу черпаєте?

У відповідь лейтенант лише скромно всміхається:

- Я все швидко вивчаю. Маю досвід військкоматівської роботи. Вивчаю керівні документи, себе розвиваю. А ще завжди мрію...

Руслан ТКАЧУК, "Народна армія"

Народна армія

Все публикации с упоминанием газеты "Народна армія"

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины