"Петриківський дивоцвіт" на Дніпропетровщині здивував на славу (Фото)

20.09.2018 Татьяна

Мабуть, ніде немає такого дійства, як у нас, у Пет-риківці. Тим "Петриків-
ський дивоцвіт" і особливий. Та й як тому не бути, коли це свято передусім
наших видатних земляків - художників українських, майстерність яких визнав
увесь світ.

Ой, тарілочка розписна!

Уже не один рік, не одне століття на Петриківщині розквітає пензлем
мальована, сонцем осяяна, чарівна українська квітка. Одинадцятий рік
поспіль вона закликає усіх приїздити на фестиваль "Петриківський дивоцвіт".
Сюди з'їжджаються художники, гончарі, співаки і чимало інших митців. А
найголовніше - не з порожніми руками, вони сюди привозять власні роботи,
творчі вміння, співочі душі. Та попри розмаїття талантів і виробів, домінує
на фестивалі саме Петриківський розпис, який демонструють місцеві
художники. Ось і цьогоріч, незважаючи на хмарну та дощову погоду, учасників
свята й покупців вистачало. Були й іноземні туристи: європейці, американці,
китайці, індуси та навіть італійці.

Ціни ж на розписні вироби варіювали від їхнього розміру та фаху майстрів.
Наприклад, розмальовану пет-риківську ручку можна було придбати за 20 грн,
а таріль із розписом коштувала від 300 гривень та аж кілька тисяч могла
сягати. Досить популярні серед покупців були розписні пляшечки з чарочками.
"У доньки - скоро весілля. Буде чим гостей зустрічати!" - щасливо
посміхалася пані Марина, купивши таке мистецьке диво.

А ще "Петриківський дивоцвіт" став певним подіумом для тих, хто шанує
український одяг, кому близький народний побут, хто прагне відчути себе
українцем не тільки в душі й серці, але й зовні. Тож гості, мов змагалися у
тому, в кого кращі вишиванка, плахта, солом'яний капелюх, у кого більш
закручені вуса чи заможніші шаровари.

Одягнув вишиванку й голова облради, ініціатор та ідейний натхненник
фестивалю Гліб Пригунов. "Петриківський дивоцвіт" - це відтворення
справжнього україн-ського духу і характеру! Це нагадування нам самим, які
ми є, якими були наші предки", - сказав він.

Містичний глечик

Серед родзинок заходу - різноманітні майс-тер-класи, найпопулярніші - із
Петриківського розпису. Тут кожен міг уперше відчути себе художником. А ще
закликало у гості гончарне коло. Один із його господарів - гончар із
Царичанського району Сергій Пелех. Митець уже не один рік займається
відродженням старовинного українського гончарного мистецтва. Й це нашому
земляку неабияк удається. Його глечики та чарочки - унікальні: на їхній
зворотній стороні міститься певний знак.

Як у козаки приймали

"Петриківський дивоцвіт" мав чим зігріти душу й музичним шанувальникам. Чи
не на кожному кроці співали й витанцьовували творчі колективи.

Серед них передусім хочеться розповісти про співочі гурти жіночок поважного
віку із села Спаське Новомосковського району - "Золота осінь" та
"Кільченські зорі". Ці бабусі настільки автентично виглядали й так
майстерно співали старовинні козацькі пісні, що в багатьох слухачів на очі
наверталися сльози.

Привернули увагу гостей і козаки з Нікопольщини. Ці колоритні вусані усіх
охочих жіночок приймали в козачки. Та так кумедно це проводили, що глядачі
за животи хапалися від реготу.

Хочеться ще згадати унікальну танцюристку, яку нам пощастило побачити на
святі - пані Надію Деркач із села Поливанівка Магдалинівського району. Ця
весела та легка на танок, дуже артистична пані стала справжньою родзинкою
фестивалю. Її запал швидко передавався гостям свята й вони долучалися до
українського танку.

Були у Петриківці й власні рекорди. Чимало народу зібрали навколо себе два
унікальні мистецькі вироби - найбільша та найменша розмальовані макітри. Це
не просто макітри, а макітри-рекордсмени. Їх розмалювали до свята майстри
Петриків-ського розпису та учні місцевого ПТУ No79.Найбільша макітра була
об'ємом аж 130 літрів!

Тож "Петриківський дивоцвіт" здивував на славу!

Анфіса Букреєва, фото автора

Вісті Придніпров'я

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины