ЗНЕСЕНА КРАМНИЦЯ ФУНДАНИЧА

КОНСОЛІДУВАЛА УЖГОРОДЦІВ

Минулого місяця на вулиці Волошина, 47 в Ужгороді зруйнували будинок Циріла
Фунданича, збудований у 1900-х роках. Мальована вивіска з прізвищем
власника була, фактично, єдиним довоєнним зразком, збереженим в обласному
центрі. Надписи угорською. Були тут і цікаві дерев'яні ворота-двері...
Знесли до фундаменту... Це викликало чималий резонанс і невдоволення серед
містян. А все тому, що Ужгород поступово втрачає історичне обличчя цілих
вулиць, як от Швабської, Мукачівської, Підгірної тощо. Хто такий Фунданич?

"Народився Циріл Фунданич 31 березня 1904 року в Ужгороді, його батько
Карой був юристом. Нині племінниця Циріла Фунданича Марія Сабов (дружина
греко-католицького священика Павла Сабова), згадує, що Карой володів
великими виноградниками на тодішніх околицях міста, виробляв і продавав
хороше вино. Мали п'ятеро дітей: доньок та єдиного сина Циріла. Навчався в
ужгородській гімназії. Торгувати почав, маючи лише 21 рік", - ідеться у
статті журналістки-дослідниці Тетяни Літераті.

"Де саме знаходилася перша крамниця Фунданича, родина не знає, але її сліди
знайшов власник кафе-музею "Під замком" Юрій Руснак. Коли у 1988-му він
придбав на нинішній вулиці Ольбрахта закидане сміттям напівпідвальне
приміщення, літні сусіди розповіли, що раніше тут була маленька крамничка
Фунданича, а поряд - власне, там, де зараз знаходиться кафе, його винний
погріб. На фасаді, під шаром старої штукатурки, знайшлося й підтвердження
того, що колись тут працював магазинчик, - двомовні надписи, які
рекламували товар, що там продавався. З них можна дізнатися, що тут
торгували вином, пивом, мінеральними водами, свіжою смаженою кавою, чайним
маслом (дуже популярний продукт в Австро-Угорщині) тощо. Власне, це не
масло з додаванням чаю, а просто вершкове найвищої якості, яке аристократи
додавали в чай. До речі, решітка на вікні там досі збереглася оригінальна.

Так виглядав будинок до знесення

Очевидно справи в Циріла йшли непогано, бізнес розростався. Тож згодом він
вирішив переїхати з тісної крамнички у просторіше приміщення. Таке знайшов
поряд на вулиці Волошина, 47. В архіві колишнього БТІ є копія договору за
1936 рік, яка підтверджує, що будинок зведений 1900-го, ужгородський
вчитель Олександр Мончак та його дружина Олена Кімак продали за 90 тисяч
чеських крон торговщику Кирилу Фунданичу та його дружині Олені Ласоті. Як
розповіли рідні торговця, дітей у цьому шлюбі не було, хоча подружжя дуже
любило малечу.

Марія Сабов добре пригадує магазин на нинішній вулиці Волошина. Приміщення
було невеличке, за прилавком торгував сам Циріл, однак був у нього і
помічник. З магазину можна було ввійти до задніх житлових кімнат. Дім був
гарний і просторий, на три кімнати. Але жили без надмірної розкоші.

У роки Другої світової війни Циріл Фунданич був воїном угорської армії, на
жаль, невідомо, де, коли і за яких обставин потрапив у полон радянської
армії, кілька років працював на лісозаготівлі в Росії, а додому повернувся,
за неточними даними, у 1947-му. Після цього вони з дружиною Ілоною
розлучилися. Ймовірно, саме розлучення і стало приводом для продажу будинку
з крамницею на тоді вже Жовтневій вулиці в 1951 році. Новими власниками
стали Марія Егер та Габріелла Гербер. Циріл же придбав частину будівлі на
нинішній вулиці Яроцькій, де оселився, незабаром одружившись удруге.

У Радянському Союзі для Фунданича як приватного торговця місця не було.
Тому він влаштувався на роботу на фанерно-меблевий комбінат, де, складаючи
стільці, працював до самого виходу на пенсію. Його друга дружина Клара
трудилася в краєзнавчому музеї в замку, у відділі кадрів. Жило подружжя
скромно, тихо. Рідні не пригадують, аби милий і завжди скромний Циріл-бачі
мав якесь хобі чи кудись ходив, крім церкви. Так тихо і помер у жовтні 1986-
го.

... а так - нині

Тоді й виявилося, що весь цей час Фунданич ревно зберігав усі речі,
пов'язані з його магазином. У 1987-му дружина продала їх закарпатському
краєзнавчому музею. Із весни минулого року там діє експозиція відділу
історії "Кава на жорнах століть". Там, зокрема, можна побачити касовий
апарат із магазину Фунданича, красиві ваги, мірний посуд для сипучих
товарів, скляні пляшки з-під рому тощо.

А що ж із будинком? У радянські часи, судячи з документів, нові власниці
добряче намучилися, аби захистити своє майно від зазіхань влади. У 1962
році в "літню кухню" на подвір'ї, а також на горище хотіли примусово
вселити пожильців. Невідомо як, та магазин залишився їхнім, держава ж
виплачувала орендну плату за розміщення в ньому маленького гастроному. У
1996-му там працювало вже кафе, пізніше крамниця музичних інструментів. На
той час у будинку проживала лише старенька власниця - Габріелла Гербер. Їй
допомагав племінник - нині вчитель Ратівецької школи Ленард Іллар. Він
розповів, що дім на той час перебував у дуже поганому стані, стіни були
постійно вологими. Можливо, через те фарба на фасаді ніяк не хотіла
триматися, і скільки разів у радянські часи вивіску Фунданича не намагалися
забілити, не вдавалося. Саме пан Ленард успадкував історичну будівлю після
смерті тітки у 2012 році, яку під час обстеження визнали аварійною. На її
порятунок потрібні були великі кошти, тому мусив продати спадок,
погодившись на пропозицію покупця лише після того, як той пообіцяв, що
зносити дім не буде, зробить усе, щоб його врятувати", - пише Тетяна
Літераті. Тоді, у 2016-му, новий власник уже зводив позаду старого будинку
Фунданича впритул до нього вищий. Поки старих стін не чіпали... 2017-й -
історія "вбивства"

У середині червня на будівлі з'явилися робочі й почали розбирати дах. Тоді
на сполох забив дослідник старої архітектури Ужгорода дизайнер Олег Олашин,
який написав у "Фейсбуці", що будинок під загрозою. Громадськість вимагала
пояснень. Тоді головний архітектор Ужгорода Олег Боршовський повідомив
журналістам, що житловий будинок на вул. Волошина, 47 не є пам'яткою
архітектури. І що його власник має історико-містобудівне обґрунтування,
розроблене ПП "Архетектос" м. Львів і погоджене Консультативною радою з
питань охорони культурної спадщини ОДА. Проект реконструкції з надбудовою
цього будинку розглянула й архітектурно-містобудівна рада Ужгородської
міськради. Відтак видала власнику містобудівні умови та обмеження забудови.
Перевірку дотримання законодавства у будівництві проведе відділ ДАБК
міськради. Тобто реконструювати будівлю дозволено з певними обмеженнями.
Однак пан Олашин каже, що вона є нововиявленим об'єктом культурної спадщини
відповідно до переліку історико-архітектурного опорного плану та частини
пам'ятки містобудування місцевого значення.

Утім, 21 червня власник просто зніс будинок до фундаменту. Фото вмить
розлетілося мережею, подія набула резонансу. Журналісти написали звернення
у прокуратуру й почали збір підписів. Активісти підготували й відкритого
листа до Кабміну та Центрального органу з питань охорони культурної
спадщини. Йдеться про те, що пам'ятку знесено без жодного дозволу, і такі
випадки в Ужгороді непоодинокі.

22 червня прокуратура області розпочала кримінальне провадження за фактом
знищення магазину Фунданича в Ужгороді як об'єкта культурної спадщини.

З'ясували активісти й ім'я нинішнього власника будівлі - це бізнесмен
Сергій Фаркаш.

Голова закарпатського осередку Національної спілки художників України Борис
Кузьма прокоментував сайту "Ужгород.ін": "За моєю інформацією, дозволу на
реконструкцію цієї будівлі містобудівна рада не давала, щонайменше, мого
підпису там точно нема. Щодо обласної комісії - там дійсно розглядалося
містобудівне обґрунтування. Але навіть його погодження - це ще не дозвіл.
Після цього ще треба розробити концепцію, а потім все погодити. Вони мали
надати проект, чого не зробили, й затим уже отримати всі погодження.

А колишній головний архітектор Ужгорода, учасник містобудівельної ради при
міськраді Олександр Шеба у своєму коментарі повідомив, що всі виступаючі
однозначно стояли за збереження фасаду споруди. Вирішили рекомендувати
проект до опрацювання і винесення на повторний розгляд. У такому вигляді
його не підтримали. Але проектант проігнорував ці рекомендації.

У неділю, 25 червня, біля знищеного будинку Циріла Фунданича відбулася
акція "Врятувати Ужгород". На "похорони" прийшло багато ужгородців, дехто
приніс саморобні плакати, на будівельний паркан навколо руїн повісили
гвоздику з чорною стрічкою, портрет самого Фунданича... "У чому ж виняткова
цінність цього будинку, що так швидко мобілізувало людей прийти на вулицю
Волошина? Рекламна вивіска з міжвоєнного періоду була живим пам'ятником
тому Ужгороду, якого вже немає - де говорили, читали й писали (а головне -
розумілися!) різними мовами. Мультикультурному, центральноєвропейському,
цьому передкарпатському Єрусалиму, в якому було місце для всіх", - каже
письменник Андрій Любка.

26 червня Ужгородський міськрайонний суд задовольнив клопотання органу
досудового розслідування, ініційованого місцевою прокуратурою, та наклав
арешт на історичну будівлю магазину Фунданича, таким чином заборонивши
забудовнику будь-яким чином користуватися чи здійснювати будівельні роботи.
Наступного дня відбулася зустріч міського голови Богдана Андріїва з
ужгородцями, які обурені руйнуванням будинку Фунданича. Присутні були також
головний архітектор міста Олег Боршовський, котрий пояснив, як мало
відбуватися погодження за законом, і нагадав: за наданими зауваженнями,
перший поверх будівлі мав залишитися без змін, а надбудову можна зробити
більш сучасною.

Забудовнику надали містобудівні умови та обмеження з вимогою врахувати
зауваження містобудівельної ради. Відтак власник замовив проектно-
кошторисну документацію, отримав на неї висновок експертизи і через ЦНАП
подав декларацію про початок будівництва. Декларацію зареєструвало ДАБІ
України. Чому будинок демонтували - мають перевірити правоохоронні органи.
Також Олег Боршовський наголосив, що в історико-опорний план будинок
внесений як нововиявлена пам'ятка, однак всі подальші кроки - внесення
будинку у відповідний реєстр тощо не зроблено. Листом забудовнику відділ
ДАБК призупинив будь-які дії з будівництва до проведення перевірки.

27 червня оприлюднена й реакція управління містобудування та архітектури
Закарпатської ОДА. Її суть: буде здійснено необхідні заходи щодо вивчення
правомірності виконання будівельних робіт та підстав погодження проектної
документації вказаного будівництва.

Маємо інформацію, що власнику пропонували розробити проект збереження,
однак він вирішив замовити собі інший - із архітектурними "рюшечками",
скляними великими дверима. Знаючі люди нам пояснили, що відновлення будинку
власнику обійшлося б орієнтовно в 500 тис. євро, тому вигідніше знести й
побудувати новий за 10 тисяч. Що там планують зробити? Кажуть, магазин,
житловий будинок.

Як би там не було, але крамниці Фунданича більше нема. Однак саме вона
згуртувала ужгородців. Створено групу "Врятувати Ужгород", яка пильнує, чи,
бува, не відновили роботи на зруйнованому об'єкті. Збираються й облікувати
інші старі будинки в місті...

Оксана ШТЕФАНЬО

Новини Закарпаття NovZak.uz.ua

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины