26 одного не чекають

Але чи в правильному напрямку вони йдуть? Європейська валютна криза
розколює Союз: Велика Британія не бажає грати за правилами Німеччини і
Франції

У Великій Британії дехто стверджує, мовляв, іще 20 років тому передбачав
проблеми євро. Міністр закордонних справ Вільям Гейґ 1998-го в якості
лідера Консервативної партії запевняв, що Європейський монетарний союз
стане "палаючою будівлею без виходів". Цієї осені він зміг не без гордощів
нагадати про ті свої слова.

А ось колишній редактор поважного бізнесового видання Financial Times Ендрю
Ґоверс тепер кається: "Рівно 10 років тому я палко вітав приготування до
запровадження євро... Лише тепер стало очевидним, що спільну валюту не
можна було вводити на такому хиткому фундаменті". Є в Британії і такі, хто
навіть нині наполягає на правильності ідеї євро, але їхній час говорити
гучно ще не настав.

На цьому тлі прем'єр-міністр Девід Кемерон вдався до відчайдушного й
сумнівного щодо дієвості, але історичного кроку, вперше застосувавши від
імені Великої Британії вето на зміни чинної засадничої угоди ЄС. Кожна зі
сторін на європейській арені опинилася на своїй власній колії і наразі не
має жодної можливості для маневру. Головний дует Старого світу Меркель -
Саркозі бачить порятунок спільної валюти в тому, щоб зробити фінансову
дисципліну суворішою для країн єврозони. До більшої фіскальної інтеграції
вони запросили не лише 17 держав, що вже користуються євро, а всіх 27
членів ЄС.

Кемерон, який очолює уряд третьої за обсягами економіки Євросоюзу, заявив,
що його країна не долучиться до таких змін, бо вона євро не користується й
не хоче, аби в Брюсселі, а не в Лондоні визначали бюджетні правила й навіть
податки, наприклад, для британського ринку фінансових послуг, обсяг якого
перевищує 9% усієї економіки Сполученого Королівства. У лондонському Сіті
обурюються намірами Саркозі та Меркель запровадити стягнення на фінансові
транзакції для наповнення європейського бюджету, оскільки більшість із них
відбувається у Лондоні, а не в Парижі чи Франкфурті. Британський прем'єр,
захищаючи інтереси свого фінансового сектору, вимагав вилучень та інших
поступок, не дістав їх і... пішов. Проблема в тому, що за ним наразі не
пішов більше ніхто, хоча Швеція та Чехія ще мають проконсультуватися зі
своїми парламентами перед тим, як остаточно ставати до лав інтеграторів.

Тепер навіть у лондонському Сіті лунають розгублені голоси тих, хто
припускає, що Британії таки варто було залишатися в започаткованому в ЄС
процесі - задля впливу на рішення, які, може, не прямо, але стосуватимуться
й Лондона.

ЄВРОСКЕПТИКАМ ПОТРІБНА УКРАЇНА

Девід Кемерон, звітуючи 12 грудня в парламенті про свій демарш на
переговорах у Брюсселі, заявив, що одну угоду він таки підписав там із
задоволенням - про початок процесу набуття членства у ЄС Хорватією.
Намаганням централізувати євроспільноту Лондон протиставляє децентралізацію
і гнучкість. "Я хочу, щоб Євросоюз був не монолітним блоком, а гнучкою
мережею", - заявив британський прем'єр.

Його однопартієць Джон Віттінґдейл у тиждень вирішальних європейських
переговорів саме збирався до Києва. "Ми хочемо бачити Євросоюз, який мав би
у Брюсселі набагато менше централізованих повноважень, будучи більш
відкритою системою для вільного пересування товарів, послуг і людей між
різними країнами. Але щоб Брюссель не видавав так багато законів. Ці
погляди цілком збігаються з баченням майбутнього ЄС, який був би більшим і
включав би такі країни, як Україна, й, можливо, інші пострадянські
держави", - пояснював Тижню депутат в одній зі старовинних кімнат
британського парламенту з посивілими від століть кам'яними стінами.

"Інший погляд полягає в підтримці тісніше інтегрованої федерації, яку
пропонують у кількох країнах... Британію це не влаштовує. Отже, є два різні
погляди на шляхи розвитку ЄС, але британський погляд, - переконаний
Віттінґдейл, - охоплює і такі держави, як Україна".

ЄВРОПЕЙСЬКА МРІЯ

Що буде далі з ЄС і Великою Британією? Усе гаразд, заспокоює Кемерон.
"Британія залишається повноправним членом Європейського Союзу, і події
минулого тижня цього статусу жодним чином не змінюють. Членство в ЄС
життєво важливе для наших національних інтересів", - різав прем'єр-міністр
по живому маргінальних ультраєвроскептиків на зразок UKIP (Партія
незалежності Сполученого Королівства).

"Ми країна, яка торгує, і спільний ринок нам потрібен для торгівлі,
інвестицій та робочих місць. ЄС перетворює Британію на ворота для
інвесторів до найбільшого спільного ринку у світі. До Євросоюзу йде
половина нашого експорту, і це утримує в Британії мільйони робочих місць.
Членство в ЄС також посилює нашу здатність просувати власну закордонну
політику, даючи нам потужний голос на світовій арені... Отже, ми
залишаємось у Євросюзі й ми хочемо там бути!" Зауважте, що це уривок із
промови лідера Консервативної партії, який сам себе називає євроскептиком.
Що ж тоді кажуть британські євроентузіасти?

"Століттями Європа була театром воєнних дій - нині вона театр миру. Замість
того щоб випробовувати нашу національну силу на полі бою, ми робимо це на
футбольних полях. Суперечки між європейськими державами залагоджують у
результаті безкінечних переговорів у Брюсселі, а не збройного протистояння,
- нагадує один із найавторитетніших британських дослідників сучасної
історії, публіцист, оксфордський професор Тімоті Ґартон Еш. - Більшість
європейців живуть краще, ніж їхні батьки й набагато заможніше, ніж діди...
Більшість європейців переважно живуть за принципом верховенства закону. Ми
насолоджуємося кодифікованими людськими та громадянськими правами й можемо
захищати їх у суді... Ми забуваємо, наскільки незвичайним є такий стан
справ у Європі".

Учений перераховує майже стільки само й ґанджів сучасної євроспільноти, але
закликає цінувати й розвивати те, що є. Для таких євроентузіастів, як Ендрю
Ґоверс, найбільша загроза євро полягає в тому, що проблеми з цим
"непродуманим економічним експериментом" нині можуть затьмарити собою
досягнення Європейського Союзу й поставити під загрозу саму організацію.
Але є сподівання на краще, бо, як показує досвід самого Ґоверса, він зі
своїми оцінками європейських процесів уже глибоко помилявся. Цілком
можливо, що побоювання катастрофічних наслідків з євро теж виявляться
помилковими.

ЛІГАБізнесІнформ