Окрилена роботою й поетичною музою

Людмила ШУНКОВА.

Київська область.

НІНА Василівна Малашенко - одна з найдосвідченіших педагогів Оранської
філії ОНЗ Прибірське НВО "Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. - дитячий садок".
За більш ніж 40 років педагогічного стажу вона підготувала до середньої
школи сотні школяриків-початківців. Багато хто з них і досі приходить зі
словами шани та подяки до своєї першої вчительки.

Народилася Ніна у селі Корогоди Чорнобильського району (сьогодні, на жаль,
ні, першого, ні останнього не існує). Була старшою донькою в родині, батьки
доручали їй доглядати за меншими сестричкою та двома братикам. Робила це
відповідально, із задоволенням. Тож не дивно, що, закінчивши місцеву
восьмирічку, вирішила опанувати професію педагога - вступила до Переяслав-
Хмельницького педагогічного училища (нині - Державний педагогічний
університет ім. Г. Сковороди).

Закінчивши навчання, 1978-го почала вчителювати у селі Оране Іванківського
району. У їхній восьмирічці (згодом - дев'ятирічці) тоді навчалося понад
100 учнів. Початкові класи теж були наповнені: по 15, 17, 22 школярики.

В Ораному юна вчителька зустріла свою долю - місцевого хлопця Євгена.
Відгуляли весілля, отримали будинок, народилися двоє діток... Спокійний
плин життя назавжди порушила чорнобильська трагедія. Ніна Василівна разом
із колегами вивозила школярів на оздоровлення у санаторії України. На жаль,
відтоді здоров'я почало її підводити. Але, незважаючи ні на що, вона
залишається оптимісткою.

- Живу за принципом, - говорить учителька, - радій життю, сонечку, всьому,
що оточує тебе. Які проблеми не траплялися б у житті, зайду до класу, почую
дзвінкі голоси своїх учнів і одразу забуваю про всі негаразди. Спілкування
з дітками додає сил, натхнення, лікує душу. У професії для мене завжди є
прикладом моя перша учителька Галина Іванівна Низовець. Вона була не тільки
чудовим педагогом, а й доброю, чуйною людиною. Завжди зустрічала нас
усмішкою, взимку допомагала роздягтися, перевзутись, а рукавички, валяночки
й онучі турботливо розміщувала та ставила біля грубки...

Крім улюбленої роботи, є у жінки ще одна втіха - поезія. Емоції,
переживання, радощі та сум виливаються у поетичні рядки. Згадує, що почала
писати вірші школяркою, коли вперше закохалась. У педучилищі звернулася за
порадою до одного з викладачів. Він пояснив правила римування, розповів, як
важливо в поетичній творчості створити образ, добрати потрібне слово,
знайти власний стиль.

Тематика її віршів різноманітна. Батьківщина, кохання, краса Поліського
краю, сьогодення... Дещо з творчого доробку вчительки з Ораного
публікувалося у збірці поезій авторів Іванківського району "Натхненні
рідною землею", у виданні вихідців із її рідного села "Корогод. Обірвана
історія", у районній газеті. Розміщує свої вірші й у соціальних мережах в
Інтернеті, на кожну поезію завжди є схвальні відгуки, слова подяки за
рядки, що беруть за душу.

Ніна Василівна на пенсії, та продовжує працювати у школі, бо не може без
улюбленої справи! Водночас знаходить час поратись на городі, вирощувати
квіти. "Коли рослина пробивається з-під землі, тягнеться до сонечка,
квітне, приносить плоди, в цьому теж є своя краса і поезія життя", -
розмірковує жінка. А довгими зимовим вечорами відмінник народної освіти
України Ніна Малашенко вишиває або плете светрики, шкарпетки і шапочки для
внука Михайлика.

Сільські Вісті

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины