Зніміть корону

Бертран Бадре

29.06.2020, 18:52

Замість того, щоб просто змиритися з тим, що відбувається у світі, нам час
увімкнути уяву і вигадати нові механізми вирішення проблем, яких вимагає
від нас криза COVID-19

Раптовий шок, різка зміна звичних процесів. Страх і недовіра рвуть зв'язки,
які підтримували сучасну цивілізацію. Лідери змушені ухвалювати швидкі
рішення.

Йдеться про 1914-й, коли Європа провела літо, мобілізуючи сили для війни.
Але такий самий опис чудово підійде і до літа 2020-го. Найважча пандемія
після спалаху грипу в 1918-1920-х швидко перетворюється на кризу
глобалізації, створюючи умови для небезпечної геополітичної конфронтації з
часів закінчення холодної війни.

Лише за кілька тижнів криза COVID-19 призвела до зупинки третини світової
економіки. І головним чинником, що визначить, як розвиватимуть події, стане
колективне лідерство. Однак цей критично необхідний компонент досі
відсутній. США і Китай вчепилися одне одному в горлянки, тому глобальне
лідерство має забезпечити хтось інший - ні Вашингтон, ні Пекін.

І щоб відкрити шлях до відновлення міжнародного співробітництва, варто
розвінчати три міфи.

Міф No. 1: COVID-19 - несподіваний "чорний лебідь", подія, до якої
ніхто не міг підготуватися. Насправді активісти охорони здоров'я, зокрема
Білл Гейтс, і епідеміологи, наприклад, Майкл Остерголм з Університету
Міннесоти, давно били на сполох про системні ризики коронавірусів і грипу.

У підсумку криза стала продуктом нашої колективної нездатності думати
нелінійно і прислухатися до вчених. Ба більше, COVID-19 - лише костюмована
репетиція тих катастроф, які чекають на нас унаслідок зміни клімату,
особливо на початку 2030-х, коли ми перетнемо поріг потепління на 1,5
°C вище за доіндустріальний рівень.

Міф No. 2: COVID-19 дискредитував глобалізацію. Так, звісно,
міжнародне авіасполучення сприяло швидкому поширенню коронавірусу. Але
стривайте - водночас глобалізація забезпечує нас інформацією, ліками і
технологіями.

Глобальна наукова спільнота розшифрувала геном нового коронавірусу через
два тижні після того, як Китай повідомив про спалах. Дослідники в усьому
світі обмінюються відкриттями, намагаючись створити вакцину. Ніколи ще так
багато людей із різних країн не співпрацювали в одному спільному проєкті.

Міф No. 3: наявні політичні інструменти допоможуть нам пережити цю
кризу. Насправді міжнародні організації здатні мобілізувати лише незначну
частину ресурсів, необхідних, аби впоратися з вірусом і його економічними
наслідками. Наші очікування не виправдаються, якщо ми не змінимо підхід до
роботи таких інститутів, як Всесвітня організація охорони здоров'я.

Пандемія COVID-19 почалася у дуже критичний момент, прискоривши глибшу
кризу міжнародного співробітництва. Вихід з обох криз потребуватиме
колосальних зусиль, щоб досягти рівноваги між економічним зростанням і
соціальним благополуччям. Зробити це буде непросто. Доведеться змінити не
тільки систему, а й самих себе.

І нам знадобиться програма з п'яти частин.

По-перше, необхідно прагнути до інклюзивнішого лідерства. З огляду на
поточні труднощі в американсько-китайських відносинах, інші країни Великої
двадцятки мають зібратися разом, аби згенерувати нові ідеї для вирішення
багатьох проблем: криза в глобальній торговій системі, посилення
технологічної конкуренції за принципом гри з нульовою сумою, робота з
довірою в багатосторонніх форматах. Зокрема, ЄС, Велика Британія, Японія,
Канада, Південна Корея мають грати значно більшу роль у заповненні вакууму
лідерства.

По-друге, нам потрібні багаторівневі коаліції разом з організаціями
громадянського суспільства та приватним сектором. Коли звичного лідерства
зверху не передбачається, інші мають прийти на допомогу.

По-третє, треба гарантувати плавний процес розробки і розподілу вакцини від
COVID-19. Це безпрецедентне завдання, яке вимагає безпрецедентної коаліції.

По-четверте, нам знадобиться більше "вогневої потуги", щоб впоратися з
фінансовою кризою в країнах, що розвиваються. Міжнародний валютний фонд має
негайно провести емісію нового траншу Спеціальних прав запозичень (СПЗ), а
Паризький клуб суверенних кредиторів (у тісній координації з Китаєм) -
зайнятися проблемою непосильнішого боргу країн-боржників.

Нарешті, світ відчайдушно потребує вирішення екологічних питань, зокрема,
щоб розірвати зв'язок між спалахами зоонозних хвороб і зникненням природних
місць мешкання тварин.

Історикиня Маргарет Макміллан завершує свій аналіз того, як світ марширував
до війни в 1914 році, важливою ідеєю: "Якщо ми з XXI століття хочемо
вказати пальцем на винних, то можемо звинуватити тих, хто довів Європу до
війни, у двох речах. По-перше, відсутність уяви і нездатність передбачити,
наскільки деструктивним буде такий конфлікт, і, по-друге, відсутність
хоробрості, щоб протистояти тим, хто говорив, що не залишилося іншого
вибору, крім як йти воювати. Вибір завжди є".

Ціна бездіяльності вже колосальна. Замість простого примирення з колапсом
системи ми маємо увімкнути уяву і вигадати нові механізми, яких вимагає від
нас ця криза.

Колонка написана у співавторстві з Івом Тіберг'єном, співголовою Ініціативи
"Бачення 20", професором політології та почесним директором Інституту
азійських досліджень Університету Британської Колумбії

Переклад з англійської - Новое время

Джерело

Високий Замок

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины