Хочу обійняти бандерівців

Наталя ЯРЕМЕНКО

Лист захисникам України від 88-річного пенсіонера Василя Горобця з далекого
Уралу висить на стіні військової бази грузинських партизанів разом із
дитячими малюнками. Починався він так: "Дорогі мої сини й онуки! Брати! Від
усього серця бажаю Вам швидше подолати лицемірного ворога і повернутися
живими і здоровими додому". Я знаю, що пан Василь писав і перекладав свою
сповідь довго, цитуючи Кобзаря. Зі сльозами. У надії обійняти серцем усіх
визволителів від російських "миротворців". Без слів про прощення...

Антивоєнні пікети в Санкт-Петербурзі.

Олексій КИР'ЯНОВ (художник, член Союзу художників, із Санкт-Петербурга):
- Нині в Україні триває не холодна, а гаряча війна - з обстрілами,
фронтами, пересуваннями військ, зі смертю людей з обох боків, із
пропагандистським галасом з боку країни-агресора. І яка ж це така дивна
країна-агресор воює з Україною (?!) - Росія!

Країна Толстого, Достоєвського, Пушкіна воює із країною Гоголя, Шевченка,
Лесі Українки... Абсурд, нісенітниця, ганьба, мерзенний злочин!

Й одразу з'являються традиційно старі російські запитання. І хто ж
винуватий!? І що робити?!

Треба дивитися на все холодним поглядом історика й визнавати очевидне: до
влади в Росії нині прийшли найбільші негідники - колишні комуністи й
колишні чекісти, брехуни й убивці, люди без сорому, без совісті й честі,
"лицарі" плаща й кинджала, спадкоємці Сталіна. І ось, користуючись украй
слабкими можливостями справжньої (з 1991 року) демократичної влади в
країні, вони практично захопили цілу державу, Росію, і від імені цієї
держави вчиняють очевидні злодіяння, розв'язують війни, обманюють,
убивають, спокійно йдуть на найжахливіші злочини, провокують і ведуть війну
російського народу з українським народом, народом, що історично близький і
споріднений російському народу...

Їхній "лідер" Володимир Путін - дрібний, жалюгідний, злодійкуватий,
брехливий, як усі чекісти, зовсім незначний у моральному й людському сенсі,
невисокий (у всіх сенсах) чоловічок - уявив себе чимсь на кшталт Сталіна й
раптом чомусь вирішив у цій манії безглуздої "величі", що він спадкоємець
російської імперії, яку він покликаний відродити, і це його історична
місія....

Але скільки крові ще проллють ці злочинці!

Що ж тоді нам робити, нам, чесним, порядним, освіченим і цивілізованим,
розумним людям і в Україні, і в Росії?

Боротися з цим злом будь-якими можливими способами!

Україні та українцям згуртуватися у своєму законному прагненні відстояти
свою свободу й незалежність! Воювати! Безжалісно! Зміцнювати свою армію,
вступати в союзи із країнами, що бажають допомогти Україні й українському
народу в його природному прагненні свободи й незалежності!

А російським людям, що не втратили залишки розуму й совісті, треба ясно
розуміти, що "влада" просто й непомітно для багатьох стала фашистською, з
безглуздим фюрером, з агресивною формою правління, із придушенням будь-яких
свобод та інакомислення, прийшла влада, яка явно веде Росію до загибелі й
краху і в економічному, і у військовому, і в історичному плані.

Злодійкуваті куховарки виявилися вочевидь не здатні раціонально управляти
російською державою! Крим - не наш!!! Усе це закінчиться для Росії погано.
Так погано жити в такій багатій країні й не розуміти, що "влада" тебе
обманює, можна тільки людям, схильним до згубного наркотичного туману
російського Зомбі-ТБ.

А цей каламутний туман і морок обману людей неминуче й швидко розвіється
під впливом економічних труднощів, санкцій і правди, яку, на відміну від
сталінського часу, вже ні від кого не сховаєш - холодильник неминуче
переможе телевізор!

А українцям я бажаю перемоги в їхній важкій боротьбі за свободу й
незалежність своєї Батьківщини, України! Жертви, яких уже зазнала Україна в
цій боротьбі, - занадто великі, і не можна допустити, щоб вони були
даремні! Герої Майдану, воїни вільної України загинули недаремно, вони
запалили Смолоскип Свободи й Гідності української нації і цей Смолоскип уже
ніколи й нікому не вдасться погасити!!!

Слава Україні! Героям слава!














Анжела ОЛИФЕРЦЬ (із Казані, юрист):
- Для мене народилася Україна й закінчилася Росія одночасно. В Україні
почалась Революція Гідності. У Росії... Те, що сталося в Росії, не має
визначення в моєму словнику. Весь прогрес, весь гіркий досвід воєн, агресії
та репресій раптом було стерто з пам'яті громадян Росії. Росія знайшла
національну ідею - зовнішнього ворога, і ворогом цим стали Україна та її
народ. Моя родина дивилася новини по російському телебаченню й одночасно ми
отримували інформацію з перших рук - від наших друзів, які стояли на
Майдані з перших його хвилин, від тих, хто вийшов на Майдан, почувши дзвони
Михайлівського собору. Це був не голодний бунт і не ейфорія юрби,
об'єднаної жаданням крові спільного ворога. Революція Гідності - ось точне
визначення тих подій.

Я була з Україною на Майдані, перебуваючи за тисячу кілометрів від неї, я
співпереживала й співчувала всім, хто стояв там у ці холодні листопадові
дні й ночі. У ці дні я якось випала із спілкування з моїми друзями та з
активного життя в Росії. Російська інтерпретація подій викликала в моїй
родині у кращому разі сміх, у гіршому - обурення. Брехня, бруд і наклеп
російського телебачення були для нас очевидні. Я, котра прожила в Росії
майже тридцять років, мала сформоване й вивірене коло спілкування, людей,
яких я вважала друзями. Коло спілкування, що складалося з тонких, розумних,
думаючих та інтелігентних людей, раптом наїжачилося, перейнявшись державною
пропагандою, й, бризкаючи отрутою і слиною, виплюнуло мене з агресією, яку
просто неможливо було припустити. Актори й учителі, програмісти й судді,
режисери й лікарі... мої друзі раптом замкнулися. Моя родина стала ізгоєм у
цьому світі нездорової єдності. "Крим наш", - екзальтовано кричали ті, хто
ще недавно говорив зі мною про добро і зло, про філософію і психологію, про
душу і Бога. Мабуть, це було найважче розчарування в моєму житті.

Росія захопила Крим, Росія почала воєнні дії на сході України, Росія брала
заручників, улаштовувала показові процеси й убивства. Це викликало гордість
у моїх співгромадян. У 2015 році я відправила своїх старших дітей до
України. Провівши тиждень у провінції й тиждень у Києві, мої дорослі діти
повернулися вражені й окрилені - вони були здивовані тим, наскільки
вільними почуваються люди в Україні. "Це Європа", - сказали мені
п'ятнадцятирічний хлопчик і двадцятирічна дівчина, познайомившись із цією
прекрасною країною. Наступного року я поїхала в Україну зі своїм
дев'ятирічним молодшим сином. Я хотіла, щоб він побачив цю країну і цей
народ своїми очима. "Я хочу побачити бандерівців", - сказав мій син
українському прикордоннику в поїзді. "Ну, що ж, дивися", - сказав
прикордонник, "Я - бандерівець". Мій син розсміявся. Потім ми бачили ще
дуже багато бандерівців - продавців у магазинах, які дарували моєму синові
солодощі, перехожих, котрі повертали мені загублений гаманець, таксистів,
що розповідали нам про свою любов до Батьківщини, кримських татар, які
втекли в Київ від "визволителів" і пригощали нас чебуреками, простих людей,
які співчутливо й великодушно пробачали нас, - нас, обдурених і одурманених
російською пропагандою.

Україна росте, Україна піднімається, і хочеться сказати, що "Слава
Україні" - це не просто слова!




Єгор ГУСЄВ (Москва, військовий, інженер-механік):
- Український народ виступив проти злодійської влади Януковича, за
нормально-людський мирний шлях розвитку своєї країни! По-людськи було шкода
людей, котрі загинули на Майдані, і не можу прийняти жорстокість так званих
бійців "Беркута". Мої близькі друзі приїжджали до України і на Майдан, я
бачив їхні фотографії у Фейсбуці про те, що відбувається. Знав, що на
Майдані нормально ставилися до гостей із Москви... Один із моїх товаришів
ходив по Майдану з російським прапором і нічого - всі сприймали це
спокійно. Було й у мене бажання приїхати в Україну й побачити все на власні
очі...

Більшість росіян погано або зовсім не знають історію - історію своєї
країни, історію України, історію Криму... У період, коли "зелені чоловічки"
з'явилися в Криму, по всіх каналах російського телебачення тільки й розмов
було, що Крим - російський, що він повернувся в рідну гавань. Що це місце
військової слави російської армії... І так щодня впродовж дня... У Криму
Росія порушила всі мислимі й немислимі міжнародні права, взаємні
зобов'язання, прийняті між двома країнами. Крим - за міжнародними нормами -
складова частина України. Було боляче й неприємно спостерігати за діями
російської влади. Мене зворушило до сліз, коли курсанти з військового
училища в Криму відмовилися присягати на вірність Росії й виїхали в центр
України.

Одне тішить, що на російському телебаченні трохи згас угар стосовно
України, а російський народ уже на власній шкурі починає розуміти наслідки
приєднання Криму, війни на сході України й санкцій, що пішли за цим. Гадаю,
що закінчення війни залежить від багатьох чинників: наприклад, від
згуртованих дій Америки та європейських держав, цін на нафту і газ.
В українців усе буде добре, вони стануть на європейський шлях розвитку! Це
розумний і працьовитий народ... Нині вони йдуть тунелем, але в кінці якого
видно денне світло, а не йдуть до обриву. Віра, терпіння й витримка дадуть
змогу українцям створити свою сильну й суверенну державу. Українці,
особливо західні, не схильні до рабської психології, до якої схильна
більшість населення Росії. Українці вільніший від узурпації народ. Українці
мають право й повинні створити свою європейську державу, незалежну від
Москви...



Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.

Фото з архіву художника Олексія КИР'ЯНОВА.


Голос України

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины