Аятола Лукашенко. Спецоперація КДБ "Не вместо, а вместе"

Вс, 2025-01-26 08:20

26 січня у Білорусі пройдуть вибори. Хто створює масовку диктатору?
Олександр Лукашенко, Олег Гайдукевич, Сергій Сиранков, Анна Канопацька та
Олександр Хижняк балотуються цього року у президенти Білорусі. Слово
"балотуються", звісно, варто взяти у лапки. Як і слова "вибори" та
"кандидати".

Фейковість процесу обрання президента цієї країни розуміють усі - тим не
менш, наприкінці грудня місцевий Центрвиборчком зареєстрував названих осіб
як учасників перегонів. Видання "Главком" розповідає про цих людей, а також
нагадає про політичний контекст, у якому відбуватимуться так звані
білоруські вибори.

21 січня розпочалося дострокове голосування на виборах президента Білорусі.
Вже у той день Центральна виборча комісія оголосила про рекордну явку у
7,81. Правозахисники вважають дострокове голосування одним із механізмів
фальсифікації результатів виборів. Майже аятола

Минулого року Олександр Лукашенко відзначив два ювілеї. 70 років від дня
народження і 30 років при владі. Він уперше був обраний президентом
Білорусі у 1994-му і нині готується повторити цей успіх усьоме. Довше за
нього в Євразії при владі знаходиться лише аятола Алі Хаменеї - верховний
лідер Ірану. Хаменеї відчутно старший за Лукашенка, тож білорус цілком може
побити рекорд іранця. Адже йти з посади добровільно Лукашенко не збирається.

Вибори-2020 спровокували небачені доти досі протести. Однак і вони були
придушені / фото: Associated Press

Життя у диктатора - справді хороше. Лукашенка не мучить сумління ані через
тотальні фальсифікації виборів, ані через масові репресії (із затриманням,
побиттям, катуванням та тривалими тюремними термінами для опонентів
режиму). У Білорусі - єдиній в Європі! - досі існує смертна кара, але у
правителя голова через це не болить. За останні 20 років було страчено 400
осіб, і переважно - з політичних міркувань. Нарешті, не хвилює Лукашенка і
те, що Білорусь вже залишили сотні тисяч громадян. Останній сплеск міграції
припав на 2020 рік.

Тоді у Білорусі відбулися шості президентські вибори - із не баченим доти
масштабом протестів. Їх не визнав демократичний світ. Протести у різних
містах Білорусі тривали з середини червня і до початку вересня, результатом
стало брутальне придушення їх ОМОНом та арешти тисяч людей.

Тоді ж країни покинула опозиційна кандидатка Світлана Тихановська, а
письменниця та нобелівська лавреатка Світлана Алексієвич зазначила, що
Лукашенко має піти.

ОМОН кує "перемогу" Лукашенка на вулицях Мінська / фото: pap.pl

Але у тому й проблема, що Лукашенко нікуди не збирається іти. Видання
Belpol опублікувало 32-сторінковий звіт, у якому йдеться про методи, до
яких вдаватиметься влада, аби зберегти себе.

По-перше, на виборах-2025 більше не буде справжніх опозиційних кандидатів -
таких, наприклад, як Світлана Тихановська, яка все ж опонувала Лукашенку
минулого разу.

По-друге, на дільницях не буде спостерігачів.

По-третє, за кордоном не буде дільниць для голосування - усіх виборців
держава закликає повернутися додому. По-четверте, ніхто не зможе
сфотографувати свій бюлетень, адже саме знімки бюлетенів були у 2020-му
доказом численних фальсифікацій.

І, нарешті, по-п'яте, за даними Belpol, влада заздалегідь подбала про
"потрібні" кадри: 97% керівників дільничих комісій раніше вже брали участь
у фальсифікації результатів виборів.

Режим Лукашенка, таким чином, підготувався на "відмінно". Але хто ті
"двійочники", яким відведена роль програти? Три мушкетери і одна...
д'Артаньян Анна Канопацька, 48 років

Підприємниця, юристка. Членкиня Об'єднаної громадської партії. У минулому -
депутатка Палати представників Народних зборів Білорусі

"С легким паром", або Анна Канопацька, у якої "во лбу звезда горит" / фото:
nashaniva.com

Анну Канопацьку незалежні білоруські медіа називають "найбільш схожою" на
опозиційну кандидатку. Канопацька, нагадують вони, бодай вірить у
можливість існування Білорусі без Лукашенка. Коли у 2016-2019 роках ця
кандидатка була депутаткою парламенту, то зареєструвала закон про гарантії
безпеки для чинного глави держави. Тобто якби Лукашенко пішов, цей закон
гарантував йому недоторканність та відсутність переслідувань у майбутньому.

У Канопацької - цікавий бекграунд. Її батько - Анатолій Труханович, перший
офіційний доларовий мільйонер в Білорусі. Він відкрито називає себе
опозиціонером та сповідує такі самі політичні погляди, як і Канопацька,
пише білоруський Telegram-канал "Кулуари". А вона виступає проти орієнтації
Білорусі на Росію. У 2020-му Канопацька вже брала участь у президентських
виборах, де посіла третє місце з результатом 1,68%. Прикметно, що попри
розгром білоруської опозиції у 2020-2021 роках, політикиня залишилася на
свободі і зараз критикує всі продемократичні сили, включаючи Світлану
Тихановську. А її тим часом тато обережно критикує Лукашенка, визнаючи,
втім, що той "багато зробив для країни". Олег Гайдукевич, 47 років

Політик. Лідер Ліберально-демократичної партії. Перебуває під персональними
санкціями усіх країн ЄС, Великої Британії, Канади та США

"Я - не проститутка", - говорить Олег Гайдукевич. Тим часом опозиційні
медіа розслідують скандал з еротичним фотознімком політика / фото:
news.zerkalo.io

Наступний, чиє ім'я буде у бюлетені поряд з іменем Лукашенка, - Олег
Гайдукевич. Він також є нащадком відомого батька. Його тато Сергій
Гайдукевич - білоруський політик, який тричі балотувався на посаду
президента, востаннє - у 2015 році. І батько, і син загалом лояльні до
режиму Лукашенка, обиралися депутатами, працювали на посадах, пов'язаних з
владою. У 2020 році Олег Гайдукевич засудив дії протестувальників,
звинувачував США та ЄС у спробі державного перевороту.

На минулих президентських виборах Гайдукевич балотувався, але зняв свою
кандидатуру із незрозумілим поясненням.

"Я - не проститутка", - заявив він. Зійшовши з дистанції, політик почав
закликати виборців "дати шанс Лукашенку" і навіть став довіреною особою
останнього. Гайдукевич переконує, що кандидатами на виборах - на страх усім
ворогам країни - мають бути винятково "патріоти Білоруси", до числа яких
він зараховує і Лукашенка. Опозиційні медіа Білорусі глузують над
Гайдукевичем, називаючи його "спадкоємним суперником".

Про наступних двох кандидатів відомо небагато. Сергій Сиранков. 41 рік

Політик. Перший секретар ЦК Компартії Білорусі

Сергій Сиранков, який трохи схожий на Путіна / фото:
instagram.com/shklovinfo.by

Сергій Сиранков за фахом - педагог. У молодості почав був вивчати
англійську мову і навіть поїхав на стажування у США, за що отримав догану
від товаришів по Компартії. І справедливо: підтримувати Захід, що загниває,
білоруському ленінцю не личить. У 2019-2023 Сиранков був депутатом від
Палати представників Народних зборів Білорусі.

А у 2024-му Сиранков був зареєстрований кандидатом в президенти Республіки.
Кілька днів тому на сайті Компартії з'явилася його виборча програма, де
зазначено, що він іде на вибори не замість Лукашенка, а... разом із ним.
Російською це звучить ще виразніше: "не вместо, а вместе". Додамо, що
Сиранков - гомофоб та сталініст. Представників секс-меншин він пропонує
саджати, а от Сталіна - ставити (у вигляді пам'ятників, певна річ).
Олександр Хижняк. 46 років

Депутат Мінської міськради. Очільник Республіканської партії труда і
справедливості

Олександра Хижняка зафіксували у білоруському ЦВК / фото: belarus.by

Як іронізують білоруські медіа, Олександр Хижняк - найбільш невидимий
кандидат. Він не здійснює ніякої публічної активності - взагалі. У
"Вікіпедії" про цю людину - кілька абзаців, які розповідають, що з 1996-го
він живе у Мінську, працює юрисконсультом на одному з підприємств та
засідає у міській раді.

"Главком" ледве знайшов знімок Хижняка. Можливо, єдина у його житті
публічна фотосесія відбулася, коли той прийшов подавати документи до
Центрвиборчкому Білорусі. Хижняка немає у соцмережах, як і його партії.
Щоправда, Республіканська партія труда має свій ТГ-канал, де у неї... аж
200 підписників. Додамо, що цей суперник Лукашенко дотримується провладних
поглядів, а сам диктатор двічі нагороджував його за "сумлінну працю та
активну участь у громадському житті".

Напевно, читачеві цікаво, що тим часом робить Світлана Тихановська -
можливо, остання реальна опозиціонерка, котра спробувала скласти
конкуренцію Лукашенку на минулих виборах.

Тихановська нині перебуває на території Євросоюзу, а її офіс продукує
відозви, де говориться, що "у 2025 році у Білорусі відбудуться так звані
президентські вибори, а насправді - безвибори, бо право вибору у людей
вкрадено". Її команда наголошує: пародія на волевиявлення "проводиться у
ситуації глибокої політичної кризи, а Лукашенко незаконно утримує владу
через репресії проти білоруського суспільства, спираючись на підтримку
Кремля".

Опозиціонерка зазначає, що цьогорічні вибори у Білорусі - не час для
масових вуличних протестів, бо людям "варто себе зберегти для
відповідальнішого моменту".

За Лукашенка підписів зібрано, природно, більше за все / інфографіка:
rec.gov.by

"Не думаю, що це привід людям жертвувати собою, виходячи на вулиці... Це не
той тригер, не те вікно можливостей, до яких ми готуємось. Лукашенко робить
ці недовибори для себе, щоб самому собі показати, що він там легітимний у
його очах. Але це ніяк не змінює ставлення до нього серед білорусів та
наших демократичних партнерів", - каже вона. І проводить паралель із
Сирією, де режим Асада впав достатньо несподівано.

"Пам'ятаю, що Асад років десять тому казав, що він ніколи не буде другим
Януковичем, що ніколи не втече, але це сталося. Тому доля диктаторів завжди
горезвісна. Але коли цей момент настане - залежить багато у чому, звичайно,
від самих білорусів", - зауважує Тихановська. І що ж далі?

Білоруський політичний аналітик Олександр Класковський пише у колонці для
опозиційного медіа "Позірк", що немає жодних причин думати, нібито
Лукашенко не "переможе".

"Загалом подальший сюжет "безвиборів" цілковито передбачуваний. Аналітикам
залишається хіба що гадати, яку переможну цифру визначить для себе
правитель. З великою ймовірністю вона буде близько 82-85%", - зазначає він.

І додає: "Стало відомо, що Лукашенко відмовився від передвиборчих виступів
на радіо та ТБ. І справді, навіщо йому ця жалюгідна квота: промови та
пропаганда "за бацька" і так звучать з кожної праски".

Натомість провладний пропагандист Ігор Тур "вангує", що за підсумками
голосування Лукашенко отримає понад 90%. Хоча досі - на всіх попередніх
виборах - його результат був близьким до 80%. Саме стільки Лукашенко набрав
на виборах 1994 року. Тим часом у дослідженні білоруських провладних
соціологів, оприлюдненому за десять днів до виборів, йдеться про те, що за
Лукашенка нібито готові віддати свій голос 82,5% мешканців Білорусі.

За Олександра Лукашенка нібито готові проголосувати 82,5% білорусів. Такі
дані "соціологічного дослідження" держагентству "БЕЛТА" озвучила
соціологиня Ірина Лашук / інфографіка: belta.by

Після виборів, каже оглядач видання "Позірк" В'ячеслав Коростень, Лукашенко
продовжить спроби "перевернути сторінку" та відновити свою легітимність в
очах Заходу - якщо не на рівні визнання виборів, то бодай на рівні
відновлення торгівлі та економічних взаємин.

Лукашенко, продовжує Коростень, розраховує на те, що ставлення до нього
може бути ідентичним ставленню Заходу до Ільхама Алієва, котрий керує
Азербайджаном з 2003 року і також перетворив вибори на фікцію. І все ж
такий номер з Лукашенком не пройде. Його режим надто токсичний та одіозний,
а головне - надто залежний від Москви.

"Після 2020-го Лукашенко не вирішив жодної суперечності між собою та
протестувальниками. Не зробив жодної поступки. Жодного кроку назустріч.
Навпаки - відповів насильством і лише посилив антагонізм", - зазначає
Коростень.

Утім, вже зараз, не чекаючи 26 січня, окремі країни та впливові міжнародні
організації заявляють, що про визнання виборів у Білорусі не може бути й
мови. Фарсовий характер виборчої кампанії надто очевидний.

Диктатор дуже старається пом'якшити негативне враження про себе як
всередині країни, так і за кордоном: він підвищив пенсії за кілька днів до
виборів, а також помилував 23 засуджених за "екстремізм".

Але Олександр Лукашенко, котрий узурпував владу та перетворився на
одноосібного правителя європейської країни, насправді і не прагне жодних
змін.

-

Наталія Лебідь, опубліковано у виданні "Главком"

Аргумент