Які свідчення американських політиків можуть вплинути на подальшу долю Трампа

Олександр Хара

Думка

На наступному тижні у Конгресі США почнуться публічні слухання в межах
розслідування щодо процедури імпічменту президента США Дональда Трампа. І,
що стосується свідчень американських політиків по цій справі, то найбільш
потужними були свідчення тимчасово повіреного у справах США в Україні
Вільяма Тейлора. Вони створили певну матрицю з часовими рамками, подіями,
дзвінками, листуванням, заявами та окреслили ключові ланцюжки прийняття
рішень.

Фактично він поінформував суспільство про те, що, окрім традиційної
дипломатії через Державний департамент та Раду національної безпеки США,
існує неформальний канал, яким керує юридичний радник Трампа Рудольф
Джуліані, який не має жодної офіційної посади на державній службі, але
фактично саме він сформував політику по відношенню до України. І саме він є
тією людиною, яка сформувала у Дональда Трампа стійке несприйняття України,
уявлення про нашу державу як корумповану, яка працювала на перемогу Хіларі
Клінтон. По суті, тому у нього був карт-бланш на побудову ланцюжка зв'язку
через посла США в ЄС Гордона Сондланда, який опікувався Україною, та
спецпредставника США Курта Волкера, який намагався хоч трохи зменшити
негативний чинник Джуліані, спрямувати його у більш конструктивне русло.

Також важливими були свідчення підполковника армії США Александра Віндмана.
Він був першим, хто безпосередньо чув розмову Трампа і Зеленського під час
телефонного дзвінка у червні. Важливість його свідчень полягає в тому, що
він помітив розбіжності між стенограмою цієї телефонної розмови та змістом
того, що говорилося насправді - принаймні у трьох епізодах, у тому, що
говорив Трамп. Це стосувалося Джозефа Байдена, головного конкурента Трампа
на виборах та компанії Burisma. Власне, Віндман повідомив, що ці неточності
мають бути виправлені - він звернувся до юриста Білого дому, аби довести до
їхнього відома, що відбувається щось не те.

Усе це показує, наскільки Трамп нехтує традиціями американської державної
служби, наскільки він не довіряє всім - від розвідників до дипломатів

Крім того, посол США в ЄС Гордон Сондланд скоригував свої свідчення.
Спочатку, він казав, що не було змови, не було тиску на Зеленського, не
було умови - якщо Україна не почне розслідування щодо сина Байдена Хантера
та компанії Burisma, то не отримає військову допомогу. Тепер він змінив
свої свідчення і запевняє, що насправді все це було.

Свідчення інших американських політиків після Віндмана говорили про те, що
такий шантаж був і така умова була. Тому Віндману довелося змінити
свідчення, інакше вважалося б, що він вводить в оману Конгрес і
американський народ, а це могло б потягнути за собою кримінальну справу й
переслідування.

Усе це показує, наскільки Трамп нехтує традиціями американської державної
служби, наскільки він не довіряє всім - від розвідників до дипломатів.

Ми побачили, наскільки деформованою була система прийняття рішень у США у
питаннях зовнішньої та безпекової політики. Побачили, що люди просто
вгадували, чого хоче Трамп, і робили це. Побачили, як американські
держслужбовці виконували свої обов'язки.

Стало очевидним, що Трамп руйнує систему, яка ще з повоєнних часів була
вибудована в США

Відтак, стало очевидним, що Трамп руйнує систему, яка ще з повоєнних часів
була вибудована в США. Фактично він використовує альтернативні канали для
того, щоб досягти своїх політичних цілей, а не діє в національних інтересах
Сполучених Штатів.

Не можна не згадати двох колишніх генеральних прокурорів України - Шокіна і
Луценка, які зіграли надзвичайно негативну роль у цій справі.

Пан Шокін казав і дотепер стверджує, що єдиною причиною його звільнення
було те, що він начебто розслідував справу сина Джозефа Байдена та компанії
Burisma, а на той час Джо Байден був віце-президентом, тож Штати натиснули,
і викинули його з Генпрокурорів. Це є абсолютною неправдою, оскільки в
Україні щодо Хантера не велося жодного розслідування. Справа Burisma
розглядалася виключно з точки зору корупційних дій колишніх українських
чиновників, і вона була закрита. Тож немає ніякого зв'язку між Байденом та
звільненням Шокіна, з точки зору розслідування справи Burisma.

Луценко в інтерв'ю американському виданню, яке висвітлює новини Конгресу,
наприкінці березня сказав, що Йованович дала йому список недоторканих осіб.
А потім це виявилося брехнею, він свої слова спростував. Також він сказав,
що Україна втручалася в американські вибори 2016 року. Власне, саме на
основі цієї маячні Джуліані і намагався вибудувати своє власне
розслідування, щоби довести, що Україна, а не Росія, втручалася у вибори
США.

Марі Йованович, до речі, зазначила, що, по суті, немає різниці між Шокіним,
який блокував реформу ГПУ, та Луценком, щодо якого, за її словами, були
чутки про корумпованість.

Фактично саме два колишні українські генпрокурори створили той негативний
образ України у голові Трампа, що дало підстави Рудольфу Джуліані
втручатися у внутрішні справи України та втягнути її у внутрішні розбірки у
Штатах. Шкода, завдана національним інтересам України, вчинками цих двох
ділків колосальна.

Які наслідки для України матиме ця історія, і чи правильно в такій
непростій ситуації діє українська влада? США для України є стратегічно
важливим партнером. Псувати відносини зі Штатами однозначно не в інтересах
України, не в інтересах чинного та й будь-якого президента України.

Так, є проблема, бо нинішній президент США дуже погано думає про Україну і
намагається використовувати її у своїх внутрішній політичних розбірках.
Але, з іншого боку, є велика кількість професіоналів у зовнішній та
безпековій політиці навколо Трампа, які розуміють, що це неприпустимо, що
Україна є важливим партнером США, якого треба підтримати.

Дотепер поведінка Зеленського і позиція України щодо Штатів залишається
найбільш оптимальною.

З одного боку, ми намагаємося не посваритися з Трампом. У телефонній
розмові, стенограму якої ми читали, Зеленський усіляко намагався
сподобатися американському президенту. Він намагався говорити тією мовою,
яку розуміє Трамп. Це є абсолютно нормальним. Когось це образило, хтось
вважає це принизливим, але, думаю, що 400 мільйонів доларів допомоги, в
тому числі військової, а також політична, економічна та інша підтримка
Сполученими Штатами нашої країни, є критично важливими для України. Тому
гідність у загальному розумінні тут не грає ролі. Головне - виживання
української держави. І Зеленський із цим впорався.

З іншого боку, щоб не образити Трампа і продовжувати відносини з ним ще
щонайменше рік або й більше (у випадку його перемоги на виборах, бо шанси
бути переобраним у нього є), Україна вустами Зеленського сказала, що можемо
розслідувати справу Burisma, якщо буде формальний правовий запит США. У нас
є угода 2003 року про взаємну правову допомогу у кримінальних справах. Тоді
б Україна абсолютно спокійно могла надати ту інформацію, яку просив Трамп.

Дуже добре, що до сьогодні це розслідування в Україні так і не було
відновлено, інакше демократи в Конгресі потрактували б це як намагання
України втрутитися у внутрішні справи США.

Олександр Хара, експерт Фонду "Майдан закордонних справ"

УНІАН

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины