Саудити використовують Росію у своїх інтересах

Візит короля Саудівської Аравії в Росію переслідує лише тактичні цілі та
співпраця КСА і РФ не виллється у стратегічний союз

КИЇВ (QHA) -

Правлячі монархи Саудівської Аравії, які всі до єдиного поки що є синами
засновника Саудівської Аравії Абдель Азіза аль-Сауда, вкрай рідко
здійснюють візит за кордон через стан здоров'я. Нинішній король Сальман бен
Абдель Азіз розміняв дев'ятий десяток, проте він вперше в історії
королівства 5 жовтня прибув до Москви з офіційним триденним візитом.

Поїздка короля Сальмана тим більше незвичайна, якщо враховувати, що на
даний час обидві країни налаштовані насторожено одне до одного, оскільки
перебувають по різні боки барикад у Сирії. Тим не менше деякі загальні теми
для розмови у лідерів КСА і РФ все-таки є.

Точки дотику

Нафта. Саудівська Аравія і Росія є двома найбільшими виробниками нафти у
світі. З середини 2014 року ціна на нафту впала з позначки понад 100
доларів за барель більш ніж удвічі, що сильно вдарило по економіці багатьох
нафтоекспортерів.

Так, 2015 року бюджетний дефіцит склав $ 97 млрд або 15% ВВП, що в умовах
гранично високих соціальних витрат і війни, що триває вже третій рік війни
у Ємені, поставило королівство на грань краху. З ініціативи спадкового
принца Мухаммеда бен Салмана була прийнята програма "Бачення-2030" (Vision-
2030), основне завдання якої - подолати нафтову залежність Саудівської
Аравії за допомогою диверсифікації економіки, проте зараз дана програма
пробуксовує через відсутність єдності у правлячій сім'ї, так що Саудівська
Аравія і надалі залишається вкрай нафтозалежною.

Проте багато разів перевірений інструмент підвищення цін через скорочення
видобутку нафти вдалося запустити лише у грудні минулого року, коли Москва
і Ер-Ріяд переконали ОПЕК, а також 11 інших країн, що не входять у картель,
скоротити експорт нафти на 1,8 мільйона барелів на день. Термін дії угоди
закінчується у березні 2018 року і вже пора думати над тим, як його
продовжувати. Це рішення може бути прийняте вже на наступній зустрічі ОПЕК
у листопаді.

Якщо з питання нафти і Москва, і Ер-Ріяд зацікавлені в угоді, то щодо іншої
проблеми двосторонніх відносин - Сирії - все не так просто.

Нагадаємо, що в той час як Москва підтримує Асада, Саудівська Аравія є
одним з головних спонсорів опозиційних груп, перш за все коаліції Тахрір аш-
Шам, що зібралася навколо Джабхат аль-Нусра - колишньої аль-Каїди. Головна
проблема зараз - це незаздрісне становище просаудівських угруповань у
сирійській провінції Ідліб.

Ще 15 вересня за підсумками зустрічі в Астані Іран, Туреччина і РФ, за
неофіційної підтримки Саудівської Аравії оголосили про створення 4 зон
деескалаціі у Сирії, зокрема і на території, де на даний час базується
Тахрір аш-Шам.

Але 27 вересня російська авіація відновила атаки на опозицію в Ідлібі. Крім
безлічі рядових бійців, у результаті авіаударів були ліквідовані 5
високопоставлених польових командирів, зокрема Абу Сульман ас-Сауді
(начальник південного сектора провінції Ідліб), Абу аль-Аббас Анадін (емір
з фінансових питань), Абу Хасан (радник військового міністра Абу Мухаммада
аль-Джулані), Валід аль-Мустафа (помічник духовного лідера Абдалли аль-
Мухейсні), а також Абу Муджагід (шаріатський суддя).

До того ж буквально за день до візиту, 4 жовтня, в результаті авіаудару був
поранений верховний лідер Тахрір аш-Шам Абу Мухаммед Аль-Джулані. Російські
літаки завдали авіаударів по передбачуваному місцю зустрічі командирів
опозиції і вбили 12 осіб. Аль-Джулані отримав множинні осколкові поранення,
втратив руку і знаходиться у критичному стані в лікарні міста Ідліб.
Незважаючи на такі відчутні втрати, просаудівські сили у Сирії все ще
являють собою грізну силу, без участі якої встановлення миру буде
неможливим.

Тільки тактика, жодної стратегії

Незважаючи на ряд спільних позицій, встановлення довгострокової дружби
Саудівської Аравії та РФ заважають ряд чинників. По-перше, це сформована
протягом десятиліть взаємна недовіра. Відносини Саудівської Аравії з
королівством саудитів були напруженими ще з часів холодної війни, коли
королівство підтримувало опір в Афганістані. Рішення Ер-Ріяда збільшити
видобуток нафти, тим самим опустивши ціни на чорне золото в 1980-х рр.,
зруйнувало радянську економіку. А вже після розпаду Радянського Союзу в 90-
х королівство фінансувало чеченські загони опозиції і відправляло
"добровольців". Все це добре пам'ятають і в РФ, і в КСА.

Крім того, дуже малоймовірно, що Саудівська Аравія пожертвує своїм
традиційно близьким союзом із США заради зближення з Росією. Щонайменше це
неможливо через різницю в торговому потенціал. Якщо саудівсько-
американський товарообіг становить близько 70 млрд дол. на рік, то з РФ він
не дотягує навіть до мільярда доларів.

У Кремля ж склалося стійке партнерство з Іраном, багато в чому завдяки
якому Угруповання РФ у Сирії може демонструвати хоч якісь позитивні
результати. Без допомоги на землі з боку іранських підрозділів і
фінансованих Тегераном найманців станвоище режиму Асада було б значно
небезпечнішим.

Саудити вже не раз використовували обіцянки інвестицій в восійську
економіку заради власних інтересів. Ймовірно, домовленості про постачання
систем С-400 до КСА є таким же пряником, покликаним домогтися від Москви
поступок з конкретних короткострокових питань.

Інші ж спільні проекти, такі як співпраця в ядерній енергетиці, дослідження
космосу або ж нафтопереробка, судячи з усього, так і залишаться
нереалізованими. Так було 2003 року, коли в Москву приїздив майбутній
король Саудівської Аравії, принц Абдалла ібн Абдель-Азіз аль-Сауд (нині
покійний), і 2007-го - під час візиту Путіна в Ер-Ріяд. І в тому, і в
іншому випадку було підписано безліч двосторонніх угод і дані взаємні
обіцянки, які в більшості своїй так і залишилися на папері.

Роман Кот

QHA

QHA Крымские Новости

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины