Газета 'Народна армія'


За китайським календарем, 2018 рік пройде під заступництвом Жовтої Земляної Собаки. Цю тварину вважають дуже добрим і відданим другом людини

Новий символ набуде чинності не з 1 січня, це відбудеться з настанням китайського нового року - 16 лютого. Важливо, що 2018 року зміниться не лише символ, а й стихія. Тепер замість вогню буде спокійніша стихія - земля.

Жовту Собаку вважають доброю, чесною, розумною, відданою, виконавчою та м'якою. На Сході кажуть, що вона завжди була другом і союзником людини. Цей колір сам по собі дуже приємний. Узагалі завжди радісно, коли холодна пора року має яскраві відтінки.

Він добре поєднується з білим і коричневим, тому вже зараз можете думати над новорічним вбранням для всієї родини. Але пам'ятайте, що Собака не любить зайву розкіш, тому про паєтки краще забути.

2018 рік під символом Жовтої Собаки має пройти досить спокійно, але плідно. У родині буде мир і процвітання. У коханні - позитивні відповіді й теплі почуття. Але якщо людина хоче наступного року досягти успіхів, вона має стати вимогливішою до себе. Так само потрібно буде відмовляти собі в деяких задоволеннях і привчитися до дисципліни.

Крім цього, треба сказати, що Жовта Собака - дуже справедливий символ. Ваш дохід буде повністю залежати від докладених зусиль.

Якщо вірити астрологам, то в рік Собаки конфлікти вляжуться, війни припиняться, і нарешті запанує мир, взаєморозуміння та спокій.

Які страви мають бути на новорічному столі

Якщо ви хочете привернути увагу Жовтої Земляної Собаки, слід подумати над тим, як зустріти 2018 рік і що подати на стіл. Тож нині саме час скласти правильне меню для новорічного столу, щоб привернути в дім удачу й порадувати символ наступного року. Собаки невибагливі до їжі, але люблять м'ясо. Обов'язково приготуйте кілька нескладних м'ясних страв. Щоб догодити смакові цієї тварини, можна приготувати запечену рульку, курку або кролика, а також м'ясо по-французьки. Можна порадувати своїх гостей ароматною бужениною, запеченою з пряними травами, м'ясним рулетом, усілякими котлетами й відбивними. На гарнір можна подати тушковані або запечені овочі, картоплю по-селянськи, а також різні крупи.

Серед десертів Собака віддає перевагу домашній випічці й іншим солодощам, приготованим власноруч. Це може бути "Брауні", медовик, домашній тирамісу, а також усілякі кекси, імбирне печиво або пряниковий будиночок. Можна приготувати гарячий глінтвейн або зварити морс зі свіжих чи заморожених ягід і фруктів.

Неодмінно на столі мають бути мандарини й апельсини. Також можна подати ананас і банани.

Як зустрічати Новий рік?

Собака не любить самотності, тому новорічної ночі не сумуйте вдома самі. Зустрічайте Новий рік у великій і галасливій компанії. Влаштуйте веселу вечірку з друзями або вирушайте до когось у гості.

Жовтий - колір наступного року

Жовтий колір приносить радість і тепло, допомагає позбутися стресів і депресії, символізує романтичну любов і ніжність. Він допомагає виділитися з натовпу й показати, наскільки ви щасливі, а, як стверджують колористи, цей колір притягує удачу.

Коричневий і всі його відтінки принесуть вам добробут та успіх.

Доречними також будуть кольори оранжевий, перламутровий, темно-червоний, золотий.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ГОЛОВНЕ ЗИМОВЕ СВЯТО

Новий рік - свято, добре знайоме нам із раннього дитинства. Здавалось би, що нового можна про нього дізнатися? Але існує безліч цікавих фактів про Новий рік, які, можливо, вас здивують.
Перші свідчення про традиції наряджати ялинку зафіксовано на початку XVII століття. Як стверджують історики, перші наряджені на честь Різдва дерева з'явилися в Ельзасі (тоді це була частина Німеччини, нині - Франція). Для зрубаних ялин, сосен і буків святковими прикрасами були троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру й мішура.
Першу скляну ялинкову прикрасу було зроблено в Тюрингії (Саксонія) в XVI столітті. Промислове виробництво ялинкових іграшок почалося тільки в середині XIX століття також у Саксонії. Майстри-склодуви видували іграшки зі скла, а їхні помічники вирізали з картону дзвіночки, сердечка, фігурки птахів і звірів, кулі, шишки, горіхи, які потім розмальовували яскравими фарбами.
Електричною гірляндою з різнокольорових лампочок уперше прикрасили ялинку американського Білого дому 1895 року.
В Ефіопії Новий рік відзначають 11 вересня. Крім того, у цій країні досі користуються Юліанським календарем.
У Давньому Римі Новий рік зустрічали в березні: саме тоді починалися польові роботи. Римський імператор Юлій Цезар 46 року до н. е. переніс початок року на 1 січня. Названий його ім'ям Юліанський календар поширився по всій Європі.
До 755 року у Франції початком року вважали 25 грудня, потім його перенесли на 1 березня. У XII столітті початок року приурочили до Великодня, а з 1564 року, за указом короля Карла IX, початок року перенесли на 1 січня. В Англії Новий рік довго відзначали 25 березня, на Благовіщення, і тільки 1752 року першим днем Нового року визнали 1 січня. До того часу в Шотландії Новий рік починався 1 січня вже понад 150 років поспіль.
Ескімоси відзначають Новий рік із першим снігом.
Новий рік на Кубі називається Днем королів. Весь посуд у домі наповнюють водою, яку в новорічну ніч вихлюпують на вулицю, аби змити всі гріхи. У Греції глава сім'ї в новорічну ніч на вулиці об стіну будинку розбиває плід граната. Удача має бути, якщо зерна розлетяться в різні боки.
Мусульманський Новий рік, Навруз, відзначають у день весняного рівнодення - 21 березня. Зазвичай його святкують один-два дні, а в Ірані - не менше як п'ять днів.
В Італії існує незвичайна традиція - викидати з вікон у новорічну ніч зношені речі. Це може бути як одяг і посуд, так і меблі. Вважають, що чим більше зношених речей буде викинуто новорічної ночі, тим більше багатства й удачі принесе Новий рік.
В Ізраїлі Новий рік відзначають двічі: 1 січня - по-європейськи, і ще раз - у вересні.
У Таїланді 1 січня Новий рік відзначають неофіційно. Офіційне святкування Нового року відбувається у квітні й супроводжується воно водними "баталіями".
Південній півкулі не пощастило з новорічними атрибутами: оскільки Новий рік там припадає на середину літа, то замість сосен та ялинок наряджають евкаліпти.
Під Новий рік у Тибеті всі печуть пиріжки й роздають їх перехожим.
Уважають, що багатство в новому році залежить від кількості розданих пиріжків.
1843 року в Лондоні було надруковано першу новорічну листівку. Так виникла традиція обмінюватися вітальними листівками на Новий рік.
Традиція залишати подарунки під новорічною ялинкою виникла ще у ХVІІІ столітті й збереглася до сьогодні.

ГОРОСКОП

Овен

Потреба оновлення гостро постане для представників цього знака. Їм доведеться розібратися з усім, що не було вирішено остаточно, а інакше доведеться розпочати запеклу боротьбу з давніми проблемами. Рвіть усе, що заважає, і не бійтеся зруйнувати, щоб побудувати нове!

Телець

Представникам цього знака зодіаку доведеться боротися зі своїми темними сторонами й спокусами. Піддаватися їм чи ні - особиста справа кожного, але набагато краще буде чинити помірковано й жертвувати власними амбіціями.

Близнюки

Представники цього знака зможуть простежити причиново-наслідкові зв'язки та з'ясувати нарешті, що призвело до тих чи інших обставин. Це добрий час для оцінювання, висновків та прогнозування подальших дій. Якщо немає плану, то треба його створити зараз.

Рак

Якщо Раки вирішать конфлікт своєї холодної голови та гарячого серця, то вони здобудуть беззаперечну перемогу. Рік буде багатим на шанси змінити своє життя на краще: головне їх не змарнувати.

Лев

Доля Левів 2018-го - лише в їхніх руках! Зовнішні обставини не стоятимуть їм на заваді, тож пожнуть вони рівно стільки, скільки посіяли. Для успіху важливо поліпшувати стосунки з іншими та налагоджувати нові контакти.

Діва

Представникам цього знака зодіаку треба уважно придивитися до свого оточення, чи не пригріли вони коло себе ворога. Люди прагнутимуть іти з ними на конфронтацію, тому не слід провокувати конфлікти зайвий раз. Треба перевести свій погляд у сферу ділових і фінансових інтересів - зараз це важливіше.

Терези

Вони можуть захотіти негайних змін, але їх іще треба дочекатися.
Найголовніше - сумлінно працювати над мріями, тоді на горизонті засяють перші ознаки того, що вони втілюються в життя.

Скорпіон

Запланований успіх буде очікувати на Скорпіонів, головне - його запланувати. Найкраща тактика для 2018 року - визначатися із завданнями, розкладати їх на невеличкі пункти й виконувати вчасно. Тоді все вдасться.

Стрілець

Для Стрільців 2018 рік може виявитися роком метань, сумнівів і спокус. Якщо можна, то краще відкласти вирішення серйозних питань, оскільки суперечності їх буквально роздиратимуть.

Козеріг

Не так усе сталося, як гадалося - лейтмотив 2018 року для Козерогів. Не треба передбачати події, усе одно все станеться не так. Але це не означає, що "не так"буде гіршим!

Водолій

Для Водоліїв настає продуктивний період, коли час боротися й досягати. Треба намагатися поцілити в Місяць, бо навіть якщо це не вдасться зробити, то все одно можна опинитися серед зірок.

Риби

Риби напевно все зможуть, якщо знайдуть найоптимальніший баланс у взаєминах з іншими. Хоча вони й матимуть багато запитань без відповідей, просування в новому напрямку все-таки розпочнеться, ну а відповіді приходитимуть у процесі.

Підготували Олена КРУГЛЄНЯ,

Катерина КЛИМЧЕНКО

Народна армія


Найкращим подарунком на Новий рік під час Другої світової війни були сплановані бойові операції - розгром ворожого гарнізону або підрив поїзда противника

Новий рік - свято особливе, і на фронті під час Другої світової війни він мав особливе значення. У бойових умовах, коли люди щохвилини стикаються зі смертю, навіть такі прості речі, як святковий стіл і прикрашена ялинка, здавалися чимось особливим. Тільки прикрашали її погонами, ватою, картоном і навіть стріляними гільзами. Багато звичних речей переробляли на новорічні іграшки. Хімічна колба прикрашала верхівку ялинки, лампочки без цоколя ставали різнобарвними кульками. Навіть на листівках того часу Дід Мороз часто перетворювався на бородатого партизана. А діти чекали його з трофейними подарунками

Звичайно, на війні не обходилося й без курйозних, подекуди анекдотичних новорічних історій. Одна з них сталася 1943 року у фронтовій штрафній роті. У переддень свята штрафникам для "зігріву"видали по 100 грамів горілки. Однак, як виявилося, хлопцям для святкування Нового року цього було замало. Тож один із них примудрився підібратися до німецьких окопів і прибити до бруствера щось на кшталт блоку. Після цього на мотузці відправили німцям валянок із запискою: "Ми вам - валянки, ви нам - шнапс!"Гітлерівці мерзли, тому валянки їм були вкрай потрібні. Незабаром прийшла відповідь - пляшка шнапсу.

Роззулася майже вся рота.

І тут поздоровляти зі святом штрафників приїхав генерал. Від побаченої картини генерал обімлів - штрафники покотом спали на дні окопів у черевиках з обмотками. А мороз був добрячий. Промова генерала була короткою й емоційною. Він дав на повернення валянків півгодини.

Після цього солдати без всяких криків "ура!"мовчки посунули на позиції гітлерівців і без єдиного пострілу з ножами в руках зайняли їхні окопи. В результаті генерал привітав їх з Новим роком, сказавши при цьому, що тепер бачить перед собою справжніх бійців.

Але історія на цьому не закінчилася. Потім цілий тиждень німецький репродуктор кричав: "Рус швайн, поверни шнапс".

Ще одна історія зі щасливим кінцем трапилася 1942 року. Тоді бійці Червоної армії зайняли оборону на кавказьких перевалах. У німців для війни в горах було створено спеціальний гірський корпус "Едельвейс"під командуванням генерала Ланца. Більшості єгерів цього корпусу гори Кавказу були знайомі, бо ще в 30-х роках багато хто з них побували тут як альпіністи, причому в супроводі радянських спортсменів. Наприкінці 1942 року німецьке командування вирішило підкорити Ельбрус - стратегічно вигідну гірську висоту.

На схилах Ельбрусу для німців представляв інтерес "Притулок одинадцяти" - комфортабельний туристичний готель і розташована поряд метеостанція. В операції брав участь добре екіпірований загін з 15 німецьких єгерів під командуванням капітана Грота. На метеостанції в цей час перебували Олександр і Зоя Ковальови (начальник притулку і метеоролог), а також радист Кучеренко. Напередодні до них піднялася група з чотирьох червоноармійців.

Тільки-но мешканці притулку стали готуватися до святкування Нового року (а все це відбувалося на висоті 4250 метрів), як раптом вони почули грізний стукіт прикладів і брязкіт затворів.

Німців ніхто не очікував, і в двері першим увійшов капітан Грот. Перша реакція радянських бійців - стріляти на ураження. Але раптом Олександр Ковальов підняв руку і скрикнув "Відставити!". Звернувшись до капітана, запитав: "Курте, ти мене впізнаєш?"Виявилося, що у ворогові він впізнав свого напарника по недавньому сходженню на гору. Впізнав Ковальова і Грот. Це врятувало життя радянським бійцям: адже сили були нерівні. Противники тимчасово стали друзями. Із запасів дістали шнапс, різдвяні пайки, сало і спирт. Новорічна ніч пролетіла у спогадах про сходження. А вранці по-тихому розійшлися. Німці згодом встановили на двох вершинах Ельбрусу свої штандарти, які пізніше були зняті радянськими альпіністами.

Новий рік був святом для всіх воюючих сторін. Для тих, хто його зустрічав в окопах, на морі чи в глибокому тилу. Для більшості це було все те ж сімейне свято, але в період розставання - зі сльозами на очах.

Фронтове кохання з рукавички

У розпал боїв солдатам під Новий рік привезли посилки з тилу: одному - в'язані шкарпетки, другому - вишита хустинка, а молодшому сержанту Івану Сірченку дісталися рукавички. В одній він знайшов записку: Тася Хатинь, м. Гадяч, Полтавська область. Так почалося їхнє кохання.

Іван, колишній учитель, написав дівчині листа. Вона йому відповіла, почали листуватися. Вони написали одне одному понад 300 листів. Іван писав українською мовою.

"Тасечко, пекучий тобі фронтовий привіт від мене! Спочатку, Тасю, я думав, що тобі буде смішно читати листи від мене українською, але ти, як і я, - українка, а це найпрогресивніша мова на всій земній кулі… Я дуже чекаю твоїх листів, навіть більше, ніж від мами. Чому так? Я не даю собі відповіді… Коли отримую пошту, то спочатку читаю лист від тебе. У наших листах є щось близьке і привабливе… Ні, я б не помер від радості, якби дізнався, що скінчилася війна. Я не можу сказати, які б мене переповнювали почуття, але, ймовірно, я б підняв келих за нашу Перемогу, за світле майбутнє і за тих, хто своїми відвертими словами підтримав наше життя в цьому жаху війни. І повір, я б не забув про тебе, Тасю.

Фото у мене немає, і зараз немає можливості сфотографуватися. Коли з'явиться - вишлю. Пишу в коротке затишшя. Йдуть важкі бої. Поспішаю, вибач. Напиши, чи отримала мої листівки. Ех, пошта…"

Після перемоги закохані зустрілися на вокзалі у Львові і без слів кинулися одне до одного в обійми. Вони прожили разом довге життя і виховали двох дітей.

Різдво, яке зупинило війну

Взимку 1914 року на Західному фронті сталася незвичайна подія. За тиждень до Різдва британські та німецькі солдати відмовилися стріляти один в одного і почали обмінюватися різдвяними подарунками. Такі різдвяні перемир'я відбувалися й пізніше.

Напередодні Різдва британські спостерігачі помітили, що німці поблизу фландрійського міста Іпр почали прикрашати свої траншеї різдвяною атрибутикою. Незабаром британці почули німецьку різдвяну пісню "Stille Nacht", а ще за якийсь час з боку німецьких позицій ламаною англійською прозвучало: "Merry Christmas to you, Englishmen" (Щасливого Різдва вам, англійці). У відповідь британці заспівали "Silent night". Слова в цих пісень різні, але мотив - один, і незабаром їх співав німецько-британський хор.

Ось як ті події описував один з британських солдатів: "Перед своїми траншеями "шваби"поставили святкові ялинки, начебто на знак доброї волі. За хвилину ми почули пісню "Stille Nacht". Німці почали виходити до нейтральної смуги без зброї і кликати нас. В їхніх руках були коробки з подарунками".

Побачивши беззбройних німців, зі своїх окопів почали виходити і "Томмі" (так називали британських солдатів ). Один з офіцерів британської армії ті події описував так: "Я виглянув з окопу і побачив чотирьох німецьких солдатів, які вийшли зі своїх траншей і рухалися в наш бік. Я наказав двом з моїх людей піти і зустріти "гостей", але без зброї, позаяк німці не були озброєні.

Мої хлопці побоялися йти, тому я пішов сам. Коли німці підійшли до колючого дроту, я побачив, що це були троє рядових і санітар. Ми обмінялися сигаретами і розійшлися. Коли я повернувся на позиції, то побачив, що в наших траншеях нікого немає. Озирнувшись, я з подивом побачив натовп зі 100- 150 британських і німецьких солдатів. Вони сміялися і святкували.

За деякий час я помітив двох німецьких офіцерів і через перекладача сказав їм, що зустрічатися треба на нейтральній смузі і без зброї. Один з ворогів сказав мені, що мріє про швидкий кінець війни, і я погодився з ним".

Підготував Роман ВУС

Народна армія


Третій рік поспіль у районі проведення антитерористичної операції в межах гуманітарного проекту "Евакуація-200"здійснюються заходи щодо ексгумації та евакуації тіл загиблих військовослужбовців. Майже рік активну участь у них бере керівник Павлоградського міського осередку спілки самаритян- кінологів України "Антарес", досвідчений кінолог Лариса Борисенко зі своїм собакою породи малінуа - Спаркі

На даний час це єдиний в Україні собака, що здатний розшукувати тіла загиблих під шаром землі завтовшки до двох метрів. Нещодавно кінолог повернулася зі Сходу України.

- Постійні переїзди, мінімум часу на сон, практично повна відсутність відпочинку як такого, тривога, небезпека - все це відходить на задній план, коли є результат, коли отримуєш нові знання, стаєш досвідченішою, коли розумієш, що все, що робиш, комусь дуже потрібно, - ділиться думками Лариса Борисенко.

За її словами, проводити пошуки необхідно терміново - час минає, і вже незабаром не з усіх знайдених останків можна буде виділити ДНК, а тим часом родичі багатьох військовослужбовців чекають додому тіла, нехай уже неживих, але рідних людей.

- Останки 2014 року вже практично не мають запаху, - розповідає Лариса. - Звичайно, на це впливають безліч чинників: і характер ґрунту, і глибина залягання тощо. Крім цього, коли минає кілька років, виявити місце поховання практично неможливо. А ось підготовлений собака відчуває запах. І якщо грамотно привчити, він буде його чітко виявляти і позначати.

До речі, кінолог Лариса Борисенко впевнена, що спеціально навчені собаки можуть не тільки брати участь у пошуково-рятувальних заходах, але й допомагати в реабілітації воїнів, які пройшли через пекло війни. Вони можуть творити чудеса там, де лікарі з досвідом і знаннями часом безсилі.

- Коли розгорівся конфлікт на Сході України, тисячі чоловіків взяли до рук зброю і пішли воювати за нашу країну. Любов до Батьківщини допомагала їм перемагати біль і страх. Але ні воїни, ні медики не були готові до психологічних ран, які нещадно завдає війна, - каже Лариса Борисенко.

- Нещодавно в Україні стартував спільний українсько-канадський проект "Друг героя". Ініціатори вирішили використовувати вміння собак виводити людину зі стану депресії, адже на сьогодні дуже багато бійців потребують не тільки фізичної, а й, ще більше, психологічної реабілітації.

Як розповіла кінолог, до реалізації даного проекту організаторів підштовхнули фотознімки, які заполонили Інтернет. На них українські бійці часто позували разом із собаками. І виявилося, що військові просто підбирали покинутих цуценят і дбали про них. Теплота, яку випромінювали світлини, свідчила тільки про те, що між людиною і твариною виникли дуже довірливі стосунки.

- Пам'ятаю, як ми з нашими собаками були в Києві, - продовжує Лариса Борисенко. - На одну із зустрічей з нами прийшли воїни-десантники. З ними був офіцер із дружиною. Коли всі зайшли у приміщення, він відвернувся від нас і разом з дружиною попрямував до виходу. Говорив, що не хоче тут більше перебувати. Це свідчило про прояви посттравматичного синдрому. Наша бесіда з бійцями у приміщенні затяглася, і ми вирішили вийти на свіже повітря. Тоді я й підійшла до офіцера, щоб познайомиться ближче. Виявилося, що він до війни займався дресируванням собак, тому я запропонувала йому познайомитися зі Спаркі. Офіцер заговорив з нею, потім почав гратися, носити її на руках. Спочатку сам, потім разом з дружиною. Спаркі його облизувала. Бойові побратими, що спостерігали за цією сценою, дивувалися такій зміні поведінки свого командира. В результаті він отримав розрядку для душі.

Ще один випадок із Ларисою та її Спаркі стався у Головному військовому клінічному госпіталі.

- Це був безпрецедентний випадок, адже нам дозволили не просто зайти в бахилах і халатах, а разом із собакою. У палаті лежав хлопчина, який категорично не хотів спілкуватися зі світом. Він, що називається, замкнувся в собі і лежав у ліжку обличчям до стіни. Біля нього була мама, лікарі, але ніхто не міг вивести його з того стану. У цій палаті разом із ним проходили лікування ще троє бійців. Коли ми зайшли, вони відразу звернули увагу на собаку й почали спілкуватися з ним. Але Спаркі, що дивно, не звертаючи на них уваги, пройшов між ліжками до того хлопця. Зупинився біля нього і почав його облизувати. І, о диво, він повернувся до собаки обличчям і простягнув руки. Спаркі лизнув їх, а він усміхнувся…

На думку Лариси, у Спаркі дуже добрі перспективи у Збройних Силах.
Бельгійські вівчарки якнайкраще підходять для пошукової роботи: вони швидкі, розумні, довго пам'ятають запах і добре піддаються дресируванню. Ще одна їхня особливість - вони неймовірно віддані своїм господарям, при цьому вимагають такої ж поваги і відданості до себе і, як правило, потребують твердої руки. При цьому тверда рука, вважає Лариса, не є синонімом жорстокості.

Євгеній СИЛКІН

Народна армія

Все публикации с упоминанием газеты "Народна армія"

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины