"Половина саду квітне, половина в'яне..."

Цей вислів, на перший погляд такий суперечливий і незбагненний,
повторюється не в одній українській пісні

Звучить ця фраза у творі на слова Миколи Луківа (музика Олександра
Морозова), яку співав Віталій Білоножко, і в композиції Ігоря Поклада
(текст Ігоря Лазаревського) у виконанні Алли Кудлай та тріо "Либідь".
Мабуть, на те є підстави. А ще одне підтвердження цьому помітила нещодавно
на вулиці 8 Березня в Луцьку. Як дивно: два відгалуження бузку з одного
кореня - і такі різні. Одна частина рясно вкрита яскравими суцвіттями,
друга ж - без жодної квіточки (на фото). Певно, і в дерев, як і в людей, у
кожного своя доля, своя пора цвісти, красуватися - і в'янути, згасати,
переживати скрутні часи.

І хоч уже відбуяла бузкова повінь, не дає спокою думка: певно, і в дерев,
як і в людей, у кожного своя доля, своя пора цвісти, красуватися - і
в'янути, згасати, переживати скрутні часи.

Надія АНДРІЙЧУК.

Волинь

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины