А на Петра вода тепла…

2 часа ago zorya2017 Комментарии к записи А на Петра вода тепла…
отключены

Дванадцятого липня- день пам'яті двох першоверховних апостолів Петра і
Павла (по-народному - Петра). Таке високе звання їм випало за
проповідування християнства по всьому світу та за мученицьку смерть, що
спіткала їх за служіння Христу.

Цих святих вважають покровителями худоби, пастухів, а також урожаю.

Вранці на Петра йдуть до церкви на службу Божу, ставлять свічки, моляться
біля ікони апостолів. Вернувшись після відправи додому, розговляються, бо ж
піст скінчився.

На Петра й Павла свою долю вгадували дівчата. "Завивали берізку": на
молодій березі вибирали три гілки, сплітали у косу й загадували бажання,
приказуючи: "Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!" Обвивали гіллячко
зазвичай червоною стрічкою або міцною травою. Через три дні навідувалися,
аби побачити, що віщує їм плетиво: як воно не розпустилося, то бажання
справдиться.

Видивлялися у снах коханого. Найдопитливіші не лінувалися назбирати 12 трав
з 12 полів, покласти їх під подушку та промовити: "Дванадцять трав із
різних полів, дванадцять парубків! Хто суджений-ряджений, мені покажися та
й на мене подивися!".

Вода на Петра й Павла тепла й вважалася цілющою. Побутувало прислів'я: "А
на Йвана вода драна, а на Петра вода тепла". Малеча, накупавшись у річці аж
до посиніння і набравши у вуха води, знала, як собі зарадити: треба було
скакати то на одній, то на другій нозі, весь час приказуючи:

"Петре-Павле, вилий воду на колоду! Як не виллєш, то сам вип'єш!"

Пастухи до свята збері-
гали некошеною ділянку луки чи лісу, де залишалася найсоковитіша трава. Як
на Петра корови, кози й вівці досхочу напасалися, то це був гарний знак:
худоба мала добре плодитися. Також годували корів травами, що мають жовтий
цвіт, "аби жовте молоко було".

У цей час у багатьох районах України починаються жнива, а звідси й походить
народне вірування, що справа святого Петра - "жито зажинати".

До зажинків наші пращури готувалися заздалегідь: гострили серпи, стругали
цурки (юрки), якими в'язали снопи, з околоту крутили перевесла для пшениці,
вівса, ячменю.

Вмивалися, молилися і йшли на лан, щоб, доки зійде сонце, встигнути зробити
жнив'яний почин - обрядовий сніп. Із собою брали хліб-"зажинач". Клали його
на ниві, примовляючи: "Докотись, хлібцю святий, житечко наше, у наші клуні-
стодоли… Хмари дощові, громи-блискавиці й ти, граде б'ючий, -
обходьте ниву нашу стороною й до нас не наближайтесь. Боже, благослови!"

По погоді ж на Петра визначали, який наразі зберуть урожай: як дощ
проллється один раз, то буде непоганий, як два, то добрий, а як три, то
щедрий.

А втім, і ясна погода на Петра й Павла обіцяє, що все у нас буде добре.

Тетяна МАЛИШЕНКО

Зоря.org.ua

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины