Закон про освіту: між реформами і компромісами

Мирослава МАРТИНІВ

Після більше ніж трьох років активної роботи та гарячих суспільних дискусій
Верховна Рада України ухвалила в цілому закон України "Про освіту". Рішення
підтримали 255 парламентарів із 359, зареєстрованих в сесійній залі. Не
голосували за закон "Опозиційний блок" та депутатська група "Відродження".

Процес редагування особливо спірного - мовного питання в законі "Про
освіту" безпосередньо в день голосування. Знимка з FB-сторінки народної
депутатки Ірини Подоляк

Цим документом, який насправді є лише канвою для інших - більш вузько
спрямованих законів, що регулюватимуть процес навчання і викладання в
українських школах, парламент запровадив 12-річну середню освіту, чітко
розділив початкову, середню і вищу школи, запровадив нові підходи до
викладання та гарантував вчителям суттєве підвищення зарплатні.

"Z" зібрав основні новації, які приніс з собою новий закон.

"Цей закон був предметом компромісу у кількох важливих точках. Попри це,
його прийняття - дуже позитивна і необхідна річ. Але це недостатня умова
для початку повноцінної реформи середньої освіти. Закон рамковий і одна з
його найбільших проблем - він дуже загальний. Дуже багато буде вирішувати
новий закон про загальну середню освіту"

Аналітик центру CEDOS Ірина Когут

12 років вже з 2018 року

На систему 12-річної повної загальної середньої освіти навчання Україна
переходить уже з наступного року. У початковій школі учні проводитимуть
чотири роки (1-4 класи); у базовій школі (гімназії) - п'ять років (5-9
класи); і у старшій школі - три роки (10-12 класи).

Першачки, які підуть у школу у 2018 році, закінчать її у 2030. Однак, зміни
будуть вводити поступово. Реформована школа для початкової освіти почнеться
з 1 вересня 2018 року; для базової середньої освіти - з 1 вересня 2022
року; а для профільної середньої освіти - з 1 вересня 2027 року. Після
кожного з етапів буде проводитись державна підсумкова атестація, можливо, у
вигляді ЗНО.

Дві перші школи можуть бути як частинами одного навчального закладу, так і
двома різними. А от старша школа має бути відокремлена від інших. На
практиці це будуть окремі приміщення для навчання.

Наразі виглядає так, що реформа не мала би стосуватись дітей, які вже
вчаться у школі. Щоправда, це ще не остаточно. Частина учнів, які нині вже
навчаються, все ж мають невеликий шанс закінчувати вже реформовану школу.
Адже в уряді обговорюють можливість пришвидшити реформу старшої школи.

За словами аналітикині центру CEDOS Ірини Когут, у законі закладено
можливість переходу на нову старшу школу дещо швидше аніж у 2027 році, хоча
наразі це лише ідея.

"Є думка, що чекати з реформою старшої школи ще 10 років - це надто довго.
Якщо державний стандарт освіти у старшій школі буде написано швидше, будуть
потрібні ресурси і умови дозволятимуть, це може відбутись швидше", -
говорить Ірина Когут.

Старша школа - все як на Заході

Реформування старшої школи мало стати одним з найважливіших в новій
українській середній освіті. Після багатьох дискусій, це питання врешті
стало предметом компромісу між старою та новою системою.

"Збереження професійної освіти - один з компромісів цього закону. Нинішні
коледжі та технікуми дуже довго блокували проходження першої редакції
закону у комітеті і вимагали для себе окремого рівня освіти і фактично його
домоглися. У законі це називається фаховою освітою. Таке збереження
забезпечує їм фінансування з державного бюджету, а не з місцевого", -
пояснює Ірина Когут.

Після гімназійних років учні, за новою системою, обиратимуть свій шлях далі
- на їхній вибір буде професійне або академічне навчання. Професійні ліцеї,
очевидно, будуть створювати на базі реорганізованих ПТУ чи деяких шкіл,
академічні - на базі оновлених і відокремлених вищих шкіл. Після
професійного навчання дитина зможе працювати або продовжити навчання у
виші. Академічні ліцеї ж передбачають поглиблене вивчення предметів та
вступ опісля на перший курс ВНЗ.

"Справді нове у старшій школі - її профільність. У більшості шкіл зараз ця
профільність не реалізована, - пояснює Ірина Когут. - Профіль вибирає клас
і окремий учень не може вибрати щось інше. Закон передбачає створення вищих
шкіл і вони мають бути достатньо забезпечені ресурсами, аби кожна дитина, а
не клас, могла обрати собі профіль. Усе має бути як у розвинених країнах:
дитина вибирає собі предмети і ходить за індивідуальним планом. Рішення,
ким дитина хоче бути, наче переноситься на трохи раніший час - після 9
класу, але воно не таке безповоротне, як рішення, на який факультет
університету вступати. Діти матимуть більше часу, щоб заглибитись у
конкретні предмети".

Компетентності замість абстрактних знань

Новий закон вводить і нове поняття для оцінки знань учнів - компетентності -
так звані впорядковані знання та вміння їх застосувати у щоденному житті.
Законотворці виділили, зокрема, такі компетентності як вільне володіння
державною мовою; здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від
державної) та щонайменше однією з іноземних мов; математична
компетентність; здатність до навчання впродовж життя, підприємливість та
інноваційність тощо.

Усі компетентності об'єднуватимуть так звані наскрізні вміння: критичне та
системне мислення, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати
емоціями, оцінювати ризики, ухвалювати рішення, вирішувати проблеми.

За словами Ірини Когут, попередні державні стандарти щодо очікуваних
результатів навчання учнів теж були написані з врахуванням компетентнісного
підходу, однак ними не користувались.

"На папері такий підхід мав би вже давно бути, але на практиці його досі не
існує, - пояснює експертка. - Це щось нове для України. Коли ми говоримо
про новий державний стандарт, то не йдеться про новий набір знань. Особливо
для початкової та середньої школи необхідний набір знань, це базові речі.
Мають змінитись підходи до їх засвоєння".

За її словами, зараз дітей у школах навчають не дуже по-іншому, ніж в
університеті. До дітей, здебільшого, говорять абстрактною теоретичною
мовою, через що учням важко засвоювати знання.

"Дитина вивчає дуже багато всього і не може прикласти ці знання до
побутових ситуацій. Новий стандарт пропонує очікувати від дітей іншого: не
того, що вони в початковій школі вмітимуть додавати за схемою і знатимуть
академічну класифікацію частин мови. Натомість вони мають вміти формувати
різні види висловлювань, вміти користуватись цими частинами мови і
частинами слова. Це цілком реально, просто треба все перевернути з голови
на ноги", - говорить Ірина Когут.

Зміна у методах навчання

Для того, щоб змінились знання учнів і їхнє розуміння світу, мають
змінитись і звичні методи викладання, говорять у міністерстві освіти. Цього
року більше 100 шкіл в Україні вже беруть участь у тестуванні нового
стандарту освіти для перших класів. Дітям зменшили кількість уроків, а
навчання відбувається без оцінок, класичних трьох рядів парт і домашніх
завдань. Результати пілотного проекту ляжуть в основу нових навчальних
методик, які з наступного року будуть обов'язкові для усіх.

Новий закон також набагато пластичніший щодо форм навчання. Він передбачає
дистанційне (коли учень вчиться в школі через інтернет), екстернатне (коли
школяр самостійно оволодіває навчальним матеріалом), сімейне або домашнє
навчання (коли освіту забезпечують батьки) та педагогічний патронаж (якщо
дитина за станом здоров'я не може відвідувати заняття в школі, то за нею
закріплюють вчителя, який навчає її вдома).

Зміни для вчителів

Експерти зазначають, найбільший виклик у шкільній реформі - перевчити
вчителів. За інформацією центру CEDOS, в Україні їх більше 400 тисяч, тож
їхнє навчання вимагає величезних ресурсів від держави.

Аби стимулювати вчителів до змін, закон передбачає поступове підвищення
зарплат вчителям, яке розтягнеться у часі до 2023 року. За інформацією прес-
служби МОН, мінімальна зарплата вчителя до того часу має становити три
мінімальні зарплати, на сьогодні це 9600 грн.

За словами Ірини Когут, саме лише підняття зарплати не достатньо мотивує
тих, хто вже працює. Таке збільшення зарплати критично важливе для того,
щоб надалі викладати у школи йшли найкращі випускники.

"Зараз у нас тотальна криза педагогічної освіти, адже туди йдуть абітурієти
з низьким рівнем знань, відповідно ми маємо нефахових вчителів. Запорукою
вдалої реформи є те, що в школи прийдуть більш компетентні люди", -
говорить Ірина Когут.

Водночас закон також передбачає додаткові стимули і для тих, хто вже працює
у школах. Вчителі, які з власної волі успішно пройдуть сертифікацію
(зовнішню оцінку) отримають надбавку до зарплати у 20%.

Мовне питання

"Стаття про мови була найбільш конфліктною", - сказала після прийняття
закону керівниця Міністерства освіти Лілія Гриневич. З її слів, авторам
вдалося знайти консенсусний варіант, який би забезпечив передбачене
Конституцією право нацменшин на навчання рідною мовою і в той же час надав
їм можливість опанувати українську мову.

В остаточній редакції закону зазначено, що навчання у початковій школі може
вестися мовами національних меншин. У гімназії рівень використання мови
національних меншин звужується до вивчення рідної мови, літератури і
можливо, кількох гуманітарних предметів рідною мовою, решта ж предметів
викладається державною мовою. Основна відмінність - навчання більше не буде
цілковито вестися мовами національних меншин, як це є сьогодні.

"Довкола мовного питання точились баталії. У результаті редакція краща ніж
могла би бути, адже кількість української мови у середній та старшій школі
суттєво збільшена для усіх, що в перспективі дозволить дітям з сімей
національних менших без проблем продовжувати навчання у ВНЗ. З одного боку
розуміємо, що люди мають право на навчання рідною мовою у школі. Але з
іншого боку розуміємо, що особливо в наших умовах нині в Україні навчання у
школі має вестись державною мовою. Тому маємо наразі компромісний варіант",
- вважає Ірина Когут.

Школи матимуть більше автономії

Новий закон наділяє школи новими правами. Він гарантує навчальним закладам
право розпоряджатись своїми спецфондами, наприклад, грошима від здачі
приміщень в оренду. Для цього кожна школа матиме свій рахунок у державному
банку. На цей рахунок закон дозволяє також робити цілеспрямовані благодійні
внески на користь певної школи. Наразі таке перерахування можливо здійснити
на рахунок районного управління освіти, функціонери якого самі вирішує, що
робити з отриманими коштами.

"Школи, в першу чергу, будуть звітувати про кошти, які вони отримали і від
бюджету, і від батьків, тому що дуже важливо, щоби було прозорим
надходження всіх коштів. Фінансування органів місцевого самоврядування
останнім часом зросло. Нам важливо вивести на світло все, що справді
отримує система освіти, щоб з батьків не вимагали щось додаткове, якщо воно
необґрунтоване", - наголосила Лілія Гриневич.

Водночас, експерти наголошують не лише на фінансовій автономії шкіл, але і
на їхньому праві більше втручатись у навчальні програми.

"Найважливішою є автономія у змісті освіти. Школа матиме більші права, ніж
зараз, формувати навчальні програми. Держава пропонуватиме лише опорну
модель програми, 20% цієї програми - на розсуд вчителя. Вчитель також може
сформувати програму як конструктор з різних блоків. Школа матиме більше
можливостей приділяти певному предмету більше часу, а якомусь - менше.
Автономії має бути ще більше, але вже після того як будуть прийняті вужчі
закони", - розповіла Ірина Когут.

07.09.2017

Збруч.eu

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины