Як Україні досягти економічного дива - досвід Африки

Африканські уроки для України. В яких державах Африки і чому живуть краще
за Україну? Частина 4.

Факти ICTV продовжують серію публікацій, присвячених розвіюванню
стереотипів про Африку і африканців.

Спецпроект з 5 частин розповідає про 10 успішних країн африканського
континенту.

Ми також з'ясовуємо, який досвід африканських країн Україні не завадило б
запозичити.

Сьогодні у четвертій частині пропонуємо читачам познайомитись з досвідом 3
країн Південної Африки.

При підготовці матеріалу Факти ICTV поспілкувалися з Олександром Мішиним,
кандидатом політичних наук, співзасновником Центру дослідження Африки.

Читайте: Як живе Африка: розвінчуємо 5 міфів

Читайте: Посадимо дітей за одну парту. Як Африка вчить Україну примирення
після війни

Читайте: Як Африка вчить Україну тверезо дивитися на свою історію

Намібія Намібія-Україна: паралелі

Республіка Намібія розташована в південній частині Африки і є доволі
спорідненою до України за низкою показників. Наші держави є майже
однолітками: Намібія здобула свою незалежність в березні 1990 року після 23
років запеклої боротьби проти окупації з боку Південно-Африканської
Республіки. У знак пам'яті про жертви, віддані за незалежність, гімн
держави отримав назву: "Намібія, країна хоробрих" Намібія, як і Україна,
мала трагічні сторінки у своїй історії, пов'язані з геноцидами. У 1904-1907
роках колоніальні війська кайзерівської Німеччини винищили 80%
представників етносу гетеро та 50% вихідців з етносу нама. ООН у 1985 році
офіційно визнала ці події актом геноциду, подібного до нацистського
винищення євреїв. Інша цікава паралель між двома державами є те, що на
території Намібії після проголошення незалежності залишився анклав, де була
розташована військова база ПАР. Мова йде про Уолфіш-Бей та групу
Пінгвінових островів, на яких розташовувались військові об'єкти іноземної
армії та флоту. Це певним чином нагадує історію з Чорноморським флотом у
Криму. Проте намібійці за 4 роки після отримання незалежності змогли за
допомогою міжнародної спільноти домогтися повернення цих земель під свій
суверенітет.

Читайте: Війна Ефіопії та Еритреї: перша російсько-українська

Мальовничі пейзажі Намібії вражають Рецепт подолання трагічного минулого

Раніше расистська, бідна і слаборозвинена африканська країна Намібія зараз -
приклад для наслідування.

В період окупації ПАР на території Намібії діяв режим апартеїду - політика
расової дискримінації та пригноблення чорношкірого населення.

Темношкірі і білі люди жили окремо. Не просто в різних будинках, а в різних
районах, і навіть утворювалися спеціальні квазі-держави для окремих
етнічних груп - бантустани.

Чорношкірим не можна було з'являтися в районах білих. Права у них теж були
різні. У білих жителів був доступ до високооплачуваних робіт, соціальних
послуг та медичного забезпечення.

Сучасна Намібія подолала наслідки політики апартеїду. Країна зуміла досягти
значних успіхів в економіці, політиці і соціальній сфері. У чому секрет
Намібії?

Читайте: Війна у Південному Судані: неочевидно драматичні паралелі з
Україною

Віндгук - столиця Намібії Зразкова демократія в африканській пустелі
Намібія - одна з найменш корумпованих країн в Африці. Згідно з рейтингом
сприйняття корупції Transparency International, Намібія - на 50 місці.
Україна, до речі, на 131-му. Намібія - поважає свободу слова. У 2016 році
вона посіла 17 місце в рейтингу свободи преси, який щорічно складає
міжнародна неурядова організація "Репортери без кордонів". Країна навіть
змогла випередити за цим показником США. Україна у цьому рейтингу - 107.
Намібія - мекка екотуризму. Щороку країну відвідують близько 1 млн туристів
(населення Намібії - 2,2 млн. чоловік). 40% території Намібії було
перетворено на заповідники та національні парки. Крім того, влада держави
ввела жорсткі закони для запобігання браконьєрства, що є великою проблемою
в Африці. Ставка на освіченість. На відміну від більшості африканських
країн, в Намібії - безкоштовне навчання в початкових та середніх школах.
Доступна медицина. Країна піклується про здоров'я своїх громадян, тому
підтримує невисокі ціни на медичні послуги, чим активно користуються й
іноземці, які їдуть до Намібії на лікування. Зокрема так роблять громадяни
Анголи. Окрім того, важливим досягненням країни є майже 100% подолання
малярії. Розумна економічна політика. Намібія багата на природні ресурси -
діаманти, цинк, олово, золото, уран, вольфрам, кобальт. Проте її економіка
покладається не тільки на експорт сировинних ресурсів. Влада Намібії
розвиває й інші сфери економіки, зокрема на сектор послуг припадає 60% ВВП
країни. Це дало змогу державі зберегти солідне економічне зростання у 4,5%
в 2015 на тлі падіння цін на сировину у світі.

Національний парк Намібії Етоша Ботсвана

Ботствану називають ще "діамантовою республікою".

Ця південноафриканська держава є найбільшим виробником алмазів у світі.
Алмази забезпечують 33% ВВП країни і складають 75% експорту країни.

У Ботсвані розташований один з найбільших у світі алмазний кар'єр -
Джваненг, а в 2015 році було знайдено найбільший у світі алмаз - Леседі ла
Рона ("Наше світло") вагою 1111 карат.

Шахта для добування діамантів

Проте стартові умови для незалежного існування країни були доволі
непростими - більша частина території Ботсвани - це пустелі.

Коли британці у 1966-му утворили на території Намібії свій протекторат
Бечуаленд, то він навіть не мав власної столиці і керувався з міста
Мафекінг на території ПАР. Це рідкісний випадок, навіть для колоній.

Як Україні досягти економічного дива - досвід Африки / 1 фотография

Що цікаво, довгий час для Ботсвани великою проблемою, так само, як і для
України були автомобільні дороги.

Площа Ботсвани дорівнює території Франції, але після отримання незалежності
в країні було лише 7 км асфальтованих доріг. Однак зараз в країні понад 7
тис. км якісних доріг.

В даний час Ботсвана є одним з лідерів Африки за рівнем прибутку на душу
населення - $7 тис. на людину.

Економіка Ботсвани, хоча і залежить від експорту діамантів, проте має
стабільне щорічне зростання в межах 3-4%.

Габороне, столиця Ботсвани Уроки Ботсвани Національна згуртованість.

Уряд Ботсвани виступає за расову рівність між чорношкірим і білим
населенням.

Окрім того, Ботсвана мала неоднорідну етно-лінгвістичну будову.

Особливо виокремлювався регіон Нгвато, де значна кількість мешканців
розмовляла місцевою мовою. Уряд країни вирішив консолідувати все населення
довкола етнічної групи тсвана, використовуючи приклад політики Англії в
Уельсі. У підсумку, зараз майже все населення відносить себе до етнічної
групи тсвана і сепаратизм в країні відсутній. В країні діє жорстке мовне
законодавство - державними є дві мови - тсвана та англійська. Повага до
народовладдя.

По-перше, уряд Ботсвани зберіг роль традиційних інститутів народовладдя -
народних віче - кготла.

По-друге, перший президент незалежної Ботсвани Серетсе Кхама був відданий
демократичинм ідеям, завдяки чому в країні було досягнуто політичної
стабільності, і за всю історію не було жодного державного перевороту. Надра
країни - багатство усього народу.

До того, як у Ботсвані розпочався промисловий видобуток алмазів уряд країни
ухвалив закон, згідно з яким усі багатства надр країни належать усій нації,
а не окремому етносу. А прибутки від експорту алмазів будуть розподілятися
справедливо, щоб запобігти виникненню майнової нерівності.

З одного боку, це сприяло централізації країни, а з іншого - її
стабільності.

Гроші від продажу алмазів уряд вкладав у розбудову інфраструктури, освіти,
медичної сфери, а отже були використані в інтересах усієї нації.

Приватна власність в Ботсвані суворо захищається та є недоторканою, що в
результаті гарантує відсутність рейдерства та прихід іноземних інвесторів.

Читайте: Екс-президент Гамбії втік із країни - з бюджету зникло $11 млн

Сафарі у Ботсвані Маврикій Острів везіння в Індійському океані

Маврикій відомий на увесь світ своїми першокласними курортами.

Маврикій - це тропічний рай, який досяг значних економічних успіхів, що
отримали назву "Маврикійського дива".

Приклад цієї країни показує як важливо знайти свою нішу в економіці.
Скажімо, сусідній Мадагаскар не відрізняється своїми кліматичними і
природними умовами, проте свій туристичний потенціал країна не реалізувала.

Порт Луї, столиця Маврикію

На світанку своєї державності Маврикій, колишня французька колонія, був
відомий виробництвом цукру та рому.

А сучасний Маврикій порівнюють із Сінгапуром не лише через те, що держави
мають приблизно рівну кількість населення (1,3 млн осіб), але й через те,
що Маврикій також є центром міжнародних фінансових послуг.

Острівна економіка є найбільш конкурентоспроможною в Африці. За показником
ВВП на душу населення ($10 тис. на людину) країна перевищує середній рівень
по регіону практично у 10 разів.

Маврикій посідає 28 місце зі 189 країн світу за показником легкості ведення
бізнесу згідно оцінок Світового банку.

Економіка країни є відкритою для інвесторів, існують мінімальні
бюрократичні бар'єри для початку бізнесу, діє незалежне правосуддя.

Природа Маврикія Маврикій - приклад для наслідування

Маврикій є прикладом для наслідування тим державам, які шукають свою нішу в
глобальній економіці.

Рецепт "Маврикійського дива": Інвестиції в соціальний капітал.

Починаючи із 1970-х років, Маврикій зосередився на розвитку освіти та
медицини в країні. Значні державні кошти були інвестовані в соціальну сферу.

Як наслідок, зараз у Маврикії реально функціонує система безкоштовної
загальної освіти та медицини.

Маврикій посідає 63 місце із 188 країн світу за Індексом людського
розвитку, і за цим показником рівних серед усіх країн Африки.

Диверсифікація економіки.


Маврикій спромігся диверсифікувати свою економічну систему: виробництво
цукру було ефективно доповнене сферою туризму. Крім того, віднедавна країна
набула статусу міжнародного фінансового офшорного центру.

Стабільне економічне зростання.


Темпи економічного зростання Маврикію близькі до "азійських тигрів"
(Сінгапур, Гонконг, Південна Корея, Тайвань) - економіка країни протягом 30
років (до 2009-го) показувала щорічне зростання на 5%.

У підсумку, це дало змогу трансформувати країну з аграрної в індустріальну,
а згодом і у постіндустріальну економіку, що базується на сфері послуг.
Традиційний суспільний баланс.

На острові існує неписаний суспільно-політичний розподіл ролей.

Креоли (місцеві жителі) представлені у всіх сферах суспільного та
економічного життя, але переважно посідають нижні яруси соціальної піраміди.

Китайці контролюють торгівлю, французи - аграрний сектор (володіють 85%
цукрових плантацій), а індуси керують політикою держави.

В минулому році президентом Маврикію вперше в історії було обрано жінку -
Аміну Гуріб-Факім, яка є вченим-хіміком.

Ще один цікавий факт щодо Маврикію - відсутність державної мови, але у
побуті населення спілкується креольською, французькою, англійською та на
діалекті гінді - бходжпурі.

Таким чином, мовне питання не відіграє жодного значення в політиці держави.

Мальовничі пейзажі столиці Маврикія - Порт Луї

Приклад Маврикію дає змогу українцям побачити наскільки важливим для
держави знайти свою комфортну нішу у сучасному світі.

Це цілком можливо за умов, якщо в уряду країни є чіткий план дій, він
опікується нагальними потребами свого народу, а люди в країні живуть у мирі
та злагоді попри відмінності у релігії, мові чи кольорі шкіри.

ICTV Факти

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины