"Крим нас навчив"

(https://wartime.org.ua/print:page,1,36112-krim-nas-navchiv.html)

Командувач Військово-морськими силами ЗСУ Ігор Воронченко на момент
захоплення Криму займав посаду заступника командувача ВМС берегової і
територіальної оборони. Він відмовився від пропозиції Сергія Шойгу перейти
на бік РФ і був захоплений в полон російським спецназом. З початком бойових
дій на Донбасі Воронченко очолив антитерористичну операцію в Луганській
області.

Петро Порошенко призначив Воронченка командувачем флоту, після того як з
цієї посади зі скандалом був зміщений адмірал Сергій Гайдук, звинувачений
волонтерською спільнотою в корупції, зв'язках з ФСБ і саботажі реформ ВМС,
рекомендованих НАТО. Поки у Воронченка є кредит довіри, але чи зможе він в
короткі терміни відновити самий нечисленний і самий зруйнований вид
Збройних сил України?

У зв'язку із загостренням ситуації на кордоні з окупованим Кримом ще
актуальніше питання про боєготовність українських ВМС. З подій в Криму ми і
почали розмову з Ігорем Воронченком. Це його перше інтерв'ю після
призначення.

- Насправді в Криму сталися внутрішні розборки російських силовиків. Може
бути, це пов'язано з каналами переправлення контрабанди через кордон,
можливо, дезертири... Я бачив листівки про пошук цих озброєних людей
(учасників перестрілки на кордоні. - ред.), які напередодні були розклеєні
в Джанкої, - в російській формі, з російськими пізнавальними знаками. Але в
Кремлі, як завжди, свої внутрішні проблеми хочуть вирішити за рахунок
українського питання. Заяви російського президента виходять за рамки
здорового глузду, бажане він видає за дійсність, яке не може бути
підтверджене фактами. Судячи з усього, це не спланована акція, а якісь
спонтанні дії російської сторони. Потрібно розуміти, що Росія буде
загострювати і нагнітати ситуацію за будь-яких відповідних обставин.

- Чи загрожують ці дії черговою ескалацією війни на території України або,
як припускають деякі спостерігачі, широкомасштабним наступом російської
армії?

- Гадаю, що ні. Але ми готові до будь-якого розвитку подій. І не тільки
ВМС, а й всі Збройні сили України. Що я бачу. У Росії скоро вибори в
Державну думу, через півтора року вибори президента. Рейтинг Путіна не
підвищується. Йому потрібні нові перемоги. Тому він буде нагнітати і
тримати нас в тонусі. Це буде відбуватися до тих пір, поки світова
громадськість не перейде до конкретних рішучих дій: відключення Росії від
системи SWIFT, зниження ціни бареля нафти до 20 доларів...

- Щойно з'явилася новина про зняття Сергія Іванова з посади голови
кремлівської адміністрації (розмова відбулася 12 серпня. - ред.).

- Іванов, Чемезов... Це "табір війни" в оточенні Путіна. Цікавий поворот.
Припускаю, що це підготовка до 2017-18 років. Не виключаю, що Путін готує
Іванова в наступники. Іванов занадто близький до Путіна, щоб просто так
його прибирати. Швидше за все його відведуть в тінь, обілять, а потім
представлять виборцям.

"Завдання Москви - оточити нас з усіх боків"

- Росія продовжує захоплювати майно України, вже навіть не в акваторії
півострова Крим. Були захоплені так звані вишки Бойка, а недавно українські
прикордонники продемонстрували роботу російських бурових установок на
Одеському і Голіцинському газових родовищах. У багатьох виникло питання:
чому флот цьому не протистояв?

- Це безпрецедентний рекет на державному рівні. Треба було, звичайно,
висадити туди десант, треба було їх відстоювати... Але в той час не було
достатньо сил, щоб це зробити.

- А зараз?

- Зараз інша справа. Якби перекрити цей газ, який використовується в Криму,
це дуже багато дало б Україні. І блокаду треба було робити з самого початку.

- Вам не здається дивним, що йде третій рік війни, а Україна не реагує на
захоплення своєї власності? Стільки часу пройшло після захоплення, а це
питання тільки в стадії обговорення.

- Я згоден. М'яч постійно на нашій половині поля. Ми ніколи не б'ємо по
руках і не йдемо вперед, щоб змусити їх помилятися і реагувати на наші
виклики.

- Може, варто грати на випередження?

- Зараз, думаю, увага Путіна переключиться на Молдову. Завдання Москви -
оточити Україну з усіх боків. З Білоруссю вже все зрозуміло. Лукашенко - і
вашим, і нашим. А такі ігри закінчуються погано. Якщо він допустить прохід
російських військ через Білорусь, йому це сильно ікнеться. Лякати народ
тільки однією фразою "ви що, хочете Майдан?" ... Я не побажаю жодній
країні, щоб там була пролита кров, але авторитарним режимам завжди
приходить сумний кінець.

Але незайнятою точкою все-таки залишається Молдова. Там скоро вибори. У
Придністров'ї перебуває російський контингент в півтори тисячі
військовослужбовців.

- Цей контингент начебто заблокований Україною.

- Літають туди літаки під виглядом цивільних. Проводять ротації в цивільній
формі одягу. Маючи 800 метрів Дунаю, вони можуть вільно заходити в гирло і
вести розвантаження техніки. Але на цей підступний план росіян у нас вже є
свої відповіді.

"Росія блефує"

- Наскільки небезпечна для України і чорноморського регіону в цілому
дестабілізація в Туреччині?

- Останнім часом відбулося політичне зближення України та Туреччини.
Візити, зустрічі на різних рівнях... Нещодавно до нас в Одесу приїжджав
командувач Військово-морськими силами Туреччини.

Домінуючою в чорноморському регіоні, звичайно, була Туреччина.

Чорноморський флот РФ навіть близько не можна було порівняти з турецьким,
поки не був анексований Крим і Росія не перекинула "Бастіони", "Бали",
"Буяни" (ракетні комплекси. - ред.) і нові фрегати з човнами... Хоча це теж
свого роду блеф. А чи є ці "Калібри" на цих кораблях? Ракета "Калібр"
коштує дуже дорого. Я не вірю, що у росіян є боєкомплект на всіх суднах.

- У Каспійському морі вони продемонстрували, що є, обстрілявши Сирію.

- Це пил в очі. Немає у них такого потенціалу, як хоче показати Путін. Так,
поки у нас немає засобів, щоб визначити точність стрільби "Калібрами". Але
у наших заокеанських друзів такі засоби є. І я впевнений, що вони
простежили, куди потрапила кожна з 43 ракет. Одній високопоставленій особі
я задав пряме питання: "Скажіть, вони потрапили?". Відповідь була: "Частина
впала в Ірані".

- Нещодавно закінчилися спільні навчання України і країн-учасниць НАТО Sea
Breeze. Вперше за багато років вони були настільки масштабними. І вперше не
було видно протестуючих цивільних в Україні, які виступають проти співпраці
з НАТО.

- У країні, де йде війна і розставлені акценти, хто агресор, хто
потерпілий, а хто партнер, найменші спроби протестувати і блокувати такі
заходи повинні жорстко припинятися аж до кримінальної відповідальності.
Крим навчив. Луганська область мене навчила. І якщо ми зайшли в Бессарабію,
то ми її вже не віддамо. А якщо у кого-то там є думки зустрічати зелених
чоловічків - на шлюпку і в Крим!

Під час Sea Breeze були охоплені всі фази, 25 кораблів, серед яких і
фрегат, і есмінець, і великий десантний корабель. Був задіяний авіаційний
компонент - 23 літака та гелікоптера, висадка десанту. Проводилась висадка
морських піхотинців в трьох милях від берега. Було проведено злагодження
тактичних груп кораблів. Але найголовніше - це робота багатонаціонального
штабу по одним стандартам. Напередодні наші офіцери пройшли курсову
підготовку за стандартами НАТО і вже з урахуванням цієї підготовки
працювали в спільному штабі.

За результатами Sea Breeze можу сказати, що між Україною і НАТО повне
взаєморозуміння. Ще рано говорити про стовідсоткову сумісність, але
"Сагайдачний" (фрегат "Гетьман Сагайдачний". - ред.) разом з вертольотом
отримав оцінку другого рівня, що означає, що він вже працює за стандартами
НАТО. Українські ВМС можуть діяти в складі натовських угруповань і можуть
бути внесені до складу сил і засобів НАТО з виконання завдань.

"Арешт Константинова врятував би Крим"

- Ви були безпосереднім учасником кримських подій початку 2014 року.

- Так, і я вважаю, що кампанію, яку розв'язав Путін проти України, можна
було зупинити ще в Криму. У нас був обмежений час для прийняття рішень, але
він був. Мені здавалося, що все повинно швидко закінчитися, як в Грузії:
зайшли - вийшли. Існують також міжнародні інститути безпеки: ООН, ОБСЄ,
блоки, міжнародні договори і Будапештський меморандум, який гарантував
Україні територіальну цілісність. Швидше за все, були присутні зовнішні
фактори впливу на тодішнє керівництво. І в підсумку непередбачуваний
товариш з Кремля зробив те, що зробив.

- Як ви думаєте, чому не спрацювали міжнародні інститути безпеки?

- Світ не був готовий до того, що один безумець з хворими амбіціями може
наплювати на весь усталений порядок. Йому це вдалося в Грузії, в інших
брудних іграх, це нічому не навчило Захід, і Путін пішов до кінця. Може,
якби ми почали стріляти в Криму, він би відступив. Не знаю, кажуть, на той
випадок, якби Україна почала чинити опір, росіяни передбачили евакуацію
сімей військовослужбовців Чорноморського флоту РФ і раптовий евакуаційний
канал військового угруповання.

Ми не були готові до нападу. Управління було порушено. А найголовніше -
зруйнована система управління. Я дав команду батальйону морської піхоти
виходити на Перекопськ, а комбат доповідає: я вирватися не можу, тому що
навколо частини вже друге кільце блокади, мінні шлагбауми, помічені лежанки
снайперів, висунуті "Гради". Вже було пізно.

Ніхто не очікував, що здасться керівництво Військово-морських сил. Той же
Березовський (Денис Березовський, командувач ВМС України, який перейшов на
бік ворога. - ред.), ті ж перелякані Шакура, Єлісєєв (віце-адмірал Сергій
Єлісєєв і контр-адмірал Дмитро Шакура, також перейшли на бік РФ. - ред.) ...

- Думаєте, основна проблема в командуванні ВМС, а не в політичному
керівництві?

- Всі були розгублені. А для Росії це не були раптові рішення. Агресія
проти України готувалася не один і не два роки. Першою репетицією
захоплення Криму були події навколо коси Тузла в 2003 році. Я тоді був
командиром полку, і все це відбувалося на моїх очах. У мене тоді
дислокувалося угруповання, яке повинне була висунутися в разі загострення
обстановки. Тоді нас врятував реактивний дивізіон, висунутий на вогневі
позиції. Один залп - і будівництво б закінчилося. Але що цікаво, відразу
після Тузли наш полк скоротили, розформували і реактивний дивізіон, і
танковий батальйон.

- Якби зараз повернути 2014 рік, ви поводилися б по-іншому?

- Якби мені повернути час на 7 годину ранку 27 лютого 2014 року, я б зробив
один хід, який міг Крим врятувати. Я б заарештував Константинова (Володимир
Константинов - голова Верховної ради Криму на момент анексії. - ред.). Якби
я знав ... заарештував би Константинова, його заступників, не пустив би
Верховну раду в будівлю парламенту. Зробив б це - вони б не змогли провести
фейковий референдум. Єльцин в 1993 році розстріляв свій парламент, ось так
же треба було розстрілювати кримський. Знаючи, що там одні терористи, чому
б не підірвати цю будівлю? А знаєте, що ще цікаво? У жовтні-листопаді 2013
року проводилися навчання СБУ із залученням всіх силових структур по
деблокації кримського парламенту.

- Яку частину майна українського флоту росіяни повернули після анексії
Криму? І що з рештою майном зараз?

- Я знаю, що наші кораблі стоять в окремій бухті, де написано "техніка
іноземної держави". Із берегової компоненти повернули один батальйон БТРів,
один танковий батальйон і автомобільну техніку, яка їм була не потрібна.
Все хороше вони залишили собі. Це два комплекти БТР-80, два батальйони БМП
і всю артилерію.

Артилерія і броня швидше за все використовуються на Донбасі. У травні 2014
року я бачив у сепаратистів автомат, який значився в першому батальйоні
морської піхоти. Це легко перевіряється, є номерний облік. У 2014 році
росіяни спеціально почали заводити на Донбас танки Т-64БМ, які стоять
тільки на озброєнні української армії (в російській - Т-72, Т-90 різних
модифікацій). Нібито "ополченці" захопили їх в української армії. Так, не
приховую, були поодинокі захоплення під час боїв. Але перші "захоплені" Т-
64 проходили через російський Донецьк, що знаходиться навпроти Ізварина. Я
це знаю, бо у мене була величезна мережа інформаторів і мені доповідали про
проходження кожної одиниці техніки. Звідки були ці танки? З бази зберігання
на Алтаї. Є навіть знімки завантаження Т-64 на "Руслани". Я взагалі навіть
не уявляю,

"Бити саботажників в пух і прах"

- Так вийшло, що ВМС ви очолили на хвилі народної довіри. Волонтерське
співтовариство вимагало зсуву попереднього командувача Гайдука і підтримало
вашу кандидатуру.

- Оцінку попереднього командуванню я давати не можу. Це буде некоректно.
Так, були діри. Але потенціал ВМС залишився. А те, що були неправильні
погляди на розвиток флоту.... Зараз, наскільки я знаю, старий колектив
погоджується з новими вимогами. Коли я тільки прийшов, був опір. Але поки я
командую, я нікому не дозволю даремно витрачати ресурсний потенціал, який
нам дає держава.

Я зустрічався з волонтерами. Були різношерсті питання. Дуже гостро на
сьогоднішній день стоїть проблема соціального характеру, особливо що
стосується забезпечення житлом, дислокації частин, що вийшли з Криму.
Стукаємо в усі двері з приводу підвищення потенціалу корабельного складу.

Якщо Україну відрізати від моря, країна втратить статус транзитної. І тоді
можна буде направо-наліво шматувати і центр, і захід України. Всі ці
питання мені задавали наші партнери з США, з Великобританії: а ви рахували,
скільки ви втратите, якщо будуть порушені морські комунікації? Морські
комунікації потрібно охороняти. Не можна дозволити агресору господарювати в
Чорному морі. Ми розглядаємо залучення всіх можливих засобів, які тільки
можна виготовити на власних продуктивних потужностях. І, чесно кажучи, якщо
військові розуміють необхідність, то від цивільних керівників іноді буває
такий опір... Зараз воєнний час. У нас йде війна. Кожне зволікання,
затягування в ремонті озброєння, кожна неправильно витрачена гривня - це
злочин. Наприклад, десантний катер "Сватове" ремонтується вже протягом
року. Гроші виплачені. Я приїхав - робота кипить, зварювальні апарати
виблискують. Як тільки я поїхав, все згорнули. Я директору сказав:
"Наступного разу приїду з батальйоном морської піхоти і вижену тебе з
заводу".

Так, мене поставили на цю посаду з надією, що я розіб'ю всіх в пух і прах.
І я буду бити по саботажних місцях.

- Однією з причин невдоволення вашим попередником був саботаж реформи ВМС,
запропонованої експертами НАТО. Восени 2015 року в Брюсселі командування
ВМС представило зовсім не той документ, який був розроблений і погоджений
напередодні з натовцями. Це викликало, м'яко кажучи, нерозуміння з боку
західних партнерів України. Чи вдалося вирішити цю конфліктну ситуацію? І
що відбувається зараз з реформою ВМС?

- Реформа вже йде. У травні-червні у мене та інших офіцерів командування
відбулося дві зустрічі з експертами НАТО. Ми прийшли до єдиного розуміння
за всіма моментами. Це поділ функцій підготовки військ і управління,
передача повноважень нижчестоящим командуванням і так далі.

- Але проект реформи стосувався не тільки командної структури.

- Що стосується корабельного складу. Вже зараз готується постанова Кабінету
міністрів щодо списання всього непотрібного мотлоху, який висить на балансі
ВМС. У нас дуже багато кораблів і суден, які просто стоять і витягають на
себе ресурси. Також є політичне рішення про демілітаризацію недобудованого
крейсера "Україна", який піде на запчастини іншим суднам. На жаль, вчасно
цей крейсер не продали, а тепер він коштує і тільки тягне гроші. Нам
потрібні малі катери прибережної зони, здатні стримувати виходи угруповань
в північно-західній частині Чорного моря.

- Згідно зі стратегією розвитку ВМС, запропонованою експертами НАТО,
командувач ВМС повинен бути політичною фігурою і перебувати в Києві.

- Так.

- А ви до сих пір в Одесі.

- Взагалі це питання порушувалося, ще коли прописувалась програма розвитку
ЗСУ на 2006-2011 роки. Штаби командувань повинні були залишитися на місцях,
а командувачі мали перебувати в Києві біля міністра оборони і начальника
Генерального штабу - там, де вирішуються питання розвитку Збройних сил.

Автор: Ольга Решетилова

Джерело новини (https://graniru.org/)

Військова панорама

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины