Дуальна система освіти: досвід Швейцарії

За відсутність у країні молодіжного безробіття Швейцарія повинна дякувати
своїй "дуальній" системі освіти. Що це таке? У чому її особливості?

На українських землях у складі Російської імперії саме така система
існувала: можна було вчитися в гімназії (з прицілом на університет), а
можна - у реальному училищі (з прицілом на виробничо-інженерну кар'єру).

У Радянському Союзі, як ми всі пам'ятаємо, ПТУ було синонімом "лузерства",
тоді як вступ "до інституту" був "гарантією" успіху в житті. У Швейцарії
вдалося позбавити сферу профтехосвіти негативного забарвлення. Успіх у
житті тут можна забезпечити, не тільки отримавши роботу в умовній
"адміністрації президента". Зрозуміло, як будь-яка суспільна система,
дуальна освітня модель розвивається, змінюючись із часом.

Але все-таки, якщо коротко, що таке "дуальна система", у чому її "дуалізм"?
Дуже просто: дуальна система складається з двох принципів, двох дуальностей.

Перша має характер тимчасової розвилки: приблизно в 14-15 років школяр у
Швейцарії повинен зробити вибір або на користь гімназії і далі транзитом до
університету, або на користь навчання на виробництві з отриманням середньої
спеціальної освіти з подальшим, за бажанням, транзитом до однієї з
численних "вищих шкіл прикладних наук".

Друга дуальність стосується власне профтехосвіти, і вона має структурний
характер. Ідеться про паралельну можливість як навчання за партою, так і
навчання на виробництві зі здобуттям конкретних навичок. Ось, власне, і все.

Важливо також зрозуміти, що вибір одного шляху не закриває перед школярем
можливостей, пов'язаних з іншим шляхом. Відучившись, зокрема, на
виробництві, школяр цілком потім може отримати, за наявності бажання,
розумових здібностей і матеріальних ресурсів, і вищу освіту, аж до
університетської. Відбудеться це, правда, трохи пізніше. Зате, потрапивши
на вузівську лаву, такий студент буде вже володіти як життєвим, так і
професійним досвідом. Гімназія або навчання на виробництві? І те, й інше!

Проте зараз усе більше й більше молодих людей у Швейцарії вибирають шлях,
що веде через атестат про закінчення гімназії і навчання у виші до
професійної діяльності. Пов'язано це насамперед з мінливим розумінням того,
що є престиж, а також - не в останню чергу - зі змінами на ринку праці:
велика кількість "простих", "ремісничих" у минулому професій вимагають
сьогодні обсягу знань, еквівалентного вищій освіті.

Утім, кількість тих, хто вибирає шлях професійного навчання з подальшим
працевлаштуванням на виробництві, залишається відносно великою, особливо в
порівнянні з іншими країнами. Однак важливо знову уточнити: ще кілька
десятиліть тому це були два окремі шляхи, дві паралельні прямі, які не
перетиналися. І якщо раніше ви хотіли змінити професію або почати вчитися,
то вам доводилося починати з нуля. Але тепер усе змінилося. Непереборної
стіни між академічною та професійною освітою більше немає. Учнівство:
швейцарське рішення!

Здобувши мінімальну обов'язкову шкільну освіту, школяр, який вибрав
профтехосвіту, відразу ж потрапляє у світ праці й виробничих відносин.
Однак це не означає, що він або вона виявляються кинутими напризволяще.
Швейцарська дуальна система освіти забезпечує їм можливість здобувати як
закінчену середню освіту, так і одночасно професію або в професійному
училищі, або на виробництві, але в будь-якому випадку з конкретним
урахуванням потреб швейцарської ліберальної економіки самозайнятих громадян.

Здобути середню спеціальну освіту залежно від спеціальності можна за термін
від 2 до 5 років. Ця система надає молодим людям високоякісну освіту, а
потім і прямий доступ до ринку праці. Така система є чинником і запорукою
успіху швейцарської економіки та гарантом відсутності молодіжного
безробіття з усіма супутніми цьому злу соціальними проблемами. Сполучені
посудини

Зупинимося докладніше на тому, про що ми вже коротко говорили, а саме на
взаємній прозорості і проникності двох основних магістральних шляхів,
відкритих для школярів у Швейцарії. Адже люди, за всієї рівності політичних
прав, індивідуально все-таки дуже різні. Один розуміє, що він хоче від
життя, вже в ранньому дитинстві, іншому на життєвий вибір потрібно більше
часу. Тому, напевно, основна унікальність швейцарської освітньої системи
полягає в тому, що людина має можливість "змінити коней" на будь-якому
етапі життя і на будь-який переправі.

Шляхи кар'єрного росту в Швейцарії різноманітні такою ж мірою, якою
різноманітні люди, їхні інтереси, здібності, уявлення, ресурси. Безліч
"життєвих проєктів" мають гібридний, змішаний характер. За наявності
диплома про професійну освіту ви цілком можете піти потім у вищу школу
прикладних наук і здобути там щонайменше ступінь бакалавра, тобто освіту,
еквівалентну освіті, отриманій в університеті або в одній з двох (Цюріх,
Лозанна) Вищих технічних шкіл.

Той же, хто закінчує професійне навчання, не обов'язково повинен для успіху
в житті і для забезпечення матеріального добробуту вчитися у виші. Він може
спокійно сконцентруватися на вивченій професії й на досягненні професійних
успіхів. Ніхто не буде говорити, що, мовляв, він "лузер", тому що закінчив
ПТУ і не вчився в Сорбонні.

Структурно це призводить до постійного піднесення рівня складності і
кваліфікованості навіть, здавалося б, "найпростішої праці". І знову ж таки,
ніхто не забороняє вам потім відправитися на навчання у вищу школу
прикладних наук і, відучившись, повернутися на виробництво, отримуючи вже
куди більш високу, що важливо, зарплату. Таким чином, у Швейцарії будь-який
фахівець у будь-який час має доступ до можливостей в галузі підвищення
кваліфікації. Приклад для кращого розуміння

Як це функціонує на практиці? Припустімо, після закінчення середньої школи
(приблизно еквівалентно 8-му класу за старою радянською стратифікацією)
молода людина вирішує піти вчитися на електрика. Вона шукає роботодавця,
який запропонує їй навчання на базі спеціально виділеного навчального
робочого місця. Навчання триває три роки. Робочий тиждень нашого молодого
швейцарця складається з чотирьох робочих днів, ще один день він проводить
за партою в професійно-технічному училищі.

Увесь час свого трирічного виробничого навчання молода людина отримує
зарплату. Після закінчення трьох років вона складає випускні кваліфікаційні
іспити і отримує федеральний сертифікат професійної придатності
(eidgen"ossischer F"ahigkeitsausweis).

Рита Белтрамі, глава Відомства кантону Тічино з питань професійної
орієнтації, нагадує, що середня спеціальна освіта є в Швейцарії тим
мінімальним рівнем освіти, який, з погляду федеральної влади, повинні мати
всі громадяни.

Після закінчення навчання молода людина може знайти собі роботу за фахом,
тобто стати електриком. Якщо одного прекрасного дня вона захоче вчитися, то
це для неї не проблема: вона може продовжити навчання, здобути ступінь
"професійної зрілості" (Berufsmaturit"at), який, своєю чергою, відкриває
для неї шлях до навчання у Вищих школах прикладних наук, де вона могла б
вивчати, наприклад, електротехніку.

Але вона також може скласти іспити й отримати федеральний диплом
спеціаліста-електрика (Eidgen"ossisches Berufsdiplom) або вступити до
Вищого технічного училища (h"ohere technische Fachschule), або ж просто,
продовжуючи працювати, регулярно закінчувати короткі курси підвищення
кваліфікації, пропоновані різними професійними міжгалузевими і виробничими
асоціаціями та спілками.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що будь-яка освітня траєкторія, обрана
молодим швейцарцем, є багатоступеневим процесом, у який вбудовані численні
можливості, що дозволяють у будь-який момент "навести різкість", здійснити
"тонке налаштування" і знайти собі зрештою заняття, яке найбільшою мірою
відповідає можливостям, ресурсам, планам, бажанням та амбіціям.

Швейцарська система професійної освіти, зрозуміло, приваблює і багатьох
громадян суміжних зі Швейцарією країн, наприклад, італійців, які проживають
поблизу кордону з Конфедерацією. За словами пані Белтрамі, професійні
стажування в кантоні Тічино стали останнім часом дуже популярні серед
молодих італійців.

Освіта.ua
13.01.2021

Освіта.UA

UAmedia

ProEco - новостной мониторинг экологии Украины