Виклик для України: Ринок сільськогосподарських земель в Україні існує

Наприкінці року в Україні вже водинадцяте постає питання: знімуть чи не
знімуть мораторій на продаж сільськогосподарських земель. Цього року 20
грудня Верховна Рада продовжила його ще на рік. Що означає це для
Чернівецької області? Пропонуємо читачам дослідження в рамках Проекту
"Аналіз та оцінка стану земельного фонду Чернівецької області в контексті
формування ринку землі в Україні", здійсненого за підтримки Чернівецької
ОДА.

Для кого це питання є надважливим ?

У першу чергу для селян. Україна - індустріально-аграрна держава, в якій
третина населення проживає в сільській місцевості. Чернівецька область у
цьому сенсі є унікальною, де чисельність сільського населення більша від
міського, відповідно 516 тисяч та 390 тисяч, у відсотковому співвідношенні
57% і 43%.

За щільністю сільського населення - 64 особи на 1 кв км - Чернівецька
область посідає перше місце в Європі.

І в нашій області, і в Україні загалом три чверті сільгоспземель
перебувають у приватній власності селян. Крім виробництва товарної
продукції, селянські господарства формують переважно або суттєво
продовольчий баланс до двох третин українських сімей.

Створення ринку сільгоспземель, метою якого є залучення інвестицій в
аграрну сферу й перехід земель до ефективних власників, насправді призведе
до перерозподілу земель і концентрації їх у руках великих землевласників.
Можливо, ви вже навіть знаєте прізвища декого з них. Адже сьогодні в
Україні вже працюють агрокомпанії із земельним фондом у сотні тисяч
гектарів, що є співставним із земельним фондом цілої Чернівецької області.

Чи можливо регулювати ринок землі в Україні

Автори моделей ринку землі обіцяють регулювати процес, але насправді ці
регулятори є політичними і моральними спадкоємцями тих регуляторів, які
провели розпаювання основних засобів у 90-ті роки під гаслом "Надія,
народжена власністю". Як наслідок, ці основні засоби зосереджені в руках
кількох десятків власників.

Марні сподівання на владу, як регулятора, після того, що вона коїть на
митному кордоні (регулює). Останній одіозний приклад: регулювання
тимчасового ввезення автомобілів на митну територію України. Це при тому,
що митники цілодобово охороняють митний кордон держави.

Як працює сильна держава

У Френсіса Фукуями головна думка книги "Сильна держава" полягає в тому, що
сильна держава бере на себе певні функції й ефективно їх виконує. До
прикладу, США так розвивають свої збройні сили й виконують оборонну
функцію. Уряд Японії під час революції Мейдзі в 70-і роки ХІХ століття,
руйнуючи владу великих землевласників, за два роки видав селянам 106 млн
(!!!) правоустановчих документів на землю.

В Україні майже за 20 років реформування земельних відносин на третину
земель не виготовлені правоустановчі документи. Сьогодні площа державних
земель 10 мільйонів гектарів, з них тільки 1,4 млн га офіційно передано в
оренду. А що з 8.6 млн га? З цієї площі фактичні користувачі нічого не
сплачують державі, бо не мають для цього правових підстав і бажання.

Тільки така "багата" держава як Україна може не брати плату за використання
14% своїх земель. І потім у перемовинах з МВФ наш уряд, на вимогу
збалансувати доходи та видатки, пропонує відкрити ринок землі або - що іще
легше - підняти ціну на газ. Адже створення сприятливого інвестиційного
клімату для внутрішніх і зовнішніх інвестицій потребує відповідальної та
цілеспрямованої роботи уряду.

А кому потрібний цей суспільний стрес?

Читач добре обізнаний, хто заробляє на таких стресах. У першу чергу, це
різні посередники: політики - і ті , хто за, і ті, хто проти, - експерти,
консультанти , фінансисти, землевпорядники, теперішні та майбутні
лендлорди, правоохоронці, спекулянти.

Тому й підігріваються пристрасті довкола української землі. Створюються
міфи. Це така коректна назва для брехні про те, що в Україні немає ринку
землі.

Насправді, він є! Якщо взяти до уваги зміну не тільки права власності, а
прав оренди, то тільки за останні два роки в Україні здійснено 3,6 млн
транзакцій стосовно землі, тобто 15-20% ділянок змінили власника чи
користувача. При цьому 89,5% цих операцій стосуються аграрних земель, з них
76% - оренда, 18% - спадщина, 1,6% - міна або дарування, 3,7% - купівля-
продаж, 0,8% - емфітевзис. Останній, незвичний, термін означає купівлю-
продаж або успадкування права користування землею без часових обмежень.

Таким чином, завдання ринку землі зараз в Україні вирішуються. Та процес
відбувається в спосіб, який не цікавить апологетів такого ринку, бо не дає
можливості їм оперувати сотнями мільярдів, а то й трильйонами гривень.

Ярослав Кирпушко, виконавчий директор Буковинського центру реконструкції і
розвитку, кандидат географічних наук

Версії.cv.ua

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины