Комбат Артем Вітко: "Ми захищаємо свою землю, щоб побудувати на ній щасливе життя для кожного!"

Опубліковано: 06.10.2017 15:06

Колишній командир славетного батальйону "Луганськ-1" Артем Вітко приїде до
Карлівки, щоб 14 жовтня разом із ветеранами АТО відкрити монумент людям,
які поклали свої голови за свободу незалежної України.

Допомогти створити такий пам'ятник патріотам-землякам його просили
побратими загиблих карлівчан, і Артем Вітко виконав їхнє прохання.

Розмова з Артемом Вітком у нас була не тільки про справи військові, але і
про суто мирні. Адже він у парламенті опікується низкою питань, які набули
неабиякого значення для Карлівського району зокрема та усієї Полтавської
області загалом. Так, Артема Леонідовича неабияк цікавить розвиток
обороноздатності нашої держави, а також актуальні проблеми аграрної сфери.
- Який вигляд матиме монумент?

- Це буде стела з державними символами України у лаконічному класичному
стилі. Під час відкриття монумента всі зможуть докладно роздивитися деталі.
Пам'ятник присвячено бійцям Дмитрові Барвіну та Миколі Давиденку, який
служив у 92-й механізованій бригаді поряд із моїм батальйоном.

- Скажіть, що мають містяни, зі свого боку, зробити, щоб вшанувати пам'ять
загиблих героїв?

- Прошу земляків прийти в цей день до стели. Це буде 14 жовтня - День
захисника України, День українського козацтва, Покрова!

- Вашим позивним як командира добровольчого батальйону "Луганськ-1" був
"Андрій Левко". Скажіть, чому саме Левко?

- Мій позивний був "Прага". Але приїхали на фронт журналісти і запитують:
"Можна у вас взяти інтерв'ю?" А я, оскільки маю дуже багато родичів із
Луганщини, не хотів, щоб моє прізвище "засвітилося". І вирішив так, що
Артем - це Андрій, а Вітко - то Левко. Так просто вийшло. Це псевдо було
для засобів масової інформації, а хлопці в АТО до мене за позивним
зверталися.

- Яку ви можете дати оцінку Збройним силам України?

- Збройні сили України, які були у 2014 році, і зараз - це дві дуже різні
армії. Ми бачимо дійсно військову машину, яка зможе зупинити агресора. Я
відкрию невеличку таємницю, що нашими розвідниками був викрадений план-
доповідь Володимиру Путіну, де йому доповідають, що без зброї масового
ураження, тобто без тактичної ядерної зброї на цьому етапі територію
України вони захопити не можуть. Зараз армія на три-чотири голови вища,
аніж тоді, у 2014 році.

- Україна експортує багато сільськогосподарської продукції. Яка ситуація в
аграрному секторі, все добре?

- На жаль, ні! Економічний потенціал аграрної галузі використовується дуже
неефективно. Я вважаю, що для України саме аграрна галузь повинна стати
одним із головних чинників відновлення економіки. Виробляти
конкурентноздатну вітчизняну сільськогосподарську техніку, якісні добрива,
повернутися до потужної ланки тваринництва, рибництва, ведення селекційної
роботи, підняти на новий рівень рослинництво та лісівництво - все це
створило б додаткові робочі місця. Але найголовнішою проблемою є те, що
зараз Україна на зовнішній ринок постачає сільськогосподарську сировину,
наголошую, СИРОВИНУ! А потрібно постачати продукцію з більш глибинною
переробкою, більшою доданою вартістю. Наприклад, не зерно, а хоча б
борошно, а ще краще - макаронні вироби чи якісь заготовки для піци, печиво
тощо. Ціна такого експорту в десятки разів більша, ніж сировини. Але
найголовніше те, що збільшення вартості сільськогосподарської продукції
буде залишатися в Україні у вигляді заробітної плати, прибутку виробника,
надходжень до бюджету. Це також зменшить обсяг імпорту готової продукції,
виробленої з нашої ж сировини.

- Наскільки необачно Україна розпоряджається своєю землею?

- В Україні нараховується понад 1,1 млн. га деградованих, малопродуктивних
та техногенно забруднених земель, які підлягають консервації, 143,4 тис. га
порушених земель, які потребують рекультивації, та 315,6 тис. га
малопродуктивних угідь, які потребують поліпшення.

- Ви мене трохи нажахали. Українські грунти втрачають свою родючість, невже
все так погано?

- Так. На парламентських слуханнях, присвячених земельній реформі в
Україні, представниками Інституту грунтознавства та агрохімії імені О. Н.
Соколовського була озвучена проблема втрати родючості грунтів. На сьогодні
вміст поживних речовин в українських чорноземах вже вдвічі нижчий, ніж у
землях Західної Європи. І це при тому, що в Європі ера їхньої хімізації
триває вже понад 150 років. За останні 130 років чорноземи в Україні
втратили 30-40% гумусу, тому вже перейшли в розряд грунтів із середньою
родючістю. Із 26 млн. га українського чорнозему не менше 15 млн. га
знаходяться в деградованому стані. Дійсно, ситуація дуже критична.

- А що робити?

- На мою думку, найперше потрібно створити в Україні Державну службу з
охорони грунтів, яка візьме на себе повну відповідальність за стан
земельних ресурсів. По-друге, підготувати та терміново винести на розгляд
Верховної Ради України проект Закону України "Про збереження грунтів та
охорону їхньої родючості" та Державну програму охорони грунтів. Я вважаю,
що була б корисною співпраця з науковою елітою та "кузнями" кадрів молодих
спеціалістів у галузях тваринництва, рослинництва та землеробства,
флагманом з підготовки яких є Національний університет біоресурсів і
природокористування України, що в Києві. Але навіть це, відверто кажучи,
локальні рішення. Стратегічно необхідне проведення земельної реформи.
Ситуація в агропромисловому комплексі України, яка склалася з обігом земель
сільськогосподарського призначення, призводить до продовження "тінізації"
земельних відносин, криміналізації цього привабливого ринку та, як
наслідок, масового ухиляння від сплати державних податків. Важливим є те,
щоб нове законодавство враховувало інтереси українських фермерів. В Україні
повинен працювати цивілізований ринок землі, але при цьому головне завдання
держави - встановити чіткі умови діяльності на ньому і жорстко контролювати
дотримання їх.

- А як ви ставитеся до продажу української землі сільськогосподарського
призначення?

- Якщо дозволити вільний продаж земель сільськогосподарського призначення
зараз, при жебрацькому фінансовому становищі особливо сільського населення
України, то "кінцевим вигодонабувачем" буде той, у кого більше грошей, -
іноземний власник або ж місцевий олігарх. Відповідно може статися так, що
сільськогосподарську продукцію, вирощену на українській землі, іноземці
будуть вивозити до інших країн, а українцям продавати її за "світовими
цінами". Але остаточну крапку в цій дискусії повинен поставити український
народ на референдумі. Моє особисте переконання полягає в тому, що земля -
це особливий ресурс, тому набуття права володіння нею повинно бути
особливим та контролюватись народом України.

- Які, на вашу думку, найважливіші положення земельної реформи?

- Суть земельної реформи полягає у створенні в Україні умов для
рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі. Реформа повинна
забезпечити формування багатоукладної української економіки, раціональне
використання земель та охорону грунтів від втрати родючості. Під час
проведення земельної реформи будуть суттєво змінюватися форми власності на
землю та структура землеволодіння і землекористування. Для її проведення
необхідне здійснення широкомасштабних ринкових перетворень, які неможливі
без активної участі науковців аграрного профілю, фермерів, інших
працівників аграрної сфери. Взагалі необхідно сприймати як аксіому: якщо
громадяни активно не включаються у законотворчі процеси, то є реальна
загроза того, що у нових законах будуть враховані лише інтереси олігархів,
зокрема у земельній реформі - аграрних олігархів.






















Людмила Андрєєва

Вечірня Полтава

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины