Газета «Демократична Україна»


Симптомами артеріального тиску є біль у грудях, головний біль й утруднене дихання. Гіпертонія чинить додатковий тиск на кровоносні судини і життєво важливі органи.
Крім цього, вона загрожує небезпечними для життя станами, включаючи серцеві напади та інсульти.
На думку вчених, боротися з ними і знизити ризик гіпертонії допоможе вживання вітаміну В12 і деяких овочів і фруктів.

Фахівці пояснюють, що вітамін B12 запобігає накопиченню амінокислоти гомоцистеїну, що пов'язано із серцевосудинними захворюваннями. B12 руйнує цю амінокислоту, тому знижує ризик розвитку гіпертонії.
Допоможе впоратись із високим тиском і збалансоване харчування. Головним чином слід скоротити вживання солі, а також виконувати регулярні фізичні вправи.
А ще дієтологи назвали овочі, щоденне вживання яких допомагає лікувати гіпертонію. У числі перших помічників - селера. Цей овоч сприяє спалюванню калорій, а його поживні речовини контролюють тиск.
Селера містить хімічні фталати, які розслаблюють тканини стінок артерії, що покращує кровотік. У її складі мало солі, ще й присутня значна кількість клітковини, магнію й калію.
Найбільше зниження тиску спостерігалося, коли людина з'їдала щодня близько 90 г селери. Також знижує тиск екстракт насіння селери.
Інші продукти, ефективні для цього, - помідори, гранатовий сік, фісташки, яблучний оцет, гриби, яблука, ківі, дині. З трав і спецій особливо допомагають шпинат і коріандр.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ

Демократична Україна


Напередодні вирішальної битви за національний Кубок між "Шахтарем"і "Динамо"Укрінформ зробив добірку найбільш пам'ятних фіналів.

1995. "Шахтар" - "Дніпро" - 1:1 (по пенальті - 7:6)

Матч, що тривав майже чотири години, став великим розчаруванням для "Дніпра"і маленькою персональною трагедією Бориса Фінкеля. До нього гравці обох команд без промаху пробили по шість одинадцятиметрових ударів.

На сьому спробу тренери дніпропетровців буквально виштовхали в спину Фінкеля, і той очікувано вдарив невдало. Шутков м'яч парирував, а слідом за цим Коваль приніс "Шахтарю"перший у його історії Кубок України.
Що стосується самої гри, то "Дніпро", яким керував німецький оригінал Бернд Штанге, виглядав переконливіше, але не зумів утримати перевагу в основний час. На гол Захарова гірники відповіли щасливим рикошетом від спини Ателькіна після пострілу Петрова.
Той трофей був першим і останнім успіхом "Шахтаря"часів президента Ахатія Брагіна. За 20 днів до фіналу на нього в черговий раз здійснили замах і на нагородженні він, ясна річ, не світився.
Менш ніж через п'ять місяців тріумфаторів Кубка спочатку залишить Володимир Сальков, а потім Брагін трагічно загинув під час матчу "Шахтар" - "Таврія". 2002. "Шахтар" - "Динамо" - 3:2 (у додатковий час) Фінал (між іншим, перший між нашими грандами) ознаменував кінець колишнього "Динамо"і народження нового "Шахтаря". Так і не оговтавшись після похорону Лобановського, київська команда на чолі з Олексієм Михайличенком програла в тому сезоні і чемпіонат, і Кубок.
Почалося десятиліття повільного динамівського відступу, стилістичного хаосу і кадрового декадансу. У "Шахтаря"ж, навпаки, почалась епоха великих досягнень. Поява в Донецьку взимку 2002 року Невіо Скали дала старт бурхливій європеїзації клубу.
За якістю і сюжету фінал можна вважати найкращим в історії. Попов швидко вивів "Шахтар"уперед, але ще до перерви рахунок зрівняв Белькевич. У другому таймі вже Шацьких наблизив трофей до "Динамо", однак Ателькін перевів гру в овертайм. Там відчайдушний футбол у виконанні обох суперників приніс успіх гірникам - своїм шансом скористався Воробей.
Скала відвіз Кубок до Донецька, за яким послідували майже 30 тисяч уболівальників - такого масового вболівальницького виїзду в Україні більше не було.
2003. "Динамо" - "Шахтар" - 2:1 Ще один матчфеєрверк, який динамівці витягли за рахунок досвіду і кращого руху в кінцівці гри. Команди обмінялися розкішними голами - Воробей ефектно обвів Реву, а Хацкевич зі штрафного влучив у дев'ятку.
У компенсований час усе вирішила майстерність Шацьких - двома рухами він пошив у дурні Пажина і віддав гольовий пас на Діого Рінкона.
Загальне враження від фіналу - свято з гарною драматургією і щасливим фіналом для столичної команди. Взагалі ж 2003й став тимчасовим поверненням киян на трон. Легіонери Михайличенка виявились якіснішими за іноземців донецького тренера Валерія Яремченка.
2007. "Динамо" - "Шахтар" - 2:1 Слід сказати, що той успіх (а в 2007му динамівці зробили дубль) здобутий ще за конспектами Лобановського, які потрапили в хороші руки Анатолія Дем'яненка. При цьому особлива заслуга Дем'яненка в тому, що він обіграв команду Мірчі Луческу, яка завоювала через два роки Кубок УЄФА.
На жаль, відмінне враження від змістовного футболу (чого вартий хоча б відмінний прохід і гол Гусєва в меншості) було зіпсоване божевіллям рідної міліції. Бійці "Беркута"з таким "ентузіазмом"зачистили сектор київських фанів після гола Клебера, що скандальні кадри стали топновиною в усьому світі.
Хоч як дивно, побоїще мало позитивний ефект, змусивши українські клуби оперативно переходити на систему стюардів.
2009. "Ворскла" - "Шахтар" - 1:0 31 травня 2009го в Дніпропетровську "Ворскла"подарувала нам найбільшу кубкову сенсацію, обігравши не когонебудь, а чинного володаря Кубка УЄФА. Пізніше саме цей фактор називатимуть головною причиною невдачі "Шахтаря". Мовляв, після перемоги над "Вердером"гірники були морально спустошені і недостатньо мотивовані на ще один кубковий фінал.
Цілком можливо, але аби обіграти фаворита, майстерність теж потрібна. А проект Павлова в Полтаві тоді переживав свій пік: Долганський, Маркоскі, Даллку, Краснопьоров, Цуррі, Кулаков, Єсін, Сачко - такої сильної команди в історії "Ворскли"більше не було.
Ключові моменти фіналу - гол Сачка після швидкої контратаки і вилучення Фернандіньйо за хамський прийом проти Маркоскі.
2010. "Таврія" - "Металург" (Д.) - 3:2 (у додатковий час) 5 голів, 2 вилучення, 13 попереджень. Глядачі цього фіналу в Харкові не нудьгували. Вперше з 1994 року у вирішальному матчі за Кубок не виявилося "Динамо"або "Шахтаря".
Перший хід зробила "Таврія"Сергія Пучкова - 2:0 після голів Фещука і Ковпака. Відповідь "Металурга"Ніколая Костова - голи Мхітаряна і Маріо Сержіо. Розв'язка, як і личить у таких випадках, виявилася зовсім несподіваною.
Донецька команда, в якої сил і майстерності начебто залишалося більше і яка до того ж перебувала в більшості, взяла і програла. Досвідченому Лакі Ідахору вистачило і напівшансу. Сумно, але обох команд уже не існує в українському футболі...
2015. "Динамо" - "Шахтар" - 0:0 (по пенальті - 5:4) Востаннє, коли київське "Динамо"зробило золотий дубль. "Білосині"виграли Кубок України в шалено напруженому матчі з "Шахтарем". Усе вирішилось у серії післяматчевих пенальті, де кияни перемогли 5:4.
Основний час гри став посправжньому бойовим, але завершився без забитих м'ячів. Так само команди не виявили сильнішого і в додатковий час.
Серія одинадцятиметрових стартувала для динамівців катастрофічно: Велозу пробив повз ворота, а удар Антунеша парирував П'ятов. Але гірники не скористалися таким подарунком. З ударом Тайсона впорався Шовковський, а Ракицький пробив у поперечину.
Героєм "Динамо"став Шовковський, який уже за рівного рахунку парирував удар Гладкого. Після цього вболівальники вибігли на поле, зірвавши заплановану церемонію нагородження.

Світослав ВАСИЛИК, Укрінформ

Демократична Україна


Емманюель Макрон виграв президентські вибори 7 травня 2017 року. Роком пізніше 59% французів не хочуть, щоб він боровся за повторне обрання у 2022 році.

Через рік після виборів уже зрозуміло, що французький президент не зміг переконати партнерів у правильності свого бачення майбутнього Європи. Але йому вдалося відбудувати рівновагу у відносинах із Німеччиною.
"Свято для Макрона" (La fete a Macron) вдалося. Так принаймні вважає Франсуа Руффін, депутат з департаменту Сомме радикального лівого угруповання "Непокірна Франція" (La France Insoumise), який на минулому тижні організував марш у Парижі проти нинішнього президента.

На відміну від лідера партії Жана-Люка Меланшона, більш стриманий Руффін зміг об'єднати сили профспілок і радикальних політичних угруповань. Тому на паризькі бульвари, за даними поліції, вийшло 40 тисяч маніфестантів (160 тисяч - за даними організаторів).
І це лише прелюдія до загальнонаціональних протестів 26 травня. "Тоді нас буде мільйон. Французи починають розуміти, що життя не можна звести до конкуренції всіх зі всіма", - заявив Руффін.
Утім, через рік після приходу до влади Макрон не має реального конкурента. Його рух "Республіка на марші" (La Republique en Marche! (LREM)) відсунув усі інші угруповання і партії на узбіччя.
"Республіканці стають усе більше консервативними. А Меланшона не сприймають більше ніж кожний п'ятий виборець", - вважає Лорен Бігорне, директор Паризького інституту Монтені.
І дійсно, з 577 місць у Національних Зборах LREM має не тільки 312 депутатів, але й може також розраховувати на підтримку ліберального MoDem (47 депутатів) та фракції республіканців у складі 32 депутатів.
Таким чином французький парламент де-факто став машинкою для голосування. Тим більше що всі стратегічні рішення президент приймає у вузькому колі довірених, але не відомих широкому загалу співпрацівників у Єлисейському палаці, таких як Алексіс Кол, Ісмаель Емельєн і Сільван Форт.
Опубліковане газетою "Ле Фігаро"опитування показує, що 41,3% французів продовжують довіряти президентові. І це зовсім немало: на цьому самому етапі президентства Ніколя Саркозі міг розраховувати на 37% підтримки, а Франсуа Олланд - на 26%.
Результат тим більше задовільний, що протягом 12 місяців Макрон провів низку значних реформ, які зачіпають інтереси важливих і впливових суспільних груп. Найважливішою є реформа ринку праці, завдяки якій стало легше звільняти працівників. Це повинно стимулювати підприємців створювати робочі місця.
Єлисейський палац добився також зниження податку на прибуток фірм, ліквідації податку від великих спадків, реального зниження пенсій і ліквідації деяких галузевих пенсійних правил, провів реформу системи професійного навчання, загострив надання права на притулок.
Вийшовши вже за межі виборчої програми, Макрон здійснив реформу дефіцитного (40 мільярдів євро) боргу залізничного монополіста SNCF, зокрема позбавивши нових залізничників багатьох соціальних привілеїв і відкривши ринок для конкуренції.
Одночасно вперше за останні 8 років Франція змогла в минулому році звести бюджетний дефіцит нижче ліміту 3% ВВП, як це вимагає Брюссель.
Нині, однак, безробіття - тема, яка дошкуляла всім попередникам Макрона, не зменшується. У першому кварталі цього року воно зменшилося лише на 0,9% (32 тисячі працівників), при цьому 3,5 мільйона французів не мають жодної роботи, а якщо враховувати також тих, хто працює на неповну зарплату, виходить навіть 6,5 мільйона.
Якоюсь мірою це результат ліквідації Макроном фіктивних посад для молоді, фінансованих державою. Але якщо ситуація на ринку праці не поліпшиться, популярність президента може швидко впасти. Ризик тим більший, що кон'юнктура в перші три місяці цього року сильно погіршилась: економічне зростання у річному вимірі впало на 1,9%.
Макрону не вдалося зібрати врожаю політичних реформ, на який він розраховував. Із візитами у Німеччині французький президент уже був три рази, але поки що без результату.
"Неписана умова була наступною: Франція проводить ринкові реформи, оздоровлює фінанси, показує, що є серйозним партнером. Взамін Німеччина виходить назустріч Франції у справі перебудови зони євро", - вважає Ів Бертончіні, директор Паризького інституту Делора.
Але вже відомо, що на червневому саміті у Брюсселі не буде остаточно встановлена дорожня карта, яка веде до створення серйозного оновленого бюджету для зони євро, міністра фінансів і парламенту.
Це означає перетворення зони євро на "трансферний союз", в якому багатші країни допомагають біднішим. Але сталося навпаки, на минулому тижні Європейська комісія представила приблизно такий самий, як до цього часу (1,1% ВВП ЄС), дуже обмежений бюджет для ЄС.
Після вересневих виборів до бундестагу третьою силою стала євроскептична "Альтернатива для Німеччини", та й у ХДС/ХСС дуже зміцнилася консервативна фракція. За цих обставин Ангела Меркель не може йти назустріч пропозиціям Парижа.
Тим більше що цього не хочуть й інші країни Півночі Європи на чолі з Голландією, а Італія, країна з найбільшим боргом в Європі, досі не має перспективи подолання політичної кризи.
"Макрон не буде королем Європи, не займе місця Меркель як єдиного диригента в ЄС. Але йому вдалося врівноважити французько-німецький тандем", - упевнений Ален Дюамель, один із найвидатніших публіцистів Франції.
І дійсно, вперше після вибуху фінансової кризи 10 років тому, Франція виступає з ініціативами розвитку Євросоюзу, а Німеччина лише реагує на них. Тестом нової розстановки сил є спроба вироблення нової імміграційної політики, в якій Німеччина хоче бачити постійно діючу систему розподілу біженців, із чим Париж не погоджується.
З іншого боку, завдяки Берліну Брюссель веде досить лагідну політику щодо Польщі і Угорщини, не хоче виштовхувати їх на узбіччя ЄС, проти чого Париж був би не проти.
"Європі завжди було добре від того, що Німеччина і Франція мають порівнювальні впливи і мусять виробляти компроміс. Тоді вдається уникати багатьох помилок, які виникають, коли все диктує одна країна", - вважає Бертончіні.
Макрон замінив також Меркель у ролі найважливішого представника ЄС назовні, особливо у США. Це його Дональд Трамп першим запросив із державним візитом у США, а партнерство обох країн зміцнив спільний (разом із британцями) удар по базах Башара Асада в Сирії.
"Із закордонних лідерів ніхто не має більшого впливу на Трампа, ніж Макрон. Він розмовляє з ним у середньому раз на 10 днів", - говорить Мартін Квенчез із відділення Джерман Маршалл Фонд у Парижі.
Попри добрі відносини Макрон не зміг запобігти відмові США від Паризького кліматичного договору чи перенесення Посольства США у Єрусалим. Чи вдасться йому зупинити Трампа від розриву атомного договору з Іраном і переконати припинити торговельну війну з Євросоюзом - поки що невідомо.

Євген ПЕТРЕНКО

Демократична Україна

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины