Просив газету, запропонували... кавуна

Максим СОЛОНЕНКО

14 серпня 2019 10

У Луцьку майже повністю знищено мережу роздрібної торгівлі періодикою.

На знімку: попросив газету, запропонували... кавуна, як дівка гарбуза
невдалому залицяльнику. Колишній газетний кіоск на проспекті Молоді в
Луцьку 5 серпня 2019 року.

Фото Максима СОЛОНЕНКА.

- Скажи, де купити в Луцьку газету? - телефонний дзвінок від приятеля
перериває перегляд цікавого футбольного матчу. Намагаюся швидко
переключитися на нову тему й не можу? Дійсно, де? Бо в місті з населенням
понад 210 тисяч немає жодного газетного кіоску. Зникли продавці періодики й
з вулиць. Лише на кількох розкладках у магазинах, ринках і на автостанції
можна придбати періодику, та й то здебільшого розважальної тематики, так би
мовити, нестаріючу. Щоправда, продають її і в поштових відділеннях, але там
завжди черги.

У всьому цивілізованому світі газети реалізують переважно вроздріб. Уже
вранці, гортаючи сторінки, можна прочитати вечірні новини. Поширена і
практика так званих вечірніх газет, тобто наприкінці дня вже можна
прочитати сьогоднішні новини. Були такі видання і в нас. Свого часу,
працюючи в луцькій районній газеті "Слава праці", на час жнив ми переходили
на щоденний випуск, окрім неділі. І по обіді читачі, переважно сільські,
отримували свіжий номер, в якому кілька матеріалів і знімків були
сьогоднішні. І робилося це без комп'ютерного набору. Чітко працювала
друкарня, пошта і, звичайно ж, ми - журналісти.

Підтримка преси державою в ті часи була колосальною. Тепер про це
залишається лише мріяти. Більшість періодичних видань, насамперед міських,
районних та обласних, поставлено на межу виживання. Дорожчає папір,
енергоносії, друкарські, транспортні і поштові послуги. У цій ситуації
могла б зарадити роздрібна торгівля пресою, але вона вмирає. Газета стає
невигідним для продавців товаром: дорогим, швидко старіючим.

Не дуже зацікавлені в їх розповсюдженні й поштовики. Головний прибуток у
них від доставки пенсій, посилок, торгівлі, а газети десь уже там - на
четвертому чи п'ятому місці. Побутує на цю тему навіть анекдот: "Листоноша
прийшла на дальній закуток села. Принесла діду пенсію, а ще настирно
пропонує йому лаврове листя, печиво, цукерки. Пристає так, що вивела
старого із себе. "Відстань, кажу, - зірвався дід, - а то передплачу "Голос
України", будеш тоді щодня ходити". Листоноша чимдуж за двері, навіщо їй
такий клопіт".

Тепер часто говорять про інформаційну безпеку держави. Але якою вона може
бути, коли в прикордонних районах Волині, це стосується й інших регіонів,
значна частина населення позбавлена можливості дивитися українське
телебачення, а республіканські газети надходять на другий-третій день, а
часто взагалі раз на тиждень. Дротове радіомовлення майже ліквідовано.
Тепер на межі зникнення й друкована періодика. Допустити цього аж ніяк не
можна. Тиражі наших газет такі, що відступати далі вже нікуди.

Час серйозно поговорити про подальшу їхню і нашу долю як нації, яка
претендує називатися цивілізованою і європейською.

Голос України

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины