Тренди 2017: чого очікувати українцям наступного року

ТРЕНДИ 2017 - це спроба відійти від життєвого ритму "сьогодні на сьогодні"
та подивитися у майбутнє. Адже більшість наших успіхів, як особистих, так і
країни, залежить від правильного планування: на завтра, на тиждень, на
місяць або на рік вперед. Саме тому Україні, щоб бути успішною, потрібно
теж навчитися не лише зазирати у завтрашній день, а й належно готуватися до
нього.

Як ми писали цей продукт? По-перше, спирались на експертизу нашого
колективу комунікаційної групи PlusOne, який так чи інакше інтегрований
ледь не у всі важливі суспільно-політичні процеси країни. По-друге, ми
апелювали до оцінок наших клієнтів і друзів, серед яких є багато
економістів, фінансистів, політиків та громадських діячів. Нарешті, на
останньому етапі ми звернулися до низки незалежних експертів, щоб порівняти
та підрівняти гіпотези.

Основна мета продукту - виявити тренди. Ми свідомо нехтували фіксаціями
процесів очевидних або таких, що вже знайшли своє відображення у житті.
Нашою метою було показати, що буде нового і на що потрібно буде звернути
увагу.

Чи розраховуємо ми на 100% справдження прогнозів? Звісно, ні, адже життя
непередбачуваніше за будь-який, навіть найсміливіший прогноз. Але наша мета
- зміна самої структури мислення країни, коли всі ми будемо рухатися від
задачі, її структурування, до пошуку шляхів реалізації.

ПОЛІТИКА

Країна входить у 2017-ий втомленою і сердитою - коли окремі успіхи та
безперечні прориви тонуть у хорі розчарування помилками влади та
повільністю змін. Спроби осідлати цей настрій будуть головним трендом року.

2017-ий стане роком формування суспільного запиту на оновлення політичної
верхівки. Відсутність результатів реформ, втома від влади, шок від
результатів електронного декларування - все це підвищує "температуру по
палаті".

За відсутності бажання Президента дострокові вибори до ВР все ще виглядають
малоймовірними. Однак ситуація може докорінно змінитися відповідно до того,
як у Порошенка ростиме необхідність каналізувати негатив, а також
накопичуватиметься втома від неефективності Кабміну, який уже де-факто
працює у форматі уряду меншості. Виходом стане або переформатування уряду
(з більшою вірогідністю), або дострокові вибори. Вони традиційно
призначаються всупереч інтересам влади та у ситуації, коли правове поле
підганяється під суспільний запит.

Заклик до третього Майдану стане основною комунікаційною зброєю для
протестного електорату, але реальні перспективи такого Майдану виглядають
перебільшеними.

Каталізатором ситуації може стати повномасштабна війна компроматів (яка де-
факто вже почалася). Її ініціаторами стануть вчорашні союзники та партнери
нинішньої влади, з метою захисту власних інтересів.

На тлі росту недовіри партію влади (БПП) чекає переосмислення та пошук
нової ідеологічної платформи. Можливий дрейф у бік соціальної риторики, що
є загальним трендом відмінності політичної ідеологічної палітри від 2014
року.

Попри зниження рівня довіри, Петро Порошенко не повторить долі Ющенка та не
просяде нижче свого електорального ядра. Це ядро стане фундаментом, який
захищатиме Президента від розхитувань. Тому Порошенко залишатиметься
сильним та впливовим політичним гравцем.

Негативний для Президента тренд - початок гуртування за принципом "ворог
мого ворога - мій друг", коли представники різних політичних сил будуть
єднатися довкола ідеї дострокових виборів.

Остання соціологія 2016-го фіксує протистояння двох політичних гравців -
Порошенка і Тимошенко. 2017 рік стане роком швидких рішень та ситуативних
союзів, де системотворчу роль відіграватиме "Батьківщина": її високий (і
поки не реалізований) рейтинг може стати привабливим центром впливу для
політичних і регіональних еліт. Саме від майстерності шахової партії Юлії
Тимошенко може залежати, чи реалізується суспільний запит у дострокові
вибори.

Водночас, Ляшко, Гриценко, Саакашвілі та інші політичні гравці з рейтингом
робитимуть все, аби розбавити цей дует власною присутністю.

Порошенко може далі втрачати вчорашніх та сьогоднішніх союзників. Своє
місце під сонцем шукатиме Арсеній Яценюк, який знову з'явився у публічній
площині. Паралельно з власними амбіціями колишній прем'єр плекатиме новий
політичний проект, свого роду Фронт 3.0. Зростатимуть власні амбіції й у
нинішнього прем'єра Володимира Гройсмана, в оточенні якого почалися поки
несміливі, але вже артикульовані думки про самостійну участь у майбутніх
президентських перегонах.

Запит на "нові сили" підживлюватиме бродіння навколо створення політичної
сили, орієнтованої на ліберальну публіку, яка покладає надії на Саакашвілі
та "ДемАльянс". Утім, роздробленість, брак регіональних структур та
системності в роботі суттєво зменшують їхні шанси на вихід у вищу лігу
політики.

Маятниковий хід електоральних уподобань українців збільшить популярність
риторики Опозиційного блоку. Водночас, загрозою для колишніх регіоналів
стане феодальне дроблення у вигляді таких проектів, як "За життя" чи "Наш
край".

Гіпотетичні дострокові вибори відбуватимуться за старим законодавством,
адже нинішня виборча система (насамперед, її мажоритарна складова)
залишиться останнім бастіоном влади, який вона не здаватиме за жодних
обставин. Натомість реальнішою виглядає зміна системи місцевих виборів: її
нефункціональність та непередбачуваність не влаштовує жодного з ключових
гравців.

Коротка та непереконлива кадрова "лава запасних" у Президента відіб'ється у
чергових суперечливих призначеннях та медійних скандалах. На Президента
чекатиме складний вибір між збереженням команди ціною подальших
репутаційних втрат або демонстративними чистками у дусі порад Лі Кван Ю про
посадку трьох друзів.

Відбудеться переоцінка інструментів політичної боротьби, оскільки матриці
десятирічної давнини у вигляді вуличних акцій чи блокувань трибуни у
Верховній Раді вже не дають електорального результату. У пошуках нових ідей
українські політики вивчатимуть як сучасний американський досвід, так і
цікаві європейські кампанії ("Make America great again" Трампа,
"BetterTogether", Brexit, кампанія Анджея Дуди тощо), коли маркетингові
інструменти та вдала реклама допомагали вигравати заздалегідь програшні
кампанії.

Телебачення залишатиметься ключовим електоральним інструментом впливу, але
інтернет продовжить його наздоганяти. На зміну поверховій уяві про те, що
політичний веб - це розміщення банера на головній сторінці "Української
правди", а інформацію можуть рознести міфічні "боти", прийде розуміння
процесів, що ґрунтуються на американському досвіді: CRM, диверсифікований
таргетинг, ігрифікація тощо.

Максим САВАНЕВСЬКИЙ

UAinfo

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины