Газета «Демократична Україна»


Із початком чергової парламентської сесії в Україні стартував новий політичний сезон. До однієї з головних подій наступного, 2019 року, тобто президентських виборів, залишилося трохи більше півроку. А там - і до парламентських виборів рукою подати... Відтак саме час проаналізувати: як провели нинішнє літнє міжсезоння основні політичні гравці.

Оскільки перший тур виборів глави держави відбудеться вже наприкінці березня, можна припустити: нині залишається усе менше ймовірності, що до когорти претендентів, які прямо чи опосередковано заявили про свою участь у перегонах, приєднається новий рейтинговий кандидат. Соціологічні опитування свідчать, що вподобання виборців залишаються відносно сталими.

Найрейтинговіші Юлія Тимошенко дещо збільшує відрив від решти кандидатів, однак це зростання перебуває в межах статистичної похибки. Отже, як свідчать дані групи "Рейтинг"від 8 серпня, 17,7% серед тих, хто має намір голосувати й визначився, планують підтримати лідерку партії "Батьківщина".
Не надто відрізняються й результати іншого, зовсім свіжого дослідження. Саме цього тижня були оприлюднені результати опитування Фонду "Демократичні ініціативи"імені Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова, проведеного з 16-го по 22 серпня.
Воно вже стосується майбутніх парламентських виборів. Згідно з ним найбільше голосів тих, хто піде на вибори, отримала би партія "Батьківщина" - 18,5%. Такий результат свідчить про те, що Юлії Тимошенко поки що вдається тримати першість. Навіть попри не надто активну як для неї політичну поведінку.
За іншими даними соціологів, українці досі мало обізнані з програмами та пропозиціями як кандидатів у президенти, так і партійців. Від 45 до 65% громадян узагалі нічого не знають про наміри головних претендентів. Найкращі позиції в цьому переліку також у Юлії Тимошенко: 47% респондентів знають про бодай якісь її пропозиції.
Однак на ці цифри можна поглянути й з іншого боку. Про гучну презентацію "Нового курсу"Тимошенко масово писали ЗМІ, до цього можна додати засилля реклами із застосуванням різноманітних каналів інформації. Попри всі ці потуги її команді не вдалося донести головні тези навіть до половини виборців.
Проте очільниця "Батьківщини"поки що не збирається відступати від обраного курсу: на День Незалежності в Києві презентували проект нової Конституції, розробку якої анонсували кілька місяців тому.
Тимошенко пропонує перехід до парламентської форми правління. Щоправда, із власними ноу-хау: партія, яка отримала найбільше голосів виборців, матиме 226 місць у Раді. Решта автоматично опиняється в опозиції.
Судячи з нинішніх оприлюднених рейтингів, неважко здогадатися: під кого формувалися подібні пропозиції. Щоправда, у те, що вони колись стануть конституційними нормами, не вірять навіть найбільші оптимісти від політики. Принаймні, з огляду на те, що нинішня парламентська фракція "Батьківщина"аж надто нечисленна.

Ближче до ЄС та НАТО Свого часу ми вже писали про те, що тема потенційних конституційних змін стала однією з ключових серед багатьох кандидатів на пост глави держави. Однак, як би там не було, найбільше шансів на корекцію Основного Закону, вочевидь, має Президент Петро Порошенко.
Літнє міжсезоння глава держави провів активніше за будь-кого зі своїх майбутніх опонентів, до чого його зобов'язує посада. І в даному разі байдуже, яким станом на сьогодні є рейтинг самого Порошенка.
Він не є стовідсотковим фаворитом майбутніх виборів, як це було у 2014-му. Однак і до аутсайдерів його зараховувати аж ніяк не можна, адже шанси на другий президентський термін у глави держави залишаються.
Політична діяльність Порошенка, як уже було сказано, була доволі бурхливою. Зокрема, ще 3 серпня у Верховній Раді було зареєстровано проект змін до Конституції щодо прагнення інтеграції України в НАТО і Європейський Союз. А в перший же день роботи нової парламентської сесії Верховна Рада на своєму офіційному сайті оприлюднила текст цього президентського законопроекту. "Пропонована законодавча ініціатива має на меті внесення необхідних змін до Конституції України для реалізації цілеспрямованого прагматичного курсу України на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору як стратегічних зовнішньополітичних пріоритетів держави", - йдеться у пояснювальній записці. Зокрема, у законопроекті запропоновано закріпити незворотність курсу України на європейську і євроатлантичну інтеграцію та підтвердження європейської ідентичності українського народу у преамбулі Основного Закону. Так, у статті 85 пропонують визначити, що до повноважень ВР входить "визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору". Водночас статтю 102 запропоновано доповнити положенням, що "Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору".
Стаття 116 доповнюється новим пунктом, згідно з яким Кабінет Міністрів "забезпечує реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору".
Як бачимо, прозахідні інтеграційні функції пропонується закріпити за всіма ключовими владними інституціями. Але й це ще не все, бо євроатлантичні прагнення нашої держави Президент пропонує прописати навіть у преамбулі Основного Закону.
Абзац п'ятий преамбули після слів "громадянської злагоди на землі України"пропонується доповнити словами "та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України".
Ризикнемо припустити, що найближчим часом основні зусилля Петро Порошенко спрямовуватиме на те, щоб домогтися внесення саме цих конституційних змін. Зробити це варто ще до президентських виборів, а отже, попереднє голосування за проект потрібно провести уже на нинішній парламентській сесії.

Рейтинги, рейтинги...
Утім, повернемося до решти потенційних кандидатів на президентську посаду. Згідно з дослідженнями групи "Рейтинг"від 8 серпня слідом за Юлією Тимошенко йде величезна група з шести можливих кандидатів у складі Анатолія Гриценка, Юрія Бойка, Олега Ляшка, Петра Порошенка, Святослава Вакарчука та Володимира Зеленського.
При цьому двоє останніх не належать до політичних діячів. Та й розмови щодо їхнього можливого балотування поки більше скидаються на прощупування ґрунту, ніж на реальні претензії.
Попри сказане перелічена "шістка"в середньому має по 8-10% і цілком може претендувати на вихід до другого туру. Як і Вадим Рабинович із його шістьма відсотками підтримки. Решта потенційних претендентів не має реальних шансів потрапити в другий тур.
Однак важливіше за все - це інше: кількість тих, хто обирає варіант "інший кандидат"або "важко відповісти", залишається сталою на рівні 30%.
Підкреслимо, що ці люди планують брати участь у виборах. От і можна собі уявити, як розгортатиметься боротьба за цей невизначений електорат... Водночас наведені цифри демонструють, що нинішня літня кампанія потенційних кандидатів майже ні до чого не привела. Певне пожвавлення вносяться хіба що на фланзі колишніх регіоналів. Багато залежатиме від того, скільки кандидатів представлятимуть цих виборців.
Вочевидь, зараз тривають активні перемовини. І повернення Віктора Медведчука до публічної політики, і велика кількість зовнішньої реклами із зображенням Олександра Вілкула - радше свідчення таких домовленостей, ніж самостійних подій.
Не викликає сумнівів і той факт, що усі перелічені потенційні кандидати в президенти максимально використовуватимуть власний "похід за булавою"і в подальшому. Оскільки між президентськими та парламентськими виборами лише трохи більше ніж півроку, перегони до Верховної Ради неодмінно стануть своєрідним продовженням "битви"за крісло глави держави.
І тут знову доцільно поглянути на найсвіжіші результати опитування Фонду "Демократичні ініціативи"імені Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова.
По-перше, відповідно до нього 68% українських виборців готові голосувати на виборах до Верховної Ради. Цифра ніби й не така вже низька. Однак дещо насторожує інша - аж 23% не налаштовані брати участь у волевиявленні. Основні причини такої відмови явно не дають підстав для оптимізму вітчизняній політичній еліті, бо 19% від тих, хто не планує йти на вибори, просто не бачать, за кого можна голосувати. Ще 17% - не вірять у чесність волевиявлення і тому збираються його ігнорувати.
Як уже було сказано, партійне лідерство поки що беззаперечно належить "Батьківщині". Більше того, її прогнозний результат майже удвічі перевищує показник найближчого переслідувача. Ним відповідно до даних соціологічного опитування стала партія "Громадянська позиція". За "дітище"Анатолія Гриценка готові проголосувати 9,4% респондентів.
Схоже, що цей показник не є для "Громадянської позиції"вершиною. Попри значну кампанію, розгорнуту багатьма ЗМІ проти цієї політичної сили і особисто її лідера, партія поступово збирає прихильників. Хоча найбільшою її вадою залишається відсутність чіткого регіонального розгалудження. Про це, зокрема, свідчить той факт, що під час виборів до місцевих громад "Громадянська позиція"жодного разу не перебувала серед лідерів. Вочевидь, її ототожнюють виключно з постаттю Анатолія Гриценка, котрий, як уже було сказано, і в президентських рейтингах не пасе задніх.
На третє місце вийшла партія Вадима Рабиновича "За життя". Цей відверто проросійський проект станом на сьогодні готові підтримати 8,7% виборців. Причому показово, що дослідження відбувалися саме в той момент, коли до партії офіційно приєднався Віктор Медведчук. Відтак такий солідний результат "За життя"також не може не насторожувати.
Схоже, що один із найголовніших феноменів українського політикуму - неймовірна живучість його представників. І приклад Медведчука тут - надзвичайно показовий. Колишній глава Адміністрації Президента Леоніда Кучми й кум нинішнього президента РФ довгі роки перебував десь на політичному узбіччі й брав участь у другосортних проектах, які періодично зазнавали невдачі. Аж раптом він знову з'явився з небуття.
Враховуючи близькість цієї людини до російського президента, можна припустити, що офіційний Кремль робитиме все можливе задля того, щоб партія "За життя"не просто була представлена в українському парламенті, а мала якомога більшу фракцію. Втім, реальний результат, звісно ж, передусім залежатиме від виборців.
Решта партійних лідерів парламентських перегонів станом на сьогодні розташувалися так: Блок Петра Порошенка "Солідарність"відповідно до даних опитування Центру Разумкова та "Демократичних ініціатив"набирає 7,7% голосів. "Опозиційний блок"поки вдовольняється сімома відсотками. В Радикальну партію Олега Ляшка вірять 6,4%.
Стільки ж виборців готові підтримати й нову політичну силу з промовистою назвою "Слуга народу" (проект Володимира Зеленського). Також є шанс здолати п'ятивідсотковий виборчий бар'єр в об'єднання "Самопоміч" - 4,1%.
Насамкінець варто зазначити, що 41% громадян вважають, що наступні вибори до Верховної Ради мають відбуватися за пропорційною системою з відкритими списками. Причому перевагу цій виборчій системі віддають виборці всіх політсил.
Як тут не згадати, що саме вона передбачена ухваленим у першому читанні ще торік Виборчим кодексом. За котрий, щоправда, ніяк не поспішають голосувати в цілому.
Для порівняння: нинішню виборчу систему підтримують 15% респондентів, чисто мажоритарну - 16,5%, а чисто пропорційну - лише п'ять. Власне, чим не перше серйозне завдання для вітчизняного політикуму після літніх канікул?..

Ярослав ГАЛАТА

Демократична Україна


Україна за 27 років незалежності так і не отримала своїх заслужених льотчиків-випробувачів. Українські славні соколи і досі носять звання "заслужений льотчик-випробувач СРСР"або "заслужений штурман СРСР", хоча даний перелік можна було б поповнити новими іменами.

Раніше почесне звання присвоювала президія Верховної Ради СРСР, зокрема льотчикам-випробувачам 1-го класу авіаційної промисловості та Міністерства оборони СРСР за багаторічну творчу роботу в галузі льотних випробувань і досліджень нової авіатехніки, що сприяло прогресу радянської авіації.

Однак із часу здобуття Україною незалежності дане звання застаріло, а відповідного в Україні так і не з'явилося, хоча країна може пишатися своїми гідними спеціалістами. Авіаторами ніхто не опікується

"У 50-х роках минулого століття, коли швидкими темпами розвивалася реактивна авіація, з'явилося чимало льотчиків-випробувачів. Саме в цей час була заснована висока нагорода "Заслужений льотчик-випробувач СРСР"та "Заслужений штурман-випробувач СРСР".
Після розпаду Радянського Союзу Росія стала спадкоємницею Міністерства авіаційної промисловості, в якому збереглися всі служби та підрозділи, а в Україні при Мінпромполітики не створили ні управління, ні відділу з льотних випробувань.
Документи з організації льотних випробувань, затверджені за радянських часів, прийняли відповідним наказом цього відомства й розповсюдили по різних підрозділах.
Питання ж соціального та нагороджувального характеру авіаторів залишилися поза увагою. Україна й досі немає органу, який би опікувався цим", - розповів ДУ директор авіапідприємства ДП "Антонов"Михайло Харченко. Прикро усвідомлювати, що у державі, яка входить до десятки країн у світі, де вміють літаки проектувати, випробовувати, серійно випускати та обслуговувати (серед них - США, Англія, Франція, Німеччина, Росія, Китай), немає статусу заслужених льотчиків-випробувачів, який би міг стати певним стимулом для нової когорти авіаційних професіоналів.
Хоча льотний склад України ініціює встановлення такого почесного звання з 1997 (!) року, серед представників 36 звань "заслужених"в Україні авіаторів-випробувачів немає. Доля відповідного законопроекту є нещасливою. Так, Верховна Рада 24 травня 2002-го ухвалила відповідний документ, але через непорозуміння між парламентом і Президентом України гарант Конституції наклав на нього вето.
У 2005 році у Верховній Раді цей документ розглянули на засіданні трьох комітетів і планували внести на розгляд парламенту, але... закінчився термін повноважень депутатів ІV скликання.
У 2007 році законопроект знов пройшов погодження та голосування у Верховній Раді, але вже інший Президент наклав на нього вето. Це трапилося, зокрема, через те, що число претендентів на звання заслуженого розширили за рахунок неавіаційних професій, що не відповідало галузевому принципу системи почесних звань згідно із Законом "Про державні нагороди України".
Проект Закону No 3356 від 26 жовтня 2015 року "Про внесення змін до статті 10 Закону України "Про державні нагороди України" (щодо почесних звань в авіаційній галузі)"був включений до порядку денного сесій Верховної Ради України VIII скликання, але руки у депутатів до нього так і не дійшли. "Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України неодноразово ініціював перед парламентом України включення зазначеного законопроекту до розкладу пленарних засідань ВРУ", - уточнили в цьому комітеті (до його компетенції належать питання державних нагород України).
На запит газети "Антонов"щодо ставлення депутатських фракцій до зазначеного законопроекту чотири фракції залишили відповідь без коментарів. У фракціях "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"відповіли, що "підтримують ініціативу необхідності підняття престижу професії льотчика- випробувача", а у "Народному фронті", що "не мають жодних заперечень щодо його внесення у порядок денний". Високий статус вимагає підтримки

Законопроект No 3356 передбачає введення почесних звань для осіб льотно- випробувального складу України - "Заслужений льотчик-випробувач України"та для військових льотчиків - "Заслужений льотчик України".
"Вважаємо за необхідне доповнити цей перелік званням "Заслужений штурман- випробувач України"для штурманів-випробувачів. Прийняття даного законодавчого акта дуже важливе для підвищення престижу професії членів льотних екіпажів, випробувачів авіаційної техніки, забезпечення притоку нових кадрів та збереження за Україною високого статусу авіаційної держави", - розповів "ДУ"голова Громадської спілки "Льотчики-випробувачі України"Віктор Гончаров.
Тільки за роки незалежності в Україні, зокрема на державному підприємстві "Антонов", було створено декілька нових типів літаків: "Ан-140", "Ан-148", "Ан-158", "Ан-178", "Ан-132", "Ан-2-100". Це забезпечує статус України як авіаційної держави, що створює літаки.
Значний внесок у підняття її науково-технічного престижу робить льотно- випробувальний склад конструкторських бюро та авіаційних заводів. Це одна з найнебезпечніших професій.
Лише за роки незалежності України під час випробувань загинули екіпажі чотирьох експериментальних літаків ДП "Антонов" - 25 найкращих фахівців (майже третина льотно-випробувального складу України).
На жаль, в останні роки знижується престиж професії "льотчик-випробувач", "штурман-випробувач", що призвело до зменшення чисельності фахівців, які бажають присвятити себе випробуванню нової авіатехніки.
Щоб зберегти льотно-випробувальний склад, потрібно підвищити престиж професії через соціальні гарантії та моральні стимули. Одним із них є встановлення почесного звання "Заслужений льотчик-випробувач України". "На сучасному етапі значення льотно-випробувальної роботи та її складність підвищилися, тому що сучасні літаки вимагають ще більше знань від їхніх випробувачів. До нашої професії йдуть за покликом серця, а не за довгим карбованцем.
Але держава не надає високої оцінки у вигляді відповідного почесного звання цій суспільно значущій висококваліфікованій праці при тому, що даний законопроект не потребує додаткових витрат бюджетних коштів", - зазначає Герой України, заслужений льотчик-випробувач СРСР Олександр Галуненко. На проблеми, з якими стикаються випробувачі нової авіаційної техніки, українська держава звертає увагу недостатньо.
"Зокрема, потребує удосконалення українське законодавство щодо пенсійного забезпечення льотчиків та представників іншого льотно-випробувального складу, яке регулюється на загальних підставах, як і щодо простих громадян (без урахування специфіки професії та льотних ризиків)", - говорить президент "Юридичного бюро Рижого"Володимир Рижий.
На його думку, мінімальний розмір пенсії особи, яка відпрацювала на посаді льотчика-випробувача та льотно-випробувальній не менше 15 років, потрібно встановити незалежно від віку та місця останньої роботи не менше 85% зарплати (доходу), з яких обчислюється пенсія, але не менше п'яти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Нині світова авіаційна галузь відчуває нестачу кваліфікованих пілотів. І якщо українські законодавці й надалі зневажатимуть проблеми льотчиків- випробувачів, вони шукатимуть кращих умов у тих країнах, де їхню працю шанують.
Надзвичайно привабливі умови для пілотів створює нині, наприклад, Китай. За даними рекрутингової компанії Wasinc International, середня стартова зарплата іноземних пілотів у Піднебесній за останні десять років підскочила з $10 тиcяч до $26 тисяч на місяць, при цьому вони звільнені від сплати податків.
Це приблизно вдвічі більше, ніж отримують пілоти на Заході, і в чотири рази вище зарплат льотчиків у Латинській Америці та в окремих європейських країнах. За оцінками Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA), до 2022 року Китай обжене США за числом перевезених пасажирів.
Згідно з прогнозом аерокосмічної корпорації Boeing у найближчі 20 років авіакомпаніям світу знадобиться 790 тисяч нових пілотів. Найзначніша потреба в кадрах у 2018-2037 роках буде в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні - їм буде потрібна 261 тисяча льотчиків. Авіакомпаніям Північної Америки - 206 тисяч, Європи - 146 тисяч, Близького Сходу - 64 тисячі, Латинської Америки - 57 тисяч, Африки - 29 тисяч пілотів. Росії і країнам Центральної Азії потрібні будуть 27 тисяч командирів повітряних суден.
Причин дефіциту кваліфікованих членів екіпажу, перш за все пілотів, кілька. За словами професора кафедри машинобудування та авіакосмічної техніки в Університеті Західної Віргінії Пітера Галла, одна з них - зменшення кількості льотчиків, які приходять в авіакомпанії після служби в збройних силах.
У 80-х роках частка таких фахівців досягала 2/3, а зараз скоротилася до третини. Ще одним фактором збільшення дефіциту авіакадрів стало те, що в 2009 році американські законодавці знизили для пілотів із міркувань безпеки віковий поріг обов'язкового виходу на пенсію з 65 до 60 років.
Таким чином, 42% пілотів, які працюють у провідних американських авіакомпаніях, в найближчі 10 років повинні будуть передати штурвал молодим. За оцінкою фахівців, сьогодні в Україні приблизно 100 спеціалістів, які здатні ставити на крило нові літальні апарати. Їхня кількість стрімко скорочується.
"Через відсутність випробувачів Україна може втратити статус авіаційної держави. Керувати літальним апаратом може тільки висококваліфікований пілот. Льотно-випробувальний склад - еліта авіації.
Саме вони, ризикуючи життям, випробують нові літальні апарати, застосовують різноманітні навички та унікальний досвід, удосконалюють літаки, працюючи на благо України та мільйонів її громадян", - підкреслює Віктор Гончаров. Не хотілось би, щоб на тлі нестачі кваліфікованих пілотів у світі і через байдужість вітчизняних законодавців Україна втратила висококваліфікованих представників авіаційної еліти, які гідно презентують її крила всьому світу.

Вікторія КОВАЛЬОВА, головний редактор газети "Антонов"

Демократична Україна


Промоутер Едді Гірн заявив, що у найближчі кілька тижнів буде підписано контракт на боксерський бій між британцем Тоні Беллью та українцем Олександром Усиком.
На проведення поєдинку претендують одразу три британських міста, повідомляє XSsport.
"Поєдинок Тоні Беллью - Олександр Усик проходитиме у важкій вазі. Тоні хоче виграти чемпіонські пояси. Якою буде цінність цього бою? Гроші? Беллью сам сказав, що йому не потрібні гроші, а потрібні пояси.

Поки найбільш імовірною датою можна назвати 10 листопада. Ми зробимо цей бій у Манчестері, Ліверпулі або, може, в Лондоні. Думаю, у найближчі кілька тижнів зможемо підписати контракт", - сказав Гірн.
Раніше в ЗМІ вже повідомляли, що бій Усик - Беллью відбудеться 10 листопада. Після цього поєдинку український боксер планує перейти у надважку вагу - понад 90,7 кг.

Демократична Україна

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины