Сім днів на позиціях без сну, відпочинку та їжі: історія прикордонника з Чернівців, який захищав Бахмут

Прикордонник Олександр, простріляний бронежилет якого Експонатом музею
Чернівецького прикордонного загону, привіз його з Бахмута.

Про це пише Західне регіональне управління Держприкордонслужби.

Олександр двічі воював у Бахмуті. Вперше - у 2017-му. А коли торік потрапив
вдруге, жахнувся від побаченого. Настільки зруйнованим і спустошеним було
місто.

Олександру - 33 роки, родом він із Сумщини, і вже понад 10 років служить в
Чернівецькому прикордонному загоні. Коли російські окупанти прийшли на нашу
землю, без вагань став на захист країни. Воював у Бахмуті. Спершу з 2017 по
2020 рік, згодом - під час повномасштабного вторгнення.

Олександр і його побратими 7 травня зайняли позиції і тиждень давали відсіч
ворогові. 7 діб без сну, їжі і відпочинку. Це були пекельні дні. Олександр
пригадує, що ворог хотів здійснити масштабний штурм та похизуватися своїми
результатами на 9 травня. Для цього Бахмут мав бути під контролем
окупантів. Сили були нерівні, російська орда наступала й наступала.

" Зайняли оборону в самому місті, тримали їх тиждень, скільки могли,
стільки тримали. Навіть не можу пояснити скільки їх там було, якими
нелюдськими силами вони хотіли взяти місто. Є і тут раз - нема, там знову
20 чоловік, всьо, ми вже зробили так, що їх нема. І вони знову лізуть,
спочатку це був страх, бо як це стріляти в людей, але потім розумієш: або
ти, або вони виживуть. Я зрозумів, що можна тиждень просто не спати,
головне щоб була в крові глюкоза і ти працюєш, ну і стрес. В стресі навряд
чи заснеш, коли ти стріляєш, в тебе стріляють, нема часу спати. У них все
починається з 4 ранку, коли все розвидняється " - згадує прикордонник.

В одному з боїв, коли до ворога залишалося менше 10 метрів, життя
прикордоннику врятував бронежилет.

" Я впав, встав, зразу руки під бронежилет засунув, все ціле, крові нема,
думаю, може якийсь камінь відлетів. Через кілька днів, коли ми були на
евакуації в стабілізаційному пункті в лікарні, знімаю бронежилет, знімаю
плити, а в мене в плиті отвір, як виявилось отвір від автоматного пострілу,
значить у нас хороші бронежилети, які в упор витримують кулю з автомата " -
каже Олександр.

Вдома весь цей час на Олександра чекали батьки, дружина та двоє дітей.
Олександр переконаний: молитви рідних, віра в нього - допомогли вижити.

За кожен успішний бій воїн неодноразово нагороджений, проте каже,
найбільшою нагородою для нього буде Перемога.

Редактор: Людмила Осадчук

Сьогодні, 23:23

Молодий Буковинець