Головним для Росії є хаотизація України або принаймні окремих регіонів

2 Серпня 2020

Віталій Мартинюк, виконавчий директор Центру глобалістики "Стратегія ХХІ",
в ексклюзивному інтерв'ю для АрміяInform розповів про безпеку в
Чорноморському регіоні, санкції проти Росії, газопровід "Північний потік -
2" та інформаційну безпеку.

Війна Росії проти України, що триває вже сьомий рік, є першочерговим
дестабілізуючим чинником для чорноморської безпеки

- Пане Віталію, яку можете дати загальну оцінку стану безпеки в
Чорноморському регіоні?

- Сказати одним словом, то нестабільна. Якщо говорити ширше, то ситуація в
Чорноморському регіоні має тенденції до подальшого загострення. Взагалі цей
регіон залишається нестабільним, і безпека в ньому ще більше погіршилась на
початку 2014-го, коли Росія вторглася в Крим, окупувала його, незаконно
анексувала, і вторглася на Схід нашої держави. Після цього почалась
мілітаризація регіону Росією. У захопленому Криму вона розгорнула
угруповання загальною чисельністю понад 32 тисячі, далі нарощує свій
чорноморський флот, вдається й до інших дій, які погіршують безпекову
ситуацію на Чорному морі.

Зокрема, це використання енергетичних газових платформ, де РФ встановила
військове обладнання для спостереження та розмістила своїх військових. Це
"патрулювання" військовими кораблями довкола цих платформ, вкрадених, можна
сказати, в України. І таке "патрулювання" перешкоджає безпеці судноплавства
на Чорному морі.

Це і перенесення дій Росії у підводну царину. Зокрема, після завершення
будівництва газопроводу "Турецький потік" РФ виконує заходи нібито з його
обслуговування і контролю, але водночас вона розширює можливості контролю
надводного простору. Днями Росія повідомила про випробовування підводних
роботизованих систем контролю підводної обстановки.

Поворотний пункт погіршення ситуації - завершення незаконного будівництва
Керченського мосту, після чого Росія суттєво посилила вплив на Керченську
протоку й Азовське море. Фактично можна говорити про окупацію Азова. І
після цього РФ переключилася на північно-західну частину Чорного моря, де
все активніше обмежує судноплавство, встановлюючи райони, закриті для
проходів суден. Це суто по морю. Якщо про суходіл, звісно, війна Росії
проти України, що триває вже сьомий рік, є першочерговим дестабілізуючим
чинником для чорноморської безпеки. Також Кавказький регіон залишається
нестабільним, протистояння РФ з Туреччиною - хай не на морі, але однак
відбувається. Не зовсім стабільно й на західному березі Чорного моря,
зокрема в Болгарії тривають протести.

- Якою є загроза погіршення безпекової ситуації в регіоні через навчання
"Кавказ-2020"?

- Ми ж пам'ятаємо, як відбувалися російські навчання, які зазвичай
закінчувалися щонайменше погрозою сили, а проти України взагалі РФ
розв'язала війну. По-перше, навчання - це завжди зосередження військ з
озброєнням, технікою в певних районах. І фактично їх готовність до
застосування. І дуже легко перевести їх з режиму навчання у стан реального
застосування. У цьому й полягає ключова небезпека.

В українському безпековому середовищі й політикумі кілька місяців говорять
про можливість відкритого вторгнення РФ. Така потенція є, однак, на мій
погляд, масштабної військової агресії, коли російські війська перейдуть
кордон і наступатимуть до Дніпра, не буде. Можуть бути окремі провокації,
зокрема на межі з Кримом, активізація боїв на Донбасі, попри те, що днями
розпочалось припинення вогню, яке вже порушила російська сторона. Ймовірні
і провокації в Азовському морі, прольоти російських літаків з порушенням
кордону. Усе це можна прогнозувати. Але маю великий сумнів, що Путін
наважиться на таку відкриту війну. Отже, загрозою є те, що російські
війська приведуть у вищі ступені боєготовності в рамках навчання "Кавказ-
2020", оснащені, зосереджені у визначених районах, поблизу кордонів
України, і готові до застосування. Це загроза не лише для України, а й для
інших країн регіону, зокрема Грузії. Москва може скористатися навчаннями
для провокацій із застосуванням військової сили.

Росія використовує Керченську протоку для фактичної окупації Азовського моря

- Як оцінюєте перешкоди судноплавства в Керченській протоці?

- Фактично Керченська протока перетворилася на своєрідні ворота, ключ від
яких, на жаль, у кишені РФ. Цим саме Росія порушила не тільки міжнародне
морське право, а й двосторонні домовленості із Києвом щодо спільного
використання Керченської протоки та Азовського моря.

Будівництво Керченського мосту, назвемо це аркою над цими воротами,
призвело до того, що Росія використовує цей міст для додаткових обмежень,
мотивуючи це тим, що їй треба перевіряти всі судна, які йдуть під мостом
для запобігання теракту. Крім цього, висота мосту обмежила тоннажність
суден, які до цього могли заходити в Азов і прямувати до наших портів.

Після початку використання залізничного мосту, офіційно запущеного 1 липня,
керченським переходом РФ почала перекидати залізницею військові вантажі.
Під час переміщення особливо небезпечних вантажів прохід через керченську
протоку припиняють. Наприклад, 2 липня на 5 годин керченську протоку
фактично закрили, а в цей час перекидали залізницею вантажі для російських
військ в окупованому Криму. Тобто це ще один спосіб обмеження свободи
судноплавства. Росія використовує протоку для фактичної окупації Азовського
моря, для впливу на наше Приазов'я. І такими обмеженнями створюється
зменшення суднозаходів в українські порти на Азові, скорочується економічно-
господарська діяльність з прив'язкою до цих портів, і, як наслідок, це
негативно впливає на соціально-економічне становище нашого Приазов'я
(Донецька, Запорізька і Херсонська області). І на такому тлі, коли життя
людей погіршується, РФ легше проштовхувати якісь свої плани. Головним для
неї є хаотизація України або принаймні окремих регіонів.

- Як міжнародні партнери оцінюють спроби Росії добудувати "Північний потік -
2"?

- Росія давно хотіла обійти Україну новими маршрутами транспортування газу
до споживачів у Європі. Першим був проєкт "Північний потік". Потім -
"Південний потік", який помер, але реалізована перша гілка його наступника -
"Турецького потоку". І наразі РФ докладає зусиль, щоб закінчити "Північний
потік - 2". Санкції США стали досить непереборною перешкодою для
міжнародного консорціуму "Північний потік", і низка міжнародних
енергетичних компаній відмовилися брати подальшу участь у цій російській
авантюрі. Тому, що для них важливіша репутація і змога працювати у світі, а
не виключно з Росією.

Втім, Росія заявила, що сама добудує цей газопровід і направила судно
"Академік Черський" для укладання труб на морському дні. В принципі
технічно вона це зробити може. Наразі перешкода в тім, що Данія дала згоду
на прокладання труб через свою морську акваторію, але заборонила роботи до
завершення нересту тріски, тобто не раніше вересня. Слід очікувати, що
після закінчення цього періоду російське судно приступить до роботи.
Теоретично вони трубу дотягнуть до німецького узбережжя. Зрозуміло, якби
російська техніка була надійною й ефективною, то від самого початку трубу
прокладало б російське судно. Але вони скористалися послугами швейцарської
компанії Allseas. Тому, якщо добудують цю трубу, то ще буде період
ретельного тестування. Потім треба буде РФ з цією трубою щось робити, бо в
нинішніх умовах вона для них стала тягарем - упали ціни на газ, рівень
споживання якого в Європі непередбачуваний. І зростають обсяги поставок
скрапленого газу. Продавати природний газ для РФ стало менш рентабельним,
тому 11 мільярдів доларів, які вони заклали в проєкт, буде важче повернути
за рахунок прибутку від газу. І оскільки ціни падають, зрозуміло, що це
додатковий тягар, а не вдалий бізнес-проєкт.

- Чи зможе, на вашу думку, НАТО захистити країни східного флангу Альянсу
від Росії?

- Потрібно розглядати це питання в кількох вимірах. У воєнно-політичному
вимірі НАТО вже захищає їх від РФ. Якби країни Балтії не були членами
Альянсу, то Кремль вже спробував би їх анексувати, тобто повернути до стану
часів СРСР. Але тому, що ці держави - члени Альянсу, стосовно яких діє
стаття 5 Північноатлантичного договору, Росія не наважується на такі дії.

У військовому сенсі Альянс вирішив розмістити додатковий контингент у
Польщі і трьох країнах Балтії. Звісно, ті батальйонні групи не здатні
протистояти армії РФ, якщо та вчинить агресію. Але багатонаціональний склад
цих підрозділів, плюс те, що це напад на країну Альянсу, є дуже потужним
стримуючим чинником для Росії.

Альянс постійно вдосконалює свої сили швидкого реагування. Вони
розвиваються, зменшують термін готовності і перекидання. Удосконалюється
транспортна інфраструктура, мобільність авіаційна й суходільна, що скорочує
час від появи реальної загрози до можливості реального її відбиття.

Тому, як на мене, у НАТО є можливість захисту країн-членів. Якщо подивимося
на південну частину цього флангу Альянсу - Румунію, Болгарію - то там теж
триває робота. Після візиту прем'єр-міністра Болгарії Борисова торік у
листопаді до США, Софія погодилася розмістити координаційний центр НАТО на
Чорному морі поблизу Варни. Румунія - ключовий союзник Альянсу на західному
узбережжі Чорномор'я і проводить орієнтовану на НАТО політику в реагуванні
на загрози в регіоні.

Росія визнала окупацію Криму, але не визнає окупацію частин Донецької і
Луганської областей

- Як змінюватиметься політика країн ЄС через небажання Росії повертати Крим
і окуповані частини Донбасу?

- З точки зору нашої держави, не можна розділяти Донбас і Крим, бо це все
єдина агресія. Після анексії Криму Росія вдалася до окупації частини
Донбасу. Але Євросоюз розділяє це на два треки. Причина цього в тому, що РФ
визнала окупацію Криму, але не визнає окупацію частин Донецької і
Луганської областей. Тому і санкції розділені за Крим й за Донбас.

Росія не збирається повертати Крим. Тому кримський пакет санкцій
збережеться. Але його потрібно нарощувати. І підстави для цього в Євросоюзу
є. Наприклад, нещодавно Путін відвідав незаконно Крим і на Керченському
суднобудівельному заводі взяв участь у церемонії закладки двох десантних
кораблів для Чорноморського флоту РФ. Тобто на нашому захопленому заводі
вироблятимуть засоби для подальшої мілітаризації Чорного моря. Це могло
бути черговим приводом для ЄС, щоб розширити список кримських санкцій.

Друге те, що РФ використовує прилеглу акваторію Криму для видобутку газу і
піску, вилову морепродуктів, фактично викрадаючи наші ресурси. Це ще одна
причина для розширення санкцій. Потім, Росія не припинила затримання суден,
що прямують в українські порти "Бердянськ", "Маріуполь", при проходженні
Керченської протоки. Це ще один привід.

Ну і, напевне, найголовніше, на що ЄС завжди дуже боляче реагує - це
порушення прав людини в окупованому Криму. Зовсім нещодавно просто
катастрофічна ситуація, коли знайшли мертвим трирічного сина кримського
татарина Руслана Сулейманова, якого незаконно затримали за сфабрикованими
підозрами. Це на додаток до того, що десятки кримських татар продовжують
залишатися в російських тюрмах: у Криму й на території РФ, як і десятки
українських громадян.

Гадаю, наша держава має вимагати розширення кримських санкцій проти РФ
через те, що Росія порушує права людини і національних меншин, права і
свободи звичайних жителів (наприклад, рішення місцевого окупаційного суду
знести храм ПЦУ в Криму). Це все дає підстави для нових санкцій і їх слід
вводити. Тим паче, РФ відмовляється допускати міжнародних спостерігачів у
Крим навіть для стеження за дотриманням прав людини.

На Донбасі розпочалося перемир'я, хоча вже є факти його порушення. Але
Росія не хоче і не збирається виконувати Мінські домовленості. Вона тільки
бажає, щоб Україна втілила російське бачення цих угод. І Пєсков днями на
цьому наголосив, сказавши, що "нас там немає, там є дві так звані
республіки, і Київ має домовлятися з ними". Нічого нового з Кремля ми не
чуємо. Росія не відмовляється від своїх планів стосовно Донбасу. А отже,
якщо не відмовляється, не збирається виконувати домовленості, це знову таки
підстава для принаймні збереження санкцій, а в подальшому - їх розширення.

Необхідно ввести заборону на захід у міжнародні порти російських суден, які
заходили у кримські порти

- А які мають бути ще введені санкції проти РФ?

- Давайте візьмемо щодо Криму для початку. Санкції слід вводити проти
власників суден, які незаконно заходять в окупований Крим. Вони часто
вдаються до хитрощів, відключають систему ідентифікації AIS, фальсифікують
записи в корабельній документації, вказуючи, наприклад, що заходили в
Темрюк чи Таганрог, вони ідуть часто без прапора. Тобто проти всіх таких
компаній треба вводити санкції. Варто ввести заборону на захід у міжнародні
порти суден РФ, які заходили в кримські порти, а у випадку невиконання
Росією положень Міжнародного морського права, можна взагалі розширити на
всі російські судна.

Аспект, який часто випадає - туристична галузь. Росія не вдовольняється
тільки російськими туристами в Криму і хоче, щоб на півострів приїжджали
іноземці. Для цього поширює інформацію про туристичні можливості Криму на
різних міжнародних заходах. Такий факт, наприклад, торік зафіксований у
Белграді, столиці Сербії, на міжнародній туристичній виставці.

У цьому випадку слід вводити санкції проти організаторів таких міжнародних
заходів, а також інших економічних заходів у широкому сенсі, якщо там
пропагують чи представляють компанії, фірми, можливості для туристичного
відпочинку й ділових поїздок саме в окупованому Криму. Слід вводити санкції
проти будь-яких підприємств, якщо вони поширюють таку інформацію,
рекламують або вчиняють подібні дії. Крім цього, варто розширювати санкції
проти компаній, які напряму чи опосередковано ведуть економічну діяльність
із компаніями в окупованому Криму. Дуже часто це трапляється опосередковано.

Такий дуже скандальний випадок був із турбінами "Сіменс". Але тоді "Сіменс"
відреагував, бо зрозумів, чим це для нього загрожує.

Щодо Донбасу треба надалі вводити обмеження в науково-технічній сфері для
РФ, щоб вона не мала можливостей розробки нових озброєнь.

Ми повинні говорити не тільки про захист, а й про відновлення нашого
інформаційного суверенітету.

- Як Україні варто формувати інформаційну безпеку?

- Давайте зосередимося на кількох аспектах. Були перестороги, особливо,
коли підходив термін закінчення обмежень в Україні для російських
інформресурсів (російські телеканали, соцмережі тощо). Наше керівництво
продовжило ці обмежувальні заходи, але, на мій погляд, додатково слід
розглядати те, з ким російські пропагандистські медіаресурси працюють в
Україні і вводити проти них обмеження задля захисту нашого інформпростору.

Маємо говорити не тільки про захист, а й про відновлення територіальної
цілісності нашої держави, насамперед в інформаційному вимірі. Мова йде про
окуповані території. Україна нині не покриває інформаційно окуповану
частину Донбасу й окупований Крим. Саме на це варто спрямувати зусилля, щоб
інформаційно на окупованих теренах України було більше. Це комплексне
завдання, до якого треба підходити через телебачення, радіомовлення й
інтернет-ресурси. Нам інформаційно слід покрити всі окуповані території.
Зокрема, ми змушені були повністю перейти на цифрове телемовлення, вдатися
до кодування сигналів через супутник, бо так живе цивілізований світ. Але
треба знайти механізм, як зробити можливим доступ українських каналів через
супутникову трансляцію на окуповані території безкоштовно.

Постійний моніторинг, своєчасне виявлення і швидке поширення правди -
ключові складові ефективної протидії фейкам

- Пане Віталію, а як, на вашу думку, протидіяти російським фейкам?

- Комплексно. Але найдієвіший спосіб протидії російським фейкам - поширення
правдивої інформації, насамперед з питань, які використовує російська
пропаганда. І тут слід реагувати дуже швидко й всеохоплююче. В Україні таку
роботу проводять, працює багато експертних неурядових організацій, які
займаються протидією міфам і фейкам. Але найголовніше - це швидкість
реакцій. Для цього треба швидко виявляти ознаки поширення фейків і постійно
моніторити інформпростір. На мій погляд, це ключові складові ефективної
протидії.

- Чи змінив COVID-19 агресивну політику РФ у Чорноморському регіоні?

- Сильного впливу коронавірус не мав. Водночас спостерігаємо послаблення з
боку РФ у Чорноморському регіоні. Так, з початком пандемії Росія зменшила
період затримки суден, які прямують Керченською протокою в українські порти
на Азові. Колеги з Морської експертної платформи, створеної з фахівців, які
займаються регіоном, пов'язують це саме з коронавірусом. Якщо взяти
військову діяльність, то не помітно, щоб РФ припинила мілітаризацію
регіону. У першій половині 2020-го військові навчання в окупованому Криму
тривали, як і в прилеглій акваторії.

Олена Степанюк Кореспондент АрміяInform

АрміяInform

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины